Постанова

від 04.11.2024 по справі 917/804/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/804/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» (вх.№1972П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024

у справі №917/804/24 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення підписано 24.07.2024)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут, м.Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод», Полтавська область, м. Лубни

про стягнення 128.277,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Полтаваенергозбут звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Лубенський молочний завод» про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21700018 від 01.01.2019 у загальному розмірі 128.277,33 грн, з них: 40.949,45 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію; 87.327,88 грн інфляційні нарахування за період з 16.09.2023 по 15.03.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію.

05.06.2024 та 19.06.2024 від позивача надходили заяви про збільшення позовних вимог, що були прийняті судом, згідно з якими у зв"язку несвоєчасною оплатою відповідачем платежів за спожиту електричну енергію, позивачем, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, здійснювались донарахування. Позивач просив прийняти до розгляду та задовольнити заяву про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21700018 від 01.01.2019 у загальному розмірі 155,894,85 грн, з них: 45.894,84 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 22.05.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію; 110.000,01 грн. інфляційні нарахування за період з 16.09.2023 по 15.05.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 у справі №917/804/24 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з ТОВ «Лубенський молочний завод» на користь ТОВ Полтаваенергозбут 45.894,84 грн 3% річних, 110.000,01 грн інфляційних нарахувань, а також 2.422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 у справі №917/804/24, відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Полтаваенергозбут» до ТОВ «Лубенський молочний завод» про стягнення грошових коштів в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 є таким, що порушує право відповідача на справедливий та неупереджений розгляд, постановлене при неповному з`ясуванні судом всіх обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не враховано, що затримка сплати боргу зумовлена лише тимчасовими форс-мажорними обставинами, зумовленими воєнним станом;

- існування Листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 може бути підставою від звільнення від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану, якщо сторона за договором доведе, що внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання, чого не врахував господарський суд при винесені оскаржуваного рішення;

- судом при розгляді справи взагалі не було досліджено того факту, що відповідач є одним з основних підприємств харчової промисловості міста Лубни. Відповідно до листа Міністерства аграрної політики та продовольства України «про надання інформації», заявлені в категоризації в якості об`єктів критичної інфраструктури ТОВ «Лубенський молочний завод», надіслані листом №94 від 21.03.2023, включені до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури в секторі харчової промисловості та агропромислового комплексу в повному обсязі, що свідчить про те, що відповідач відноситься до підприємств-об`єктів критичної інфраструктури та виконує важливі функції для забезпечення населення держави продуктами харчування.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Лубенський молочний завод» залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому розмірі. Витребувано матеріали справи №917/804/24 з Господарського суду Полтавської області.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ТОВ «Лубенський молочний завод»; встановлено строк по 23.09.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи в строк по 23.09.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

04.09.2024 через підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «Полтаваенергозбут», надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 по справі №917/804/24 залишити без змін. казане рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Аргументуючи свою позицію по справі, відповідач посилається на те, що:

- апелянтом не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором;

- включення ТОВ «Лубенський молочний завод» до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури в секторі харчової промисловості та агропромислового комплексу, на що посилається апелянт та при цьому не надаючи відповідних доказів, не є підставою для звільнення його від виконання договірних зобов`язань;

- ТОВ «Полтаваенергозбут» є критично-важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення, оскільки здійснює діяльність з постачання електричної енергії населенню як постачальником універсальних послуг на території Полтавської області, а також здійснює постачання електричної енергії державним установам, комунальним підприємствам, організаціям всіх форм власності.

09.09.2024 на вимогу ухвали Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справ №917/804/24.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Попкова Д.О., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 визначено наступний склад суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О. суддя Медуниця О.Є.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.

Рішенням суду першої інстанції встановлено наступні обставини:

Згідно п.1.2.15 ПРРЕЕ, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законом порядку).

29.12.2018 відповідачем підписано та подано позивачу заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2019 із зазначеними товариством персоніфікованими даними.

З 01.01.2019 позивач, згідно ліцензії, здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам.

З моменту акцептування Договору в установленому ПРРЕЕ порядку Відповідач та ТОВ «Полтаваенергозбут» набули всіх прав та обов`язків за Договорами і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

За умовами Договору Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1. Договору).

Відносини між позивачем та відповідачем при виконанні Договору про постачання електричної енергії споживачу за №21700018 були предметом дослідження при розгляді справи №917/1610/23. Так, Господарським судом Полтавської області у рішенні від 15.04.2024 по справі №917/1610/23, яке постановою Східного апеляційного господарського суду залишено без змін, вже встановлено, що оплата проведена не була, відтак, згідно рішення позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ «Лубенський молочний завод» на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» 2.742.444,14 грн. основного боргу, 13.692,17 грн річних, 5.677,13 грн. інфляційних, 41.427,20 грн судового збору; в частині стягнення 100.000,00 грн основного боргу - закрите провадження у справі.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, неприпустимості повторення дій зі збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку з огляду на те, що усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі.

