Постанова

від 24.07.2024 по справі 120/8671/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8671/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович

Суддя-доповідач - Мойсюк М.І

24 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мойсюка М.І

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Вінницької митниці та Приватного підприємства "Глобал" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Глобал" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 приватне підприємство "Глобал" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів митним органом та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки до митного органу було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), а тому підприємство просить скасувати такі рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UА401000/2022/000073/2 від 19 грудня 2022 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2022/002316 від 19 грудня 2022 року.

Стягнуто на користь позивача витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 5368 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, а також витрати, пов`язані із залученням перекладача, в розмірі 7880 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Вінницької митниці витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37 712,00 грн. Представник позивача наголошував, що судом першої інстанції не враховано складність справи, об`єм проведеної роботи та витрачений час.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2019 року між приватним підприємством "Глобал" (покупець) та іноземною компанією TORSION (QINGDAO) RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD (продавець) укладено Контракт № 20190717001.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 розділу 1 цього Контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити шини, іменовані надалі - продукція. Номенклатура, кількість, асортимент і ціни продукції, що поставляється визначається окремими Інвойсами до зазначеного Контракту та є невід`ємною його частиною.

Як зазначено у пунктах 2.1, 2.2 та 2.3 розділу 2 Контракту, його сума дорівнює сумі Інвойсів на поставку кожної партії продукції. Валюта Контракту - долар США, валюта платежів - долар США. Ціни на продукцію зазначаються в Інвойсах до цього контракту.

Пунктом 4.3 розділу 4 Контракту передбачено, що оплата здійснюється за підписаними проформами-інвойсами, 30% - передплата, 70% - протягом двох тижнів після отримання копії коносаменту.

Контракт набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року (пункт 14.1 розділу 14 Контракту).

04 грудня 2019 року між приватним підприємством "Глобал" та TORSION (QINGDAO) RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD укладено додаткову угоду № 1 до Контракту № 20190717001 від 17 липня 2019 року. Цією угодою продовжено строк дії Контракту № 20190717001 від 17 липня 2019 року до 31 березня 2026 року.

19 грудня 2022 року приватним підприємством "Глобал" з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів разом з митною декларацією № 22UA401020058982U7 подано митному органу наступні документи: рахунки-фактури (інвойси) № 22LCGLO-001/1 від 19 жовтня 2022 року та № 22LCGLO-001/2 від 19 жовтня 2022 року, платіжні доручення від 13 жовтня 2022 року № 145 та від 08 грудня 2022 року № 154, зовнішньоекономічний контракт від 17 липня 2019 року № 20190717001, довідку про транспортні витрати б/н від 16 грудня 2022 року, митні декларації Республіки Польща від 12 грудня 2022 року № 22PL322080NS5K6SX4 та від 12 грудня 2022 року № 22PL322080NS5K7119.

За результатами розгляду поданих документів митним органом 19 грудня 2022 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2022/000073/2, згідно з яким скориговано вартість окремих категорій товарів за електронною митною декларацією 22UA401020058982U7 від 19 грудня 2022 року.

У рішенні зазначено, що відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Кодексом.

Згідно з пунктом 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Пунктом 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, відповідно до наданих документів товар поставлявся на умовах поставки CIF GDANSK, проте згідно з СМR б/н від 15 грудня 2022 року товар завантажувався та відправлявся з міста PRZEMYS.

При цьому декларантом не надано документа, який би підтверджував суму витрат на транспортування товару з порту GDANSK до міста PRZEMYS.

Згідно з довідкою про транспортні витрати до митної вартості включені витрати лише з міста PRZEMYS, що може свідчити про декларування не всіх складових, що включаються до митної вартості.

Також з митних декларацій Республіки Польща від 12 грудня 2022 року № 22PL322080NS5K6SX4 та від 12 грудня 2022 року № 22PL322080NS5K7119 слідує, що товар переміщувався в контейнерах, однак в CMR та в митній декларації відсутня інформація про переміщення товару в контейнерах, що може свідчити про декларування не всіх складових, що включаються до митної вартості, а саме перевантаження товару з контейнерів в транспортні засоби.

В платіжних дорученнях зазначено тільки контракт, а оплату здійснено раніше ніж виставлено рахунки-фактури, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару.

Окрім того, до митного оформлення декларантом було надано дві версії контракту від 17 липня 2019 року № 20190717001, які містять відмінності в умовах оплати (пункт 4 цього контракту), що викликає обґрунтовані сумніви в автентичності даного контракту.

З огляду на положення частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту направлено електронне повідомлення щодо витребування у нього додаткових документів, проте декларант повідомив митний орган, що додаткові документи надаватися не будуть.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, тому митний орган відповідно до статті 58 Митного кодексу України застосовано другорядні методи. При цьому неможливо визначити митну вартість за другорядними методами, визначеними статтями 59 та 60 Митного кодексу України, з огляду на відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Неможливо визначити митну вартість за методами, передбаченими статтями 62 та 63 Митного кодексу України, з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Відтак джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 11 грудня 2022 року № UA205140/2022/089107, за якою оформлено товар 1. Шини пневматичні гумові, нові, для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, тип протектора дорожний (всесезонний): - 315/80R22.5-20PR, мод. HD159, індекс навантаження - 157/154, індекс швидкості L, посадочний діаметр - 22,5 - 60 шт. - 385/65R22.5-20PR, мод. HD586, індекс навантаження - 160, індекс швидкості - K, посадочний діаметр - 22,5 - 150 шт., відповідають вимогам ДСТУ UN/ECE R54-00-2004T, торговельна марка HAIDA, виробник VISTAR INDUSTRIAL CO., LIMITED, країна виробництва CN та складає 3,01 долар США за кілограм.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів митним органом також сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002316 від 19 грудня 2022 року.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Колегія суддів з приводу спірних правовідносин зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 МК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування..

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина шоста статті 54 МК України).

Частиною сьомою статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, які свідчать про: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації відповідних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Судом першої інстанції встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації № 22UA401020058982U7 від 19 грудня 2022 року митної вартості товарів подано митному органу такі документи: рахунки-фактури (інвойси) № 22LCGLO-001/1 від 19 жовтня 2022 року та № 22LCGLO-001/2 від 19 жовтня 2022 року, платіжні доручення від 13 жовтня 2022 року № 145 та від 08 грудня 2022 року № 154, зовнішньоекономічний контракт від 17 липня 2019 року № 20190717001, довідку про транспортні витрати б/н від 16 грудня 2022 року, митні декларації Республіки Польща від 12 грудня 2022 року № 22PL322080NS5K6SX4 та від 12 грудня 2022 року № 22PL322080NS5K7119.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що товар переміщувався в контейнерах, однак в CMR та в митній декларації відсутня інформація про переміщення товару в контейнерах, що може свідчити про декларування не всіх складових, що включаються до митної вартості, а саме перевантаження товару з контейнерів в транспортні засоби. Також вказано про проведення оплати за товар раніше ніж виставлено рахунки-фактури, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару.

Так, відповідно до коносаменту № MEDUJF685922 від 23 жовтня 2022 року (переклад такого долучено до відповіді на відзив) порт завантаження товарів - ЦІНДАО, КИТАЙ; порт відвантаження - Гданськ, Польша. При цьому 300 упаковок вантажних, автобусних та радіальних шин (1 упаковка = 1 штука) перевозяться у контейнері MSDU6345782 (номер пломби FX24874474), а 232 упаковки вантажних, автобусних та радіальних шин (1 упаковка = 1 штука) - перевозяться у контейнері MSDU8491261 (номер пломби FX24874476).

Зі змісту митних декларацій (графа 6 та графа 31) Республіки Польща від 15 грудня 2022 року № 22PL322080NS5K6SX4 та від 15 грудня 2022 року № 22ЗPL22080NS5K7119 (переклад таких долучено до відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень від 23 серпня 2023 року) слідує, що 300 упаковок шин перевозилися у контейнері MSDU6345782 (номер пломби FX24874474), а 232 упаковки шин - у контейнері MSDU8491261 (номер пломби FX24874476).

Рахунками-фактури № FA/727/2022 від 15 грудня 2022 року та № FA/728/2022 від 15 грудня 2022 року підтверджується факт перевезення товариством з обмеженою відповідальністю "ГІГАМІКС БРОКЕР" на користь приватного підприємства "Глобал" контейнеру MSDU6345782 (вартість транспортних послуг 1949,88 Євро) та контейнеру MSDU8491261 (вартість транспортних послуг 1949,88 Євро).

З листа товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГАМІКС БРОКЕР" від 17 лютого 2023 року (долучено до відповіді на відзив) слідує, що приватному підприємству "Глобал" надавалися послуги з перевезення вантажів. За надані послуги були виставлені 2 рахунки на загальну суму 3899,76 Євро. За рахунком № FA/727/2022 від 15 грудня 2022 року вартість перевезення контейнеру MSDU6345782 з порту GDANSK до міста PRZEMYS склала 1599,88 євро та перезавантаження вантажу з контейнера у вантажний автомобіль - 350 Євро, а за рахунком № FA/728/2022 від 15 грудня 2022 року вартість перевезення контейнера MSDU8491261 з порту GDANSK до міста PRZEMYS склала 1599,88 євро та перезавантаження вантажу з контейнера в вантажний автомобіль - 350 Євро. При цьому вартість транспортування вантажів з PRZEMYS до кордону митного посту SZEGENI вантажним автомобілем двох контейнерів склала 3000 гривень (по 1500 гривень за кожний контейнер).

Також довідками про транспортні витрати від 16 грудня 2022 року підтверджується те, що транспортні витрати автомобілем MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, перевізник Gigamix Broker Sp.z.o.o. Sp.K. за маршрутом PRZEMYS - м/п SZEGENI склали 1500 гривень, а автомобілем MERCEDES, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом, за маршрутом PRZEMYS - м/п SZEGENI транспортні витрати склали також 1500 гривень.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи митного органу про те, що декларантом не надано доказів на підтвердження суми витрат на транспортування товару з порту GDANSK до міста PRZEMYS, оскільки декларантом до митного оформлення подавалися як рахунки - фактури № FA/727/2022 від 15 грудня 2022 року, № FA/728/2022 від 15 грудня 2022 року, так і відповідні довідки про транспортні витрати, проте митним органом такі документи при коригуванні митної вартості товарів до уваги не взято.

Окрім того, не заслуговують на увагу й доводи митного органу в частині, адже

До того ж коносаментом № MEDUJF685922 від 23 жовтня 2022 року та митними деклараціями від 15 грудня 2022 року № 22PL322080NS5K6SX4 та від 15 грудня 2022 року № 22ЗPL22080NS5K7119 підтверджується факт доставки 300 упаковок шин контейнером MSDU6345782 (номер пломби FX24874474) та 232 упаковки шин контейнером MSDU8491261 (номер пломби FX24874476), а тому доводи митного органу про ненадання декларантом інформації про переміщення товару в контейнерах є необґрунтованими.

Стосовно доводів митного органу про те, що оплату за товари здійснено раніше ніж виставлено рахунки-фактури, що не дає можливості відповідачу віднести дану оплату до задекларованої партії товару, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт оплати за товар раніше, ніж виставлено рахунки-фактури, обумовлено умовами контракту. При цьому факт оплати повної вартості товару (оплата здійснювалась частинами) підтверджується наданими доказами.

Матеріали справи не містять інформації, а митним органом не надано доказів існування декількох видів контракту № 20190717001 від 17 липня 2019 року.

Крім того, митний орган коригуючи митну вартість товару, за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в електронній митній декларації від 11 грудня 2022 року № UA205140/2022/089107 за якою оформлено товар "1. Шини пневматичні гумові, нові, для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121,тип протектора дорожний (всесезонний): - 315/80R22.5-20PR, мод. HD159, індекс навантаження - 157/154, індекс швидкості L, посадочний діаметр - 22,5 - 60 шт.- 385/65R22.5-20PR, мод. HD586, індекс навантаження - 160, індекс швидкості - K, посадочний діаметр - 22,5 - 150 шт. Натомість товар, який ввозився позивачем відрізнявся по кількості, типу/розміру протектора, індексу навантаження тощо.

Відтак, числове значення митної вартості товару, що зазначене в електронній митній декларації, яке взяте митним органом за основу, не може вважатися об`єктивним джерелом числового значення в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, країну його виробництва, загальний стан, вагу, марку, модель тощо.

Отже, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані документи, дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень статті 64 та МК України, тобто використання резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин відповідну практику Верховного Суду, зокрема постанову від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15, в якій зазначено, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Окрім цього, Верховний Суд у зазначеному рішенні справі звернув увагу на те, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15 зазначив, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.

Статтею 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер, дату електронної митної декларації та товар, який декларувався, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

При цьому, в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, крім інформації зазначені й в ЕМД від 11 грудня 2022 року № UA205140/2022/089107.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року справі № 520/7041/19 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що митний орган, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, а відтак відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2022/000073/2 від 19 грудня 2022 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2022/002316 від 19 грудня 2022 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги підприємства на те, що суд першої інстанції неправильно визначив співмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу судова колегія вказує на те, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, які мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, та стягнення витрат пов`язаних із залученням перекладача, в розмірі 7880 гривень.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: витягу з договору №218 про надання правової допомоги від 10.04.2023, додаткової угоди №4 від 10.04.2023, акта наданих послуг №3 від 16.10.2023, акта №6 від29.10.2023. Також надано докази оплати послуг перекладача.

Суд апеляційної інстанції вважає правильними доводи суду першої інстанції, що зі змісту акту надання послуг № 3 від 16 жовтня 2023 року та акту надання послуг № 6 від 29 жовтня 2023 року вбачається, що більшість наданих адвокатом послуг (зокрема, послуги, що зазначені у пунктах 1, 2 та 3 акту надання послуг № 3 від 16 жовтня 2023 року та пункті 1 акту надання послуг № 6 від 29 жовтня 2023 року) охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи (наданих послуг). Тому більшість наданих адвокатським бюро послуг, що надавалися на виконання умов договору про надання правової допомоги № 218 від 23 квітня 2019 року зі змінами і доповненнями від 10 квітня 2023 року, пов`язані із складанням позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про виконання роботи (надання послуг) у більшому обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, у відповідності до приписів ч. 6, 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так орган митної служби подав до суду першої клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до розумних розмірів.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу, апеляційний суд зазначає, що надані представником підприємства докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, у контексті аспекту складності даної справи (спір не є складним, розглядався у спрощеному провадженні), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 37712,00 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв`язку з чим колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними є стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Вінницької митниці та Приватного підприємства "Глобал" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мойсюк М.І Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.