Постанова

від 24.04.2024 по справі 760/13098/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/4928/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Київ

Справа № 760/13098/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Вовка С.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Архітектурна майстерня», головного архітектора проекту ОСОБА_3 про визнання проекту реконструкції житлового будинку таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до відповідачів Приватного підприємства «Архітектурна майстерня», головного архітектора проекту ОСОБА_3 про визнання проекту реконструкції житлового будинку таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що йому на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

У порушення ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» відповідачами під час проектування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не було дотримано державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних, внаслідок чого будинок збудований (реконструйований) з порушенням державних стандартів, норм і правил, що становить небезпеку для позивача та його сім`ї, а також спричинило пошкодження будинку позивача.

Вказує, що відстань між будинками АДРЕСА_2 дорівнює 2,8 м, що є порушенням державних будівельних норм, відповідно до п. 3.13 ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм, протипожежних вимог. Відповідно до таблиці 1 зазначеного додатку протипожежна відстань між будинками III ступені вогнестійкості повинна становити не менше 8 метрів. Згідно з проектною документацією, відстань між будинками має становити 8 метрів у зв`язку з тим, що будинок має III категорію вогнестійкості, а фактично дорівнює 2,8 метрів.

Крім того, відповідачами було спроектовано балкон на другому поверсі будинку по АДРЕСА_3 . Межі вказаного балкона проходять по межі суміжних земельних ділянок, тобто балкон по суті межує із сусідніми парканом/земельною ділянкою і не відступає від межі сусідньої земельної ділянки на 1 метр, як цього вимагають ДБН 360/92. Якби сусіди мали намір збудувати вищий паркан або відремонтувати існуючий, то не змогли б цього зробити без пошкодження балкона будинку № 5-А.

Недотримання відповідачами під час проектування будинку 5-А вимог щодо мінімально допустимої відстані між сусідніми будинками спричинило порушення протипожежних, інсоляційних та санітарних норм. Також значно знижені експлуатаційні якості будинку позивача, а саме: враховуючи відстань між будинками 2,8 м, з одного боку - 1 м аерація, інсоляція, шумовий режим, протипожежна безпека не відповідає навіть мінімальним нормам і стандартам.

Внаслідок порушення відповідачами вимог вищевказаного п. 3.4 ДБН В. 1.2-12-2008 щодо неприпустимості зниження експлуатаційних якостей прилеглих об`єктів, інсоляція будинку позивача порушена з вересня по травень. На 1 поверсі будинку позивача, де проживає особа з інвалідністю, повністю відсутнє сонячне світло.

Також під час проектування відповідачами не дотримано вимог пожежної безпеки, можливість проїзду пожежних машин та машин обслуговування, нормативних вимог до природної освітленості.

Таким чином, стіна будинку 5-А, що межує з будинком позивача не є протипожежною, оскільки вікна відчиняються та по стіні проходить газова труба, яка не передбачає автоматичні пристрої, що попереджають поширення продуктів горіння по цих комунікаціях.

Крім того, внаслідок великого розміру та мінімальної близькості будинок АДРЕСА_3 перекриває димовідведення в будинку позивача. Після підпалення котла позивача дим погано розходиться та задимлює все всередині, що є порушенням вищевказаного п. 3.4 ДБН В. 1.2-12-2008 щодо неприпустимості зниження експлуатаційних якостей прилеглих об`єктів, зокрема аерації.

Також під стіною будинку 5-А, що межує з територією позивача, знаходиться автостоянка, що також є порушенням державних будівельних норм.

Доказом численних порушень під час проектування та як наслідок під час будівництва є наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 25.02.2019 року № 67 про скасування реєстрації Декларації фізичної особи про початок виконання будівельних робіт від 16.02.2017 року № КВ 082170472319 на об`єкт будівництва «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_3 » та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 29.01.2018 року № КВ 141180290401.

Недотримання відповідачами державних стандартів, будівельних норм і правил спричинило пошкодження будинку позивача. Позивачу завдано матеріальної шкоди на суму 270 320,00 грн, що складається із витрат на ремонт його будинку, що підтверджується листом від 18.10.2018 року № 35.