Через несвоєчасну оплату відповідачем платежів за електричну енергію в межах даної справи з посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21700018 від 01.01.2019 у загальному розмірі 155.894,85 грн, з них: 45.894,84 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 22.05.2024 (включно) та 110.000,01 грн інфляційні нарахування за період з 16.09.2023 по 15.05.2024 (включно) (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ Полтаваенергозбут до Господарського суду Полтавської області з відповідною позовною заявою до ТОВ «Лубенський молочний завод».

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідачем не виконані умови спірного договору, а відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 45.894,84 грн 3% річних, 110.000,01 грн інфляційних нарахувань та задовольнив вимоги в цій частині повністю. Суд зазначив, що установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування штрафних санкцій у заявленому розмірі, що не суперечить вимогам чинного законодавства та є арифметично правильним. Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та відсутність вини з його сторони, то суд визнав їх є необґрунтованими з огляду на те, що необхідною умовою для настання наслідків форс-можорних обставин є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Отже, стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, але й їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Натомість, відповідачем таких доказів до суду надано не було.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат через невиконання ним зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині своєчасної сплати за спожиту електричну енергію.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, у рішенні Господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №017/1610/23, були встановлені факт підписання та подання позивачу заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2019 із зазначеними товариством персоніфікованими даними та факт споживання відповідачем електричну енергію, яка подавалася до його об`єктів згідно поданої заяви-приєднання; а також розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Пунктом 5.6. Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до умов комерційної пропозиції, викладених в додатковій угоді №1 від 09.12.2022 до Договору оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових платежів. Платежі здійснюються на підставі отриманого у Постачальника рахунку, або самостійно розраховується Споживачем на умовах визначених даною комерційною пропозицією. Оплата здійснюється на рахунок із спеціальним режимом використання, який зазначений у Договорі та/або розрахункових документах Постачальника.

Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла внаслідок різниці між здійсненою попередньою оплатою та фактичною вартістю спожитої електричної енергії, визначається після завершення розрахункового місяця. Сума переплати Споживача зараховується в якості оплати наступного розрахункового періоду, або за зверненням Споживача може бути повернута на його поточний рахунок. Сума недоплати підлягає безумовній оплаті Споживачем не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання рахунку.

За умовами п.7.2. Договору ТОВ «Лубенський молочний завод» зобов`язалося забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання по Договору щодо своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії за період червень-серпень 2023.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошових зобов`язань, колегія суддів вважає обгрунтованою та арифметично вірною вимогу позивача щодо стягнення на користь позивача 45.894,84 грн 3% річних, 110.000,01 грн інфляційних нарахувань.

З приводу доводів скаржника наведених в апеляційній скарзі щодо незаконності ухваленого рішення в зв`язку із не застосуванням судом першої інстанції форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.1 статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно ч.1 статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Нормами статей 614, 617 ЦК України, які кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України (Регіональної ТПП), яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили щодо невиконання ТОВ Лубенський молочний завод своїх обов`язків за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Щодо посилань відповідача на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, колегія суддів наступне.

З листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Так у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22 наведені наступні висновки:

- сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

- в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Тобто, існування обставин непереборної сили повинно підтверджуватися також у сукупності з іншими доказами, наданими учасником провадження на підтвердження своїх вимог та заперечень. Навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин, суд повинен оцінювати цей доказ лише у сукупності з іншими.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку загальний лист ТПП не є достатнім і допустимим доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин в конкретних господарських правовідносинах з відповідачем.

Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин непереборної сили, які завадили споживачу належним чином виконати умови договору в частині своєчасної оплати після запровадження на території України воєнного стану.

Отже, посилання Відповідача про існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на доказ, жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, - відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене колегія суддів констатує, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили.

Окрім цього, відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану. матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача та погіршення його фінансового стану.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки природного газу.

Посилання відповідача на запроваджений воєнний стан та на те, що його підприємство належить до об`єктів критичної інфраструктури, суд вважає безпідставними, оскільки на сьогодні всі суб`єкти господарської діяльності перебувають в однакових умовах і на діяльність всіх впливають наслідки російського вторгнення, що в комплексі негативно впливає на економічну ефективність підприємств.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу з огляду на безпідставність.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та стосуються виключно переоцінки доказів.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 у справі №917/804/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.11.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова