Ухвала

від 25.07.2024 по справі 911/1908/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1908/24

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

про забезпечення позову в справі

за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

до Товариства з обмеженою відповідністю «Багрян»

про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки,

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю «Багрян» (надалі відповідач), в якому просить суд:

-визнати за АТ «Райффайзен Банк» право іпотеки на нежитлове приміщення, гараж, літ. А, площею 141 кв.м. за адресою: с. Діброва, вул. Центральна, 46-ж (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2167562132214), що належить на праві власності ТОВ «БАГРЯН» згідно з договором іпотеки 18.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Павленко Н.В., за реєстровим №814, зі змінами та доповненнями від 17.05.2013 за реєстровим №956;

-у рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 000 000, 00 грн , визначеної рішенням Васильківського міськрайонного суду в справі №362/5858/14-ц за виконавчим листом, виданим 24.02.2016, звернути стягнення в порядку ст.23 Закону України «Про іпотеку» на нежитлове приміщення, гараж, літ. А, площею 141 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2167562132214), що належить на праві власності ТОВ «БАГРЯН» (код ЄДРПОУ: 43152504) згідно з договором іпотеки 18.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області, за реєстровим № 814, зі змінами та доповненнями від 17.05.2013 за реєстровим №956. Встановити початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оцінюючої діяльності - незалежним експертом - на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позов обґрунтовано тим, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2015 в справі № 362/5858/14-ц, зміненим постановою Апеляційного суду Київської області від 14.12.2015, зокрема, ухвалено в рахунок погашення заборгованості ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» за генеральною кредитною угодою №010/04/286.07К від 17.08.2007 та укладеними в її межах кредитними договорами в сумі 26 264 394, 18 грн, звернути стягнення на майно, передане в іпотеку, відповідно до договору іпотеки від 18.08.2007 за реєстровим №814, зі змінами та доповненнями, внесеними договорами про внесення змін від 06.08.2009 за реєстровим №922, від 14.06.2011, за реєстровим №757, від 17.05.2013 за реєстровим № 956, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Мойсей Іваном Михайловичем відкрито виконавче провадження № 72195602 на виконання виконавчого листа № 362/5858/14-ц від 24.02.2016, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області, при здійсненні виїзду, з метою вчинення виконавчих дій приватним виконавцем за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що цех приготування субстракту під літ. «А», загальною площею 147,6 кв.м., який є предметом вказаного вище договору іпотеки, знаходиться на земельній ділянці №3221482101:01:021:0042, яка належить на праві власності Дібровській сільській раді, та згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказаній земельній ділянці знаходиться інший зареєстрований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, гараж, літ. А, площею 141 кв.м. з адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2167562132214), право власності на який зареєстровано за ТОВ «Багрян», яке орендує вказану земельну ділянку.

З огляду на вказані обставини позивач вважає, що вказане майно є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, що забезпечує кредитні зобов`язання ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» перед АТ «Райффайзен Банк» та на один і той самий об`єкт нерухомого майна одночасно зареєстровано право власності за різними особами, а земельну ділянку на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, поділено та присвоєно нову адресу з додаванням літер алфавіту.

Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій останні просить суд:

-накласти арешт на нежитлове приміщення, гараж, літ. А, площею 141 кв.м. з адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2167562132214), право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Багрян» (відповідачем).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що на даний час договір іпотеки від 18.08.2007 є чинним, проте, права банку (позивача) як іпотекодержателя порушені, майно незаконно відчужено без його згоди, а тому позивач вважає за необхідне забезпечити позов з метою унеможливлення подальшого відчуження спірної нерухомості, оскільки її відчуження призведе до зміни позовних вимог та навантаження на судову систему в рамках здійснення позивачем заходів щодо захисту своїх майнових інтересів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, предметом даної справи є майнові вимоги позивача до відповідача про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Разом із тим, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого відчуження відповідачем спірного майна, крім того, суд звертає увагу позивача, що факт того, що спірне майно і предмет договору іпотеки є одним і тим самим об`єктом нерухомості підлягає доведенню та встановленню в рішенні суду.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, гараж, літ. А, площею 141 кв.м. з адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за відповідачем, суд на даний час не вбачає, а тому в задоволенні заяви відмовляє.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя В.М. Антонова