Рішення

від 18.07.2024 по справі 916/3377/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3377/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 26302595) до відповідача: Громадська організація ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ НАДІЯ (просп. Шевченка, 6/2, м. Одеса, 65058; код ЄДРПОУ 39401061) про розірвання договору, виселення

за участю представників:

від позивача: Вакаренко І.В - по довіреності

від відповідача: Панчощак О.Д. - по довіреності

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3489/22) ДКВ ОМР до відповідача ГО «ЦСІ «НАДІЯ»», в якій позивач просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №11/53 у новій редакції від 29.06.2016, що зареєстрований в реєстрі №1414, укладений між ДКВ ОМР та ГО «ЦСІ «НАДІЯ»», виселити ГО «ЦСІ «НАДІЯ»» з нежитлових приміщень, першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1790,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна. 93 на користь ДКВ ОМР, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1266349,76 грн. та 204804,51 грн. пені, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року було відкрито провадження у справі №916/3377/22 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 у справі №916/3377/22 (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у сумі 271 903,06 грн та пеню у розмірі 36 829,75 грн пені, а в решті позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023, залишене без змін

06.12.2023 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 у справі № 916/3377/22 скасовано у відмовленій частині позову. Справу в цій частині передано на новий розгляд.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 справу №916/3377/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Літвінову С.В.

Ухвалою суду від 22.01.2024 справу №916/3377/23 прийнято до провадження суддею Літвіновим С.В.

21.02.2024 від позивача надійшли письмові пояснення.

08.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 07.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

31.08.2015 між ГО ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ НАДІЯ та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради укладено Договір оренди № 11/53, згідно умов якого відповідачу надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежилі приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу, загальною площею 1 790.9 кв.м. що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, терміном до 31.08.2018.

29.06.2016 між ГО ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ НАДІЯ та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради укладено договір оренди № 11/53 у новій редакції, що нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі під № 1414, згідно п. 1 якого орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1790,9 кв.м., далі за текстом Нежитлові приміщення та/або об`єкт оренди, які розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Канатна, будинок 93.

Нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501, належать Одеській міській раді, на праві комунальної власності, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 жовтня 2003 року, на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10 вересня 2003 року № 514, право власності на які зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 15 жовтня 2003 року, в книзі: 28неж, на стор. 8, під № 3195.

29 червня 2016 року право власності на вищевказаний Об`єкт оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 958139551101. номер запису про право власності 15151569.

26.11.2019 між ГО ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ НАДІЯ та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було укладено Договір про внесення змін до договору оренди № 11/53 від 29.06.2016, згідно п. 1.1. якого абзац 5 пункту 1.1. розділу 1 Договору викладено у новій редакції, а саме: ринкова вартість Об`єкта оренди, згідно з висновком про ринкову вартість нежитлових приміщені. І го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу №501, загальною площею 1790,9 кв.м, що заходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок 93, який був виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ СОЛАР НОВА, станом на 08.10.2019 року, становить 13 707 000 гривень 00 копійок (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 1.3. Договору, з урахуванням договору про внесення змін до нової редакції договору оренди нежитлового приміщення №11/53, термін дії договору до 01.01.2049 року.

Положеннями п. 2.1. Договору, з урахуванням договору про внесення змін до нової редакції договору оренди нежитлового приміщення №11/53, передбачено, що Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення Одеської міської ради від 30 січня 2019 року № 4214-VII Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Згідно п. 2.2.Договору, з урахуванням договору про внесення змін до нової редакції договору оренди нежитлового приміщення №11/53, за орендовані Нежилі приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший місяць після підписання нової редакції договору оренди, 77 196 гривень 52 копійки (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць (розрахунок орендної плати додається).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

У п. 2.3. Договору у новій редакції сторони погодили, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Згідно п. 2.4. Договору у новій редакції, Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.5. Договору у новій редакції, Розмір орендної плати може бути змінений у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 3.3. Договору у новій редакції передбачено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків, передбачених цим Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. Договору , з урахуванням договору про внесення змін до нової редакції договору оренди нежитлового приміщення №11/53, вказані у п. 1.1. приміщення Орендодавцем передані Орендарю виключно для розміщення громадської організації інвалідів.

У п.4.8. Договору у новій редакції, серед інших прав та обов`язків орендаря, передбачено право відповідача, передавати частину орендованих Нежилих приміщень в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням Орендодавця.

У 5-дениий термін з дати отримання дозволу на суборенду надати до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу.

Відповідно до п. 4.9. Договору у новій редакції, Орендар не має права, без згоди Орендодавця, передавати Нежилі приміщення у користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно Об`єкту оренди будь-які цивільно-правові правочини, в тому числі попередні договори та передавання будь-яким шляхом право оренди іншим особам.

Умовами п. 5.2. Договору у новій редакції передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умови повідомлення стороною, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, протилежну сторону у триденний термін.

Згідно з п. 3.4. Договору, передача Об`єкта оренди буде здійснена, згідно з вимогами чинного законодавства України та шляхом підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 8.1. Договору, до нього додається розрахунок орендної плати.

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за договором оренди зобов`язання, зокрема, орендарем систематично не сплачується орендна плата, що є порушенням умов, визначених в п.п. 2.2., 2.4. договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі).

Таким чином позивач зазначає, що договір оренди №11/53 у новій редакції від 29.06.2016, що зареєстрований в реєстрі під № 1414 підлягає розірванню у судовому порядку, оскільки відповідачем систематично істотно порушуються умови Договору, зокрема у зв`язку з невнесенням відповідачем орендної плати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

31.08.2015 між ГО «ЦСІ «НАДІЯ»» та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради укладено Договір оренди № 11/53, згідно умов якого ГО «ЦСІ «НАДІЯ»» надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежилі приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу, загальною площею 1 790.9 кв.м. що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, терміном до 31.08.2018.

29.06.2016 між ГО «ЦСІ «НАДІЯ»»та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради укладено договір оренди № 11/53 у новій редакції, що нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі під № 1414, згідно п. 1 якого орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1790,9 кв.м., далі за текстом «Нежитлові приміщення» та/або «об`єкт оренди», які розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Канатна, будинок 93.

Нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501, належать Одеській міській раді, на праві комунальної власності, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого ВК ОМР15 жовтня 2003 року, на підставі рішення ВК ОМР від 10 вересня 2003 року № 514, право власності на які зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 15 жовтня 2003 року, в книзі: 28неж, на стор. 8, за № 3195.

29 червня 2016 року право власності на вищевказаний Об`єкт оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 958139551101. номер запису про право власності 15151569.

03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ, у пункті 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Водночас згідно з пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 з дня введення в дію цього Закону було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, а відтак саме з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за винятком окремих норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 19.07.2022 у справі №924/852/21 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20.

26.11.2019 між ГО «ЦСІ «НАДІЯ»» та Департаментом комунальної власності ОМР було укладено Договір про внесення змін до договору оренди № 11/53 від 29.06.2016, згідно п. 1.1. якого абзац 5 пункту 1.1. розділу 1 Договору викладено у новій редакції, а саме: ринкова вартість Об`єкта оренди, згідно з висновком про ринкову вартість нежитлових приміщені. І го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу №501, загальною площею 1790,9 кв.м, що заходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок 93, який був виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «СОЛАР НОВА», станом на 08.10.2019 року, становить 13 707 000 гривень 00 копійок (без урахування податку на додану вартість).

Суд вбачає, що за своєю юридичною природою договір № 11/53 є договором найму (оренди) комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, договір № 11/53 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Відповідно до п. 1.3. Договору, з урахуванням договору про внесення змін до нової редакції договору оренди нежитлового приміщення №11/53, термін дії договору до 01.01.2049 року.

ГО «ЦСІ Надія» є громадською організацією, яка заснована у відповідності до Конституції України, Закону України «Про громадські об`єднання», Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Основним видом діяльності ГО «ЦСІ Надія» є згідно КВЕД 94.99 «діяльність інших громадських організацій»

За п. 2.1. Статуту ГО «ЦСІ Надія», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів членів громадської організації №9 від 22.03.2021, основною метою громадської організації є здійснення заходів щодо соціального захисту і реабілітації інвалідів-членів організації та залучення інвалідів-членів організації до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом, задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів інвалідів-членів організації; сприяння працевлаштуванню та підвищенню творчого, трудового, інтелектуального потенціалу інвалідів-членів організації.

Згідно з п 2.4.1. п.п. «в» Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу', сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України підставами для виникнення господарських зобов`язань, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Нормами ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату' на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Сторонами визнається, що орендна плата за Договором сплачувалась відповідачем та станом на 24.02.2022 заборгованість відсутня.

Військова агресія Російської Федерації проти України має початок 24.02.2022.

На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжена Указами Президента та діє станом на день розгляду справи.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року є загальновідомими обставинами та не підлягають окремому доведенню.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року звільнити від орендної плати певні категорії орендарів, в тому числі громадські організації.

ГО «ЦСІ «НАДІЯ»» письмово зверталось по ДКВ ОМР з приводу звільнення від орендної плати, оскільки відповідач підпадає під абз. 1 та 2 п.1 Рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», проте до теперішнього часу відповіді на ці листи ДКВ ОМР не надав.

Суд надає критичну правову оцінку актам обстеження наданим ДКВ ОМР, оскільки вони складені у відсутність та/або без залучення уповноваженого представника ГО «ЦСІ «НАДІЯ»». Доказів належного та своєчасного повідомлення ГО «ЦСІ «НАДІЯ»» про обстеження співробітниками ДКВ ОМР суду не надано.

У відповідності до ст.15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, особа яка вважає, що її права були порушені тим чи іншим способом може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.8.6 Постанови Верховного Суду від 15.07.2022 по справі № 918/662/21). Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує певні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних в повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

В силу ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, не підтверджені належними доказами тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ НАДІЯ про розірвання договору, виселення- відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення складено та підписано 25 липня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов