Рішення

від 18.07.2024 по справі 910/565/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2024Справа № 910/565/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані"про за зустрічним позовом до простягнення 190 000,00 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" стягнення 204 206,58 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Кучмій М.Я.;

від відповідача: Старовойтова Д.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/565/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" (далі також - ТОВ «Львівський завод РЕМА», позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані" (далі також - ТОВ "КІМ Компані", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 190 000,00 грн.

19.02.2024 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані" надійшов відзив та зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" про стягнення грошових коштів у розмірі 125 000,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 79 206,58 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" про стягнення грошових коштів у розмірі 125 000,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 29 206,58 грн об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані" про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 190 000,00 грн по справі № 910/565/24.

25.03.2024 позивачем за первісним позовом подано відповідь на відзив на первісний позов та відзив на зустрічний позов.

27.05.2024 до суду звернувся відповідач за первісним позовом із клопотанням про поновлення строку для подання доказів.

З огляду на доводи представників сторін, суд визнав поважними причини пропуску строку для подання доказів, та долучив докази, подані відповідачем за первісним позовом 27.05.2024 до справи.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 18.07.2024.

Представники сторін безпосередньо в судовому засіданні надали усні пояснення по справі та навели аргументи на підтримку та заперечення первісного й зустрічного позовів.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

У судовому засіданні 18.07.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із доводів ТОВ «Львівський завод РЕМА», 26.01.2021 та 29.01.2021 Товариство здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ Компані» поставку товару на суму 190 000,00 грн, що підтверджується підписаними видатковими накладними № Р-00000001 від 26.01.2021 та № 00000002 від 29.01.2021.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений за видатковими накладними товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 190 000,00 грн.

29.08.2023 та 12.12.2023 ТОВ «Львівський завод РЕМА» звертався до ТОВ «КІМ Компані» з претензією та вимогою сплатити 190 000,00 грн боргу. Однак, за твердженнями позивача за первісним позовом, станом на дату подання позову до суду вказані вимоги залишені без задоволення.

Заперечуючи проти первісного позову ТОВ «КІМ Компані» наголошувало, що 30.11.2020 сторони уклали договір про закупівлю товару № 301120 відповідно до якого ТОВ «Львівський завод РЕМА» (як продавець) зобов`язався поставити і передати у власність ТОВ «КІМ Компані» (покупцю) дефібрилятор / монітор Рема-21, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору (п. 1.1. договору). Згідно зі специфікацією, яка є додатком до договору поставки, було погоджено поставку 12 штук дефібриляторів / моніторів Рема-21.

ТОВ «КІМ Компані» вважає, що обов`язок з оплати товару в нього не виник, адже ТОВ «Львівський завод РЕМА» не виконало умови договору поставки належним чином.

Крім того, мотивуючи зустрічний позов ТОВ «КІМ Комані» наголошує, що ТОВ «Львівський завод РЕМА» свої обов`язки не виконало та не поставило обумовлений в договорі від 30.11.2020 № 301120 товар, внаслідок чого позивачу за первісним позов було завдано збитків на суму 125 000,00 грн.

ТОВ «Львівський завод РЕМА» у свою чергу, заперечуючи проти зустрічного позову наголосило, що посилання на договір, який не був укладений, є безпідставним, а факт відсутності підписаного договору підтверджений, зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 910/11252/23.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

Позивач за зустрічним позовом посилався на укладення сторонами договору № 301120 від 30.11.2020.

ТОВ «КІМ «Компані» наголошує на виникненні правовідносин з поставки товару саме за вказаним договором, однак, з доданої до матеріалів справи копії договору вбачається, що він не підписаний сторонами.

Обставини щодо відсутності підписів сторін на договорі № 301120 від 30.11.2020 встановлені також ухвалою суду від 09.08.2023 у справі № 910/11252/23.

Зважаючи, що відповідач за первісним позовом не долучив до справи належним чином завірену копію договору № 301120 від 30.11.2020, укладеного з дотриманням вимог до письмової форми договору, то суд дійшов висновку про безпідставність посилань ТОВ «КІМ Компані» на виникнення між сторонами правовідносин з поставки товару саме на підставі договору № 301120 від 30.11.2020.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи наявні видаткові накладні № Р-00000001 від 26.01.2021 та № 00000002 від 29.01.2021 за поставлений товар із зазначенням сторін, сум та товару, рахунків на оплату, то суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На доведення факту поставки товару на користь відповідача, позивачем за первісним позовом долучено до позовної заяви копії видаткових накладних № Р-00000001 від 26.01.2021 та № 00000002 від 29.01.2021 на загальну суму 190 000,00 грн. Доказів на підтвердження здійснення відповідачем за первісним позовом оплати поставленого товару матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача за первісним позовом грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача за первісним позовом 190 000,00 грн згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. ТОВ «КІМ Компані» вказаний обов`язок належними та допустимими доказами не спростований, доказів повної оплати не надано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати поставленого за видатковими накладними товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 190 000,00 грн.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи належним чином завіреної копії підписаного сторонами договору № 301120 від 30.11.2020, то суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 79 206,58 грн, адже, на думку «ТОВ «КІМ Компані», розмір таких штрафних санкцій передбачений саме умовами договору (який не підписано).

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- факт понесення збитків,

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вину.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Пред`явлення вимоги про стягнення з відповідача збитків на підставі ст.ст. 224-225 ГК України покладає на позивача обов`язок довести, що у позивача з відповідачем наявні господарські зобов`язання і відповідач несе відповідальність за їх порушення у тому числі у вигляді відшкодування збитків.

Крім того, позивач за зустрічним позовом мав довести суду порушення відповідачем його прав, чи неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, наявності та розміру збитків, наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними збитками.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювана збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Проте, зважаючи на не підтвердження під час розгляду справи виникнення між сторонами господарських правовідносин саме на підставі договору № 301120 від 30.11.2020, відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Львівський завод РЕМА» на користь ТОВ «КІМ Компані» збитків в розмірі 125 000,00 грн.

Суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, витрати зі сплати судового збору за подання первісного та зустрічного позовів покладаються на ТОВ «КІМ «Компані» в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані" (03113, м. Київ, пр-т Перемоги, 62-Б, офіс 7; код ЄДРПОУ 40826233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" (79019, м. Львів, вул. Яблонської, 31; код ЄДРПОУ 39768870) заборгованість в розмірі 190 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані" відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко