Постанова

від 23.07.2024 по справі 201/109/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5996/24 Справа № 201/109/24 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» про визнання діяльності посадових осіб у ненаданні житлово-комунальних послуг нечесною підприємницькою практикою, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні2024року ОСОБА_1 звернулася досуду ізпозовом доДержавного вищогонавчального закладу«Український державнийхіміко-технологічнийуніверситет» провизнання діяльностіпосадових осібу сферінадання житлово-комунальнихпослуг незаконною,такою,яка підпадаєпід ознакинечесної підприємницькоїпрактики стосовнопозивачки,стягнення зайвосплачених коштівза ненаданіжитлово-комунальніпослуги,моральної шкоди,штрафу,який зарахуватидо державногобюджету.

Позов мотивовано тим, що з травня 2022 року року позивач є внутрішньо переміщеною особою, та перебуває обліку в Центральному УСЗН Дніпровської міської ради у Соборному районі, проживає по АДРЕСА_1 . Гуртожиток державної форми власності, відноситься до Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» (далі-Університет).

18 листопада 2022 року позивачка уклала із Університетом договір № 947 найму житлового приміщення у гуртожитку. У п. 5.6 договору сказано, що він складений у двох примірниках і залишається у кожної з сторін. Фактично договір складений у одному екземплярі, його копію позивачка отримала 18 серпня 2023 року на прохання.

Оплата за одне ліжко-місце згідно із п. 3.1 договору складає 1050,00 грн. на місяць, у кімнаті два ліжко-місця, оплата за кімнату складає 2100,00 грн. щомісяця. Згідно умов договору при поселенні позивачка 18 листопада 2022 року (за півмісяця) і за грудень 2022 року року сплатила наперед 3185 грн. При укладанні договору співробітник Університету - завідувач гуртожитку ОСОБА_2 назвала суму за ліжко-місце, не ознайомила з кошторисом на житлово-комунальні послуги, не залишила примірник договору.

Позивачка із матір`ю прожили в гуртожитку по червень 2023 року року. У червні 2023 року року завідувач гуртожитком повідомила, що з 1 липня 2023 року року плата за проживання в гуртожитку підвищується на 540,00 грн. і складатиме 2640,00 грн. щомісяця через підвищення тарифу на електроенергію. Плата стала перевищувати місячну пенсію позивачки у розмірі 2520,00 грн., тому позивачка стала цікавитися кошторисом на житлово-комунальні послуги гуртожитку. Ознайомилася з кошторисом лише 01 липня 2023 року , який знаходився на дошці оголошень. Кошторис за період з 18 листопада 2022 року по 30 червня 2023 року позивачці не надали. У кошторисі станом на 01 липня 2023 року у графі «Послуга» включені такі послуги: «заробітна плата персоналу» 191,01 грн., «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків» - 200 грн., тобто 391,01 грн. з одного ліжко-місця.

Плата за електроенергію при тарифі 2,64 грн. з 1 липня 2023 року року складає 398,06 грн. з одного ліжко-місця, з двох 796,12 грн. щомісяця, що відповідає 301 кіловат спожитої енергії в місяць. Плата за опалення береться за цілий рік 99,85 грн. з одного ліжко-місця, з двох 199,70 грн. щомісяця. Позивачці не зрозуміло, якому персоналу вона сплачує заробітну плату в сумі 382,02 грн. щомісяця, адже вона не наймала ніяких працівників, трудових угод не укладала. Також вона не розуміє, за які додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків сплачує 400,00 грн. щомісяця. Також не зрозуміло, чому маючи у кімнаті дві економні лампочки потужністю 10 ватт кожна, які вона купила за власні кошти, зарядний пристрій до мобільного телефону, кип`ятильник потужністю 0,7 кіловат, вона сплачує за 301 кіловат нібито спожитої електроенергії. У кімнаті немає холодильника, інших електроприладів, а у п.п. 4.2, 4.2.6 договору вказано, що мешканець зобов`язаний не встановлювати без дозволу адміністрації гуртожитку додаткові електроприлади. При заселенні у гуртожиток 18 листопада 2022 року загальна електроплита у приміщенні загальної кухні не працювала, вона нею не користувалась, і не користується до цього часу.

Зазначила, що до війни проживала у приватному будинку, мала холодильник, який не вимикався багато років, телевізор, електростанцію для подачі води, циркуляційний насос у зимовий період, інші побутові електроприлади, позивачка не споживала більш ніж 50-90 кіловат електроенергії на місяць, тому була несподівана цим кошторисом. Послуги «заробітна плата персоналу» та «додаткові послуги на утримання функціонування гуртожитків» не замовляла, вони не є предметом договору. Стан санвузла у кімнаті позивачка тримає у чистоті своїми санітарними і миючими засобами, своїми силами придбала швабру, таз для миття підлоги в кімнат, тобто сама собі надає послуги з прибирання і утримую кімнат в чистоті.

Згідно із п. 3.4. договору найму жилого приміщення гуртожитку, Університет зобов`язується надавати за плату за діючими розцінками і тарифами послуги щодо електропостачання, водопостачання і водовідведення, а мешканець зобов`язується своєчасно відшкодувати Університету витрати на їх оплату, відповідно до показників приладів обліку та пропорційно кількості користувачів вказаних послуг, за рахунком відділу бухгалтерського обліку та звітності Університету. Також у п.3.1 договору вказано, що оплата за спожиті електроенергію та воду здійснюється відповідно до показників індивідуальних приладів обліку з рахунком за рахунком бухгалтерського обліку та звітності Університету.

Тобто, фактично позивачка уклала договір з Університетом на житлово-комунальні послуги. Але всупереч п. 3.1 договору у її кімнаті № 915 немає індивідуальних приладів обліку ні на електроенергію, ні на водопостачання. А у договорі немає таких житлово-комунальних послуг як «заробітна плата персоналу» та «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків». На ці і послуги позивачка договір не підписувала і платити за них не зобов`язувалась, але відповідач зобов`язує платити за ці послуги, які не є предметом договору. Відповідач погрожує виселенням з гуртожитку у випадку незгоди оплати, використовуючи скрутне становище позивачки як внутрішньо переміщеної особи, яка не має іншого житла.

У порушення п. 1, п. 3 (абзац 6), пп. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав кошторис, при поселенні співробітники відповідача не довели інформацію про вартість житлово-комунальних послуг окремо, а назвав одну ціну 1050,00 грн. Посадовими особами відповідача - першим проректором, директором студмістечка у порушення п.1 пп. 5 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» не надана необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про житлово-комунальні послуги «заробітна плата персоналу», «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків» і про оплату за 301 кіловат споживаної електроенергії щомісяця.

Не погодившись із кошторисом, платою за послуги, які не є предметом договору і не надаються, 18 серпня 2023 року позивачка звернулася із заявою до директора студмістечка ОСОБА_3 з проханням надати пояснення з приводу кошторису на житлово-комунальні послуги в гуртожитку з 1 липня 2023 року року. Але той вимагав від позивачки написати новий договір, став шантажувати виселенням у разі не написання. Вона пояснила, що згідно із п. 5.2. договору вона 26 липня 2023 року написала заяву з проханням продовжити термін дії договору до 31 липня 2024 року. Однак ОСОБА_3 не реагував, шантажував її виселенням, вручив під підпис повідомлення про те, що термін дії договору № 947 найму житлового приміщення в гуртожитку закінчується 31 серпня 2023 року і у разі відсутності договору на наступний період (01 вересня 2023 року - 31 серпня 2024) кімната буде надана іншому користувачу, а позивачці слід звільнити кімнату 31 серпня 2023 року та здати ключі завідувачу гуртожитку. Достовірно знаючи про те, що позивачка є ВПО, а не студентом, директор студмістечка ОСОБА_3 не припиняв шантаж, про що свідчать відповідь № 43-40-19 від 21 листопада 2023 року директору Департамента освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації і № 40-07 від 21 листопада 2023 року про те, що договір найму житлового приміщення гуртожитку між ОСОБА_1 та ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет» закінчився 31 серпня 2023 року , договір на поточний навчальний рік заявниця укладати відмовилася, тому на даний час правові відносини між університетом та заявницею відсутні, а її знаходження в гуртожитку противоправне. Означене не відповідає дійсності, неправдива інформація у відповідях посадових осіб відповідача спричиняє позивачці моральні страждання.

31 серпня 2023 року отримала відповідь від директора студмістечка без номера і дати, яка є відпискою, про те, що наказом ректора ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет» від 01 червня 2023 року № 87 «Про встановлення вартості проживання у гуртожитку» встановлено розмір плати за проживання у гуртожитку з 07 липня 2023 року. Видання зазначеного наказу обумовлене виключно підвищенням тарифу на енергоносії, вартість інших витрат, пов`язаних із утриманням та експлуатацією гуртожитку не змінилася. Розмір плати за проживання у гуртожитках закладів освіти державної та комунальної форми власності встановлює керівник закладу освіти і науки, на підставі відповідного наказу Міністерства молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 № 284/423/17.

Позивачка вдруге, 01 вересня 2023 року, звернутися до Університету із проханням надати чіткі роз`яснення про житлово-комунальні послуги, просила надати копію наказу ректора ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет» від 01 червня 2023 року за №87 «Про встановлення вартості проживання у гуртожитку», а також кошторис на надання житлово-комунальних послуг гуртожитку за 2022 року і по червень 2023 року включно.

На звернення позивачки від 01 вересня 2023 року директор студмістечка ОСОБА_3 в усній формі заявив, що відповідь не надаватиме. Також про це повідомив інженер 1 категорії ОСОБА_4 . Не одержавши відповіді на порушені питання у заяві від 18 серпня 2023 року і у зверненні від 01 вересня 2023 року, позивачка 13 вересня 2023 року звернулася до голови комісії з реорганізації Університету першого проректора ОСОБА_5 , а 05 жовтня 2023 року отримала відповідь № 21-40-05, яка також була відпискою, у якій вказано, що з метою недопущення збитків підтримання у належному стані гуртожитків, прийняте не легке, але справедливе підвищення вартості проживання, яке насамперед не пов`язане із самою послугою, а виключно зі збільшенням тарифів. Позивачка не розуміє з відповіді - підвищилась вартість проживання з метою недопущення збитків та підтримання у належному стані гуртожитків чи послуга «енергопостачання» через збільшення тарифів. Вважає, що у відповіді незрозуміло вказано, на які послуги, крім енергопостачання, збільшилися тарифи, що мається на увазі під підвищенням вартості проживання.

В усній бесіді із співробітником відповідача - інженером ОСОБА_4 з приводу встановленої плати за 301 кіловат спожитої електроенергії, яка коштує 796,12 грн. щомісяця, та повідомила, що такі норми їм спускає ДТЕК і вимагає платити.

05 вересня 2023 року позивачка звернулася до генерального директора ДТЕК м. Дніпра ОСОБА_6 із проханням дати пояснення стосовно «спущеної» електроенергії для споживачів гуртожитку № 6 Університету, але її поштове відправлені загублено поштою і вона повторно звернулася до ДТЕК. 25 жовтня 2023 року одержала відповідь № 50606/1001 від 12 жовтня 2023 року, про те, що запитувана інформація відноситься до конфіденційної та суворо конфіденційної, тому підстав для її надання в порядку публічної інформації відсутні, але «спускати» завищені норми споживаної електроенергії і вимоги сплачувати споживачів за не надані послуги у ДТЕК право є.

Не отримавши ґрунтовних відповідей від посадових осіб відповідача і ДТЕК, 27 лютого 2023 року позивачка зверталася до інших органів, зокрема, до Генеральної прокуратури України, Міністерства соціальної політики України, прокуратури Дніпропетровської області, Дніпровської міської ради, Держспоживслужбу в Дніпропетровській області за захистом прав споживача. Отримувала відповіді на звернення, які були переадресовані до інших органів до Міністерства освіти і науки України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, AT «ДТЕК Дніпропетровські мережі», Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Міністерства освіти і науки України, Департамента освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

З відповіді № 43-40-19 від 21 листопада 2023 року голови з реорганізації Університету першого проректора дізналась, що заробітна плата працівників, яка закладена до кошторису враховує обслуговування місць загального користування та інженерних мереж гуртожитку, що не є житлово-комунальними послугами згідно договору № 947 від 18 листопада 2022 року. З відповіді вбачається, що санітарно-технічний стан житлових приміщень підтримується за рахунок наймачів, що відповідає дійсності, адже позивачка сама миє підлогу у кімнаті, прибирає санвузел своїми дезінфекційними засобами, підтримує порядок і чистоту у загальному коридорі.

Вважає, що за її рахунок посадові особи Університету сплачують заробітну плату працівникам, які надають послуги безпосередньо відповідачу, а не їй. Позивачка не повинна утримувати за свої кошти інженерні мережі гуртожитку, який відноситься до державної форми власності, платити кошти на утримання гуртожитків. Посадові особи відповідача - голова комісії з реорганізації, перший проректор, директор студмістучка, використовують безвихідне становище позивачки, те, що вона є ВПО, вирішили за її кошти за допомогою загроз виселенням з гуртожитку, платити заробітною плату персоналу, який не надає позивачці безпосередньо ніяких послуг і утримувати інженерні мережі гуртожитків, що суперечить наказу Міністерства освіти і науки України № 1452 від 21 листопада 2019 року «Про затвердження Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти», Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого спільним наказом МОН, Мінекономіки, Мінфіну від 23 липня 2010 року № 736/902/758. Посадові особи Університету в порушенні вимог п. 1.4 цього порядку не надали повну, достовірну інформацію щодо порядку та умов надання платних послуг таких, як «заробітна персоналу» та «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків». Ці послуги відповідач не надає, але посадові особи відповідача вимагають за них платити.

У Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форі власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27 серпня 2010 року, немає таких платних послуг, як «заробітна плата персоналу» та «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків». До вартості платних послуг, на думку позивачки, включається заробітна плата працівників, які безпосередньо надають платні послуги. Але їй безпосередньо ніхто із працівників гуртожитку не надає платні послуги, вона ні з ким не укладала договір про надання будь-яких інших, крім житлово-комунальних послуг, тому платити заробітну плату персоналу вона не повинна. А утримувати інженерні мережі гуртожитку і оплачувати послуги на утримання та функціонування гуртожитку, який належить до державної форми власності, а також заробітну плату персоналу, якого прийняв на роботу відповідач у позивачки не дозволяє пенсія.

21 листопада 2023 року отримала відповідь від Університету, аналогічну відповіді Департамента освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації за № 43-40-19 від 21 листопада 2023 року, в якій також міститься неправдива і оманлива інформація про позивачку, незаконні твердження про її протиправне перебування в гуртожитку. У цих відповідях є елементи залякування, шантажу і морального тиску, що наносить їй моральні страждання.

05 грудня 2023 року позивачка направила Університету вимогу про повернення коштів, сплачених за житлово-комунальні послуги, які їй не було надано у сумі 18171,07 грн. у добровільні порядку. У вимозі виклала власний розрахунок плати за житлово-комунальні послуги, за яким за період з 18 листопада 2022 року по 30 червня 2023 року плата за одне ліжко-місце повинно складати: вартість житлової площі 6 кв.м 85,93 грн., коефіцієнт співвідношення житлової площі до загальної - 2,20 грн., опалення -99,5 грн., холодна вода та каналізація - 110,03 грн. вивіз сміття -15,10 грн., обслуговування ліфтів 5,72 грн., енергопостачання (максимум 50 кіловат при тарифі 1,32 грн. за кіловат/час і наявних у позивачки електроприладів 66,00 грн., разом 384,83 грн. ПДВ 20 % - 76,97 грн., разом з ПДВ 461,80 грн. За два ліжко-місця плата за житлово-комунальні послуги згідно договору повинна була складати 923,59 грн. щомісяця, отже з 18 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року позивачка мала сплатити - 461,80 грн., з 01 грудня 2022 року по 30 червня 2023 року за 7 місяців (7 міс. 923,59 грн.) 6465,13 грн. Разом 461,80 грн. та 6 465,13 грн. = 6 926,93 грн. Фактично за період з 18 листопада 2022 року по 30 червня 2023 року сплатила: з 18 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року 1050,00 грн., з 01 грудня 2022 року по 30 червня 2023 року за 7 місяців по 2100,00 грн. - 14 700.00 грн. Разом 1050,0 грн. + 14700,00 грн. = 15750,00 грн., що на 8823,07 грн. перевищує плату, яку вона мала сплатити без урахування так званих послуг, які не надавались і не надаються до цього часу, а також плату за завищеними показникам нібито спожитої електроенергії.

Аналогічно позивачка власноруч розрахувала плату за період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року за житлово-комунальні послуги при підвищеному тарифі на енергопостачання (максимум 50 кіловат при тарифі 2,64 грн. кіловат/час і наявних у неї електроприладів) = 132,00 грн. Всього 6492,00 грн.

Фактично за період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року за 6 місяців позивачка сплатила 15840,00 грн., що на (15840,07 грн. 6492,00 грн.) 9348,00 грн. перевищує плату, що позивачка мала сплатити без урахування так званих житлово-комунальних послуг, які їй безпосередньо не надавалися, а також плату за завищеними показникам спожитої електроенергії.

У вимозі від 05 грудня 2023 року вимагала повернути кошти у сумі 18171,07 грн. (8823,00 9348,00 грн.) за зайво сплачені нею житлово-комунальні послуги, які мені не надавалися і плату за завищені показники спожитої електроенергії повернути мені у довільному порядку.

У «Розрахунок плати за проживання у гуртожитку навчального закладу» (бюджетна бухгалтерія, 2016р, № 11) та у Положенні про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 84 від 27 квітня 2015 року у п. 7 Розділу ІІІ вказано, що особа, яка проживає в гуртожитку сплачує за проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням в гуртожитку. Таким чином, однозначно сформульована різниця між термінами «сплата за проживання» та «сплата за житлово-комунальні послуги».

Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. При цьому тарифи на комунальні послуги в обов`язковому порядку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг або органами місцевого самоврядування. Послуги з постачання електроенергії, газу, тепла, води, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів, не виробляються і не створюються відповідачем.

Вартість за такі послуги у кошторисі на надання житлово-комунальна 2022 року і по 30 червня 2023 року, а також станом на 1 липня 2023 року вже включають ПДВ, тому нарахування 20 % ПДВ на ці послуги, а саме, опалення, холодна вода, каналізація, вивіз сміття, обслуговування ліфтів, енергопостачання, відповідачам є незаконними згідно із ПК України. Тобто відповідач вдруге нараховує 20 % на вище вказані житлово-комунальні послуги, які затверджені тарифом і таким чином незаконно підвищує їх вартість. Тому, вважала за необхідне виправити помилку розрахунку сплати за послуги сплати за житлово-комунальні послуги, тобто 20 % ПДВ треба нарахувати тільки на послугу «Вартість житлової площі 6 кв.м», тобто за проживання. Таким чином, плата за надання житлово-комунальних послуг за період з 18 листопада 2022 року по 30 червня 2023 року за одне ліжко-місце повинна складати разом із ПДВ 402,02 грн., за два ліжко-місця 804,04 грн. у період з 18 листопада 2022 року по 30 червня 2023 року позивачка мала сплатити 6030,30 грн. Фактично сплатила 15750,00 грн., що на 9719,70 грн. перевищує плату, без урахування так званих послуг «заробітна плата персоналу та додаткові на утримання та функціонування гуртожитків», які їй безпосередньо не надавалися і плату по завищеним показникам спожитої електроенергії.