Розроблення відповідачами проектної документації будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 та розташований по сусідству з будинком позивача, порушують його право на безпечне життя, наражає його та його сім`ю на небезпеку, оскільки проектна документація була виготовлена з вищезазначеними порушеннями чинного будівельного законодавства.

Крім того, такі дії відповідачів спричинили зниження експлуатаційних якостей будинку позивача (аерація, інсоляція, шумовий режим, вібраційні впливи, експлуатація систем життєзабезпечення та інженерного захисту, протипожежна безпека), що є неприпустимим згідно з п. 3.4 ДБН А.2.2-3.

Всі вказані обставини завдають позивачу моральної шкоди, що виражається у постійному нервовому стресі. Переживання та стрес тривають вже майже три роки, а тому розмір відшкодування моральної шкоди він оцінює у 10 000 грн.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив:

- визнати дії головного архітектора проекту ОСОБА_3 незаконними;

- визнати проект реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

- стягнути солідарно з ПП «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_3 270 320 грн на відшкодування майнової шкоди;

- стягнути солідарно з ПП «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_3 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що сторона позивача надала належні докази на підтвердження обставин, на які вона посилалася як на підставу позову, а саме: 1) наказ від 25.12.2020 року № 67 Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 » від 16 лютого 2017 року № КВ082170472319; 2) доказ оціночної вартості усунення пошкодження будинку на АДРЕСА_1 - відповідь директора ТОВ «БК «Славутич-2005» Драганова Є.Ф. від 18 жовтня 2018 року, згідно якого така вартість становить 270 320 грн.

Відповідачами не було надано жодних доказів, які б спростували надані позивачем докази. Ухвалою суду від 16.12.2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування у ПП «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту письмових доказів. Ухвалою суду від 08.06.2021 року задоволено клопотання сторони позивача і постановлено витребувати у відповідача наказ про призначення головним архітектором проекту будівництва «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_4 » № 4/1-17 від 04 січня 2017 року. Витребувавши докази у відповідача, позивач мав намір звернутися до суду із клопотанням про призначення експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для справи. Разом з тим, відповідач не надав суду жодного витребуваного доказу, що позбавило позивача можливості звернутися до відповідної експертної установи для проведення будівельно-технічної експертизи на підтвердження обставин.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що у справі наявні неспростовані відповідачами докази: 1) порушень відповідачами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; 2) завдання відповідачами шкоди матеріальної та моральної.

Відповідачі не спростували вказані позивачем обставини та двічі не виконали ухвали суду витребування доказів, що лише підтверджує порушення з боку відповідачів.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/2357/20.

Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги вказаний висновок Верховного Суду, не врахував, що позивачем було надано докази на підтвердження його позовних вимог, на відміну від відповідачів, які не надали жодного доказу та не спростували належними доказами вказані позивачем обставини.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення права позивача, на яке він посилався, внаслідок проектування реконструкції житлового будинку.

У спірних правовідносинах питання щодо визначення відповідності будівельним нормам потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової будівельно-технічної експертизи, однак позивач не скористався у встановлені законом процесуальні строки правом на проведення будівельно-технічної експертизи на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував позовні вимоги, тобто належними засобами доказування позивачем не доведено.

Також позивач не надав належних доказів на підтвердження факту заподіяння йому майнової та моральної шкоди діями відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , поряд з яким розташований реконструйований за проектом відповідачів будинок АДРЕСА_3 .

Наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 25.12.2020 року № 67 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_3 » від 16.02.2017 року № КВ082170472319, замовник - ОСОБА_4 (пункт 1); скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_3 » від 29.01.2018 року № КВ141180290401, замовник - ОСОБА_4 (пункт 2) (т. 1 а. с. 16).

Згідно з листом директора ТОВ «БК «Славутич-2005» ОСОБА_5 від 18.10.2018 року оціночна вартість усунення пошкоджень будинку АДРЕСА_1 станом на день надання цієї відповіді складає 270 320 грн (т. 1 а. с. 17).

Звертаючись до суду, позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що у порушення ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» відповідачами під час проектування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не було дотримано державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних, а саме: недотримано відстань між будинками АДРЕСА_2 , порушено правила пожежної безпеки, можливість проїзду пожежних машин та машин обслуговування, нормативні вимог до природної освітленості. Внаслідок наведеного будинок збудований (реконструйований) з порушенням державних стандартів, норм і правил, що становить небезпеку для позивача та його сім`ї, а також спричинило пошкодження будинку позивача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати дії головного архітектора проекту ОСОБА_3 незаконними та визнати проект реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» проект - документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові необхідно відмовити.

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів вважає, що про наявність порушених прав позивача у спірних правовідносинах може свідчити не саме по собі існування проекту реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі якого здійснено будівництво житлового будинку, а вчинення конкретних дій, які порушують права позивача, а саме: недотримання відстані між будинками АДРЕСА_2 , порушення правил пожежної безпеки, можливості проїзду пожежних машин та машин обслуговування, нормативних вимог до природної освітленості, за умови їх доведення належними доказами.

За встановлених фактичних обставин справи порушене право позивача не може бути захищене у спосіб ним обраний, оскільки не призведе до очікуваних ним наслідків, а саме відновлення порушених прав.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням підстав позову ефективним способом захисту прав позивача є, зокрема, вимога про усунення перешкод у користуванні власністю, яка позивачем у цій справі не заявлена.

Схожі за змістом висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 947/7686/20 (провадження № 61-6423св23).

При цьому колегія суддів також звертає увагу, що позивачем не залучено до участі у справі замовника реконструкції індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , яким відповідно до наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта» № 67 від 25.12.2020 року була ОСОБА_4 .

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що стала підставою для оформлення замовником будівництва права власності на об`єкт нерухомого майна, вплине на права й обов`язки цього замовника, зокрема, в частині можливості експлуатації відповідного об`єкта нерухомості.»

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилково зазначив мотиви такої відмови, а саме: не доведення належними та допустимими доказами факту порушення права позивача, оскільки обрання позивачем неефективного (неналежного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, то колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Аналіз наведених норм права з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Водночас, позивач має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також той факт, що саме неправомірними діями відповідача завдано шкоду позивачу.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про відшкодування майнової та моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказуванню підлягає факт завдання особі шкоди, в чому така шкода знайшла вираз, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У позовній заяві позивач просив стягнути солідарно з ПП «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_3 270 320 грн. на відшкодування майнової шкоди.

На підтвердження таких вимог позивач надав лист директора ТОВ «БК «Славутич-2005» ОСОБА_5 від 18.10.2018 року, згідно з яким оціночна вартість усунення пошкоджень будинку АДРЕСА_1 станом на день надання цієї відповіді складає 270 320,00 грн.

Оцінивши зазначений доказ, колегія суддів вважає, що він не може бути належним доказом на підтвердження понесення позивачем майнових збитків у розмірі 270 320 грн, оскільки у зазначеному листі відсутня будь-яка інформація про характер пошкоджень будинку, у чому вони проявляються, які дії необхідно вчинити для усунення таких пошкоджень, а також те, що такі пошкодження були завдання саме внаслідок протиправних дій відповідачів.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про відшкодування майнової шкоди, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту завдання шкоди саме відповідачами ПП «Архітектурна майстерня», Головним архітектором проект ОСОБА_3 , розміру завданої шкоди, а також того, що саме неправомірними діями відповідачів завдано шкоду позивачу.

Також, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що дії відповідачів призвели до моральних страждань та психологічних переживань, втрати нормальних життєвих зв`язків позивача, які б вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт порушень відповідачами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, а також завдання відповідачами майнової та моральної шкоди позивачу.

Колегія суддів не вдається в оцінку таких доказів, оскільки як зазначено вище обрання позивачем неефективного (неналежного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте у частині вимог про визнання проекту реконструкції житлового будинку таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил зазначив помилкові мотиви відмови, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити оскаржуване рішення в мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2023 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24 липня 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.