Ухвала

від 22.07.2024 по справі 947/20821/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/20821/24

Провадження № 1-кс/947/9562/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000734 від 12.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000000734 відомості про яке 12.06.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що під час дії воєнного стану у групи осіб до складу якої входив керівник Громадської організації «Легіон Свої» код ЄДРПОУ 45094984 (далі - ГО «Легіон Свої») ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інші невстановлені особи, виник умисел на отримання незаконного прибутку з метою власного збагачення та збагачення третіх осіб, шляхом продажу предметів гуманітарної допомоги, а саме транспортних засобів, ввезених на територію України в якості гуманітарної допомоги.

За обставинвикладених уклопотанні 16.07.2024року ОСОБА_6 було повідомленопро підозруу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.201-2КК Україниза кваліфікуючимиознаками: продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану.

У цей ж день о 09:22 год на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та в порядку ст. 208 КПК України було затримано підозрюваного ОСОБА_6 та під час затримання на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України було проведено особистий обшук останнього в ході котрого було вилучено: мобільний телефон марки «Меizu» у корпусі сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки встановити не представилось можливим).

Враховуючи, що вказаний мобільний телефон вилучено під час особистого обшуку під особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_6 , у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що він належить саме останньому.

Сторона обвинувачення у клопотанні зазначає про те, що вилучений в ході обшуку мобільний телефон може зберігати інформацію, яка органом досудового розслідування у подальшому буде використана, як доказ, зокрема він є носієм сім-карти номеру мобільного телефону за допомогою якого могли відбуватись телефонні з`єднання осіб, що мають відношення до кримінального правопорушення.

За такихобставин,слідчий запогодженням зпрокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Прокурор Спеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Південногорегіону ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій просив розглянути клопотання без його участі та задовольнити.

Представник власникамайна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 подала до суду письмове заперечення, в якому заперечувала проти накладення арешту на вилучений у підозрюваного ОСОБА_6 мобільний телефон, з огляду на те, що він не містить та не може містити жодних слідів злочину, оскільки належить дружині ОСОБА_6 ОСОБА_9 та був наданий йому на період перебування в лікарні 16.07.2024 року. Отже, вказаний мобільний телефон ОСОБА_6 не використовував, його особистий телефон перебував у ремонті. Додала до заперечення заяву дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_9 про повернення майна. Також вказала, що не заперечує проти розгляду клопотання без її участі та без участі ОСОБА_6 .

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Приймаючи до уваги заяви учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12024160000000734 від 12.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 16.07.2024року ОСОБА_6 було повідомленопро підозруу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.201-2КК Україниза кваліфікуючимиознаками: продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану.

У цей ж день о 09:22 год на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та в порядку ст. 208 КПК України було затримано підозрюваного ОСОБА_6 та під час затримання на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України було проведено особистий обшук останнього в ході котрого було вилучено: мобільний телефон марки «Меizu» у корпусі сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки встановити не представилось можливим).

Оскільки вказаний мобільний телефон може містити у собі інформацію, що має ключове значення для доказування в рамках зазначеного кримінального провадження та у зв`язку з тим, що належним чином здійснити його повний огляд та дослідити під час проведення затримання підозрюваного не надалось можливим, слідчим було прийнято рішення щодо його вилучення з метою подальшого детального огляду.

Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучений під час обшуку мобільний телефон дійсно може містити у собі інформацію, яка може мати значення для досудового розслідування, зокрема, як зазначає у клопотанні слідчий, у вилученому мобільному телефоні може міститися інформація щодо учасників вчинення злочину, їх листування, тощо, що має значення для доказування в рамках кримінального провадження.

За вказаних обставин, вилучений мобільний телефон необхідний органу досудового розслідування для проведення його детального огляду із залученням спеціаліста.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що вилучений під час обшуку мобільний телефон було визнано слідчим речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постанови.

Твердження ОСОБА_6 та його представника про те, що вилучений мобільний телефон належить не підозрюваному ОСОБА_6 , а його дружині, відповідно до чого не містить у собі будь-якої інформації, яка може мати значення для досудового розслідування, слідчий суддя відхиляє, оскільки мобільний телефон було вилучено у ОСОБА_6 під час його затримання, що свідчить про те, що мобільний телефон використовував саме він, а протилежного слідчому судді не було доведено.

Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучений у підозрюваного ОСОБА_10 мобільний телефон відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості, що мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані в якості доказів в рамках кримінального провадження.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовим доказом в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Отже, оскільки вилучений під час обшуку мобільний телефон визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик знищення наявної у ньому інформації, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власник майна в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000734 від 12.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України задовольнити.

Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на мобільний телефон марки «Меіzu» у корпусі сірого кольору, який було виявлено та вилучено 16.07.2024 року під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_6 .

Виконання ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1