Постанова

від 24.07.2024 по справі 640/15214/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15214/22 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

представника відповідача Полякової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мегаполіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та наказів,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ТДВ «Страхова компанія «Мегаполіс» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач/апелянт/ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та наказів, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві № 7556-п 23 вересня 2021 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТДВ «СТ «Мегаполіс»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві № 8357-п 23 жовтня 2021 року «Про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТДВ «СТ «Мегаполіс»;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві про сплату збільшеного податкового зобов`язання з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філії аналогічних організацій, розташованих на території України, № 00924220708 від 14 грудня 2021 року.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві про сплату збільшеного податкового зобов`язання з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філії аналогічних організацій, розташованих на території України, № 00924220708 від 14 грудня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мегаполіс» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві.

01 квітня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представником позивача до суду першої інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій просив відшкодувати на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 377 000, 00 грн, які були сплаченні ТДВ «СТ «Мегаполіс» Адвокатському об`єднанню «Кодекс України» відповідно до договору про надання правової допомоги від 03 січня 2023 року №03/01-2023.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року заяву товариства з додатковою відповідальністю «СТ «Мегаполіс» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №640/15214/22 задоволено частково.

Стягнуто на користь товариства з додатковою відповідальністю «СТ «Мегаполіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн (двадцять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Не погоджуючись з зазначеним додатковим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у стягненні витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Свою позицію обґрунтовує посиланням на неспівмірність та непропорційність стягнутих судових витрат на правову допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Враховуючи, що апеляційний розгляд справи відбувався у відкритому судовому засіданні, згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на додаткове рішення щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу також підлягає вирішенню у відкритому судовому засіданні.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи, що додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу не оскаржується, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві в частині задоволених вимог.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вказана норма кореспондується з приписами частини третьої статті 143 КАС України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені умови представником позивача дотримані, оскільки на початку судового розгляду справи заявив про те, що докази про розмір витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення, а відповідна заява подана протягом п`яти днів з дня проголошення рішення, а саме: 01 квітня 2024 року.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами третьою і четвертою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 03 січня 2023 року між ТДВ «СТ «Мегаполіс» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Кодекс України» (Адвокатське об`єднання «Кодекс України») укладено Договір № 03/01-2023 про надання правової допомоги (далі - Договір), за умовами якого Адвокатське об`єднання зобов`язується за завданнями Клієнта здійснювати захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Згідно з розділом 2 Договору надання правової допомоги, визначеної пунктом 1.1.1 Договору, крім правової допомоги, пов`язаної з представництвом прав та інтересів Клієнта під час безпосередньої участі представника Адвокатського об`єднання в судових засіданнях, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 32 500, 00 грн.

За надання правової допомоги пов`язаної з представництвом прав та інтересів Клієнта під час безпосередньої участі представника Адвокатського об`єднання в судових засіданнях, Клієнт сплачує фіксований гонорар в сумі 44 000, 00 грн.

Умови надання, вартість та порядок оплати послуг, не зазначених в цьому Договорі, Сторони можуть погодити окремо в Додатковій угоді до цього Договору.

Гонорар, визначений у пунктах 2.1. та 2.2. цього Договору сплачується Клієнтом Адвокатському об`єднанню в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Адвокатського об`єднання на підставі відповідних рахунків.

Надалі між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 03 червня 2023 року до Договору, відповідно до пункту 1.1. якої сторони враховують та приймають зміну назви з Адвокатського об`єднання «Кодекс України» на Адвокатське об`єднання «Клімов, Глазков і партнери».

Додатковою угодою № 2 від 25 січня 2024 року до Договору сторони приймають та враховують зміну назви з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» на товариство з додатковою відповідальністю «СТ «Мегаполіс» (пункт 1.1.).

Додатковою угодою № 3 від 25 березня 2024 року до Договору встановлено, що сторони приймають та враховують, що у зв`язку із збільшенням запланованого обсягу юридичних послуг, внесено зміни до пункту 2.2. Договору та викладено у такій редакції: « 2.2. За надання правової допомоги пов`язаної з представництвом прав та інтересів Клієнта під час безпосередньої участі представника Адвокатського об`єднання в судових засіданнях, Клієнт сплачує фіксований гонорар в сумі 52 000, 00 грн».

Представником позивача на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 377 000,00 грн надано до суду першої інстанції наступні документи: копію договору № 03/01-2023 про надання правової допомоги від 03 січня 2023 року; копію Додаткової угоди № 1 від 03 червня 2023 року; копію Додаткової угоди № 2 від 25 січня 2024 року; копію Додаткової угоди № 3 від 25 березня 2024 року; рахунок № 03/01-2023-1 від 17 січня 2023 року; рахунок № 21/02-2024-3 від 21 лютого 2024 року; рахунок № 27/03-2024-4 від 27 березня 2024 року; акт № 1 виконаних робіт (надання послуг) від 24 грудня 2023 року; акт № 2 виконаних робіт (надання послуг) від 29 березня 2024 року; платіжні інструкції від 02 березня 2023 року № 892, від 06 березня 2023 року № 289, від 16 березня 2023 року № 939, від 05 квітня 2023 року № 1017, від 17 серпня 2023 року № 672, від 31 серпня 2023 року № 708, від 15 червня 2023 року № 1345, від 15 серпня 2023 року № 1687, від 29 серпня 2023 року № 1762, від 01 вересня 2023 року № 1782, від 12 вересня 2023 року, від 01 серпня 2023 року № 1621, від 22 лютого 2024 року № 2476, від 29 березня 2024 року № 2547.

З доданих до заяви актів виконаних робіт (надання послуг) вбачається, що Адвокатським об`єднання надані Клієнту наступні послуги:

- виїзд в офіс Клієнта, збір інформації та документів, систематизація та впорядкування матеріалів справи № 640/15214/22 - 8 годин;

- юридичний аналіз документів, наданих клієнтом стосовно предмету спору (документів стосовно призначення та проведення перевірки, акта за результатами перевірки, заперечень на акт перевірки, лист про результати розгляд заперечень на акт, спірні податкові-повідомлення рішення, скарги на податкові повідомлення рішення, рішення за результатами розгляду цих скарг, договір та акти виконаних робіт з контрагентом по спірним господарським операціям) загалом 285 аркушів - 30 годин;

- юридичний аналіз актуальної судової практики по аналогічним спорам - 4 години;

- виїзд в офіс Клієнта для проведення консультування та уточнень щодо формування правової позиції - 2 години;

- аналіз актуальної судової практики стосовно визначення строків звернення до адміністративного суду під час дії воєнного стану - 2 години;

- контроль руху справи та відслідковування при реорганізації суду, рух справи в Київському окружному адміністративному судді - 2 години;

- правовий аналіз заперечень по справі - 2 години;

- підготовча робота до участі в судовому засіданні по справі №640/15214/22 - 3 години;

- участь в судовому засіданні (перенесення) 31 січня 2024 року - 0,5 годин;

- участь в судовому засіданні 06 лютого 2024 року - 0,5 годин;

- участь в судовому засіданні 28 лютого 2024 року - 1 година;

- участь в судовому засіданні 27 березня 2024 року - 1 година.

Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. (частина п`ята статті 134 КАС України).

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, підтвердження участі у її розгляді, безпосередньо в судових засіданнях, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просив стягнути з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 є справедливою та співмірною.

Такий висновок повністю відповідає принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу згідно з вимогами частини дев`ятої статті 139 КАС України.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Маринчак Н.Є.

Штульман І.В.

Повний текст постанови виготовлено 25.07.2024.