Ухвала

від 24.07.2024 по справі 756/6935/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"24" липня 2024 р. Справа № 756/6935/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., при секретарі Василенко Г.В., за участю представника позивача (відповідача) ОСОБА_1 , представника відповідача (позивача) ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання спільної сумісної власності майна подружжя, поділ майна спільної сумісної власності подружжя, виділення та передача 2/3 частки майна у приватну особисту власність ОСОБА_4 ,-

встановив:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання спільної сумісної власності майна подружжя, поділ майна спільної сумісної власності подружжя, виділення та передача 2/3 частки майна у приватну особисту власність ОСОБА_4 .

24.07.2024 року, до суду надійшла заява представника ОСОБА_4 адвоката Тарасенка І.В. про забезпечення позову шляхом накладення заборони/арешту відчуження нерухомого майна на:

- садовий будинок, загальною площею: 41,0 кв.м. житловою площею 34 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сараї літера «Б», «Г», «Ж», погріба літра «під Б», «З», навіси літера «В», «Є», убиральня літера «Д», літній душ літера «Е», колонка І, огорожа № №1-4, розташовані на земельній ділянці площею 0,0719 га., за кадастровим номером: 3221888801:37:255:6250 за адресою: АДРЕСА_1 .

-земельну ділянку, площею: 0,0719 гектарів за цільовим призначенням земельної ділянки: для колективного садівництва (кадастровий номер: 3221888801:37:255:6250) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

- гаражний бокс № НОМЕР_1 (вісімдесят вісім), площею 59,60 кв.м. в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «ПОТОН», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ). Гаражний бокс № НОМЕР_1 , площею 59,60 кв.м., розміщений на земельній ділянці, площею 0,6850 га, за кадастровим номером 8000000000:78:053:0019.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що є підстави вважати, що даний садовий будинок, земельну ділянку та гаражний бокс, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без її згоди може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову є ризики і може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_3 має суттєву тривалу фінансову заборгованість перед ОСОБА_3 , яку злісно не сплачує та ухиляється від її погашення перед нею і може реально вчиняти будь які незаконні дії, щодо відчуження вказаного вище спільного нерухомого майна.

Так, ОСОБА_3 на сьогоднішній день вже здійснив відчуження спільного майна, а саме: автомобіль марки «МАZDA-3», 2009 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , які продані без отримання її згоди, цей факт підтверджено рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11.03.2024 р. (справа № 756/7417/23), яке набрало законної сили. Отже, на все вказане майно можливе звернення стягнення у разі задоволення позову та у разі невжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог шляхом арешту та заборони відчуження садового будинку, земельної ділянки та гаражного боксу № НОМЕР_1 можливо їх відчуження відповідачем, що призведе до неможливості виконання рішення суду і неможливості компенсації заподіяної шкоди стягувачу.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно дост. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно ч.1ст.150ЦПК України позов забезпечується: 1)накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; 1-1)накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; 2)забороною вчинятипевні дії; 3)встановленням обов`язкувчинити певнідії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; 4)забороною іншимособам вчинятидії щодопредмета споруабо здійснюватиплатежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; 5)зупиненням продажуарештованого майна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; 6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; 8)зупиненням митногооформлення товарівчи предметів; 9)арештом морськогосудна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України уПостанові № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову, вагомість поданих доказів при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Суд вважає, що заява прозабезпечення позовузадоволенню не підлягає, оскільки представник позивача належним чином не обґрунтував доцільність заявленого забезпечення позову та не надав відповідних доказів такої необхідності, зокрема, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про поділ майна подружжя. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість продажу спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, ОСОБА_4 як власниця земельної ділянки та садового будинку має право здійснювати будь-які дії щодо розпорядження та користування майном, яке їй належить.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені представником ОСОБА_4 вимоги щодо забезпечення позову є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.149-153, 353 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 25.07.2024 року.

Головуючий М.Б. Баличева