Постанова

від 18.11.2024 по справі 910/565/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. Справа№ 910/565/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Кисель А.С. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 (повний текст складено 25.07.2024)

у справі № 910/565/24 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані"

про стягнення 190 000,00 грн

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА"

про стягнення 204 206,58 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський завод РЕМА» (далі - ТОВ «Львівський завод РЕМА», Завод) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ Компані" (далі - ТОВ «КІМ Компані», Товариство) 190 000,00 грн заборгованості за поставлений товар.

На обґрунтування заявлених вимог посилається на неоплату ТОВ «КІМ Компані» товару - дефібриляторів моніторів РЕМА-21 у кількості 2 шт на загальну суму 190 000,00 грн, поставлених за видатковими накладними №Р-00000001 від 26.01.2021 та №0000002 від 29.01.2021.

У лютому 2024 року ТОВ «КІМ Компані» подало зустрічний позов, у якому, посилаючись на п. 7.2, 7.5 договору №301120 від 30.11.2020, просило стягнути з ТОВ «Львівський завод РЕМА» 125 000,00 грн збитків, понесених ним внаслідок невиконання Заводом зобов`язання з поставки товару, та 79 206,58 грн штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 зустрічний позов ТОВ «КІМ Компані» до ТОВ «Львівський завод РЕМА» про стягнення грошових коштів у розмірі 125 000,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 29 206,58 грн об`єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Львівський завод РЕМА» до ТОВ «КІМ Компані» про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 190 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 первісний позов ТОВ «Львівський завод РЕМА» задоволено. Стягнуто з ТОВ «КІМ Компані» на користь ТОВ «Львівський завод РЕМА» заборгованість в розмірі 190 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «КІМ Компані» відмовлено.

Задовольняючи вимоги первісного позову, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується наявність у ТОВ «КІМ Компані» грошового зобов`язання зі сплати на користь Заводу 190 000,00 грн згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України. Товариство вказаний обов`язок належними та допустимими доказами не спростувало, доказів повної оплати не надало.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи належним чином завіреної копії підписаного сторонами договору №301120 від 30.11.2020, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог Товариства про стягнення штрафних санкцій в розмірі 79 206,58 грн, адже, на думку «ТОВ «КІМ Компані», розмір таких штрафних санкцій передбачений саме умовами договору (який не підписано).

Зважаючи на непідтвердження під час розгляду справи виникнення між сторонами господарських правовідносин саме на підставі договору №301120 від 30.11.2020, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Львівський завод РЕМА» на користь ТОВ «КІМ Компані» збитків в розмірі 125 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024, ТОВ «КІМ Компані» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову ТОВ «Львівський завод РЕМА» про стягнення 190 000,00 грн відмовити повністю. Зустрічний позов ТОВ «КІМ Компані» задовольнити, стягнути з ТОВ «Львівський завод РЕМА» на користь ТОВ «КІМ Компані» грошові кошти у сумі 125 000,00 грн та штрафні санкції у сумі 79 206,58 грн. Стягнути з ТОВ «Львівський завод РЕМА» на користь ТОВ «КІМ Компані» судові витрати.

Скаржник вважає, що суд не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи. Товариство зазначає, що у видаткових накладних №Р-00000001 від 26.01.2021 та №00000002 від 29.01.2021 міститься посилання на договір №301120 від 30.11.2020 та на рахунок фактуру №Р00000019 від 25.01.2021.

На думку апелянта, наявність у матеріалах справи підписаної сторонами специфікації (додаток №1 до договору) свідчить про те, що договір між сторонами є укладеним.

Не погоджуючись з висновком суду про відмову у задоволенні зустрічних вимог, Товариство зазначає, що уклало з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ), ГмБХ договір на закупівлю товару від 09.11.2020 №91142870, за умовами якого Товариство зобов`язалось поставити і передати у власність покупця медичне обладнання, медичні приналежності та витратні матеріали, зокрема дефібрилятори / монітори РЕМА-21 у кількості 12 одиниць. ТОВ «КІМ Компані» зазначає, що у зв`язку з тим, що Товариство виконати свій обов`язок не змогло, оскільки не отримало товар від Заводу, Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ), ГмБХ розірвало з ним договір на закупівлю товару від 09.11.2020 №91142870 та стягнуло на підставі п. 7.3 цього договору з Товариства штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару у розмірі 125 000,00 грн.

Позиції учасників справи.

Завод надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/565/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «КІМ Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/565/24.

26.08.2024 матеріали справи №910/565/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ «КІМ Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/565/24 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «КІМ Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/565/24. Розгляд справи призначено на 28.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 на задоволення відповідного клопотання представника відповідача відкладено судове засідання до 18.11.2024; заяву представника ТОВ «Львівський завод РЕМА» адвоката Кучмія М.Я. про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.11.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

26.01.2021 та 29.01.2021 за видатковими накладними №Р-00000001 та №00000002, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, ТОВ «Львівський завод РЕМА» поставило ТОВ «КІМ Компані» товар на загальну суму 190 000,00 грн.

29.08.2023 Завод звернувся до ТОВ «КІМ Компані» з претензією (вих. №29-08/01), у якій просив у строк до 15.09.2023 сплатити кошти за поставлений товар за видатковими накладними №Р-00000001 від 26.01.2021 та №00000002 від 29.01.2021 у розмірі 190 000,00 грн.

12.12.2023 Завод звернувся до ТОВ «КІМ Компані» з вимогою (вих. №12-12/01) у 7-денний строк з дня отримання цієї вимоги, не пізніше 26.12.2023 сплатити 190 000,00 грн боргу за поставлений за видатковими накладними №Р-00000001 від 26.01.2021 та №00000002 від 29.01.2021 товар.

Листом «Щодо розгляду претензії» Товариство повідомило Завод, що оскільки вимоги Заводу не обґрунтовані, претензія не відповідає вимогам ст. 22 ГК України, а тому залишається без задоволення.

У зв`язку з несплатою ТОВ «КІМ Компані» вартості товару, поставленого за видатковими накладними №Р-00000001 від 26.01.2021 та №00000002 від 29.01.2021, Завод звернувся з позовом, у якому просив стягнути з Товариства 190 000,00 грн заборгованості.

Заперечуючи проти первісного позову, ТОВ «КІМ Компані» зазначило, що 30.11.2020 сторони уклали договір на закупівлю товару №301120, за умовами п. 1.1 якого ТОВ «Львівський завод РЕМА» (як продавець) зобов`язалось поставити і передати у власність ТОВ «КІМ Компані» (покупцю) дефібрилятор / монітор Рема-21, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору. Згідно зі специфікацією, яка є додатком до договору поставки, до поставки підлягали 12 штук дефібриляторів / моніторів Рема-21.

Товариство вважає, що оскільки Завод не виконав умови договору поставки належним чином та не поставив 12 штук дефібриляторів / моніторів Рема-21, обов`язок з оплати товару у нього не виник.

ТОВ «КІМ Компані» у зустрічному позові також зазначало, що у зв`язку з неналежним виконанням Заводом зобов`язання за договором на закупівлю товару №301120 від 30.11.2020 та непоставкою в обумовлений у договорі строк товару йому (Товариству) було завдано збитків у розмірі 125 000,00 грн.

До зустрічної позовної заяви Товариство долучило копію договору на закупівлю товару №301120 від 30.11.2020, який не підписано уповноваженими представниками та не скріплено печатками сторін.

Заперечуючи проти вимог зустрічного позову, ТОВ «Львівський завод РЕМА» зазначило, що посилання на договір, який не був укладений, є безпідставним, а факт відсутності підписаного договору підтверджений, зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/11252/23.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Товариство не надало у матеріали справи належним чином завірену копію договору №301120 від 30.11.2020, укладеного з дотриманням вимог до письмової форми договору.

Оскільки в матеріалах справи наявні видаткові накладні №Р-00000001 від 26.01.2021 та №00000002 від 29.01.2021 за поставлений товар із зазначенням сторін, сум та товару, рахунків на оплату, суд дійшов висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Товариство зазначає, що у видаткових накладних №Р-00000001 від 26.01.2021 та №00000002 від 29.01.2021 міститься посилання на договір №301120 від 30.11.2020 та на рахунок фактуру №Р00000019 від 25.01.2021.

Щодо підписаної сторонами специфікації (додаток №1 до договору) колегія суддів зауважує, що таке підписання цілком могло відбутись під час узгодження умов певного правочину, але аж ніяк не свідчить про те, що договір між сторонами все ж таки був остаточно укладений шляхом його підписання (саме тексту договору) уповноваженими представниками.

Так само і посилання у видаткових накладних №Р-00000001 від 26.01.2021 та №00000002 від 29.01.2021 на договір №301120 (з виправленням від руки дати на 30.11.2020) та на рахунок фактуру №Р00000019 від 25.01.2021 теж не підтверджують дійсне підписання учасниками правовідносин певного правочину у письмовій формі відповідно до правил ст. 207 ЦК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд встановив, що за видатковими накладними №Р-00000001 від 26.01.2021 та №00000002 від 29.01.2021 Завод поставив Товариству товар на загальну суму 190 000,00 грн.

Товариство доказів оплати поставленого йому Заводом товару у матеріали справи не надало.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог Заводу про стягнення з Товариства 190 000,00 грн заборгованості.

Щодо вимог Товариства про стягнення з Заводу 79 206,58 грн штрафних санкцій у зв`язку з порушенням Заводом зобов`язання з поставки товару колегія суддів зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають. Так, Товариство заявило до стягнення з Заводу пені, нарахованої на підставі п. 7.2 договору №301120 від 30.11.2020, і у матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія підписаного сторонами зазначеного договору.

Щодо вимог про стягнення 125 000,00 грн збитків, завданих порушенням договору, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, на підтвердження заявлених ним до Заводу вимог Товариство має довести наявність усіх зазначених вище складових цивільного правопорушення.

На обґрунтування зазначеної вимоги Товариство зазначає, що уклало з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ), ГмБХ договір на закупівлю товару від 09.11.2020 №91142870, за умовами якого Товариство зобов`язалось поставити і передати у власність покупця медичне обладнання, медичні приналежності та витратні матеріали, зокрема дефібрилятори / монітори РЕМА-21 у кількості 12 одиниць.

Оскільки Завод товар (дефібрилятори / монітори РЕМА-21) не поставив, Товариство не змогло виконати свій обов`язок за договором на закупівлю товару від 09.11.2020 №91142870. У зв`язку з цим Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ), ГмБХ розірвало з Товариством договір на закупівлю товару від 09.11.2020 №91142870 та стягнуло з Товариства на підставі п. 7.3 зазначеного договору штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару у розмірі 125 000,00 грн.

Колегія суддів відзначає, що жоден з пунктів наданого Товариством договору на закупівлю товару від 09.11.2020 №91142870 не містить умов, які свідчили би про те, що поставці Німецькому товариству міжнародного співробітництва (GIZ), ГмБХ підлягали саме дефібрилятори / монітори РЕМА-21, які мали бути поставлені Заводом.

За визначенням ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку. З урахуванням положень ст. 42 та 55 ГК України можна зробити висновок про те, що підприємницька діяльність передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, пов`язаних з такою діяльністю.

Оскільки Товариство за встановлених вище за текстом цієї постанови обставин не довело існування між ним та Заводом господарських правовідносин саме на підставі договору №301120 від 30.11.2020, а також інших обставин, покладених в обґрунтування вимог про стягнення збитків, тобто Товариство не довело наявність повного складу цивільного правопорушення, вимоги Товариства про стягнення з Заводу 125 000,00 грн збитків задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/565/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/565/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/565/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак