Рішення

від 25.07.2024 по справі 120/8409/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 липня 2024 р. Справа № 120/8409/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Територіальне управління служби судової охорони у Вінницькій області (далі управління, позивач) із адміністративним позовом до відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі управління, відповідач), в якому просило скасувати постанову про накладення штрафу № 74895830 від 14.06.2024 року в сумі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/4706/23 ним здійснено нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 . Однак, кошти в бюджеті установи на виплату винагороди відсутні. Установою сформовано потребу та направлено на ССО, проте кошти на виконання судового рішення не надходили.

А отже, винесена постанова прийнята за відсутності на те правових підстав, відтак, є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 01.07.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачем не виконано рішення окружного адміністративного суду, оскільки не виплачено додаткову винагороду ОСОБА_1 , а отже наявні підстави для застосування штрафу.

Письмових пояснень від третьої особи не надходило, хоча ухвала про залучення отримана останньою, про що свідчать матеріали справи.

Ухвалами від 15.07.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду. Ззадоволено заяву представника позивача і залишено без розгляду заяву про зміну предмету позову, витребувано додаткові докази.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/4706/23, серед іншого, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000,00 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Вінницькій області ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) Сінгаєвською О.М. від 01.05.2024 року відкрито виконавче провадження ВП №74895830 щодо виконання виконавчого листа № 120/4706/23, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 26.04.2024 р. про зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000,00 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022.

Пунктом 2 цієї постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 09.05.2024 року за вих. 33 06-59 ТУ ССО у Вінницькій області повідомило про те, що рішення суду у справі № 120/4706/23 взято на облік та направлено лист до ССО щодо потреби в коштах для його виконання. При цьому, в затвердженому кошторисі ТУ ССО у Вінницькій області відсутні кошти для виплати додаткової винагороди.

05.06.2024 р. виконавцем надіслано вимогу, в якій вказано про необхідність надати відомості про повне виконання судового рішення до 20.06.2024 р..

14.06.2024 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу №74895830 в сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Не погоджуючись із цим рішенням відділу примусового виконання рішень, позивач звернувся із позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-19) передбачено , що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статі 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України .

Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-19 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-19, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Із вище процитованих норм слідує, що підставою для застосування штрафу є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.

В свою чергу, частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.

Так, позивач повідомив листом про неможливість виконання рішення суд через відсутність коштів у бюджеті ТУ ССО у Вінницькій області та про здійснення виплати після їх виділення .

Факт відсутності коштів на виконання судового рішення у даній справі підтверджується кошторисом в якому за видатками "0501150 Виконання рішень судів " значиться сума 1 000 грн., що є недостатнім для виконання судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення управлінням за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб`єктом владних повноважень або судові витрати СВП, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем є суб`єкт владних повноважень і відсутність його витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адіністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу № 74895830 від 14.06.2024 року в сумі 5100 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Територіальне управління служби судової охорони у Вінницькій області (вул. Р. Скалецького, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43145235 )

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43315602).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення сформовано 25.07.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна