Постанова

від 15.07.2020 по справі 640/18533/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18533/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Кондраток А.В.,

представника позивача Васяновича С.М.,

представника відповідача Ткача С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Ап та Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Ап до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа Головне управління Державної Казначейської служби України у м Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Ап звернулось до суду з даним позовом, в якому, з урахування уточнень, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.09.2019 № 9118/10/26-15-04-01-18;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3 000 000, 00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на електронний рахунок ТОВ Стар Ап , відкритий у Державному казначействі України;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві протягом п`яти робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3 000 000, 00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на електронний рахунок позивача № UA8989999800000375190000114014, відкритий в Казначействі України (ел. адм. подат) МФО 899998.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із поданням у травні 2019 товариством уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ з метою виправлення самостійно виявлених помилок, у інтегрованій картці платника податків станом на 01.06.2019 обліковувалась переплата в сумі 3 026 745, 72 грн. Керуючись приписами ст. 43 ПК України позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про повернення переплати, проте контролюючий орган систематично відмовляє у задоволенні заяв позивача з тих підстав, що питання повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, які виникають після подання уточнюючих декларацій неможливо здійснити на підставі ст. 43 ПК України, оскільки у розумінні зазначеної статті, такі кошти не є надміру сплаченими, а стали такими вже після сплати узгоджених грошових зобов`язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.07.2019 № 140883/10/26-15-12-01-18; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Такого висновку суд дійшов за наслідками дослідження інтегрованої карки платника податків - позивача, з якої вбачається, що станом на 15.07.2019 сума переплати ПДВ становить 3 026 745, 58 грн, при цьому твердження відповідача про включення до цієї суми 2 423 087, 00 грн (надходження коштів до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ) та 5 031, 53 грн (надходження до бюджету коштів з поточного рахунку в установі банку) матеріалами справи не підтверджується, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення про відмову у поверненні суми переплати. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд виходив з їх передчасності, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача із заявою щодо зміни реквізитів рахунку, на який мають бути перераховані кошти згідно поданої заяви, отже такі вимоги спрямовані на захист прав позивача, які можуть бути порушені у майбутньому.

Не погоджуючись з судовим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, при цьому, позивач обгрунтовує свою апеляційну скаргу хибністю висновку суду в частині відмовлених позовних вимог, оскільки такі вимоги є взаємопов`язаними із вимогами про скасування спірного рішення, які судом задоволені. Відтак, із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/7380/15, вказує, що без задоволення решти позовних вимог, ефективне відновлення його порушених прав є неможливим. У зв`язку із чим просить скасувати судове рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову в цій частині.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

В межах строку на апеляційне оскарження, керуючись приписами ст. 303 КАС України, відповідач подав змінену апеляційну скаргу, в якій свої вимоги обґрунтовує тим, що на момент вирішення справи в суді першої інстанції змінився порядок взаємовідносин податкових органів з органами казначейства в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, внаслідок прийняття та набрання чинності з 01.11.2019 Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60. Так, новий порядок не передбачає підготовки висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, а лише передбачає алгоритм інформаційного обміну, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому йдеться про хибність доводів контролюючого органу та міститься заперечення проти прийняття зміненої апеляційної скарги у зв`язку з пропуском строку на її подання.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та зазначає про безпідставність викладених у ній доводів.

Третьою особою також подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить справу розглянути з урахуванням поданого відзиву без його участі.

В судовому засіданні представник позивача вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, заперечував проти апеляційної скарги відповідача, в той же час, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив задовольнити апеляційну скаргу контролюючого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Ап є юридичною особою, яке зареєстроване 03.05.2007 та є платником податку на додану вартість.

У листопаді 2017 року позивач здійснив повернення суми отриманого авансу (передплати) у сумі 16 200 000, 00 грн (у тому числі ПДВ 3 240 000, 00 грн) від покупця (отримувача послуг) ТОВ Рекламне агентство ТВІСТ у зв`язку із припиненням дії договору та листа, отриманого від названого контрагента.

У травні 2019 року позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправлення самостійно виявленої помилки. Уточнюючі розрахунки подавались за наступні періоди: листопад 2017 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, за травень 2018 року, за червень 2018 року, за липень 2018 року, за серпень 2018 року, за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за листопад 2018 року, за грудень 2018 року, за січень 2019 року (2 розрахунки), за лютий 2019 року, за березень 2019 року, за квітень 2019 року.

У зв`язку з подання вказаних уточнюючих розрахунків, відповідно до даних електронного кабінету платника податків, станом на 01.06.2019 у позивача обліковувалась переплата в сумі 3 026 745, 72 грн.

24.06.2019 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою № 18/06 про повернення частини суми переплати у розмірі 2 423 087, 00 грн на рахунок системи електронного адміністрування податку на додану вартість (а.с.143 том 1).

Листом від 01.07.2019 № 123933/10/26-15-12-01-18 позивача повідомлено про відмову у поверненні суми переплати з посиланням на те, що зазначена переплата виникла внаслідок подання уточнюючого розрахунку, тому не може бути повернута відповідно до статті 43 ПК, крім того, контролюючим органом вказано про наявність у ТОВ Стар Ап грошового зобов`язання в сумі 0,14 грн, яке погашено за рахунок наявної переплати (а.с.144-146 том 1).

19.07.2019 позивач повторно звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із заявою № 22/07 про повернення переплати в сумі 3 026 745, 58 грн, вказавши про відсутність несплачених узгоджених податкових зобов`язань (а.с.16 том 1), проте, листом від 26.07.2019 № 140883/10/26-15-12-01-18 позивачеві відмовлено у поверненні суми переплати з аналогічних підстав.

12.08.2019 позивач втретє звернувся до відповідача із заявою № 30/09 про повернення суми переплати у розмірі 3 000 000, 00 грн, посилаючись на відсутність несплачених податкових зобов`язань (а.с.215 том 1), на що ГУ ДПС у м. Києві надано аналогічну відмову листом від 19.09.2019 № 9118/10/26-15-04-01-18.

Позивач, вважаючи свої права порушеними внаслідок численних відмов контролюючого органу, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого рішення про відмову у поверненні суми переплати ПДВ, що має наслідком його скасування, разом із цим, частина заявлених позивачем вимог не може бути задоволена, оскільки вони заявлені на майбутнє.

Проте колегія суддів не може повною мірою погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підстави та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені встановлені статтею 43 ПК України. Так, пунктом 43.1 цієї статті встановлено, що помилково та /або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 цієї статті).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4 цієї статті).

Щодо повернення надміру сплаченого ПДВ законом встановлені окремий порядок.

Так, підпунктом 43.4-1, яким статтю 43 було доповнено згідно із Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII), встановлено, що у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Відповідно до абзацу першого пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII) з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України. Зокрема, пунктом 200.7 цієї статті передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (абзац перший підпункту 200.7.1 в редакції Закону № 1797-VIII).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на повернення надміру сплаченого ПДВ у платника цього податку виникає в разі сплати платежів в сумі, яка перевищує суму податкових зобов`язань з цього податку. Таке можливо або у разі помилкової (надмірної) сплати, або у разі від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань і сумою податкового кредиту, якщо таке значення відповідає фактично сплаченому податку, за умови відсутності податкового боргу з цього податку (пункт 200.1, підпункт б пункту 200.4 статті 200 ПК України). В другому випадку йдеться про бюджетне відшкодування. В залежності від підстав виникнення переплати з ПДВ існує різний порядок його повернення.

У разі коли йдеться про помилкову (надмірну) сплату податку, платник подає заяву в довільній формі із зазначенням, зокрема дня помилкової (надмірної) сплати податку. При цьому презумується надання відповідних документів, які б підтверджували переплату. В іншому випадку вимога пункту 43.4 статті 43 ПК України щодо строку в 1095 днів, впродовж якого платник має право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку, втрачає сенс.

Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року в справі № 808/3399/17.

В своїх заявах про повернення переплати з ПДВ від 24.06.2019, від 19.07.2019 та від 12.08.2019, ТОВ Стар Ап не вказувало дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Обставини справи свідчать про те, що підставою для звернення із такими заявами є облік суми переплати в інтегрованій картці його особового рахунку як платника податків.

Як правильно зазначає суд першої інстанції, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 20.05.2019 відкориговано суму податкових зобов`язань за звітний період листопад 2017 року, внаслідок чого суму переплати з ПДВ збільшено на 3 240 000, 00 грн, а не 598 627, 05 грн, як зазначає відповідач.

Наведене також підтверджується й відомостями з інтегрованої картки платника податків - позивача, так, внаслідок подання уточнюючого розрахунку до декларації від 01.11.2017 № 91005302888 загальна сума переплати становила 3 307 909, 25 грн.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що внаслідок виправлення помилки в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року позивачем також подавались уточнюючи розрахунки за наступні періоди (лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, за травень 2018 року, за червень 2018 року, за липень 2018 року, за серпень 2018 року, за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за листопад 2018 року, за грудень 2018 року, за січень 2019 року (2 розрахунки), за лютий 2019 року, за березень 2019 року, за квітень 2019 року), що призводило як до збільшення податкових зобов`язань так і до коригування від`ємного значення задекларованих сум ПДВ.

При цьому, суми бюджетного відшкодування були зараховані в рахунок платежів з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів відповідно до вказаного в цих уточнюючих розрахунках способу відшкодування.

Так, на момент подання заяви про повернення переплати з ПДВ (станом на 26.07.2019) в інтегрованій картці платника податку ТОВ Стар Ап обліковувалась сума переплати у розмірі 3 026 745, 58 грн. За твердженнями податкового органу, зазначена сума виникла та обліковується в ІКП в наступному хронологічному порядку:

- поданого уточнюючого розрахунку від 21.05.2019 у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 01.11.2017 № 9105302888 (уточнюючий розрахунок до декларацій минулих років), яким зменшено суму податку на додану вартість та збільшено суму переплати на 598 627, 05 грн.;

- надходження до бюджету коштів з поточного рахунку в установі банку у сумі 5 031, 53 грн.;

- надходження коштів до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ у сумі 2 423 087, 00 грн.

Зі змісту листа Головного управління ДФС у м. Києві вбачається, що станом на 19.09.2019 сума переплати зменшилась до 3 023 537, 58 грн. Це вочевидь відбулось внаслідок погашення поточних податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Отже, сума 3 023 537, 58 грн, яка в інтегрованій картці станом на 19.09.2019 обліковувалась як переплата з ПДВ, є загальною сумою переплати позивачем ПДВ згідно з його податковим обліком, а не сума існуючої на цю дату переплати внаслідок помилково (надміру) сплаченого податку.

Наведена структура переплати в розмірі 3 023 537, 58 грн свідчить, що ця сума станом на час вирішення спору судом, не є надміру сплаченою платником. Позивач не спростував доводи відповідача, що ця сума в інтегрованій картці склалася як наростаючий підсумок задекларованих позивачем сум податку на додану вартість, відображених у податковій звітності з листопада 2017 року, з урахуванням подання уточнюючих розрахунків.

Відтак, задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування не є надміру сплаченими сумами, а є від`ємним значенням суми, визначеної згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, яке частково використане позивачем у рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів.

Позивач у доводах апеляційної скарги зазначає, що за приписами статті 43 ПК України, підставою для повернення надміру сплаченого податку є заява відповідного змісту платника до контролюючого органу, з якою він і звернувся, проте відповідач не виконав обов`язок, визначений пунктом 43.5 цієї статті щодо надання висновку про повернення заявленої ним до повернення суми переплати ПДВ.

З такими твердженнями позивача не можна погодитися, з огляду на те, що підставою для повернення надміру сплаченого податку є наявність переплати податку як такої, а не сама заява про повернення податку. При відсутності переплати з податку у контролюючого органу не виникає й обов`язку надати висновок про повернення податку. За встановленого факту відсутності надміру сплаченого ПДВ такі доводи позивача не відповідають обставинам у справі.

Позивач лише зазначає щодо інформаційних даних у базі електронного кабінету платника податків, однак жодними іншими доказами таку інформацію позивач не підтверджує. Інформаційні дані не є відображенням реальної переплати податку, а лише даними щодо податкового обліку.

Як вже зазначалося, спеціальною нормою, яка регулює повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ, є норма пункту 43.4-1 статті 43 ПК України. Ця норма кореспондує з нормами статті 200-1 ПК України, якими встановлено електронне адміністрування податку на додану вартість, та з нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.

Згідно з пунктом 21 зазначеного Порядку якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються у заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку на суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.

Отже, у разі наявності у платника податків суми переплати з ПДВ на електронному рахунку, останній має право звернутися до контролюючого органу з відповідною заявою про повернення такої суми на поточний рахунок. Водночас, така заява має бути подана контролюючому органу у складі податкової звітності з ПДВ.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що позивач подав заяву до контролюючого органу в загальному порядку, встановленому статтею 43 ПК України, а не у порядку, визначеному статтею 200-1 ПК України, тобто не у спосіб, визначений законом.

Таким чином, позивачем порушено порядок звернення із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, при цьому, підстави для повернення таких зобов`язань відсутні, оскільки заявлені скаржником до повернення суми не є надмірно сплаченими грошовими зобов`язаннями, а є узгодженими податковими зобов`язаннями, які суцільним порядком обліковуються в інтегрованій картці платника податків.

Наведене обумовлює висновок про правомірність відмови Головного управління ДПС у м. Києві у поверненні переплати з податку на додану вартість, яка оформлена листом № 9118/10/26-15-04-01-18 від 19.09.2019.

Водночас, посилання контролюючого органу на Порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, який, зокрема, визначає механізм інформаційного обміну між ДФС, територіальними органами ДФС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДФС, колегія суддів відхиляє, оскільки такий порядок набрав чинності у відповідній частині 01 листопада 2019 року, тобто після виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Ап - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Ап до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа Головне управління Державної Казначейської служби України у м Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 20 липня 2020 року.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк