Постанова

від 24.07.2024 по справі 320/18199/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18199/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Бєлової Л.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, в якому просив:

визнати протиправною та незаконною бездіяльність Шевченківського районного суду міста Києва, яка полягає у розгляді справи № 761/19510/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади, - у порядку спрощеного позовного провадження протягом ста тридцяти двох днів та ухвалення рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2023, яким вирішено цивільний спір, за межами максимального строку, встановленого законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/18199/24 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із ухвалою суду про відмову у відкритті провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду, як таку, що перешкоджає провадженню у справі, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.07.2024.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що позовні вимоги у даному випадку стосуються здійснення правосуддя, а також вчинення відповідачем передбачених процесуальним законом дій, у зв`язку з чим, такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом. Встановлена правова природа діяльності судової влади України унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання незаконними та скасування дій, рішень або бездіяльності, що вчинені у таких органах, а тому, вказаний позов не може розглядатися в судах.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк позовна вимога у цій справі не передбачає оскарження рішень або дій Шевченківського районного суду міста Києва, які приймались або вчинялись в межах здійснення правосуддя по справі № 761/19510/23. Спір у даній справі не впливає на вирішення спору у справі цивільній, а стосується бездіяльності Шевченківського районного суду міста Києва, яка полягає у розгляді справи № 761/19510/23 за межами максимального строку, встановленого законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до норм пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частинами першою-третьою статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає, як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді), як відповідача, не підлягають розгляду в суді, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя. Наведеній вище підхід до розуміння принципу незалежності судді та суду у випадку оскарження їх дій щодо здійснення правосуддя, встановлений сталою судовою практикою та залишається незмінним.

Тож, суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Наведеної правової позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 8 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18, від 02 жовтня 2019 року № 11-547апп19, а також Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 636/5534/15, від 30 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003105.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач оскаржує дії суду щодо розгляду спору поза межами встановленого строку, тому, колегія суддів вважає, що дії суду, які оскаржуються, є нічим іншим, як діяльністю суду, пов`язаною з розглядом судових справ, яка врегульована процесуальним законом, а тому охоплюється поняттям "здійснення правосуддя".

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду, що стосуються здійснення правосуддя, не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц, зазначено, що відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження, є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів.

Оскільки відповідач не є суб`єктом владних повноважень, не здійснює у спірних правовідносинах владних управлінських функцій, та спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України, суд першої інстанції, правомірно відмовив позивачу у відкритті провадження у цій справі.

Отже, даний спір не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, а вимоги позивача мають бути розглянуті у межах процесуальної діяльності суду.

Колегія суддів бере до уваги висновки, викладені у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 580/5292/21.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, інакше, ніж у порядку апеляційного/ касаційного перегляду, або шляхом подання скарги у дисциплінарному порядку, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, у порядку та строки визначені ст. ст. 328-329 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Л.В. Бєлова