Ухвала

від 25.07.2024 по справі 357/11901/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 357/11901/22

провадження № 61-10318ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд», товариства з обмеженою відповідальністю «Таращанський Край», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним вище позовом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 18 жовтня 2023 року (повний текст складено 21 червня 2024 року),

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У липні 2024 року ОСОБА_1 , із застосування засобів поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати. За результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі

№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,

від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі

№ 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга ОСОБА_1 в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також цитує зміст постанов Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Саме по собі цитування у змісті касаційної скарги постанов Верховного Суду та норм законодавства України без формулювання застосованого судами висновку щодо застосування норм права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду,

в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах не є належним виконанням вимог закону, оскільки не дозволяє чітко встановити підстави касаційного оскарження заявником судових рішень.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки до касаційної скарги не додано копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет.

У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Заявником до касаційної скарги, поданої засобами поштового зв`язку, додано докази на підтвердження направлення копії касаційної скарги на адресу інших учасників справи, водночас не додано саме копій касаційної скарги.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої

статті 389 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа

у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник