Постанова

від 25.07.2024 по справі 640/18533/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа №640/18533/19

адміністративне провадження № К/9901/20802/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Ап" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді Епель О.В., Степанюк А.Г.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Ап" до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Ап" (далі - ТОВ "Стар Ап") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києва (далі - ГУ ДКС України у м. Києві), в якому з урахуванням заяви про уточнення предмету позову просило: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19 вересня 2019 року №9118/10/26-15-04-01-18; визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо неподання до органу казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3000000 грн, що підлягає поверненню з бюджету на електронний рахунок ТОВ «Стар Ап», відкритий у Державному казначействі України; зобов`язати відповідача протягом п`яти робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3000000 грн, що підлягає поверненню з бюджету на електронний рахунок позивача №UA89899998000003751 90000114014, відкритий в Казначействі України (ел. адм. подат) МФО 899998.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із поданням ТОВ "Стар Ап" у травні 2019 року уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану варстість (далі - ПДВ) з метою виправлення самостійно виявлених помилок, у інтегрованій картці платника податків станом на 1 червня 2019 року обліковувалась переплата у сумі 3026745,72 грн. Керуючись приписами статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач неодноразово звертався до контролюючого органу із заявами про повернення переплати, проте контролюючий орган систематично відмовляє у задоволенні заяв позивача з тих підстав, що питання повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, які виникають після подання уточнюючих декларацій неможливо здійснити на підставі статті 43 ПК України, оскільки у розумінні зазначеної статті, такі кошти не є надміру сплаченими, а стали такими вже після сплати узгоджених грошових зобов`язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26 липня 2019 року №140883/10/26-15-12-01-18. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ «Стар Ап» 1921 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Стар Ап" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Пасічник С.С., Васильєвої І.А., Юрченко В.П. від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Стар Ап" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року.

Підставою для відкриття касаційного провадження скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі ТОВ "Стар Ап" вказує, що при вирішенні даного спору питання про правомірність оскаржуваного у цій справі рішення про відмову у поверненні суми переплати ПДВ суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі №812/1017/16, від 5 лютого 2019 року у справі №826/7672/17, від 28 травня 2020 року у справі №640/19410/18, від 31 липня 2020 року у справі №280/701/19, від 18 червня 2019 року у справі №826/3490/18.

Зокрема, в обґрунтування скарги у позивач посилається, що відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із пунктом 43.1 статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Отже у платника податків виникає право на повернення коштів з державного бюджету, коли такий платник перерахував до бюджету суму більшу ніж він задекларував чи з такого платника податків стягнули суму податків більшу ніж він задекларував або контролюючий орган донарахував такому платнику податків, чи платник податків сплатив донараховану контролюючим органом суму грошових зобов`язань до бюджету, однак в подальшому такі донарахування були скасовані.

Від`ємне значення податку на додану вартість - це розрахункова величина, яка відображається в податковій декларації з податку на додану вартість. Способи використання такого значення також визначені нормами ПК України та декларуються у відповідній податковій декларації.

Як вбачається з обставин справи, позивач задекларував одну суму податкових зобов`язань з ПДВ - 3552410 грн, яку і сплатив до Державного бюджету України, а мав право задекларувати податкових зобов`язань лише 292410 грн - зазначена сума є розміром коштів, що сплачуються до Державного бюджету України за підсумками господарської діяльності ТОВ "Стар Ап" у листопада 2017 року.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Скаржник зазначає, що переплатив свої податкові зобов`язання з ПДВ до державного бюджету у сумі 3240000 грн. Така переплата, на думку позивача, підпадає під визначення надміру сплачених грошових зобов`язань.

Разом з тим, Шостий апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні, посилаючись на норми пунктів 200.7, 200-1.5 статті 200 ПК України визнав суму податкових зобов`язань з ПДВ, яку сплатив позивач до державного бюджету, бюджетним відшкодуванням. При цьому, суд визнав, що бюджетне відшкодування - це сума, яка розрахована та задекларована у відповідності до вимог статті 200 ПК України, однак не перевірив чи виникало у платника податків від`ємне значення сум ПДВ, яке може бути визнано бюджетним відшкодуванням, чи відображалась така сума у відповідній декларації та уточнюючому розрахунку до неї.

Застосування норм пункту 200-1.5 статті 200 ПК України стосується виключно процедури повернення надміру сплачених податкових зобов`язань в умовах електронного адміністрування ПДВ.

ТОВ "Стар Ап" наполягало на поверненні суми надміру сплаченого ПДВ саме на електронний рахунок, відкритий казначейською службою для платника податків відповідно до норм пункту 43.4-1 статті 43 ПК України.

Також судом було неправильно застосовано норми матеріального права стосовно обліку податкових платежів, які здійснює контролюючий орган.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.10 статті 200 ПК України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Тобто поки податковий орган не погодить заявлену суму бюджетного відшкодування платник податків не може її отримати на відповідний рахунок або зарахувати в рахунок інших податкових зобов`язань.

Відповідач не вказував, що позивач має податковий борг за нарахованими грошовими зобов`язаннями під час розгляду справи в Шостому апеляційному адміністративному суді, а отже постанова про відмову у задоволенні позову останнього є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

ГУ ДПС у м. Києві, скориставшись своїм правом надало досуду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Зокрема контролюючий орган зазначив, що підпунктом 43.4-1, яким статтю 43 було доповнено згідно із Законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року, встановлено, що у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Відповідно до абзацу першого пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року) з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК УКраїни. Зокрема, пунктом 200.7 передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (абзац перший підпункту 200.7.1 в редакції Закону від 21 грудня 2016 року №1797-VIII).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на повернення надміру сплаченого ПДВ у платника цього податку виникає в разі сплати платежів в сумі, яка перевищує суму податкових зобов`язань з цього податку. Таке можливо або у разі помилкової (надмірної) сплати, або у разі від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань і сумою податкового кредиту, якщо таке значення відповідає фактично сплаченому податку, за умови відсутності податкового боргу з цього податку (пункт 200.1, підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 ПК). В другому випадку йдеться про бюджетне відшкодування. В залежності від підстав виникнення переплати з ПДВ існує різний порядок його повернення.

У разі коли йдеться про помилкову (надмірну) сплату податку, платник подає заяву в довільній формі із зазначенням, зокрема дня помилкової (надмірної) сплати податку. При цьому презумується надання відповідних документів, які б підтверджували переплату. В іншому випадку вимога пункту 43.4 статті 43 ПК щодо строку в 1095 днів, впродовж якого платник має право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку, втрачає сенс.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №808/3399/17.

У своїх заявах про повернення переплати з ПДВ від 24 червня 2019 року, від 19 липня 2019 року та від 12 серпня 2019 року ТОВ "Стар Ап" не вказувало дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Обставини справи свідчать про те, що підставою для звернення із такими заявами є облік суми переплати в інтегрованій картці його особового рахунку як платника податків.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, що внаслідок виправлення помилки в податковій декларації з ПДВ за листопад 2017 року позивачем також подавалися уточнюючі розрахунки за наступні періоди (лютий 2018 року, березень лютий 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року (2 розрахунки), лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року), що призвело як і до збільшення податкових зобов`язано так і до коригування від`ємного значення задекларованих сум ПДВ.

За наведених обставин відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки переплата що обліковується і в інтегрованій картці позивача з ПДВ за своєю структурою не є надміру сплаченою платником.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 липня 2024 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.

Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Стар Ап» є юридичною особою, яке зареєстроване 3 травня 2007 року та є платником податку на додану вартість.

У листопаді 2017 року позивач здійснив повернення суми отриманого авансу (передплати) у сумі 16200000 грн (у тому числі ПДВ 3240000 грн) від покупця (отримувача послуг) ТОВ «Рекламне агентство «ТВІСТ», у зв`язку із припиненням дії договору та листа, отриманого від названого контрагента.

У травні 2019 року ТОВ «Стар Ап» подано до Головного управління ДФС у м. Києві уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявленої помилки. Уточнюючі розрахунки подавались за наступні періоди: листопад 2017 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, за травень 2018 року, за червень 2018 року, за липень 2018 року, за серпень 2018 року, за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за листопад 2018 року, за грудень 2018 року, за січень 2019 року (2 розрахунки), за лютий 2019 року, за березень 2019 року, за квітень 2019 року.

У зв`язку з поданням вказаних уточнюючих розрахунків, відповідно до даних електронного кабінету платника податків, станом на 1 червня 2019 року у позивача обліковувалась переплата у сумі 3026745,72 грн.

24 червня 2019 року позивач звернувся до контролюючого органу із заявою №18/06 про повернення частини суми переплати у розмірі 2423087 грн на рахунок системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Листом від 1 липня 2019 року №123933/10/26-15-12-01-18 ТОВ «Стар Ап» повідомлено про відмову у поверненні суми переплати з посиланням на те, що зазначена переплата виникла внаслідок подання уточнюючого розрахунку, тому не може бути повернута відповідно до статті 43 ПК України, крім того, контролюючим органом вказано про наявність у позивача грошового зобов`язання у сумі 0,14 грн, яке погашено за рахунок наявної переплати.

19 липня 2019 року позивач повторно звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із заявою №22/07 про повернення переплати у сумі 3026745,58 грн, вказавши про відсутність несплачених узгоджених податкових зобов`язань, проте, листом від 26 липня 2019 року №140883/10/26-15-12-01-18 позивачу відмовлено у поверненні суми переплати з аналогічних підстав.

12 серпня 2019 року ТОВ «Стар Ап» втретє звернулося до відповідача із заявою №30/09 про повернення суми переплати у розмірі 3000000 грн, посилаючись на відсутність несплачених податкових зобов`язань, на що ГУ ДПС у м. Києві надано аналогічну відмову листом від 19 вересня 2019 року № 9118/10/26-15-04-01-18.

Позивач, вважаючи свої права порушеними внаслідок численних відмов контролюючого органу, звернувся з даним позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого рішення про відмову у поверненні суми переплати ПДВ, що має наслідком його скасування, разом із цим, частина заявлених позивачем вимог не може бути задоволена, оскільки вони заявлені на майбутнє.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю. В обґрунтування рішення суд зазначив, що у разі наявності у платника податків суми переплати з ПДВ на електронному рахунку, останній має право звернутися до контролюючого органу з відповідною заявою про повернення такої суми на поточний рахунок. Водночас, така заява має бути подана контролюючому органу у складі податкової звітності з ПДВ. Водночас, матеріали справи свідчать про те, що позивач подав заяву до контролюючого органу у загальному порядку, встановленому статтею 43 ПК України, а не у порядку, визначеному статтею 200-1 ПК України, тобто не у спосіб, визначений законом. Таким чином, ТОВ «Стар Ап» порушено порядок звернення із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ, при цьому, підстави для повернення таких зобов`язань відсутні, оскільки заявлені позивачем до повернення суми не є надмірно сплаченими грошовими зобов`язаннями, а є узгодженими податковими зобов`язаннями, які суцільним порядком обліковуються в інтегрованій картці платника податків. Наведені обставини свідчать про правомірність відмови ГУ ДПС у м. Києві у поверненні переплати з ПДВ, яка оформлена листом № 9118/10/26-15-04-01-18 від 19 вересня 2019 року.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підстави та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені встановлені статтею 43 ПК України.

Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За приписами пунктів 43.3, 43.4 статті 43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Щодо повернення надміру сплаченого ПДВ законом встановлені окремий порядок.

Так, підпунктом 43.4-1, яким статтю 43 було доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII), встановлено, що у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Відповідно до абзацу першого пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом №1797-VIII), з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Зокрема пунктом 200.7 цієї статті передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно абзацу першого підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (в редакції Закону №1797-VIII), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на повернення надміру сплаченого ПДВ у платника цього податку виникає в разі сплати платежів в сумі, яка перевищує суму податкових зобов`язань з цього податку. Таке можливо або у разі помилкової (надмірної) сплати, або у разі від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань і сумою податкового кредиту, якщо таке значення відповідає фактично сплаченому податку, за умови відсутності податкового боргу з цього податку (пункт 200.1, підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України). В другому випадку йдеться про бюджетне відшкодування. В залежності від підстав виникнення переплати з ПДВ існує різний порядок його повернення.

У разі коли йдеться про помилкову (надмірну) сплату податку, платник подає заяву в довільній формі із зазначенням, зокрема дня помилкової (надмірної) сплати податку. При цьому презумується надання відповідних документів, які б підтверджували переплату. В іншому випадку вимога пункту 43.4 статті 43 ПК України щодо строку в 1095 днів, впродовж якого платник має право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку, втрачає сенс.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 808/3399/17.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, у своїх заявах про повернення переплати з ПДВ від 24 червня 2019 року, від 19 липня 2019 року та від 12 серпня 2019 року, ТОВ «Стар Ап» не вказувало дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Обставини справи свідчать про те, що підставою для звернення із такими заявами є облік суми переплати в інтегрованій картці його особового рахунку як платника податків.

Уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 20 травня 2019 року відкориговано суму податкових зобов`язань за звітний період листопад 2017 року, внаслідок чого суму переплати з ПДВ збільшено на 3240000 грн, а не 598627,05 грн, як зазначає відповідач.

Наведене також підтверджується й відомостями з інтегрованої картки платника податків - позивача, так, внаслідок подання уточнюючого розрахунку до декларації від 1 листопада 2017 року № 91005302888 загальна сума переплати становила 3307909,25 грн.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, внаслідок виправлення помилки у податковій декларації з ПДВ за листопад 2017 року позивачем також подавались уточнюючи розрахунки за наступні періоди (лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року (2 розрахунки), лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року), що призводило як до збільшення податкових зобов`язань так і до коригування від`ємного значення задекларованих сум ПДВ.

При цьому, суми бюджетного відшкодування були зараховані в рахунок платежів з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів відповідно до вказаного в цих уточнюючих розрахунках способу відшкодування.

Так, на момент подання заяви про повернення переплати з ПДВ (станом на 26 липня 2019 року) в інтегрованій картці платника податку ТОВ «Стар Ап» обліковувалась сума переплати у розмірі 3026745,58 грн. За твердженнями податкового органу, зазначена сума виникла та обліковується в інтегрованій картці платника в наступному хронологічному порядку:

- поданого уточнюючого розрахунку від 21 травня 2019 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 1 листопада 2017 року №9105302888 (уточнюючий розрахунок до декларацій минулих років), яким зменшено суму ПДВ та збільшено суму переплати на 598627,05 грн.;

- надходження до бюджету коштів з поточного рахунку в установі банку у сумі 5031,53 грн;

- надходження коштів до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ у сумі 2423087 грн.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що зі змісту листа ГУ ДФС у м. Києві вбачається, що станом на 19 вересня 2019 року сума переплати зменшилась до 3023537,58 грн. Це вочевидь відбулось внаслідок погашення поточних податкових зобов`язань з ПДВ.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що сума 3023537,58 грн, яка в інтегрованій картці станом на 19 вересня 2019 року обліковувалась як переплата з ПДВ, є загальною сумою переплати позивачем ПДВ згідно з його податковим обліком, а не сума існуючої на цю дату переплати внаслідок помилково (надміру) сплаченого податку.

Наведена структура переплати у розмірі 3023537,58 грн свідчить, що ця сума станом на час вирішення спору судом, не є надміру сплаченою платником. Позивач не спростував доводи відповідача, що ця сума в інтегрованій картці склалася як наростаючий підсумок задекларованих позивачем сум податку на додану вартість, відображених у податковій звітності з листопада 2017 року, з урахуванням подання уточнюючих розрахунків.

Відтак, задекларовані ТОВ «Стар Ап» суми бюджетного відшкодування не є надміру сплаченими сумами, а є від`ємним значенням суми, визначеної згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, яке частково використане позивачем у рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів.

Позивач у доводах щодо обґрунтування позовних вимог зазначав, що за приписами статті 43 ПК України, підставою для повернення надміру сплаченого податку є заява відповідного змісту платника до контролюючого органу, з якою він і звернувся, проте відповідач не виконав обов`язок, визначений пунктом 43.5 цієї статті щодо надання висновку про повернення заявленої ним до повернення суми переплати ПДВ.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими твердженнями позивача та обґрунтовано зазначив, що підставою для повернення надміру сплаченого податку є наявність переплати податку як такої, а не сама заява про повернення податку. При відсутності переплати з податку у контролюючого органу не виникає й обов`язку надати висновок про повернення податку. За встановленого факту відсутності надміру сплаченого ПДВ такі доводи позивача не відповідають обставинам у справі.

Позивач як позовній заяві так і в касаційній скарзі лише зазначає щодо інформаційних даних у базі електронного кабінету платника податків, однак жодними іншими доказами таку інформацію не підтверджує. Інформаційні дані не є відображенням реальної переплати податку, а лише даними щодо податкового обліку.

Водночас як правильно заначено судом апеляційної інстанції, спеціальною нормою, яка регулює повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ, є норма пункту 43.4-1 статті 43 ПК України. Ця норма кореспондує з нормами статті 200-1 ПК України, якими встановлено електронне адміністрування податку на додану вартість, та з нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2014 року № 569.

Згідно з пунктом 21 вказаного Порядку, якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються у заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку на суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.

Отже, у разі наявності у платника податків суми переплати з ПДВ на електронному рахунку, останній має право звернутися до контролюючого органу з відповідною заявою про повернення такої суми на поточний рахунок. Водночас, така заява має бути подана контролюючому органу у складі податкової звітності з ПДВ.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач подав заяву до контролюючого органу в загальному порядку, встановленому статтею 43 ПК України, а не у порядку, визначеному статтею 200-1 ПК України, тобто не у спосіб, визначений законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши, що позивачем порушено порядок звернення із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ, а також те, що відсутні підстави для повернення таких зобов`язань, оскільки заявлені скаржником до повернення суми не є надмірно сплаченими грошовими зобов`язаннями, а є узгодженими податковими зобов`язаннями, які суцільним порядком обліковуються в інтегрованій картці платника податків, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність відмови ГУ ДПС у м. Києві у поверненні переплати з податку на додану вартість, яка оформлена листом №9118/10/26-15-04-01-18 від 19 вересня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

У касаційній скарзі ТОВ "Стар Ап", як на підставу для скасування рішення судів посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову не врахував правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 3 серпня 2020 року у справі № 13 червня 2019 року у справі №812/1017/16, від 5 лютого 2019 року у справі №826/7672/17, від 28 травня 2020 року у справі №640/19410/18, від 31 липня 2020 року у справі №280/701/19, від 18 червня 2019 року у справі №826/3490/18, які на думку позивача, ухвалені у подібних правовідносинах. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає такі посилання безпідставними, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини справ №812/1017/16, №826/7672/17, №640/19410/18, №280/701/19, №826/3490/18 та справи, що розглядається є відмінними.

Отже доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Ап" залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх