Рішення

від 15.07.2024 по справі 916/622/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/622/24Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4/А, офіс 139; код ЄДРПОУ 42602859);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" (65026, Одеська обл., місто Одеса, Ланжеронівський узвіз, буд. 1; код ЄДРПОУ 43006241);

про стягнення 418 812,51 грн,-

1. Суть спору.

19.02.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 645/24) ТОВ "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" до відповідача ТОВ "КАРТІС БІЛДІНГ", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного богу в розмірі 318 895,56 грн та суму збитків від інфляції в розмірі 99 916,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №59/21-О від 22.06.2021 в частині повної та своєчасної оплати отриманих товарів.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 26.02.2024, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

01.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №8752/24).

При цьому, позивачем до заяви про усунення недоліків додано клопотання про витребування доказів (вх. №8753/24), у якому позивач просить суд витребувати у ТОВ "КАРТІС БІЛДІНГ" договір поставки №59/21-О від 30.08.2021.

06.03.2024 від позивача до суду надійшло повідомлення про зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (вх. №9626/24).

При цьому вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання позивача та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" договір поставки №59/21-О від 30.08.2021.

14.03.2024 до суду від ТОВ "КАРТІС БІЛДІНГ" надійшов відзив (вх. № 10902/24).

18.03.2024 до суду від ТОВ "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 11327/24).

29.03.2024 від ТОВ "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" до суду надійшло повідомлення стосовно витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 13214/24).

01.04.2024 до суду від ТОВ "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" надійшла відповідь на відзив (вх. № 13243/24).

У судовому засіданні 01.04.2024, суд встановив строки для надання заперечень до 12.04.2024, а також за результатом задоволення клопотання позивача, ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 18.04.2024.

09.04.2024 до суду від ТОВ "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №14599/24).

Судове засідання 18.04.2024 не відбулось, у зв`язку з перерубуванням судді у відпустці, про що секретарем судового засідання створено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 19.04.2024 було розгляд справи призначено на 07.05.2024.

Ухвалою суду від 07.05.2024 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" (вх. № 8753/24 від 01.03.2024) про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" договір поставки №59/21-О від 30 серпня 2021 року.

Водночас, у судовому засіданні 07.05.2024, суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про витребування доказів та ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 03.06.2024.

У судовому засіданні 03.06.2024 суд оголосив протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/622/24 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 15.07.2024.

У судовому засіданні 15.07.2024 судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ".

Як зазначає позивач, 22.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон Південь» (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТІС БJЛДІНГ» (Покупцем) був укладений Договір поставки №59/21-О на умовах відстрочки платежу (Договір). Згідно умов Договору позивач зобов`язувався здійснити поставку Товару, а відповідач зобов`язувався сплатити грошові кошти за поставлений Товар ва умовах передбачених в Договорі та замовленнях до нього.

Позивач зауважує, що відповідно до п.2.2. Договору Покупець зобов`язувався здійснити оплату вартості Товару що поставлявся за цим Договором, не пізніше ніж протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки партії Товару відповідно від дати оформлення видаткової накладної, що засвідчує факт передачі Товару Покупцю.

Позивач повідомляє, що він поставив відповідачу товар, за наступними видатковими накладними, які є неопаченим, а саме:

1. Видаткова накладна №PH-0001860 від 07.07.2021 на суму 11 399,98 грн;

2.Видаткова накладна №PH-0001951 від 13.07.2021 на суму 26 974,50 грн;

3. Видаткова накладна №PH-0002009 від 19.07.2021 на суму 23 542,74 грн;

4. Видаткова накладна №PH-0002169 від 02.08.2021 на суму 10 514,30 грн;

5. Видаткова накладна №PH-0002170 від 02.08.2021 на суму 4217,69 грн;

6. Видаткова накладна №PH-0002222 від 02.08.2021 на суму 13.561,32 грн;

7. Видаткова накладна №PH-0002378 від 16.08.2021 на суму 35 480,35 грн;

8. Видаткова накладна №PH-0002379 від 16.08.2021 на суму 6 726,60 грн;

9. Видаткова накладна №PH-0002380 від 16.08.2021 на суму 2 528,28 грн;

10. Видаткова накладна №PH-0002415 від 17.08.2021 на суму 15 212,88 грн;

11. Видаткова накладна №PH-0002416 від 17.08.2021 на суму 69 126,12 грн;

12. Видаткова накладна №PH-0002418 від 17.08.2021 на суму 59 250,96 грн;

13. Видаткова накладна №PH-0002489 від 26.08.2021 на суму 5 329,99 грн;

14. Видаткова накладна №PH-0002490 від 26.08.2021 на суму 3 480,00 грн;

15. Видаткова накладна №PH-0002493 від 26.08.2021 на суму 3 563,28 грн;

16. Видаткова накладна №PH-0002494 від 26.08.2021 на суму 2 948,95 грн;

17. Видаткова накладна №PH-0002497 від 26.08.2021 на суму 3 863,34 грн;

18. Видаткова накладна №PH-0002569 від 31.08.2021 на суму 7 782,71 грн;

19. Видаткова накладна №PH-0002614 від 03.09.2021 на суму 3 190,61 грн;

20. Видаткова накладна №PH-0000057 від 13.01.2022 на суму 10 200,96 грн.

Отже, на думку позивача, зобов`язання з оплати товару ТОВ «КАРТІС БІЛДІНГ» не виконало.

Згідно тверджень позивача, заборгованість за Договором № 59121-О від 30 серпня 2021 року, на дату подання позовної заяви складає 318 895,56 грн.

З огляду на порушення відповідачем строків та порядку проведення розрахунків за отриманий товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" основного боргу та інфляційних втрат.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти позиції відповідача, викладеної у відзиві та зазначає, що обов`язок з оплати виник до початку збройної агресії та введення військового стану.

3.2. Доводи ТОВ "КАРТІС БІЛДІНГ".

Відповідач не заперечує факту укладення зазначеного вище договору, та суму основного богу в розмірі 318 895,56 грн., але пропонує позивачу підписати акт звірки, погодити об`єми тощо та для здійснення взаєморозрахунків. Після підписання акту звірки нашим підприємством буде вжито вичерпних заходів з виконання відповідних зобов`язань.

Відповідач стверджує, що належним чином не виконав своє зобов`язання за Договором виключно у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили- війною з РФ, що має надзвичайний характер та жодним чином не могла бути завчасно попереджена.

Крім того відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні докази понесення позивачем збитків внаслідок часткового виконання відповідачем Договору.

Однак, у відзиві відповідач просить відмовити ТОВ "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача ТОВ "КАРТІС БІЛДІНГ" суми основного богу в розмірі 318 895,56 грн та збитків від інфляції в розмірі 99 916,95 грн.

4. Обставини справи, встановлені судом:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" отримано товар на загальну суму 318 895,56 грн, згідно:

1. Видаткової накладної №PH-0001860 від 07.07.2021 на суму 11 399,98 грн (ТТН №ЮБ000001860 від 07.07.2021 на суму 11 399,98 грн);

2. Видаткової накладної №PH-0001951 від 13.07.2021 на суму 26 974,50 грн (ТТН №ЮБ000001951 від 13.07.2021 на суму 26 974,50 грн);

3. Видаткової накладної №PH-0002009 від 19.07.2021 на суму 23 542,74 грн (ТТН №ЮБ000002009 від 19.07.2021 на суму 23 542,74 грн);

4. Видаткової накладної №PH-0002169 від 02.08.2021 на суму 10 514,30 грн (ТТН №ЮБ000002169 від 02.08.2021 на суму 10 514,30 грн);

5. Видаткової накладної №PH-0002170 від 02.08.2021 на суму 4217,69 грн (ТТН №ЮБ000002170 від 02.08.2021 на суму 4217,69 грн);

6. Видаткової накладної №PH-0002222 від 02.08.2021 на суму 13 561,32 грн (ТТН №ЮБ000002222 від 02.08.2021 на суму 13 561,32 грн);

7. Видаткової накладної №PH-0002378 від 16.08.2021 на суму 35 480,35 грн (ТТН №ЮБ000002378 від 16.08.2021 на суму 35 480,35 грн);

8. Видаткової накладної №PH-0002379 від 16.08.2021 на суму 6 726,60 грн (ТТН №ЮБ000002379 від 16.08.2021 на суму 6 726,60 грн);

9. Видаткової накладної №PH-0002380 від 16.08.2021 на суму 2 528,28 грн (ТТН №ЮБ000002380 від 16.08.2021 на суму 2 528,28 грн);

10. Видаткової накладної №PH-0002415 від 17.08.2021 на суму 15 212,88 грн (ТТН №ЮБ000002415 від 17.08.2021 на суму 15 212,88 грн);

11. Видаткової накладної №PH-0002416 від 17.08.2021 на суму 69 126,12 грн (ТТН №ЮБ000002416 від 17.08.2021 на суму 69 126,12 грн);

12. Видаткової накладної №PH-0002418 від 17.08.2021 на суму 59 250,96 грн (ТТН №ЮБ000002418 від 17.08.2021 на суму 59 250,96 грн);

13. Видаткової накладної №PH-0002489 від 26.08.2021 на суму 5 329,99 грн (ТТН №ЮБ000002489 від 26.08.2021 на суму 5 329,99 грн);

14. Видаткової накладної №PH-0002490 від 26.08.2021 на суму 3 480,00 грн (ТТН №ЮБ000002490 від 26.08.2021 на суму 3 480,00 грн);

15. Видаткової накладної №PH-0002493 від 26.08.2021 на суму 3 563,28 грн (ТТН №ЮБ000002493 від 26.08.2021 на суму 3 563,28 грн);

16. Видаткової накладної №PH-0002494 від 26.08.2021 на суму 2 948,95 грн (ТТН №ЮБ000002494 від 26.08.2021 на суму 2 948,95 грн);

17. Видаткової накладної №PH-0002497 від 26.08.2021 на суму 3 863,34 грн (ТТН №ЮБ000002497 від 26.08.2021 на суму 3 863,34 грн);

18. Видаткової накладної №PH-0002569 від 31.08.2021 на суму 7 782,71 грн (ТТН №ЮБ000002569 від 31.08.2021 на суму 7 782,71 грн);

19. Видаткової накладної №PH-0002614 від 03.09.2021 на суму 3 190,61 грн (ТТН №ЮБ000002614 від 03.09.2021 на суму 3 190,61 грн);

20. Видаткової накладної №PH-0000057 від 13.01.2022 на суму 10 200,96 грн (ТТН №ЮБ000000057 від 13.01.2022 на суму 10 200,96 грн).

При цьому, додатковим підтвердженням існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" у розмірі 318 895,56 грн є Акт звірки взаєморозрахунків за період 2022 р.

Вищезазначені видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також Акт звірки взаєморозрахунків за період 2022 р скріплені підписами та печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" без жодних зауважень.

Відсутність оплати вартості поставного товару у повному обсязі і стало підставою для нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" інфляційних втрат, а також для звернення до господарського суду із даним позовом.

5. Позиція суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина друга статті 184 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законодавством не передбачено спеціальної вимоги щодо форми та порядку укладання договору поставки та купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 656 того ж Кодексу визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ч. 3 ст. 712 ЦК України).

Стаття 657 ЦК встановлює форми окремих видів договорів купівлі-продажу, так договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно тверджень позивача, 22.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон Південь» (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТІС БJЛДІНГ» (Покупцем) був укладений Договір поставки №59/21-О на умовах відстрочки платежу (Договір). Згідно умов Договору позивач зобов`язувався здійснити поставку Товару, а відповідач зобов`язувався сплатити грошові кошти за поставлений Товар ва умовах передбачених в Договорі та замовленнях до нього.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Між тим, позивачем до матеріалів справи не додано копію Договору поставки №59/21-О, укладеного 22.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон Південь» (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТІС БJЛДІНГ» (Покупцем).

При цьому, судом неодноразово задовольнялись клопотання позивача та витребовувався у Товариства з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ" договір поставки №59/21-О від 30 серпня 2021 року, однак вимоги ухвал суду виконаними не були.

До договору поставки, купівлі-продажу будівельних матеріалів будь-якої особливої форми законом не встановлено. Тобто, така форма може бути визначена за домовленістю сторін такого договору, як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і шляхом укладення господарських договорів у спрощений спосіб.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що видаткові накладні є належним документом, що засвідчує виникнення договірних зобов`язань сторін у спрощений спосіб.

Отже, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб шляхом поставки товару позивачем та прийняття товару відповідачем, про що свідчать товарно-транспортні накладні та видаткові накладні.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі ж вимоги встановлені у статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 925/1332/13; від 7 жовтня 2014 року у справі 904/4451/13.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному між сторонами у спрощеній формі, не встановлено інший строк оплати, то у такому разі строк оплати товару визначається частиною першою статті 692 ЦК України, що виключає застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530, а також положень статті 694 цього Кодексу, яка регулює правовідносини з договору продажу товару в кредит з відстроченням платежу.

Із врахуванням вищенаведеного, виходячи із конкретних обставин справи, яка розглядається, та враховуючи, що по видаткових накладних: №PH-0001860 від 07.07.2021, №PH-0001951 від 13.07.2021, №PH-0002009 від 19.07.2021, №PH-0002169 від 02.08.2021, №PH-0002170 від 02.08.2021, №PH-0002222 від 02.08.2021, №PH-0002378 від 16.08.2021, №PH-0002379 від 16.08.2021, №PH-0002380 від 16.08.2021, №PH-0002415 від 17.08.2021, №PH-0002416 від 17.08.2021, №PH-0002418 від 17.08.2021, №PH-0002489 від 26.08.2021, №PH-0002490 від 26.08.2021, №PH-0002493 від 26.08.2021, №PH-0002494 від 26.08.2021, №PH-0002497 від 26.08.2021, №PH-0002569 від 31.08.2021, №PH-0002614 від 03.09.2021, №PH-0000057 від 13.01.2022, відповідачем товар отримано, обов`язок оплатити отриманий товар вартістю 318 895,56 грн виник у відповідача з моменту прийняття товару.

Між тим, як встановлено судом, отриманий відповідачем товар вартістю 318 895,56 грн не був оплачений.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, суд критично ставиться до посилання відповідача на військову агресію російської федерації проти України, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" щодо стягнення із відповідача ТОВ "КАРТІС БІЛДІНГ" суми основного богу в розмірі 318 895,56 грн та збитків від інфляції в розмірі 99 916,95 грн, адже, як вже було встановлено судом, обов`язок оплатити отриманий товар вартістю 318 895,56 грн виник у відповідача з моменту прийняття товару, тобто до військової агресії.

При цьому суд звертає увагу, шо відповідно до положень чинного законодавства, наявність форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, а не від виконання самого зобов`язання.

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати отриманого товару, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог повністю щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" основного боргу в розмірі 318 895,56 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на існуючу суму боргу.

Отже, оскільки обов`язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття, а відсутність такої оплати у день прийняття товару, свідчить про прострочення виконання обов`язку з оплати товару з наступного календарного дня, що слідує за днем отримання товару.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 99 916,95 грн, за вибраний позивачем період з 01.02.2022 по 31.12.2023 на суму заборгованості 318 895,56, судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТІС БІЛДІНГ" (65026, Одеська обл., місто Одеса, Ланжеронівський узвіз, буд. 1; код ЄДРПОУ 43006241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН ПІВДЕНЬ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4/А, офіс 139; код ЄДРПОУ 42602859) основний борг у розмірі 318 895/триста вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять/грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 99 916/дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять/грн 95 коп., а також 6282/шість тисяч двісті вісімдесят дві/грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 25 липня 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська