Постанова

від 25.07.2024 по справі 580/6165/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6165/23 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Заїки М.М.,

суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Черкаської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (далі - Комісія, відповідач), в якій просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 14 рішення відповідача, оформленого витягом з протоколу від 20.01.2023 №2, в частині визнання посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 4 серії НОМЕР_1 від 14.12.2007, як такого, що видане необґрунтовано і підлягає вилученню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що оскаржуваним рішенням правомірно визнано посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 4 серії НОМЕР_1 від 14.12.2007 таким, що видане позивачу необґрунтовано і підлягає вилученню.

Так, необхідною умовою для отримання статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 4 є підтверджені факти проживання або постійної роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року.

Однак, Комісією встановлено, що відсутні належні докази проживання або постійної роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року. При цьому, наявні у матеріали докази, а також ті, на підставі яких позивачу видано вказане посвідчення, містять суперечності та неточності.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що факт його проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а також був визнаний державними органами шляхом видачі позивачу посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 4 серії НОМЕР_1 від 14.12.2007 та підтверджений у 2022 році.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 13.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зазначав, що позивач не підтвердив факт проживання або роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років з дня аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку із чим вважає, що спірне рішення прийнято обґрунтовано та правомірно. Документи, на підставі яких видано посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 4 серії НОМЕР_1 від 14.12.2007, містять неточності та суперечності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Лисянка Черкаської області, зареєстрований в смт. Лисянка Черкаської області з 25.05.1994, що підтверджується даними паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 13.03.1998 Лисянським РВ УМВС в Черкаській області.

Позивачу видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії серії НОМЕР_1 від 14.12.2007.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулося до Комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, листом від 23.12.2022 № 2300-0306-6/70210, в якому вказало, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 не прожив і не відпрацював 4 роки в зоні посиленого радіологічного контролю. У зв`язку з чим просило розглянути питання законності видачі ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.12.2007 та його вилучення.

На засіданні Комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян протоколом №2 від 20.01.2023 прийнято рішення - визнати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, категорії 4 серії НОМЕР_3 від 14.12.2007 № НОМЕР_1, виданим необґрунтовано. Управлінню соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації вилучити посвідчення та надати до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

Підставою прийняття вказаного рішення став недостатній період проживання (роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю в смт. Лисянка Звенигородського району (не менше чотирьох років станом на 01.01.1993), а саме: з 16.05.1986 по 28.05.1988 - служба в армії, з 01.07.1988 по 16.09.1988 - проживання в смт. Лисянка, з 10.09.1988 по 04.12.1993 - робота в с. Яблунівка - за межами зони посиленого радіоекологічного контролю).

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для отримання статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 4 є підтверджені факти проживання або постійної роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року.

Однак, Комісією встановлено, що відсутні належні докази проживання або постійної роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року. При цьому, наявні у матеріали докази, а також ті, на підставі яких позивачу видано вказане посвідчення, містять суперечності та неточності.

Щодо вказаних висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження обласної державної адміністрації від 27.11.2009 № 354» від 04.01.2020 №72 утворено комісію Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, затверджено її склад та Положення про неї.

Згідно із пунктом 1 Положення «Про комісію Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян», затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 04.01.2020 №72 (далі - Положення), комісія Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (далі - комісія), є постійно діючим консультативно-дорадчим органом облдержадміністрації.

Відповідно до пунктів 3-4 Положення основними завданнями комісії є розгляд питань, пов`язаних з визначенням статусу особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань: 1) розглядає подання районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст обласного значення та відповідні документи, які згідно із нормами законодавства є підставою для видачі посвідчень особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, прирівняним до них; 2) приймає рішення щодо видачі (заміни, відмови у видачі) посвідчень відповідних категорій, згідно із Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551, необхідності доопрацювання документів та надання додаткової інформації. У разі встановлення необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії, таке посвідчення визнається недійсним та підлягає вилученню з подальшим здаванням до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації; 3) подає в установленому порядку розроблені за результатами своєї роботи пропозиції та рекомендації.

Відповідно до п. 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551, у разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 №796-XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінет Міністрів Української PCP від 23.07.1991 №106, відповідно до додатку 1 якого смт. Лисянка Черкаської області, віднесено до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (чинної станом на дату видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи позивачу) затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №501).

Відповідно до пунктів 2, 10 Порядку №501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Видача посвідчень провадиться громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Лисянка Черкаської області, зареєстрований в смт. Лисянка Черкаської області з 25.05.1994, що підтверджується даними паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 13.03.1998 Лисянським РВ УМВС в Черкаській області.

Позивачу видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії серії НОМЕР_1 від 14.12.2007.

Вказане посвідчення видане на підставі акту депутата селищної ради від 05.12.2007 та довідки виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 07.12.2007 №4680.

Згідно із актом від 05.12.2007 комісія в складі: ОСОБА_2 депутата селищної ради та жителів смт. Лисянка ОСОБА_6, ОСОБА_3 , які проживають по АДРЕСА_2 більше 30 років, підтверджує факт проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з дитинства по 16.05.1986 проживав за вказаною адресою. Із 16.05.1986 по 28.05.1988 служив у Збройних силах Радянської Армії. Після звільнення із служби в Збройних Силах постійно проживає за вказаною адресою. У період із 16.09.1988 по 25.05.1994 проживав спільно із батьками, їздив працювати у с. Яблунівка Лисянського району.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 07.12.2007 №4680 ОСОБА_1 проживав в смт. Лисянка Черкаської області з 16.09.1988 по даний час, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).

Згідно із даними трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_4 від 05.05.1986 позивач з 16.05.1986 по 28.05.1988 служив в Радянській армії, в період з 10.09.1988 по 04.12.1993 - працював в колгоспі ім. Петровського в с. Яблунівка Звенигородського району Черкаської області.

Відповідно до копії будинкової книги (за адресою АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 , зокрема, був зареєстрований за вказаною адресою з 01.07.1988 по 16.09.1988 (виписаний) та був знову прописаний за цією адресою 25.05.1994.

Довідкою від 14.06.2022 № 1397, виданої виконавчим комітетом Лисянської селищної ради за підписом секретаря Макушенко О. В., підтверджено, що позивач проживав в смт. Лисянка Черкаської області з 01.07.1988 по 16.09.1988. Проживає з 25.05.1994 по даний час, яке рішенням Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, станом на 31.12.2014 відноситься до четвертої зони - зони посиленого радіологічного контролю. Підстава: будинкова книга.

Згідно з довідкою від 30.08.2022 № 2232, виданої виконавчим комітетом Лисянської селищної ради за підписом селищного голови ОСОБА_4 , позивач проживає в смт. Лисянка Черкаської області з 16.09.1988 по теперішній час, яке рішенням постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, станом на 31.12.2014 відноситься до четвертої зони - зони посиленого радіологічного контролю. Підстава: будинкова книга.

Відповідно до довідки Яблунівського старостинського округу виконавчого комітету Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 09.04.2024 № 2-11Я згідно даних погосподарської книги та акта депутата Лисянської селищної ради Черкаської області від 05.12.2007 ОСОБА_1 у період з 16.09.1988 по 25.05.1994 не проживав у с. Яблунівка Лисянського району Черкаської області, а лише працював у колгоспі ім. Петровського в с. Яблунівка Звенигородського (колишнього Лисянського) району Черкаської області.

Відповідачем не заперечується проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) з 01.07.1988 по 16.09.1988.

При цьому, період з 16.05.1986 по 28.05.1988 відповідач вважає непідтвердженим, з огляду на те, що позивач в цей період проходив службу в армії, а з 10.09.1988 по 04.12.1993 - працював у с. Яблунівка (за межами зони посиленого радіоекологічного контролю).

Суд першої інстанції погодився із вказаним висновком відповідача. Вказав, що зазначені довідки виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 14.06.2022 № 1397 та від 30.08.2022 № 2232 містять розбіжності щодо періоду проживання ОСОБА_1 в смт. Лисянка Черкаської області.

Водночас, суд врахував, що відповідно до копії будинкової книги (за адресою АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 , зокрема, був зареєстрований за вказаною адресою з 01.07.1988 по 16.09.1988 (виписаний) та був знову прописаний за цією адресою 25.05.1994.

Тобто, відомостями, зазначеними в будинковій книзі, яка на думку суду першої інстанції є належним та допустимим доказом, не підтверджується факт проживання позивача за вказаною адресою в смт. Лисянка Черкаської області в період з 16.09.1988 по 25.05.1994.

Щодо відомостей, наведених у довідці Лисянської селищної ради № 468 від 2007 року, щодо проживання позивача з 16.09.1988 по даний час в смт. Лисянка, то суд врахував, що такі відомості спростовуються встановленими судом обставинами про те, що позивач з 10.09.1988 по 04.12.1993 працював в с. Яблунівка Звенигородського району Черкаської області.

Щодо акта від 05.12.2007, відповідно до якого комісія в складі: ОСОБА_2 депутата селищної ради та жителів смт. Лисянка ОСОБА_6, ОСОБА_3 підтверджує факт проживання в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 (з дитинства ОСОБА_1 по 16.05.1986 проживав за вказаною адресою; із 16.05.1986 по 28.05.1988 служив у Збройних Силах Радянської Армії; після звільнення із служби в Збройних Силах постійно проживає за вказаною адресою; у період із 16.09.1988 по 25.05.1994 проживав спільно із батьками, їздив працювати у с. Яблунівка Лисянського району) суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23.12.2022 № 2300-0306-6/70210 при розгляді акта депутата було встановлено, що свідок ОСОБА_3 згідно її паспортних даних має зовсім інше по-батькові ( ОСОБА_5 ). Свідок ОСОБА_6 проживав в смт. Лисянка з 26.04.1986 по 23.01.1989, з 09.02.1991 по даний час (довідка Лисянської селищної ради від 14.07.2008 №2146). У період з 02.02.1989 по 07.02.1991 ОСОБА_6 працював в державному підприємстві «Радгосп Єна», яке було розташоване в селищі Єнське Ковдорського району Мурманської області, а тому - посвідчити факт проживання ОСОБА_1 за його місцем реєстрації не міг.

Згідно з архівною довідкою від 07.10.2008 № 15-60/388 ОСОБА_6 працював з 02.02.1989 по 07.02.1991 в с-ще Енский Ковдорського району Мурманської області.

Враховуючи зазначене, свідок ОСОБА_6 не міг посвідчити факт проживання позивача в смт Лисянка Черкаської області у спірний період, тому свідчення ОСОБА_6 на противагу цьому викликають сумніви в їх достовірності.

Щодо зазначення у довідці Яблунівського старостинського округу виконавчого комітету Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 09.04.2024 № 2-11Я про те, що позивач у період з 16.09.1988 по 25.05.1994 не проживав у с. Яблунівка Лисянського району Черкаської області, а лише працював у колгоспі ім. Петровського в с. Яблунівка Звенигородського (колишнього Лисянського) району Черкаської області суд взяв до уваги, що відповідно до довідки виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 14.06.2022 № 1397 позивач проживав в смт. Лисянка Черкаської області з 01.07.1988 по 16.09.1988. Проживає з 25.05.1994 по даний час.

Апеляційний суд критично розцінює вказані висновки суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом наведених положень частин 3 та 4 статті 15 Закону №796-XII належним та допустимим доказом проживання особи на територіях радіоактивного забруднення є довідка про період проживання на цих територіях. Належним суб`єктом видачі такої довідки є орган місцевого самоврядування.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин, визначальне доказове значення для підтвердження факту проживання позивача в смт. Лисянка Черкаської області є довідки Лисянської селищної ради від 07.12.2007 №4680, від 14.06.2022 № 1397 та від 30.08.2022 № 2232.

Колегія суддів зауважує, що довідками від 07.12.2007 №4680 та від 30.08.2022 № 2232 підтверджується факт проживання позивача в смт. Лисянка Черкаської області у період з 16.09.1988 по 01.01.1993, а довідкою від 14.06.2022 № 1397 - не підтверджується.

При цьому, кожна із вказаним довідок не відкликана та не скасована суб`єктом видачі, дії щодо видачі відповідних довідок не оскаржені, протиправними не визнані.

За правилами формальної логіки більш правильним є врахування довідки від 30.08.2022 № 2232 як найбільш пізнього документа з документів однакового значення, а також інформації, що вказана у двох окремих довідках, а не тієї, що вказана у одній довідці.

Як зазначено вище, суд першої інстанції врахував виключно довідку від 14.06.2022 № 1397, адже така довідка видана на підставі даних будинкової книги, а зміст довідки спростовуються встановленими судом обставинами про те, що позивач з 10.09.1988 по 04.12.1993 працював в с. Яблунівка Звенигородського району Черкаської області.

Разом з цим, суд першої інстанції не обґрунтував підстав неврахування довідки від 30.08.2022 № 2232, яка також видана на підставі даних будинкової книги.

Позивач не заперечує, що з 10.09.1988 по 04.12.1993 працював в с. Яблунівка Звенигородського району Черкаської області. Дана обставина підтверджується також записами у трудовій книжці позивача та актом від 05.12.2007.

Водночас, позивач пояснив, що у період з 10.09.1988 по 04.12.1993 він проживав в смт. Лисянка Черкаської області та їздив на роботу в с. Яблунівка Звенигородського району Черкаської області. Покази свідків аналогічного змісту зафіксовано в акті від 05.12.2007.

Апеляційний суд зазначає, що відстань від смт. Лисянка Черкаської області до с. Яблунівка Звенигородського району Черкаської області приблизно 14 км, а тому вважає такі пояснення позивача прийнятними. До того ж, відповідачем не спростовано та не поставлено під обґрунтований сумнів доводи позивача у цій частині.

Побічно вказані доводи позивача підтверджуються довідкою Яблунівського старостинського округу виконавчого комітету Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 09.04.2024 № 2-11Я про те, що позивач у період з 16.09.1988 по 25.05.1994 не проживав у с. Яблунівка Лисянського району Черкаської області, а лише працював у колгоспі ім. Петровського в с. Яблунівка Звенигородського (колишнього Лисянського) району Черкаської області. Така довідка у даному спорі є належним та допустимим доказом у розумінні частин 3 та 4 статті 15 Закону №796-XII.

Крім того, вказаною довідкою Яблунівського старостинського округу виконавчого комітету Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 09.04.2024 № 2-11Я спростовуються посилання відповідача на відсутність реєстрації позивача у смт. Лисянка Черкаської області, як на доказ того, що не проживав у смт. Лисянка Черкаської області у період з 16.09.1988 по 25.05.1994 у зв`язку із роботою у с. Яблунівка Звенигородського (колишнього Лисянського) району Черкаської області.

Колегія суддів зауважує, що виконання позивачем вимог діючого на той час законодавства щодо реєстрації місця проживання не входить до предмету доказування у даній справі, до якого належить виключно питання фактичного проживання позивача на відповідній території.

Вказані судом першої інстанції недоліки, допущені при оформленні акту від 05.12.2007, не можуть слугувати належною підставою для висновку про необґрунтованість видачі позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії серії НОМЕР_1 від 14.12.2007, адже такий акт має другорядне значення, оскільки, як зазначено вище, визначальним доказом проживання особи на території радіоактивного забруднення є довідка органу місцевого самоврядування.

З наведених вище мотивів апеляційний суд вважає довідку Лисянської селищної ради від 07.12.2007 №4680 належним та достовірним доказом.

До того ж, недоліки оформлення вказаного акта, допущені суб`єктами його складання не можуть слугувати беззаперечним доказом недостовірності обставин, що зафіксовані в такому акті щодо позивача.

Так, можливе неправильне зазначення по батькові ОСОБА_3 може вважатись технічною опискою. Те, що ОСОБА_6 працював з 02.02.1989 по 07.02.1991 в с-ще Енский Ковдорського району Мурманської області, не спростовує наявності у такої особи свідчити про проживання позивача в смт. Лисянка у періоди з 16.09.1988 по 02.02.1989 та з 07.02.1991 по 01.01.1993. До того ж, вказаний факт роботи ОСОБА_6 не є беззаперечним доказом його безперервної відсутності в смт. Лисянка у період з 02.02.1989 по 07.02.1991, а також його необізнаності щодо своїх сусідів, зокрема й позивача.

З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими доказами, а також іншими матеріалами справи підтверджується факт проживання позивача в смт. Лисянка у періоди до 16.05.1986 та з 29.05.1988 по 01.01.1993, а також спростовуються протилежні висновки відповідача та суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість видачі позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії серії НОМЕР_1 від 14.12.2007, а також про протиправність та необхідність скасування пункту 14 рішення Комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформленого протоколом від 20.01.2023 №2, в частині визнання посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 4 серії НОМЕР_1 від 14.12.2007 таким, що видане необґрунтовано і підлягає вилученню.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2684 грн.

Керуючись статтями 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 14 рішення Комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформленого протоколом від 20.01.2023 №2, в частині визнання посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 4 серії НОМЕР_1 від 14.12.2007 таким, що видане необґрунтовано і підлягає вилученню.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної державної адміністрації судовий збір у розмірі 2684 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.М. Заїка

Судді О.В. Голяшкін

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено та підписано 25 липня 2024 року.