Постанова

від 04.07.2024 по справі 160/29810/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29810/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Бендес А.Г.

за участю представника позивача Резніченко Л.І.

представника відповідача Скосарева І.Д.

представника третьої особи Чернецької О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року (головуючий суддя Маковська О.В.)

в адміністративній справі №160/29810/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПУШКІНА 15»

до відповідача Виконавчого комітету Дніпровської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради,

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013»,

Дніпровська міська рада

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПУШКІНА 15» звернувся 14.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013», Дніпровська міська рада, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 17.07.2023 №4-11/7 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпрі», а саме до розділу III: пункт 33 у редакції, просп. Лесі Українки, буд. №15, кількість місць паркування 3, площа для пакування 34,5 кв. м., режим роботи щоденно, цілодобово, яким внесена зміни до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587.

В обґрунтування позову зазначено, що дане рішення порушує норми Конституції України, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», положення нормативно-правових актів та підзаконних актів, які визначають технічні умови розміщення об`єктів будівництва тощо. Відповідно до Акта обстеження можливого розташування майданчика для паркування транспортних засобів від 26.05.2023, складеного постійною робочою групою Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради при обстеженні цього майданчика встановлено наявність на місцевості асфальту, зазначено, що об`єктів нерухомості немає та зроблено висновок про можливість розташування на цьому місці майданчика для паркування при узгодження з ДПП УПП у Дніпропетровській області, розробці технічних умов та схеми організації дорожнього руху і встановлення приналежності земельної ділянки.

Водночас, всупереч приписам рішення Дніпровської міської ради від 21.12.2016 №38/17 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра» (зі змінами та доповненнями), жодних дій щодо встановлення власника чи користувача земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів нерухомості перед прийняттям спірного рішення відповідач не вчинив, а, навпаки, без урахування всіх вищевказаних обставин, безпідставно включив земельну ділянку, яка є прибудинковою територію, до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі.

Разом з цим, визначаючи місце розташування спеціально відведеної земельної ділянки для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпро, відповідач взагалі не вказав точної адреси місця розташування вказаної ділянки або її інших ознак для можливості її ідентифікації на місцевості в цілому, а також на цю земельну ділянку не було розроблено проекту землеустрою щодо її відведення, як то передбачено вимогами ст.123 Земельного кодексу України, відтак, фактично вказана земельна ділянка не була сформована у встановленому законом порядку, тому не може вважатися існуючим об`єктом цивільних прав.

На думку позивача, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач припустився порушення закону, яке в подальшому призвело до позбавлення позивача, можливості його використовувати за цільовим призначенням. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 17.07.2023 №4-11/7 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», а саме до розділу III: пункт 33 у редакції, просп. Лесі Українки, буд. №15, кількість місць паркування 3, площа для пакування 34,5 кв. м., режим роботи щоденно, цілодобово, яким внесена зміни до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затвердженого рішення виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при винесенні оскаржуваного рішення стосовно затвердження місць для паркування за адресою проспект Лесі Українки, буд. №15 відповідачем проігноровано встановлені чинним законодавством норми та вимоги санітарної та будівельної безпеки щодо встановлення відстані між розміщенням житлових споруд та паркувальних місць. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013» (третьою особою-2) подано апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Виконавчий комітет Дніпровської міської ради (відповідач) вказує, що розміщення майданчиків для паркування, їх правовий режим регулюється нормами Закону України «Про благоустрій населених пунктів», а не Земельним кодексом України. Зазначає, що для прийняття відповідного рішення до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надано усі необхідні та визначені законодавством документи, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013» (третьою особа-2) вказує, що використовуючи службовий паркувальний майданчик, розташований за адресою: м.Дніпро, просп.Лесі Українки, буд.15, діє правомірно. Перед облаштуванням майданчику Товариством було отримано усі необхідні дозволи та погодження, зокрема, у Департаменті транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, у КП «Транспортна інфрастуктура міста» Дніпровської міської ради, у Департаменті патрульної поліції УПП у Дніпропетровській області.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи-2 підтримали свої позиції щодо рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 22.05.2016 у будинку №15 по проспекту Пушкіна (наразі Лесі Українки) створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПУШКІНА 15», яке було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.06.2016, номер запису 1 224 102 0000 077072.

Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення від 17.07.2023 №4-11/7 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпрі», а саме до розділу III: пункт 33 у редакції, просп. Лесі Українки, буд. №15, кількість місць паркування 3, площа для пакування 34,5 кв. м., режим роботи щоденно, цілодобово, яким внесена зміни до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587

Позивач вважає протиправним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 17.07.2023 №4-11/7 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпрі», а саме до розділу III: пункт 33.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи підтверджується, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПУШКІНА 15» звернулось 29.05.2023 до Дніпровської міської ради з листом та пакетом документів, в якому просило передати земельну ділянку навколо будинку №15 в постійне користування співвласникам багатоповерхового будинку.

Проте, на час звернення з позовною заявою вказане звернення співвласників знаходиться на розгляді у Дніпровської міської ради.

Голові Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПУШКІНА 15» 21.08.2023 стало відомо про укладення 17.08.2023 між Комунальним підприємством «Транспортна інфраструктура міста» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013» договору про організацію та експлуатацію службового паркувального майданчика.

Згідно вказаного Договору КП «Транспортна інфраструктура міста» надало у користування ТОВ «НОВОМОСКОВСЬК-2013» паркувальний майданчик, площею 34,5 кв.м. у кількості 3 машино-місць зі щоденним та цілодобовим графіком роботи, який розташований за адресою: м.Дніпро, проспект Лесі Українки, будинок №15.

ТОВ «НОВОМОСКОВСЬК-2013» 22.05.2023 звернулось з заявою до Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури ДМР з проханням розглянути можливість організації службового майданчика для паркування з технічними пристроями обмеження руху за адресою:

м. Дніпро, проспект Лесі Українки в районі будинку 15.

Листом КП «Транспортна інфраструктура міста» від 19.06.2023 №5/5-35, повідомлено, що інспекторами було здійснено виїзд за вказаною адресою, проведено обстеження, фотографування та складено акт про можливість організації службового майданчика для паркування з технічними пристроями обмеження руху за адресою: м. Дніпро, проспект Лесі Українки в районі будинку 15 на 3 машино-місця, загальною площею 34,5 кв.м. з режимом роботи - цілодобово, щоденно.

Організація вказаної парковки, про яку йшлося у його звернені, може бути можливою при узгодженні з ДПП УПП у Дніпропетровській області, розробці технічних умов та схеми організації дорожнього руху, відтак, при наданні узгоджувальних документів, майданчик для паркування буде включено до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпро.

Листом КП «Транспортна інфраструктура міста» від 19.06.2023 №4/5-276 повідомлено Департамент транспорту та транспортної інфраструктури про можливість організації службового майданчика для паркування з технічними пристроями обмеження руху за адресою:

м. Дніпро, проспект Лесі Українки в районі будинку 15 на 3 машино-місця, загальною площею 34,5 кв.м. з режимом роботи - цілодобово, щоденно та запропоновано внести зміни до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпро, затвердженому рішення виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587.

У якості додатка до зазначеного листа долучено Акт обстеження можливого розташування майданчика для паркування транспортних засобів, складений постійною робочою групою з працівників КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР, згідно з яким у ході обстеження постійною робочою групою майданчика за адресою Лесі Українки в районі будинку 15, встановлено на місцевості наявність асфальту.

Проте, комісією не було зазначено про наявність багатоквартирного будинку.

Разом з цим, за наслідками обстеження, постійна комісія дійшла висновку про можливість розташування майданчика для паркування при узгодженні з ДПП УПП у Дніпропетровській області, розробці технічних умов та схеми організації дорожнього руху.

Відповідно витягу з протоколу від 15.08.23 №82 засідання постійної комісії з питань транспорту та зв`язку ДМР, КП «Транспортна інфраструктура міста» надано дозвіл на здійснення забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику за зазначеною адресою та погоджено з Департаментом транспорту та транспортної інфраструктури укладання договору між КП «Транспортна інфраструктура міста» та ТОВ «НОВОМОСКОВСЬК-2013».

Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення від 17.07.2023 №4-11/7 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпрі», а саме до розділу III: пункт 33 у редакції, АДРЕСА_1 , кількість місць паркування 3, площа для пакування 34,5 кв. м., режим роботи щоденно, цілодобово, яким внесена зміни до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587

Позивач вважає протиправним зазначене рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 17.07.2023 №4-11/7.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційеної інстанції бере до уваги, що пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною 4 статті 4 цього Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно ч.10 ст. цього Закону майно об`єднання утворюється з майна, переданого йому співвласниками у власність, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Визначення власності багатоквартирного будинку має особливий правовий характер та визначається спеціальними нормами чинного законодавства.

Так, пунктами 5, 6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Разом з тим, належне визначення прибудинкової території дійсно відбувається у встановленому законодавством порядку, визначеному статтею 122, 123 Земельного кодексу України.

В матеріалах справи, серед іншого, міститься клопотання позивача до Дніпровської міської ради від 29.05.2023 з листом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в якості прибудинкової території для обслуговування житлового будинку, однак рішення за цим клопотанням ще не прийнято.

Разом з тим, застосовуючи адміністративний аналіз порядку та підстав прийняття оскаржуваного рішення, суд вважає, що під час його винесення не були встановлені необхідні для обґрунтованого рішення факти та обставини, що призвело до порушення прав, свобод та інтересів співвласників багатоквартирного будинку.

Ненадання витягу з Державного земельного кадастру не спростовує законного права ОСББ «Пушкіна 15» на оформлення прибудинкової території для обслуговування багатоквартирного будинку відповідно до норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Земельного кодексу України, зважаючи на те, що чинним законодавством визначено таке право ОСББ на передачу йому земельної ділянки та не встановлено строків звернення до уповноваженого органу щодо реалізації цього права, як і не встановлено наслідків пропуску таких строків у вигляді втрати права на прибудинкову територію та, в свою чергу, отримання міською радою права на власний розсуд розпоряджатися землею поруч з будинком, незважаючи на інтереси його мешканців.

Своєю чергою, вирішення спору про право щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 виходить за межі предмету доказування у цій справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №815/2227/18.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР наведено визначення, згідно з яким, виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За приписами підпункту 8 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів.

Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У статті 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать:

розпорядження землями територіальних громад;

передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

організація землеустрою;

вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За викладених обставин, Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м.Дніпро.

Водночас, під час прийняття таких рішень виконавчий комітет, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 ЗК України визначено етапи формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Так, відповідно до частин 1 - 5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частин 6 - 8 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

При цьому, частиною 9 статті 79-1 ЗК України встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.10 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613 до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:

кадастровий номер;

місце розташування; опис меж; площа;

міри ліній по периметру;

координати поворотних точок меж;

дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;

дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;

відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

нормативна грошова оцінка;

інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

За частиною 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають:

усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (п.«а» ч.4 ст. 83 ЗКУ).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у статті 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) (ч.1 ст.123 ЗКУ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (абз.1 ч.2 ст.123 ЗКУ).

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (абз.2 ч.2 ст.123 ЗКУ).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3 ст.123 ЗКУ).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст.123 ЗКУ).

Отже, в розумінні наведених норм ЗК України рішення про передачу у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності має здійснюватися за проектом землеустрою щодо її відведення.

Слід взяти до уваги, що положеннями абзаців 1, 2 підпункту 2681.1.2 пункту 2681.1 статті 2681 Податкового кодексу України установлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору.

Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції системний аналіз наведених вище положень ЗК України та ПК України дає підстави для висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм ЗК України щодо порядку формування земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 14.1.229 пункту 14.1 статті 14 ПК України спеціально відведені автостоянки площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.

До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.

Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка під виділеними місцями для паркування за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не була сформована всупереч вимогам земельного законодавства і була відведена без проекту землеустрою щодо її відведення та без визначення меж земельної ділянки, яка планується для відведення під майданчик для паркування транспортних засобів, без присвоєння їй адреси чи інших ідентифікаційних ознак.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком судуц першої інстанції, що спірне рішення відповідача в частині розділу III: пункт 33, АДРЕСА_1 , кількість місць паркування 3, площа для пакування 34,5 кв. м., режим роботи щоденно, цілодобово, до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпро, прийняте щодо невизначеної земельної ділянки, яку реально неможливо встановити на місці її розташування, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розташування на ній спеціальної автостоянки не розроблявся, кадастровий номер, який є єдиним визначенням її місця розташування, не присвоєний.

Несформованість земельної ділянки у встановленому законом порядку, відсутність факту державної реєстрації спірної ділянки, свідчить про незаконність дій відповідача щодо розпорядження нею.

Слід також взяти до уваги, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 затверджено Правила паркування транспортних засобів, відповідно до пунктів 7, 8 яких майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Аналогічні вимоги закріплені у пунктах 3.1 та 3.2 Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра, які затвердження рішення Дніпровської міської ради від 21.12.2016 №38/17.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, що виділена під паркування транспортних засобів земельна ділянка площею 34,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , кількість місць паркування 3, була фактично сформована відповідно до вимог ЗК України.

При цьому, земельні ділянки, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м.Дніпра, не є самостійними об`єктами земельних відносин, для яких не встановлено обов`язкового формування та державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності формування земельної ділянки викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірне рішення в оскаржуваній частині було ухвалене із порушенням вимог земельного законодавства та положень закону, які регламентують порядок відведення земельних ділянок під майданчики для платного паркування, облаштування на них платних автостоянок та встановлення правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.

Крім цього, про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті спірного рішення в оскаржуваній частині свідчить наступне.

На підставі законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про благоустрій населених пунктів», Податкового кодексу України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» та з урахуванням рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.07.2016 №24/01-14/05-16 у справі №23/05-03-3/16, з метою упорядкування паркування транспортних засобів на вулицях і площах міста, підвищення дисципліни справляння збору за паркування транспортних засобів, відповідно до листа департаменту транспорту та охорони навколишнього середовища Дніпропетровської міської ради від 30.09.2016 вх. №8/3660, Дніпровською міською радою прийнято рішення від 21.12.2016 №38/17 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра» (рішення №38/17).

Так, відповідно до п.3.9 Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра, затверджених рішенням Дніпровської міської ради від 21.12.2016 №38/17 (з урахуванням змін від 16.11.2022) Департамент транспорту протягом десяти робочих днів, починаючи з дня, наступного за днем отримання від КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР акта обстеження з обґрунтованими можливостями розміщення на земельній ділянці майданчика для паркування, подає запит до департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про здійснення перевірки даних щодо наявності чинних договорів оренди земельної ділянки шляхом використання підсистеми «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м.Дніпра і наявності власника та/або законного користувача земельної ділянки, на якій ініційовано розміщення майданчика для паркування транспортних засобів (до запиту обов`язково має бути доданий картографічний матеріал М 1:500 з виділенням (позначенням) території ймовірного розташування такого майданчика).

Пунктом 3.10. Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра, затверджених рішенням Дніпровської міської ради від 21.12.2016 №38/17 (з урахуванням змін від 16.11.2022) встановлено, що у разі відсутності законних власників та/або користувачів земельної ділянки та/або спливу терміну оренди земельної ділянки під облаштування на ній майданчика для паркування транспортних засобів заявником чи іншим суб`єктом господарювання в уповноваженому підрозділі Національної поліції України замовляється та/або виготовляється проєкт організації дорожнього руху майданчика для паркування транспортних засобів за окремою адресою, який у подальшому зберігається у балансоутримувача майданчика для паркування транспортних засобів».

З матеріалів справи вбачається, що до прийняття спірного рішення в частині щодо віднесення до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпро, земельної ділянки, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , постійною робочою групою з працівників КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР було складено акт від 26.05.2023, згідно з яким у ході обстеження постійною робочою групою майданчика за адресою Лесі Українки в районі будинку 15, встановлено на місцевості наявність асфальту.

Натомість, комісією не було зазначено про наявність багатоквартирного будинку. Разом з цим, за наслідками обстеження, постійна комісія дійшла висновку про можливість розташування майданчика для паркування при узгодженні з ДПП УПП у Дніпропетровській області, розробці технічних умов та схеми організації дорожнього руху.

Разом з тим, не зважаючи на встановлення при обстеженні спірної земельної ділянки наявності на ній будівель та/або споруд, жодних дій по встановленню власника такої нерухомості та, відповідно, законного користувача земельної ділянки, на якій така нерухомість розташована, зроблено не було, що відповідачем та третьої особою-1 не спростовано жодним чином, зокрема, відповідь департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 07.06.2023 не можна вважати належним доказом, оскільки в ній зазначено, що результат пошуку є «орієнтовним», інформацію щодо земельних ділянок надати не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю доступу до публічної кадастрової карти України».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті спірного рішення в оскаржуваній частині не перевірив, чи наявні на земельній ділянці, яка планується для відведення під майданчик для паркування транспортних засобів, будівлі та/або споруди, які належать на праві власності іншій особі, та чи перебуває ця земельна ділянка у користуванні іншої особи, що свідчить про прийняття такого рішення з грубим порушенням встановленої процедури.

Отже, сукупність встановлених обставин дає підстави для висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення в частині розділу III: пункт 33, відповідач допустив ряд порушень, а саме:

порушив процедуру прийняття рішення про віднесення спірної земельної ділянки до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м.Дніпро, передбачену п.3.9., 3.10 Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпро, затверджених рішенням, затверджених рішенням Дніпровської міської ради від 02.02.2011 №39/8 (з урахуванням змін, внесених рішенням від 16.11.2022 року № 45/29), які були чинні станом на час виникнення спірних правовідносин, в тому числі не дотримався процедури обстеження земельної ділянки, стосовно якої вирішувалось питання передачі в користування для організації майданчика для паркування транспортних засобів,

не перевірив та не врахував наявність на цій земельній ділянці об`єктів, право власності на які зареєстровано позивачем, у встановленому законом порядку, а також

не дотримався вимог земельного законодавства, які регламентують порядок відведення земельних ділянок у користування, оскільки вказана у розділу III: пункт 33 Переліку земельна ділянка фактично не була сформована всупереч вимогам земельного законодавства і була відведена без проекту землеустрою щодо її відведення та без визначення меж земельної ділянки, яка планується для відведення під майданчик для паркування транспортних засобів, без присвоєння їй адреси чи інших ідентифікаційних ознак.

Отже, відповідач не врахував всі вказані обставини під час прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно ч.2-4 ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Згідно п.4,6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

З цього приводу слід зазначити, що визначення прибудинкової території чітко встановлене законодавством, а її мінімальні розміри з урахуванням санітарних норм та вимог безпеки конкретизуються Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173, яким затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, а також Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44, яким затверджено Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Матеріалами справи підтверджується, що на момент винесення оскаржуваного рішення, за адресою АДРЕСА_1 був розміщений багатоквартирний будинок. Таким чином, при затвердженні переліку спеціальних земельних ділянок відповідач мав враховувати те, що подальше розміщення на затверджених ділянках автостоянки порушуватиме встановлені санітарні та будівельні вимоги.

Відповідними технічно-санітарними актами, які встановлюють зазначені норми, є Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173, яким затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (Державні санітарні правила), а також Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44, яким затверджено Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (Державні будівельні норми).

Відповідно до положень Пунктів 1.1. та 1.2. Державних санітарних правил державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.

Ці Правила є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.

При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей.

Відповідно до п.5.28 Державних санітарних правил відстані від наземних і наземно-підземних гаражів, відкритих стоянок, призначених для постійного і тимчасового зберігання легкових автомобілів, і станцій технічного обслуговування з урахуванням проїздів до них, до житлових і громадських будівель, а також до ділянок шкіл, дитячих ясел-садків, лікувальних закладів стаціонарного типу і закладів відпочинку слід приймати не менше наведених у додатку № 10 (а саме: не менше 10 метрів).

Крім цього, преамбулою Державних будівельних норм визначено, що ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Так, згідно пункту 5.13 ДБН В.2.3-15 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», які поширюється на проектування нових та реконструкцію існуючих автостоянок і гаражів (на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці) незалежно від форм їх власності та відомчої належності і є обов`язковими для всіх організацій, громадських об`єднань, фізичних осіб, які мають відповідну ліцензію і здійснюють їх проектування та будівництво, а також для замовників проектів і організацій, що погоджують і затверджують проектну документацію, протипожежні відстані від меж відкритих автостоянок (у тому числі навісом) до будівель і споруд по обслуговуванню автомобілів, промислових та інших підприємств і будинків повинні прийматися до побутових будинків не менш 9 метрів.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно наявних у справі графічних матеріалів, схем і планів та фотоматеріалів можна встановити, що службовий паркувальний майданчик знаходиться значно ближче, ніж встановлено законодавством.

Даний факт не заперечується учасниками справи.

Схема, яка додана до робочого проекту організації дорожнього руху, зовсім не містить вказівки на відстань до будинку.

Таким чином, при винесенні оскаржуваного рішення стосовно затвердження місць для паркування за адресою АДРЕСА_1 відповідачем проігноровано встановлені чинним законодавством норми та вимоги санітарної та будівельної безпеки щодо встановлення відстані між розміщенням житлових споруд та паркувальних місць.

Посилання відповідача на не проведення реєстрації позивачем прибудинкової території у встановленому законодавством порядку жодним чином не свідчить про правомірність винесеного рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять (відповідачем не надано) належних та переконливих доказів того, що під час прийняття спірного рішення в оскаржуваній частині він діяв з дотриманням чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра тощо та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, спірне рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в оскаржуваній частині (розділу III: пункт 33) не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

За таких обставин, рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №4-11/7 від 17.07.2023 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», а саме до розділу III: пункт 33 у редакції, просп. Лесі Українки, буд. №15, кількість місць паркування 3, площа для пакування 34,5 кв. м., режим роботи щоденно, цілодобово, яким внесена зміни до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпрі, затвердженого рішення виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 року №587, є протиправним та підлягає скасуванню.Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 04.07.2024 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 04.07.2024.

В повному обсязі постанова виготовлена 11.07.2024.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова