Рішення

від 26.07.2024 по справі 357/10526/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10526/23

Провадження № 2-др/357/85/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Фельтіна Н. А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква заяву представника відповідача адвоката Рашкової Валентини Володимирівни, про ухвалення додаткового судового рішення,-

В С Т А Н О В И В :

15 липня 2024 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Державний нотаріус Третьої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Руденко Надія Петрівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості одержання права на спадкування за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.

19 липня 2024 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача адвоката Рашкової В.В, про ухвалення додаткового судового рішення, яким просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн.

Частинами 3, 4 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення судом постановлено здійснювати у письмовому провадженні без виклику учасників справи в судове засіданні.

Вказане право суду відповідає право висновкам Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду. Так, суд зазначає, що в практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформувався сталий підхід щодо застосування частини четвертої статті 270 ЦПК України. Зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21, від 05 березня 2020 року у справі № 756/5330/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 755/1139/18 та від 02 грудня 2021 року у справі № 645/396/20 зроблено висновок, що виклик сторін в судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення є правом суду, а не обов`язком. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 210/5579/20

01 липня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від представника позивача Дудника А.В

Вказав, що під час проведення судових дебатів адвокат Рашкова В.В. зазначила про те, що відповідачі понесли загальну суму судових витрат на правову допомогу 20000,00 грн. Натомість всупереч зазначеній в судових дебатах сумі правничих витрат, просить стягнути з позивача витрати на користь відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу по 20000,00 грн. Зазначив, що позивач є пенсіонером, окрім встановленої державою пенсії в розмірі 2361,00 грн інших доходів не має, це підтверджується довідкою про доходи № 1729187205721756 від 22.07.2024. Також зазначив, про те, що в розрахунок витрат за надану правову дорогу АБ «Валентини Рашкової» було безпідставно включений такий вид правової допомоги як участь в судових засіданнях 02.10.2023, 22.11.2023 та 15.01.2024, в той час як відповідачі були залучені до участі в справі на підставі ухвали суду від 15.01.2024. Також вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнятно рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. В зв`язку з чим просить суд зменшити суми стягнення судових витрат відповідачів за надану правову допомогу з 20000,00 грн до 2000,00 грн на користь ОСОБА_3 та з 20000,00 грн до 2000,00 грн на користь ОСОБА_2 .

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15 липня 2024 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Державний нотаріус Третьої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Руденко Надія Петрівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості одержання права на спадкування за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.

Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідача ОСОБА_3 надано: Договір про надання правничої допомоги № 03/09/23 від 28.09.2023, укладений між АБ «Валентини Рашкової» та ОСОБА_3 (а.с. 79, Том 2), Додаток № 1 до договору № 03/09/23 протокол узгодження гонорару (договірної ціни) (а.с. 80, Том 2), Додаток № 2 до договору № 03/09/23 розрахунок витрат за надану правову допомогу (а.с. 81, Том 2), Акт приймання-передачі наданих послуг складений 18.07.2024 (а.с. 82, Том 2); квитанцію до прибуткового касового ордеру № 03/09/23 від 18.07.2024 на суму 20000,00 грн (а.с. 78, Том 2).

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідача ОСОБА_2 надано: Договір про надання правничої допомоги № 04/09/23 від 28.09.2023, укладений між АБ «Валентини Рашкової» та ОСОБА_4 (а.с. 97, Том 2), Додаток № 1 до договору № 04/09/23 протокол узгодження гонорару (договірної ціни) (а.с. 98, Том 2), Додаток № 2 до договору № 04/09/23 розрахунок витрат за надану правову допомогу (а.с. 99, Том 2), Акт приймання-передачі наданих послуг складений 18.07.2024 (а.с. 100, Том 2); квитанцію до прибуткового касового ордеру № 04/09/23 від 18.07.2024 на суму 20000,00 грн (а.с. 92, Том 2).

В п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. від Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Згідно Розрахунку витрат за надану правову допомогу до договору № 03/09/23 та дог договору №04/09/23 до витрат на правничу допомогу віднесено участь в судових засіданнях 02.10.2023, 22.11.2023, 15.01.2024,21.02.2024, 03.04.2024, 15.07.2024 кількість витраченого часу 6 годин вартість послуги 15000,00 грн. (з розрахунку 6 год х 2500), однак відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було залучено до участі в справі на підставі ухвали суду від 15.01.2024., отже, заявлені до стягнення витрати відповідачів за участь адвоката в судовому засіданні за 02.10.2023, 22.11.2023, 15.01.2024 необгрунтовані.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами. Таки висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, на яку обґрунтовано посилається позивачка у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, а також у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21.

Перевіривши матеріали справи встановлено, що представник відповідачів адвокат Рашкова В.В. приймала участь в судовому засіданні 03.04.2024, що згідно протоколу судового засідання тривало 2 год 34 хв (а. с. 230-235, Том 1; 236-241, Том 1), а також в судовому засіданні 15.07.2024, яке відповідно до протоколу судового засідання тривало 1 год 17 хв (а.с. 51-56, Том 2). Отже, на участь в судових засіданнях представником відповідачів затрачено 3 год 51 хв, а не заявлені в розрахунку 6 годин, тому і витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до затраченого часу 10000,00 (4 год х 2500,00 грн). Суд наголошує, що представником відповідачів не надано доказів на підтвердження витраченого часу на прибуття до суду.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок не співмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої, апеляційної, касаційної та під час нового розгляду справи та, враховуючи обсяг виконаних робіт адвокатом, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Представник позивача в обґрунтування завищеного розміру вартості адвокатських послуг зазначив, що витрати завищені та не співмірні зі складністю справи. Крім того, просив врахувати матеріальне становище позивача, а саме те, що він є особою пенсійного віку та отримує дохід в розмірі 2361,00 грн в місяць, на підтвердження чого надав довідку про доходи № 1729187205721759, видану Білоцерківським об`єднаним управлінням ПФУ в Київській області (а.с. 111, Том 2).

Суд з урахуванням того, що позиція відповідачів у справі була однаковою, адвокат не мала необхідності затрачати додатковий час на вивчення законодавства, що регулює спір у справі, вивчати документи та формулювати позиції щодо спору, а також те, що стягнення заявленої суми витрат буде становити надмірний тягар для відповідача, оскільки він є особою пенсійного віку, та отримує мінімальний розмір пенсії.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн. для відповідача ОСОБА_3 та до 2000,00 грн для відповідача ОСОБА_2 .

Враховуючи, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Державний нотаріус Третьої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Руденко Надія Петрівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості одержання права на спадкування за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено, проте питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді не вирішено, суд приходить висновку про часткове задоволення заяви та ухвалення додаткового судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 127, 133-134, 137, 141, 260, 268, 270, 273, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідачів адвоката Рашкової Валентини Володимирівни, про ухвалення додаткового судового рішення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового судового рішення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_6 . Місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 . Місце проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державний нотаріус Третьої Білоцерківської державної нотарілаьної контори Київської області Руденко Наталія Петрівна. Місце знаходження: 09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 65-А.

Суддя М. М. Бебешко