Ухвала

від 25.07.2024 по справі 908/3483/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/3483/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Науменка А. О.

від 25.01.2024 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чус О. В., Дармін М. О., Кощеєв І. М.

від 17.06.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

до Запорізької торгово-промислової палати

про стягнення 6 860,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької торгово- промислової палати про стягнення 6 860,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Запорізька торгово-промислова палата не повернула сплачені кошти у відповідності до виставлених рахунків у розмірі 4 410,00 грн з ПДВ (згідно з платіжним дорученням № 606 від 15.06.2023 - за розгляд документів на предмет засвідчення форс- мажорних обставин) та у розмірі 2 450,00 грн з ПДВ (згідно з платіжним дорученням № 607 від 15.06.2023 - за засвідчення та видачу сертифіката). Запорізька торгово-промислова палата не склала акт наданих послуг, який міг звітувати про обсяг та якість наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.01.2024 у справі № 908/3483/23 закрито провадження у справі щодо стягнення 2 450,00 грн. У задоволенні позову щодо стягнення 4 410,00 грн відмовлено.

Постановою від 17.06.2024 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2024 у справі № 908/3483/23.

08 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 908/3483/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 6 860,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн). Таким чином справа № 908/3483/23 є малозначною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

У розділі 2 касаційної скарги "Правові підстави подання касаційної скарги" Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" цитує частини 1 та 2, підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287, пункт 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що підставою поданої касаційної скарги є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 826/19299/15 та цитує окремі абзаци оскаржуваних рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 908/3483/23, які, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", суперечать позиції Верховного Суду.

Водночас якщо суди першої та/або апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, - то це є виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, норма пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Поряд із цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", зазначаючи про наявність випадку касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не навело обґрунтованих доводів та не надало жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами. При цьому незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а отже слід відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/3483/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/3483/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець