Ухвала

від 09.09.2024 по справі 160/29810/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа №160/29810/23

адміністративне провадження №К/990/32647/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі №160/29810/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПУШКІНА 15» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013», Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПУШКІНА 15» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬК-2013», Дніпровська міська рада, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 17 липня 2023 року №4-11/7 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», а саме до розділу III: пункт 33 у редакції, просп. Лесі Українки, буд. №15, кількість місць паркування 3, площа для пакування 34,5 кв. м., режим роботи щоденно, цілодобово, яким внесена зміни до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30 листопада 2016 року №587.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 17 липня 2023 року №4-11/7 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», а саме до розділу III: пункт 33 у редакції, просп. Лесі Українки, буд. №15, кількість місць паркування 3, площа для пакування 34,5 кв. м., режим роботи щоденно, цілодобово, яким внесена зміни до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затвердженого рішення виконавчого комітету міської ради від 30 листопада 2016 року №587.

Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі №160/29810/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 910/1248/23.

Однак, скаржник чітко не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

У вищенаведеній постанові Верховного Суду, на яку скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом позову було стягнення заборгованості, яка виникла через несплату орендних платежів у розмірі 196 771,33 грн. який розглядалися у порядку господарського судочинства, у той час як предметом спору у цій справі є рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 17 липня 2023 року №4-11/7 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі».

Отже, правовідносини у наведеній відповідачем справі № 910/1248/23 суттєво відрізняються від цієї справи.

Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Колегією суддів установлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року прийнято в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши касаційну скаргу представника позивача щодо її відповідності вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга не містить обґрунтувань права на касаційне оскарження рішення прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду: обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі №160/29810/23 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог цієї ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій