Ухвала

від 18.07.2024 по справі 461/1521/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/1521/24

Провадження № 2-др/461/35/24

УХВАЛА

Іменем України

18.07.2024 м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Панасюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №461/1521/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,заучастютретьої особи,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спору - Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням -

в с т а н о в и в:

08.07.2024 ОСОБА_1 через Електронний суд подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 461/1521/24, яким просить суд стягнути з Державного бюджету України на її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 покликається на те, що у даній справі їй надавалися послуги правничої допомоги на загальну суму 15500 грн. Оскільки, позивач звільнений від сплати судових витрат, відтак у відповідності до ч.7 ст.141 ЦПК України, просить стягнути понесені нею судові витрати на правничу допомогу з Державного бюджету України.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України , у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з відсутністю необхідності виклику в судове засідання сторін по справі, відповідно дост.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, у відповідності до ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 02.07.2024 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , заучастю третьої особи,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спору - Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими,що втратилиправо накористування житловимприміщенням залишено без розгляду, на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Як вставлено судом, за подання наведеного позову до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи, відповідно до приписів п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення, відповідач просить стягнути за рахунок держави на свою користь 15500 грн. витрат на правову допомогу, відповідно до договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Ірини МАКСИМИШИН».

Однак, слід звернути увагу заявника на те, що у пункті 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено,що від сплати судового зборупід час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю II групи.

А, отже, позивач, як особа з інвалідністю ІІ групи, на підставі пільги зазначеної у наведеній статті, звільнений саме від сплати судового збору за подання даного позову,проте не звільнений від сплати інших судових витрат, якими є і витрати на професійну правничу допомогу.

Вищенаведене узгоджується із правовим висновком викладеним Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2018 року (справа № 635/5462/17), від 01 квітня 2020 року (справа №567/517/17) та ВСУ від 18 жовтня 2017 року у справі за № 6-1544цс17.

Тобто з урахуванням наведених обставин, вбачається, що в даному випадку стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача, не може відбуватись за рахунок держави, згідно приписів ч.7 ст.141 ЦПК України, так як в даному випадку позивач був звільнений виключно від сплати судового збору за пред`явлення даного позову, а не інших судових витрат, в тому числі і за надання послуг з правничої допомоги, а отже вимоги щодо стягнення таких коштів, слід пред`являти саме до позивача у справі.

З огляду на викладені обставини та положення закону, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення на її користь за рахунок держави витрат на правову допомогу.

Керуючисьст.ст.133,137,258-259,268,270,272-273ЦПКУкраїни, суд

УХВАЛИВ:

У задоволеннізаяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №461/1521/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,заучастютретьої особи,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спору - Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими,що втратилиправо накористування житловимприміщенням - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зубачик Н.Б.