За період проживання у гуртожитку з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року плата за житлово-комунальні послуги у зв`язку з підвищенням тарифу на електроенергію за одне місце мала б складати з ПДВ 468,02 грн., за два ліжко-місця 5616,24 грн. Фактично за період з 01 липня 2023 року по 12 грудня 2023 року сплатила 15840,00 грн., що на 10223,76 грн. перевищує плату, без урахування послуг «заробітна плата персоналу» та «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків», які їй безпосередньо не надаються, а також плату по завищеним показникам спожитої електроенергії.

Таким чином, за період проживання в гуртожитку з 18 листопада 2022 року по 31 грудня 2023 року за житлово-комунальні послуги мала б сплатити 11646,55 грн. Фактично сплатила 31590,00 грн., що на 19943,45 грн. перевищує плату за безпосередньо надані їй житлово-комунальні послуги.

За електроенергію за місяць виходить платня за 100 кіловат, що дуже багато, за наявних у неї електроприладів, але вона згодна, бо немає якогось висновку чи розрахунку споживання за місяць двох економ лампочок, потужністю по 10 ватт кожна, зарядного пристрою мобільного телефона та кип`ятильника потужністю 0,7 кіловат.

19943,45 грн. це зайві сплачені кошти за «так звані» житлово-комунальні послуги «заробітна плата персоналу» та «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків», які не надавались і не надаються, не є предметом договору, а також плата за завищені показники нібито спожитої електроенергії.

Вказує, що 16 грудня 2023 року на електронну пошту отримала «бумагу» на бланку відповідача без підпису № 40-08 від 15 грудня 2023 року, що є анонімкою та не відповідає за аналогією ч. 1 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не підписана керівником відповідача, тому позивачка вважає її анонімною. У «бумазі-анонімці» немає посилання на закон з приводу відмови в задоволенні її вимог повернути зайво сплачені кошти за житлово-комунальні послуги, викладено наступне: заробітна плата персоналу та вартості послуг на утримання та функціонування гуртожитків, які входять до кошторису вартості проживання не входять до комунальних послуг, а є складовими експлуатаційних видатків та враховуються пропорційно кількості мешканців, а не надаються в індивідуальному порядку.

У п. п. 2.1, 2.1.1 договору № 947 від 18 листопада 2022 року відповідач встановлює собі право встановлювати плату за проживання відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням видатків на утримання гуртожитку. Встановлюючи собі таке право, відповідач не посилається на Закон України, який би надавав відповідачеві право видатки на утримання гуртожитку покладати на споживача житлово-комунальних послуг і вимагати їх оплачувати.

Якщо заробітна плата персоналу та вартість послуг на утримання та функціонування гуртожитків не входять до комунальних послуг, а перелік комунальних послуг згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є вичерпним і чітко визначеним, а позивачка укладала договір найму житлового приміщення та надання за діючими розцінками і тарифами послуг щодо електропостачання, водопостачання, водовідведення, тобто житлово-комунальних, то навіщо співробітники відповідача, які складали кошторис на надання житлово-комунальних послуг гуртожитках станом на 01 липня 2023 року заклали експлуатаційні видатки, за які нараховують і вимагають сплачувати.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 09 червня 2021 року видатки здійснюються казначейством та органами казначейства з загального та спеціального фондів, в тому числі на оплату праці працівників бюджетних установ; експлуатаційні послуги, пов`язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій (зокрема вивіз сміття); оплата послу за очищення систем каналізації; утримання та обслуговування електромереж; обслуговування протипожежної сигналізації, придбання засобів пожежогасіння, оплату послуг з перезарядки вогнегасників; утримання мереж зовнішнього освітлення; усунення аварій в житловому фонді, бюджетних установах, закладах та багато іншого.

Платити відповідачу державної форми власності експлуатаційні видатки позивачка не повинна, а анонімний лист без підпису підтверджує зайвий раз нечесну підприємницьку практику посадових осіб Університету в тому, що вони не мали права включати до кошторису житлово-комунальних послуг експлуатаційні видатки і вимагати їх оплачувати у позивачки.

Прикриваючись воєнним станом в Україні і постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 13 березня 2022 року «Про припинення заходів державного нагляду ( контролю ) і державного нового нагляду в умовах воєнного стану», посадові особи відповідача ведуть нечесну підприємницьку практику стосовно позивачки у сфері надання житлово-комунальних послуг, завищують оплату за послуги, які безпосередньо їй не надають.

Використовуючи тяжкі обставини і те, що вони опинилися в евакуації, позбавлені житла, посадові особи відповідача змушують їх платити за послуги, які безпосередньо не надають. У своїх відповідях посадові особи вживають хибні загрозливі вислови, що начебто договір найму жилого приміщення закінчився 31 серпня 2023 року, що вона не уклала договір на поточний навчальний рік, не будучи студентом цього навчального закладу. Свої загрозливі вислови ці посадові особи висловлюють так, що начебто на цей час правовідносини між нею і університетом відсутні і її знаходження у гуртожитку, на їх думку, протиправне.

Посадові особи погрожують виселенням з гуртожитку, в серпні 2023 року надавали повідомлення звільнений кімнату. Такі дії і вислови позивачка розцінює, як моральний тиск, загрозу здійснити незаконні, неправомірні, протиправні дії стосовно неї і її матері.

Посадові особи відповідача змушують сплачувати за кімнату розміром 12 кв.м, у якій відсутні ванна, піч, елементарних умов в сумі 2640,00 грн. щомісяця. Таку плату позивачка не сплачувала, живучи у своєму приватному будинку, який є більшим житловою площею, позивачка перебуває у скрутному становищі, не відмовляється від сплати за житлово-комунальні послуги, не вимагаю ніяких пільг як ВПО, але платити заробітну плату персоналу, якого найняв відповідач та експлуатаційні видатки на утримання та функціонування гуртожитків, а також утримувати інженерні мережі гуртожитків, не має можливості.

Отже, посадові особи відповідача ведуть нечесну підприємницьку діяльність у наданні житлово-комунальних послуг стосовно позивачки, займаються здирництвом з них як з ВПО, знаючи достовірно, що зняти у Дніпрі квартиру дорого, вимушені жити у гуртожитку.

У період з 18 листопада 2022 року і до цього часу (409 днів) відповідачем не надавались житлово-комунальні послуги «заробітна плата персоналу» та «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків», тобто є простроченими, виконавець не може надати послуги і в подальшому, але плату вимагає платити щомісяця.

Хоча ці послуги не є предметом договору № 947 від 18 листопада 2022 року, але вони включені до кошторису на оплату житлово-комунальних послуг співробітниками відповідача, а також завищена плата на нібито спожиту 301 кіловат електроенергії щомісяця, то внаслідок нечесної підприємницької практики посадові особи відповідача створили умови для шантажу задля отримання від позивачки плати за ці послуги, внаслідок чого відповідач за період з 18 листопада 2022 року до цього часу користувався і розпоряджався зайво сплаченими коштами за послуги, які не надавав, згідно розрахунку позивачки (заробітна плата персоналу, додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків, завищені показники спожитої електроенергії 301 кіловат), нараховані три відсотки за послуги, пеня за 409 днів прострочення надання послуг за період з 18 листопада 2022 року по 31 грудня 2023 року складає 16122,78 грн..

Тому на підставі п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач має сплатити позивачці пеню у розмірі трьох відсотків вартості 16122,78 грн. сплачених позивачкою коштів за 409 днів за ненадання послуг, якими відповідач користувався і розпоряджався.

Також на підставі п.1 пп. 11, п. 2 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач має сплатити штраф в сумі 19943,45 грн., як суму ненаданих послуг, має бути накладений на відповідача та стягнутий і зарахований до державного бюджету.

Вважає, що посадовими особами відповідача їй завдано моральну шкоду шантажуванням виселенням з гуртожитку, використовуючи безвихідне становище як ВПО, позбавленого житла, не продовженням дії договору, стверджуючи, що правові відносини між нею і університетом відсутні, а перебування в гуртожитку протиправне, отримуючи платню. Внаслідок чого позивачка змушена була звертатися до інших державних установ за захистом своїх порушених прав і законних інтересів, переживати і відстоювати свої законні права споживача.

На підставі викладеного, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила:

визнати діяльність посадових осіб у не наданні ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг таких, як «заробітна плата персоналу», «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків»; завищену плату по завищеним показникам спожитої електроенергії згідно кошторису станом на 01 липня 2023 року, затвердженого посадовими особами Університету; нарахування вдруге 20 % ПДВ на діючі розцінки і тарифи щодо послуг електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, вивіз сміття, обслуговування ліфтів у сфері надання житлово-комунальних послуг; обмеження права позивачки на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо утворення цін відповідачем на житлово-комунальні послуги згідно кошторису станом на 01 липня 2023 року, затвердженого посадовими особами Університету - нечесною підприємницькою практикою, яка являється агресивною і фактично містить загрозливі вислови, використання тяжкої для ОСОБА_1 обставини відомої посадовим особам відповідача, загрози здійснити незаконні або неправомірні дії з боку посадових осіб Університету по відношенню до ОСОБА_1 , яка порушує права та законні інтереси позивачки як споживача;

стягнути з Університету 19943,45 грн. зайво сплачених коштів за ненадані житлово-комунальні послуги «заробітна плата персоналу, додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків», завищену плату за електроенергію згідно кошторису за період з 18 листопада 2022 року по 31 грудня 2023 року;

16122,78 грн. пені за не надані житлово-комунальні послуги «заробітна плата персоналу, додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків», завищену плату за електроенергію згідно кошторису станом на 01 липня 2023 року;

100000,00 грн. моральної шкоди за порушення умов договору та стягнути з відповідача штрафу у розмірі 19943,45 грн., який зарахувати до державного бюджету.

Також просила стягнути із відповідача судові витрати по справі.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 і ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет» 18 листопада 2022 року укладено договір № 947 найму жилого приміщення гуртожитку (а.с. 17).

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. договору університет має право: встановлювати плату за проживання відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням видатків на утримання гуртожитку.

Згідно зі п. 3.1. оплату за проживання мешканець повинен внести на розрахунковий рахунок Університету з розрахунку 1050,00 грн. за ліжко-місце на місяць за два місяці наперед при поселенні.

Оплата за спожиті електроенергію та воду здійснюється відповідно до показників індивідуальних приладів обліку за рахунком відділу бухгалтерського обліку та звітності університету.

Згідно із п. 3.2. договору подальша оплата буде здійснюватися до 20 числа місяця перед розрахунковим або наперед за будь-який термін дії договору.

Відповідно до п. 3.3. договору при зміні тарифів на комунальні послуги Університет інформує мешканця про зміну оплати за проживання. Мешканець сплачує різницю суми оплати за такі послуги в двотижневий строк після зміни вартості проживання.

Згідно із п. 3.4. університет зобов`язується надавати за плату за діючими розцінками і тарифами послуги щодо електропостачання, водопостачання та водовідведення. У свою чергу, мешканець зобов`язується своєчасно відшкодовувати Університету витрати на їх оплату, відповідно до показників приладів обліку та пропорційно кількості користувачів вказаних послуг, за рахунком відділу бухгалтерського обліку та звітності університету.

Відповідно до п. 5.1. договору цей договір вступає в дію в момент підписання його сторонами і діє з 18 листопада 2022 року до 31 серпня 2023 року . Мешканці, які проживали в гуртожитку протягом поточного навчального року та мають намір проживати в гуртожитку наступного навчального року, з 01 по 10 серпня подають заяву в продовження дії договору на проживання в гуртожитку на наступний навчальний рік.

18 листопада 2022 року позивачка сплатила 3185,00 грн. за проживання (а.с. 18).

Листом від 22.01.2024 за № 40-01 Університету на звернення позивачки повідомлено, що термін дії договору № 947 від 18 листопада 2022 року закінчився 31 серпня 2023 року, вартість проживання в гуртожитку №6 встановлено кошторисом затвердженим наказом ректора університету від 01 червня 2023 року № 87, який розміщено на дошці оголошень гуртожитку. Надання додаткових розрахунків і квитанцій умовами договору найму жилого приміщення та правилами проживання в гуртожитку не передбачено. Про зміну вартості проживання мешканці гуртожитку будуть оповіщені, а кошторис розміщено на дошці оголошень (а.с. 63).

Наказом ректора Університету від 01 червня 2023 року № 87 «Про становлення вартості проживання у гуртожитках» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» та наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758 «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» та у зв`язку із підвищенням тарифу на енергоносії, встановлений розмір плати за проживання у гуртожитку з 01 липня 2023 року, зокрема, у гуртожитку № НОМЕР_1 в сумі 1320,00 грн. (а.с. 215).

Листом від 21 листопада 2023 року за № 40-07 Університету ОСОБА_1 повідомлено, що проживання в гуртожитках здійснюється за договорами, форма яких затверджена наказом ректора Університету. Розмір оплати встановлено кошторисом згідно методики розрахунків оплати за проживання в гуртожитках. Комунальні послуги надаються за діючими тарифами в обсягах згідно до показників загально-будинкових приладів обліку. Заробітна плата працівники, яка закладена до кошторису враховує обслуговування місць загального користування та інженерних мереж гуртожитків. Санітарно-технічний стан житлових приміщень підтримується за рахунок наймачів. Пільги відповідно до статусу ВПО надаються тільки мешканцям гуртожитку, які є здобувачами освіти навчального закладу. також повідомлено, що договір найму житлового приміщення гуртожитку № 947 від 18 листопада 022 закінчився 31 серпня 2023 року, договір на поточний навчальний рік заявниця укладати відмовилася, тому на даний час правові відносини відсутні, а знаходження в гуртожитку протиправне (а.с. 34).

05 грудня 2023 року позивачка звернулася до голови комісії з реорганізації проректора ОСОБА_7 із вимогою про повернення коштів, сплачених з житлово-комунальні послуги, яких не було надано в розмірі 18171,07 грн. (а.с. 40 41).

Листом від 15 грудня 2023 року за № 40-08 Університету повідомлено, що проживання в гуртожитках здійснюється за договорами, форма яких затверджена наказом ректора Університету. Розмір оплати встановлено кошторисом згідно методики розрахунків оплати за проживання в гуртожитках. Комунальні послуги надаються за діючими тарифами в обсягах згідно до показників загально-будинкових приладів обліку. У разі незгоди позивачка має право за власний рахунок встановити індивідуальні прилади обліку споживання холодної води та електроенергії. Заробітна плата персоналу та вартість послуг на утримання та функціонування гуртожитків, які входять до кошторису вартості проживання не входять до комунальних послуг, а є складовими експлуатаційних видатків, які враховуються пропорційно кількості мешканців, а не надаються в індивідуальному порядку. Тому підстави для здійснення перерахунку відсутні (а.с. 45).

Позивачка вважає, що відповідач використовує нечесну підприємницьку діяльність, адже у кошторис включив послуги: «заробітна плата персоналу», «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків», які вона фактично не отримує, а самостійно виконує роботи утримання санвузла у кімнаті своїми санітарними і миючими засобами, своїми силами придбала швабру, таз для миття підлоги в кімнат, тобто сама собі надає послуги з прибирання і утримує кімнату в чистоті.

Вважає, що фактично уклала договір на житлово-комунальні послуги однак всупереч п. 3.1 договору у її кімнаті немає індивідуальних приладів обліку ні на електроенергію, ні на водопостачання.

Також вважає, що посадовими особами відповідача - першим проректором, директором студмістечка у порушенні п.1 пп. 5 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» не надана надана необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація стосовно житлово-комунальних послуг «заробітна плата персоналу», «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків», про оплату за 301 кіловат за електроенергію щомісяця.

Отже, послуги «заробітна плата персоналу, додаткові послуги на утримання і функціонування гуртожитків» не є предметом договору, але включені до кошторису на оплату житлово-комунальних послуг співробітниками Університету, а також завищена плата на спожиті 301 кіловат електроенергії щомісяця, внаслідок нечесної підприємницької практики посадових осіб університету.

Вважає, що посадові особи Університету створили умови шляхом шантажу, щоб отримувати від позивачки плату за ці житлово-комунальні послуги, а відповідач упродовж всього часу проживання користувався і розпоряджався її зайво сплаченими коштами за послуги, які не надавав, вона була позбавлена можливості користуватися своїми коштами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Доводи позивачки про те, що вона не отримує таких послуг як «заробітна плата персоналу», «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків», які є складовими кошторису на надання житлово-комунальних послуг в гуртожитках університету, районний суд вважав необгрунтованими, оскільки навчальний заклад має право на встановлення розміру плати за проживання в гуртожитку самостійно на підставі та в порядку, визначеному самим навчальним закладом відповідно до законодавства. Наведені складові кошторису такі як «заробітна плата персоналу», «додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитків» правомірно та підставно включені до складу плати за проживання у гуртожитку та їх включення відповідає вимогами закону. До того ж відповідач на звернення позивачки відповідачем неодноразово повідомлено, що вартість проживання в гуртожитку встановлено кошторисом, затвердженим наказом ректора, що розмір плати здійснюється згідно із Законом України «Про вищу освіту», Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2019 року № 1452, Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 про затвердження Переліку платних послуг, про те, що розмір оплати встановлений кошторисом згідно методики розрахунків оплати за проживання в гуртожитка відповідно до показників загально будинкових приладів обліку. Заробітна плата, яка закладена до кошторису враховує обслуговування місць загального користування та інженерних мереж гуртожитків. Санітарно-технічний стан житлових приміщень підтримується за рахунок наймачів, а пільги ВПО надаються тільки здобувачам освіти. Також повідомлено, що інформація про умови проживання та розмір оплати доведена до відома позивачки при укладанні договору та при зміні вартості проживання, під час укладання договору з боку заявниці будь-яких заперечень про зміст договору не надійшло.

Позивачка має право укласти договір найму з іншим контрагентом, має право на вільний вибір наймача і погодження із останнім умов плати за житло.

Як видно зі змісту договору найму житлового приміщення гуртожитку, у ньому вказано про назву послуги тимчасове проживання, її вартість, а також вказано про порядок визначення вартості житлово-комунальних послуг і строки їх сплати.

Так, у п. 3.1. вказано, що оплата за спожиті електроенергію та воду здійснюється відповідно до показників індивідуальних приладів обліку за рахунком відділу бухгалтерського обліку та звітності університету, оплата буде здійснюватися до 20 числа місяця перед розрахунковим або наперед за будь-який термін дії договору. Згідно із п. 3.3. договору при зміні тарифів на комунальні послуги Університет інформує мешканця про зміну оплати за проживання. Мешканець сплачує різницю суми оплати за такі послуги в двотижневий строк після зміни вартості проживання. Згідно із п. 3.4. університет зобов`язується надавати за плату за діючими розцінками і тарифами послуги щодо електропостачання, водопостачання та водовідведення … відповідно до показників приладів обліку та пропорційно кількості користувачів вказаних послуг, за рахунком відділу бухгалтерського обліку та звітності університету. Звісно, що вартість житлово-комунальні послуг є змінною величиною, тому порядок формування ціни визначається законом.

Отже, у даному випадку, у договорі найму приміщення гуртожитку позивачку проінформовано про те, що ціна на житлово-комунальні послуги електропостачання, водопостачання і водовідведення встановлюється відповідно до діючих тарифів. Про ціни і тарифи позивачка може дізнатися у встановленому вищенаведеному Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності.

Відтак, договір містить дані про ціну (тариф), умови та правила придбання послуги. Позивачкою не доведено, що у порушення ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач використав підприємницьку практику, яка ввела її в оману, саме, під час укладення договору їй не була надана або надана у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Про це свідчить також й те, що позивачка із листопада 2022 року користувалася приміщенням і сплачувала плату за користування. Лише з липня 2023 року, коли підвищилася плата за проживання внаслідок підвищення плати за електроенергію, позивачка не погодилася із вартістю послуги та стала звертатися у різні інстанції задля з`ясування причини підвищення вартості проживання.

Ані законом, ані договором не передбачено обов`язок надавача послуг перед укладенням договору надавати споживачеві свій кошторис на ознайомлення перед укладенням договору. Втім споживач може реалізувати своє право на інформацію про ціни і тарифи у встановлений законом спосіб, зокрема, у порядку Законів України «Про інформацію», Про звернення громадян».

При цьому, предметом позову не є визнання недійсним договору або окремих положень через їх невідповідність вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивачка не є субспоживачем електроенергії, як вона вказує у позовній заяві, оскільки субспоживачем у розумінні п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача. Згідно із цими Правилам субспоживач є учасниками роздрібного ринку, діє на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Позивачка не приєднана до технологічних електричних мереж основного споживача на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Позивачкою не доведено, що договір містить несправедливі умови, зокрема встановлює обов`язкові для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, можливість виконавцю права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.

Позивачкою не вказано, які саме положення договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, і не заявила про визнання положення договору недійсним.

Щодо вимог позивачки про повернення відповідачем зайво сплачених коштів, то суд першої інстанції виходив з того, що позивачка власноруч порахувала, як на її думку, зайво сплачені Університету кошти за послуги, які не отримала, позбавлена можливості ними користуватися, прибравши завищені, як на її думку, 301 кіловати, обравши на власний розсуд максимум 50 кіловат за ліжко-місце (зважившись на кількість її електроприладів у кімнати та на власний досвід споживання електроенергії у своєму будинку), прибравши послуги, які як вона вказує не отримувала, і визначила таким чином різницю за період проживання у сумі 19943,45 грн. Однак ці розрахунки не узгоджуються ані із наведеними законами, ані з умовами договору, не ґрунтуються на дійних обставинах справи, і є лише припущеннями позивачки стосовно того, як мають нараховуватися плата за надання житла у найм.

Таким чином, за встановлених обставин, оцінюючи надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження обставини, які доводять, що позивачка сплатила кошти надміру, аніж визначено договором або законом, а договір найму приміщення гуртожитку не відповідає Законам України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги».

Позивачкою не наведено жодних ознак агресивної підприємницької практики та не надано відповідних доказів.

Вимога позивачки про визнання діяльності посадових осіб відповідача нечесною підприємницькою практикою є неналежним способом захисту права, оскільки не відповідає вимогами ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та умовам договору. Крім того, позов пред`явлений до Університету, а не до конкретних осіб.

Суд вважав помилковими доводи позивачки про те, що Університет повинен сплатити їй пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Законам України «Про захист прав споживачів», оскільки даною нормою відповідальність у вигляді пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) встановлена за невиконання (прострочення виконання) роботи (надання послуги) згідно з договором, чого позивачкою не доведено і судом не встановлено.

Вимога позивачки про стягнення штрафу на користь держави не відноситься до компетенції суду у даній справи, адже за змістом статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Вимоги позивачки про стягнення з відповідача моральної шкоди, є необґрунтованими, документально не підтверджені, доказів вини в діях відповідача не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 641 ЦК України).

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч. 1 ст. 810 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Глава 59 «Найм (оренда) житла» підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України містить й інші істотні умови договору найму житла, а саме права та обов`язки наймача житла, строк договору, підстави його розірвання, тощо.

Отже, чинним законодавством передбачені умови, які є обов`язковими при укладенні договорів найму, зокрема щодо внесення наймачем плати за комунальні послуги.

Згідно зі ст. 73 Закону України «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності. Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися державними і комунальними вищими навчальними закладами, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, до якого згідно з пунктом 7 зазначеного Переліку включені послуги у сфері житлово-комунальних послуг.

Так, згідно із п. 7 вказаним Переліком до переліку у сфері житлово-комунальних послуг відносяться, серед іншого: 1) надання спеціально облаштованих* будинків і приміщень, що перебувають на балансі закладів освіти, для тимчасового проживання; 4) надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень; 5) заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання: 6) надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі закладів освіти; 6-1) надання закладами освіти комунальних послуг користувачам, які приватизували приміщення та будівлі, що перебувають на балансі цих закладів освіти; 7) надання на вимогу осіб, які проживають у спеціально облаштованих* будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі закладів освіти, послуг з облаштування та утримання будинків і приміщень, крім тих, що визначені підпунктом 5 цього пункту.

Згідно із приміткою * Спеціально облаштовані будинки і приміщення - будинки і приміщення, що перебувають у належному технічному та санітарно-гігієнічному стані і в яких створено належні умови для проживання та відпочинку.

Отже така послуга як послуга з облаштування та утримання будинків і приміщень, може бути включена до переліку житлово-комунальних послуг.

Визначення поняття житлово-комунальних послуг міститься в Законі України «Про житлово-комунальні послуги». 10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України №2189-УІІІ від 09 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги», згідно зі ст.5 якого до житлово-комунальних послуг належать: 1) До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно зі ст. 10 зазначеного Закону кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №190 від 27 липня 2018 (діє з 04 вересня 2018) затверджений Обов`язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, до якого належать: 1. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання. 2. Технічне обслуговування ліфтів. 3. Обслуговування систем диспетчеризації. 4. Обслуговування димових та вентиляційних каналів. 5. Технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності). 6. Поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку. 7. Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання. 8. Поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності). 9. Прибирання прибудинкової території. 10. Прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних). 11. Прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами. 12. Дератизація. 13. Дезінсекція. 14. Придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого спільним наказом МОН, Мінекономіки, Мінфіну України від 23 липня 2010 року №736/902/758, встановлення вартості платної послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з її наданням.

Розмір плати за надання конкретної послуги визначається на підставі її вартості, що розраховується на весь строк її надання та у повному обсязі.

Навчальний заклад самостійно визначає калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості.

Складовими витрат є: витрати на оплату праці працівників; нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; капітальні витрати; індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства.

Правовідносини з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, а саме Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

На виконання пункту 8 частини першої статті 62 Закону України «Про вищу освіту», пункту 8 частини першої статті 54 Закону України «Про фахову передвищу освіту» та абзацу третього пункту 1 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 № 498, наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2019 № 1452, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2020 за № 114/34397, затверджене Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти.

Згідно зі цим Положенням гуртожиток закладу освіти є частиною його цілісного майнового комплексу, керівництво яким здійснює керівник такого закладу.

Відповідно до цього Положення та Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, заклад освіти розробляє власне положення про користування гуртожитком закладу освіти (далі - Положення про користування гуртожитком), яке затверджує керівник закладу освіти за погодженням з органами студентського самоврядування.

Положення про користування гуртожитком не може звужувати права та встановлювати додаткові обов`язки для мешканців гуртожитків закладів освіти, визначені цим Положенням, і є обов`язковим для здобувачів освіти та інших мешканців, які проживають у гуртожитку.

Згідно із п.п. 1 3 розділу III Положення про користування гуртожитком для одержання в користування жилого приміщення у гуртожитку закладу освіти на поточний навчальний рік особа подає заяву на ім`я керівника закладу освіти.

Рішення про надання особі жилої площі у гуртожитку приймає керівник закладу освіти за погодженням з органами студентського самоврядування закладу освіти.

Для організації надання жилої площі у гуртожитках закладів освіти керівник закладу освіти може створювати відповідні робочі органи закладу освіти, до складу яких мають обов`язково входити представники органів студентського самоврядування.

У разі прийняття рішення щодо надання особі жилої площі в гуртожитку адміністрація закладу освіти видає такій особі ордер на жилу площу в гуртожитку (далі - ордер) встановленої форми з одночасним укладанням з нею договору найму жилого приміщення в гуртожитку.

Приміщення гуртожитків під час канікул можуть надаватись у користування відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796.

Надання жилої площі у гуртожитку закладу освіти у вигляді окремого ліжко-місця відбувається з урахуванням статі особи, а також може здійснюватися з урахуванням навчання здобувачів освіти на одному факультеті (відділенні, курсі).

Відповідно до п. 5 розділу IV Положення про користування гуртожитком мешканці гуртожитку закладу освіти зобов`язані: знати й виконувати правила внутрішнього розпорядку гуртожитку; своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору найму жилого приміщення в гуртожитку закладу освіти сплачувати плату за проживання, комунальні послуги; підтримувати чистоту й порядок у своїй кімнаті та у місцях загального користування; дбайливо ставитись до майна гуртожитку, економно і раціонально витрачати тепло, електроенергію, газ і воду; своєчасно подавати заявки на ремонт електричного, сантехнічного, іншого обладнання та меблів; про всі надзвичайні події в гуртожитку закладу освіти терміново повідомляти адміністрацію гуртожитку, органи студентського самоврядування гуртожитку; не перешкоджати у правомірному доступі до гуртожитку закладу освіти та/або використанні приміщення, майна, обладнання, що знаходяться у спільному користуванні, іншим особам; у разі залишення гуртожитку закладу освіти більше ніж на 2 доби попереджати про це адміністрацію гуртожитку; відшкодовувати заподіяні матеріальні збитки відповідно до законодавства; дотримуватися правил техніки безпеки, вимог пожежної безпеки, санітарних норм; у разі самостійної заміни замка або втрати виданих ключів забезпечити наявність дублікатів ключів від жилого приміщення, в якому вони проживають, в адміністрації гуртожитку.

Відповідно до п. 2 розділу V Положення про користування гуртожитком плата за проживання у гуртожитках закладу освіти вноситься мешканцями у порядку та строки, встановлені договором найму жилого приміщення у гуртожитку закладу освіти.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» номер 5 від 12 квітня 1996 року, встановлено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна, зокрема, містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

За змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За умовами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

У відповідності до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 червня 2018 року № 130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 753/32205, інформація про житлово-комунальні послуги доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов`язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов`язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина друга визначає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 цієї статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи

У статті 1215 ЦК України законодавець закріпив, що не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Тобто, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддею першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме строки відкриття провадження у даній справі, а також порушено строк розгляду даної справи, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, суд першої інстанції безпідставно прийняв відзив відповідача, оскільки він поданий неповажною особою, колегія суддів відхиляє, оскільки адвокатом Савко В.В. до матеріалів справи був долучений оригінал Ордеру на надання правової допомоги та завірена належним чином копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом незаконно не взято до уваги факт того, що відповідачем незаконно нараховується плата за електроенергію по завищеним показникам спожитої електроенергії, оскільки електроприлади, які є в неї в наявності в сумі споживають 130ВАТТ на місяць, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1. Договору найму, оплата за спожиті електроенергію та воду здійснюється відповідно до показників індивідуальних приладів обліку за рахунком відділу бухгалтерського обліку та звітності університету.

В Додатку 1 до Наказу № 87 від 01.06.2023 року «Про встановлення вартості проживання у гуртожитках» було затверджено Кошторис на надання житлово-комунальних послуг в гуртожитках ДВНЗ «УДХТУ» без приладів обліку станом на 01 липня 2023 року, який наявний в матеріалах справи.

Тоді як, позивачкою не було встановлено індивідуального приладу обліку електропостачання та водопостачання, можливість чого передбачена п. 4.2.8. Договору найму, тож розрахунок за споживання нею житлово-комунальних послуг проводиться відповідно до вищезгаданого Кошторису, з огляду на загальнобудинкові прилади обліку.

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянту не зрозуміло чому в Кошторис були включені такі пункти, як «Заробітна плата персоналу», «Додаткові послуги на утримання та функціонування гуртожитку» та це не було предметом Договору найму, колегія суддів відхиляє, оскільки в п. 2.1.1. Договору найму вказано, що Університет має право встановлювати плату за проживання відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням видатків на утримання гуртожитку.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивачка вказаний Договір підписала, тобто погодилась з усіма його положеннями. Вимог щодо визнання повністю або частково недійсним цього Договору ОСОБА_1 не ставилось.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено їй у відшкодуванні моральної шкоди, завданої посадовими особами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , колегія суддів відхиляє, оскільки доказів завдання моральної шкоди позивачці цими особами матеріали справи не містять, як і не містять доказів агресивної поведінки підприємницької практики.

З огляду на наведені обставини колегія суддів, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, вважає, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Доводи скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки позивачем встановлених судом обставин.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та самим рішення суду.

У звязку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко