Постанова

від 24.07.2024 по справі 320/14817/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14817/23 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 247/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 02.02.2023 форма "Р", яким ПАТ АБ «Укргазбанк» збільшено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 6 384 625,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 596 156,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 248/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 02.02.2023 форма "ПН", яким до ПАТ АБ «Укргазбанк» застосовано штрафну санкцію у розмірі 38 550,62 грн. у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 249/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 02.02.2023 форма "Н", яким до ПАТ АБ «Укргазбанк» застосовано штрафну санкцію у розмірі 237,59 грн. у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 250/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 02.02.2023 форма "Р", яким ПАТ АБ «Укргазбанк» збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 2 861 602,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 715 400,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 251/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 02.02.2023 форма "ПС", яким до ПАТ АБ «Укргазбанк» застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн. у зв`язку з поданням податкового розрахунку за формою №1-ДФ з порушенням встановлених строків з недостовірними відомостями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 252/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 02.02.2023 форма "П", яким ПАТ АБ "Укргазбанк" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 270 153 291,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 позов задоволено.

22.02.2024 на адресу суду першої інстанції від представника позивача - адвоката Залізняка Івана Івановича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 250 000,00 грн. та витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи, у розмірі 17 274,00 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Залізняка Івана Івановича про стягнення з Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" витрат на правничу допомогу у розмірі 250 000,00 грн. та витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи, у розмірі 17 274,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 250 000 грн. не підлягає відшкодуванню з огляду на недоведеність позивачем його розміру та складових і, як наслідок, неможливість здійснення судом перевірки обґрунтованості таких послуг через критерій неминучості, запроваджений Європейським судом з прав людини у численних його рішеннях. Також, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат, пов`язаний з підготовкою до розгляду справи, у розмірі 17 274, 00 грн. не підтверджується належним чином, а тому не підлягає стягненню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване додаткове рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повно та належно докази у справі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З аналізу ч. 4 статті 134 КАС України вбачається, що доказів оплати витрат про стягнення правничої правової вимоги не вимагається, оскільки оплата витрат на правову допомогу може здійснюватися як відразу, так і в майбутньому.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, враховуючи приписи даної норми, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20, в рамках якої суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У Рішенні "ZUSTOVIC V. Croatia" (№27903/15) Європейський Суд з прав людини вказав, що заявник вважається таким, який поніс судові витрати, якщо він їх оплатив або був зобов`язаний оплатити внаслідок юридичного чи договірного зобов`язання (до прикладу, Hajnal v. Serbia, no. 36937/06, параграф 154, 19 червня 2012 року, пункт 109 рішення).

Крім того, в постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 Верховний Суд зазначив, що норми статей 134, 139 були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2022 між Адвокатським об`єднанням "Арцінгер" (Адвокатське об`єднання) та публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалося надати правову допомогу, адвокатські послуги та виконати роботи в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору адвокатське об`єднання бере на себе обов`язок представництва та захисту прав, свобод, інтересів клієнта у всіх без виключення кримінальних та інших будь-яких провадженнях/справах тощо, надавати інші види правової допомоги, у всіх без виключення судах України, у тому числі, з правом подачі позову.

Згідно з пунктом 4.1 договору розмір винагороди адвокатського об`єднання, статус сторін як платників податків та порядок розрахунків за надані послуги та виконані роботи визначається додатковим договором, який підписується сторонами, є конфіденційним і не підлягає розголошенню без спільної згоди сторін.

23.02.2023 між сторонами було підписано додатковий договір №2, пунктом 1.1 якого сторони дійшли згоди доповнити розділ 1 "Предмет договору" договору пунктами 1.3 та 1.4 у наступній редакції:

"Сторони погодили надання Адвокатським об`єднанням правової допомоги у ході адміністративного та судового оскарження, отриманих від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, податкових повідомлень-рішень від 02.02.2023 №247/Ж10/31-00-07-03-01-20, №248/Ж 10/31-00-07-03-01-20, №249/Ж 10/31-00-07-03-01-20, №250/Ж10/31-00-07-03-01-20, №251/Ж 10/31-00-07-03-01-20, №252/10/31-00-07-03-01-20, у тому числі:

- представництво клієнта під час адміністративного оскарження у Державний податковій службі України, що включає, зокрема, але не виключно, аналіз акту податкової перевірки від 20.01.2023 №169/Ж5/31-00-07-03-01-15/23697280, підготовку скарги на податкові повідомлення-рішення на основі матеріалів, наданих клієнтом, та її подання до ДПС України, участь у публічному розгляді скарги у ДІС України, підготовку та подання інших необхідних процесуальних документів, інші супутні юридичні послуги;

- представництво клієнта в суді першої інстанції, що включає, зокрема, але не виключно, підготовку позовної заяви та подання її до суду, підготовку та подання доказів, участь у судових засіданнях у справі, підготовку та подання відповіді на відзив та інших необхідних процесуальних документів, інші супутні юридичні послуги.

1.4. Сторони погодили надання адвокатським об`єднанням правової допомоги щодо представництва та захисту прав, свобод, інтересів клієнта та його працівників, які потребують правової допомоги в межах кримінальних проваджень, пов?язаних із виконанням працівниками клієнта їхніх посадових/службових обов?язків в банку (далі - працівники), що включає в себе:

- представництво у всіх без виключення кримінальних та інших будь-яких провадженнях/справах тощо, надання інших видів правової допомоги, у всіх без виключення: судах України (у тому числі утворених після підписання договору), іноземної та міжнародної юрисдикції, у тому числі з правом розгляду від імені працівників звернень/клопотань, подачі заяв/звернень, клопотань, скарг, повідомлень, заперечень, позову, від них повністю або частково, визнання позову, укладення мирової угоди, апеляційних та касаційних скарг тощо; правоохоронних та інших державних і міжнародних органах, установах (у тому числі утворених після підписання договору), перед фізичними особами, юридичними особами будь-якої форми власності, органах місцевого самоврядування з усіх питань, що стосуються працівників".

Позивачем додано до матеріалів справи:

- звіт погодинної роботи юристів на суму 795 446,86 грн.;

- звіт погодинної роботи юристів на суму 367 965,82 грн.;

- звіт погодинної роботи юристів на суму 286 753,61 грн.;

- рахунки-фактури від 30.03.2023 №3308/02-1 на суму 795 446,86 грн., від 10.07.2023 №3308/02-3 на суму 367 965,82 грн. та від 23.11.2023 №3308/02-4 на суму 286 753,61 грн.;

- акт про надання юридично-консультаційних послуг від 10.07.2023 на суму 367 965,82 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 450 166, 29 грн., проте він вважає за необхідне заявити до відшкодування 250 000, 00 грн., що відповідає заявленому в суді першої інстанції попередньому розрахунку витрат.

Колегія суддів, проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що вони підтверджують надання такої допомоги на суму 250 000, 00 грн. При цьому, висновки суду першої інстанції про неможливість виокремлення з наданих документів вартості складових надання правничої допомоги є помилковими та спростовуються такими доказами.

Відповідач надав заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, у яких зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 250 000,00 грн. є надмірною та такою, що не відповідає складності справи.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 90 840, 00 грн. (30 розмірів прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024).

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, понесених публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» на професійну правничу допомогу у розмірі 90 840, 00 грн. та наявність підстав для часткового задоволення заяви про прийняття додаткового рішення в цій частині.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи, у розмірі 17 274, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначив, що загальний розмір витрат позивача на друк позовної заяви та додатків до неї становить 77 216,68 грн., а сума заявлених до стягнення витрат з відповідача становить 17 274, 00 грн., що відповідає вартості картриджів для друку.

На підтвердження понесення вказаних витрат позивач долучив довідку від 24.04.2023 №117/14730/2023.

Дослідивши зміст вказаної довідки, колегія суддів зазначає, що у вказаному документі зазначені лише номери заявок на надання послуги, зміст заявок, дати та адреси надання послуг, найменування друкованих пристроїв, кількість використаних картриджів та загальна вартість послуг з друку,

Проте, колегія суддів зазначає, що зі змісту вказаної довідки неможливо встановити, що зазначені у ній послуги надані саме для друку матеріалів позовної заяви у даній справі.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження фактичного понесення витрат на оплати вартості таких послуг (договори, накладні, акти приймання-передачі, квитанції, платіжні доручення тощо).

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат не підтверджується належним чином, а тому не підлягає стягненню.

Таким чином, у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи, у розмірі 17 274, 00 грн., слід відмовити.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення заяви про прийняття додаткового рішення, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про прийняття додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код 44082145, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3) на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 90 840, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Мельничук В.П.

Оксененко О.М.

Повний текст постанови виготовлений 25.07.2024.