Рішення від 18.07.2024 по справі 522/1181/24-е

Справа № 522/1181/24-Е

Провадження № 2/522/3093/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс"</a>, третя особа: Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті ОдесіПівденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районногосуду м.Одеси зпозовною заявоюдо АТ «УКРСИББАНК» та АТ «Дельта Банк», треті особи: Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , в якій просив зняти арештз нерухомогомайна,належного ОСОБА_1 , накладений 11.04.2011 року о 16:43:30 год. за № 11059077 реєстратором: Одеська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, у виконавчому провадженні № 25791045, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2011 року, виданої державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ Демченко О.В.

На підставу позову позивач посилався на те, що державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ Демченко О.В. (третя особа) було відкрито виконавче провадження № 25791045, в якому було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження реєстраційний номер обтяження № 11059077.

Після чого сторона позивача звернулась до Малиновського відділу ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) (далі за текстом також Відповідач) з адвокатським запитом вих. № АЗ/25 від 10 травня 2023 року, в якому просила надати інформацію про стан виконавчого провадження № 25791045.

У відповідь на що, орган ДВС зазначив, що у зв?язку із знищенням архіву виконавчих проваджень 2011-2014 років, у відповідності до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» №699/30567 від 09 червня 2017 року, а саме п.2 розділу XI - „Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки, надати більш детальну інформацію відносно вказаних виконавчих проваджень, не виявляється можливим, оскільки таке виконавче провадження було знищено.

Також, згідно інформації з Єдиного реєстру боржників інформація щодо позивача у даному реєстрі відсутня.

У зв`язку з чим, 19.06.2023 року позивачем були подані клопотання про скасування арешту до Малиновського відділу ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), оскільки не зважаючи на те, що таке провадження було закінчене ще 05.08.2014 року, проте, арешти з нерухомого майна позивача не були скасовані.

Листом від 30.06.2023 року № 39719, органом ДВС відмовлено у скасуванні арешту, так як таке виконавче провадження було закінчене, а матеріали знищенні.

Позивач звертає увагу, що відносно нього наразі відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження, а строки пред`явлення такого виконавчого документа до виконання закінчились ще 05.09.2017 року.

Також, позивач зазначає, що наразі відсутня заборгованість перед кредитором в рамках цих правовідносин, оскільки АТ «Дельта банк», в той період коли був кредитором в цих правовідносинах звернуло стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Внаслідок цього дія кредитного, іпотечного договір та договору поруки припинилась, оскільки відповідач реалізував своє право на задоволення вимог іпотекодержателя.

Позивач вважає, що арешт наразі є неправомірним та таким, що порушує його майнові права, адже позивач не має можливості розпоряджатися на власний розсуд власним майном.

Справа на підставі розподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіна Р.Д.

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року було відкрито провадження по даній справі.

Відповідач АТ «УКРСИББАНК» своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

До суду надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ «Дельта Банк» з ринку, в якому зазначалось, що наразі право вимоги за таким кредитом набуло ТОВ «Дебт Форс», у зв`язку із ліквідацією АТ «Дельта банк». У зв`язку з чим, 26 березня 2024 року ухвалою суду було замінено співвідповідача АТ «Дельта банк» на ТОВ «Дебт Форс». ТОВ «Дебт Форс» своїм правом на подання відзиву на позов також не скористався.

Третя особа Малиновський відділ ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) скористався своїм правом та подав до суду письмові пояснення, в яких зазначав, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки боржником ОСОБА_1 не надано підтвердження сплати боргу згідно виконавчого документа, не надано підтвердження сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а тому відсутні будь-які правові підстави для зняття арешту з майна боржника, який був накладений у виконавчому провадженні № 25791045.

Третя особа ОСОБА_2 своїм правом на подання письмових пояснень не скористалась.

В судове засідання для розгляду справи по суті сторона позивача не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та наполягала на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач АТ «УКРСИББАНК» у судове засідання для розгляду справи по суті не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ТОВ «ДебтФорс»у судове засідання для розгляду справи по суті не з`явився та подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа Малиновський відділ ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) у судове засідання для розгляду справи по суті не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання для розгляду справи по суті не з`явилась, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Договором про надання споживчого кредиту №11236843000 від 18.10.2007р. укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» таОСОБА_2 . Банк надавОСОБА_2 кредит в сумі 100000,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 505 000,00 грн. Крім того згідно з Договором про надання споживчого кредиту №11238324000 від 22.10.2007р. укладеного між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 . Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 42000,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 212 100,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №11236843000 від 18.10.2007 рокута Кредитним договором№ 11238324000 від 22.10.2007 року між Банком та ОСОБА_2 , укладено Іпотечні договори, відповідно до яких ОСОБА_2 передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 були укладені договори поруки № 150844 від 18.10.2007 р. та № 151521 від 22.10.2007 р. з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вищезазначеними кредитними договорами.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.09.2010 року по справі № 2-4852/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» загальну суму заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11236843000 від 18.10.2007 року та Договором про надання споживчого кредиту № 11238324000 від 22.10.2007 року в розмірі 1 286 170,21 грн.

Після чого, у провадженні державного виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ Демченко О.В. перебувало виконавче провадження № 25791045 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4852/10 від 08.12.2010 року Київського районного суду м. Одеси, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк»

В рамках такого провадження, постановою Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 01.04.2011 року № 25791045 накладено арешт на майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності був накладений арешт на підставі постанови від 01.04.2011.

08.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» (попередній кредитор) укладає з ПАТ «Дельта Банк» (новий кредитор) договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Відповідно до цього договору, до ПАТ «Дельта Банк» перейшли права вимоги і в рамка даних кредитних правовідносин. На підставі чого, 05.03.2013 року ПАТ «Дельта Банк» замінилось у виконавчих провадженнях у вищезазначеній судовій справі №2-4852/2010, що вбачається з Ухвали Київського районного суду м. Одеси від 05.03.2013 року по справі № 520/2188/13-ц.

Після чого, ПАТ «Дельта Банк» звернулось з позовом до суду до ОСОБА_2 з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

10.05.2023 року представник позивача звернувся до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитом щодо надання інформації про стан виконавчого провадження № 25791045.

26 травня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси по справі № 521/1634/14ц позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність задовольнив та звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 29.11.2018 року таке право власності було зареєстроване за кредитором в Державному реєстрі речових прав.

10 травня 2023 року сторона позивача звернулась до Малиновського відділу ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) з адвокатським запитом вих. № АЗ/25, в якому просила надати інформацію про стан виконавчого провадження № 25791045

Листом від 17.05.2023 року Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що перевіркою бази АСВП було встановлено, що на примусовому виконанні Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ЄДРВП 25791045, про виконання виконавчого листа № 2-4852/10 від 08.12.2010 року Київського районного суду м. Одеси, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк». Також було встановлено, що на примусовому виконанні Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ЄДРВП 42499901, про виконання виконавчого листа № 2-4852/10 від 23.12.2013 року Київського районного суду м. Одеси, про стягнення заборгованості у розмірі 1286170,21 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», зазначене виконавче провадження було відкрито 11.03.2014 року, 05.09.2014 року було повернуто стягувачеві на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку із знищенням архіву виконавчих проваджень 2011-2014 років, у відповідності до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» № 699/30567 від 09 червня 2017 року, а саме п.2 розділу XI «Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки» надати більш детальну інформацію відносно вказаних виконавчій проваджень, не виявляється можливим.

16.06.2023 року представник позивача звернувся до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 .

Листом від 30.06.2023 року Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив про відмову у задоволенні заяви про зняття арешту, оскільки виконавче провадження не було закінчено відповідно до вимог статті 49 «Про виконавче провадження» (у старій редакції Закону), виконавче провадження ЄДРВП 42499901, про виконання виконавчого листа № 2-4852/10 від 23.12.2013 року Київського районного суду м. Одеси, було повернуто стягувачу відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у старій редакції Закону), що не передбачає зняття арешту, накладеного на майно боржника.

До суду надійшла заява Фонду гарантування вкладі фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ «Дельта Банк» з ринку лист Національного Банку України, в якому зазначалось, що наразі право вимоги за таким кредитом набуло ТОВ «Дебт Форс», у зв`язку із ліквідацією АТ «Дельта банк». У зв`язку з чим, 26 березня 2024 року ухвалою суду було замінено співвідповідача АТ «Дельта банк» на ТОВ «Дебт Форс».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканності самого майна власника. Всі особи мають утримуватись від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №606-XIV) державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Згідно з приписами статті 50 Закону України №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу(посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 року по справі №817/928/17.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що арешт мав бути знятий з майна боржника при закінченні виконавчого провадження № 25791045, з вилученням відповідного запису з реєстру.

05.10.2016 року набрав чинності новий Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404).

Підстави для зняття арешту визначені ч. 4 ст. 59 Закону N 1404-VIII.

Згідно із ч. 5 ст. 59 Закону N 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

А тому, суд розцінює звернення позивача з позовом до суду про зняття арешту з належному йому нерухомого майна, належним та ефективним способом захисту свого порушеного права.

Також суд зазначає, що Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (стаття 18 ЦПК).

Саме на етапі виконання судових рішень відбувається реальний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави, підтверджених рішенням суду. Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках даних кредитних правовідносин між сторонами, 26 травня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси по справі № 521/1634/14-ц задовольнив позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» (кредитора у спірних кредитних правовідносинах) до ОСОБА_2 (боржника у спірних кредитних правовідносинах) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність задовольнив та звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з тексту такого судового рішення, така іпотека забезпечувала саме кредитні договори, які стали підставою для задоволення позову у судовій справі № 2-4852/10 та видачі Київським районним судом м. Одеси виконавчого листа № 2-4852/10 від 08.12.2010 року.

Задовольняючи позов в такій справі, суд керувався статтею 37 Закону України «Про іпотеку» де зазначається, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки.

Таке рішення ніким не було оскаржене та набрало законної сили. Дане рішення було виконане 29.11.2018 року шляхом реєстрації в Державному реєстрі речових прав права власності за кредитором на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та усі учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс"</a>, третя особа: Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті ОдесіПівденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладений 11.04.2011 року о 16:43:30 год. за № 11059077 реєстратором: Одеська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, у виконавчому провадженні № 25791045, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2011 року, виданої державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ Демченко О.В.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 24.07.2024 в звязку з відключенням електропостачання.

Суддя Р.Д. Абухін

18.07.24