Постанова

від 17.12.2024 по справі 461/1521/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/1521/24 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/2580/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: О.В. Псярук

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 18 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в якому просив визнативідповідачів такими, що втратили право користуванняжитловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстрації.

02.07.2024 року позивач подав до суду заяву про залишення його позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

08.07.2024 відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути з Державного бюджету України в її користь 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, у заяві зазначила, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а відтак відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України понесені нею в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвалу судуоскаржила ОСОБА_1 .

Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права та з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи.

Зазначила, що вирішуючи питання про стягнення в її користь понесених витрат на правничу допомогу, судом порушено положення ст.ст. 133, 141 ЦПК України, оскільки не з`ясовано обставин звільнення позивача ОСОБА_2 від сплати судових витрат. При цьому, судом не застосовано положення ч. 7 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає компенсацію судових витрат, понесених відповідачем за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі залишення позову без розгляду.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з Державного бюджету України в її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи по наявних матеріалах справи, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч.3 ст.257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю II групи.

З матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_2 звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

При цьому, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 не сплачував судовий збір, оскільки він звільнений від сплати такого на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 375255 від 13.06.2023 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.07.2024року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

08.07.2024 відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій посилаючись на ч.7ст.141ЦПК України,просила стягнути з Державного бюджету України в її користь 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення витрат на правничу допомогу в користь відповідача не може відбуватись за рахунок держави згідно положень ч.7 ст.141 ЦПК України, оскільки позивач згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений лише від сплати судового збору за звернення до суду з позовом, а не від сплати інших судових витрат, якими є витрати на професійну правничу допомогу.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 635/5462/17, від 01 квітня 2020 року у справі №567/517/17.

Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів суду не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 18 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра