Ухвала

від 26.07.2024 по справі 363/4772/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"26" липня 2024 р. Справа № 363/4772/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Ходасевич Д.К., представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Капуловського А.В., розглянувши матеріали заяви адвоката Капуловського А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П. від розгляду цивільної справи за №363/4772/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява адвоката Капуловського А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П. від розгляду цивільної справи за №363/4772/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Так, в обґрунтуванні заяви адвокатом зазначено, що 22.03.2024 року ОСОБА_1 (відповідач у справі) подано дисциплінарну скаргу щодо судді Лукач О.П. , зі змісту якої вбачається, що відповідач, посилаючись на п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 160 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» просить притягнути суддю Лукач О.П. до дисциплінарної відповідальності. В обґрунтування скарги відповідач зазначає про наявність в діях судді, що мали місце під час розгляду справи за №363/4772/23, ознак порушення норм права, що призвели до безпідставного затягування проведення підготовчого провадження та розгляду справи протягом строку, встановленого законом. Зокрема, скаржник вказував на зупинення суддею Лукач О.П. провадження у справі за №363/4772/23 без наявності жодної на те підстави для зупинення, оскільки будучи обізнаною з обставинами відсутності відкритого провадження за №756/16890/23 про відновлення втраченого (знищеного) судового провадження та повернення заяви про таке відновлення втраченого (знищеного) судового провадження заявнику, а також з обставинами наявності рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08.09.2006 року у справі за №2-3973/2006, яким розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, суддя Лукач О.П., ухвалою від 11.01.2024 року зупинила провадження у справі за №363/4772/23 до набрання законної сили рішенням у справі за №756/14970/23, в якій позивач намагається повторно розірвати, вже розірваний рішенням суду шлюб та, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за №756/16890/23, провадження в якій не відкрито, а заява позивача повернена. Поряд з цим, вищезазначені обставини подання дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя та викладені у скарзі обставини зумовлюють наявність у представника відповідача сумніву в упередженості або об`єктивності судді при подальшому розгляді справи за №363/4772/23. Такий сумнів зумовлений тим, що з моменту подання дисциплінарної скарги на дії судді Лукач О.П. , між відповідачем та суддею існує певна конфліктна ситуація, результатом якої може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності саме з ініціативи ОСОБА_1 . З огляду на зазначені обставини, адвокат вважає, що у даній ситуації винесення об`єктивного рішення у справі є неможливим, а у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді за вказаних обставин.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Так, ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П. від 24.07.2024 року у справі за №363/4772/23, заяву представника відповідача - адвоката Капуловського А.В. про відвід судді Лукач О.П. у цивільній справі за №363/4772/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про поділ спільного майна подружжя - визнано необґрунтованою та передано до канцелярії Вишгородського районного суду Київської області для подальшого авторозподілу, в порядку ч. 1 ст. 33, ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Дьоміну О.П.

Частини 7 та 8 ст. 40 ЦПК України зазначають, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Адвокат Капуловський А.В. в судовому засіданні 26.07.2024 року заяву про відвід судді Лукач О.П. з підстав та мотивів, наведених в заяві повністю підтримав та наполягав на її задоволенні.

У судове засідання, призначене для розгляду заяви про відвід судді Лукач О.П., інші учасники провадження, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, не з`явились, що відповідно до вимог ст. 40 ЦПК України не перешкоджає розгляду судом зазначеного питання.

Вирішуючи питання про можливість розгляду заяви про відвід судді Лукач О.П. за відсутності інших учасників провадження, суд враховує встановлений ч. 4 ст. 40 ЦПК України дводенний строк для розгляду питання про відвід судді, а також те, що у відповідності до ч. 8 ст. 40 ЦПК України - неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Вислухавши адвоката та вивчивши його заяву про відвід судді Лукач О.П. з додатками до неї, суд дійшов наступного висновку:

Так, підстави для відводу та самовідводу судді визначені ст. 36 ЦПК України, а саме - суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частина 2 вказаної статті наголошує, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.

Д о складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя, передбачено ч. 3 ст. 36 ЦПК України.

Адвокат Капуловський А.В., звертаючись до суду з заявою про відвід судді Лукач О.П., посилався на п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а саме на інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. При цьому зазначав, що подання ОСОБА_1 дисциплінарної скарги на дії судді Лукач О.П. викликають певну конфліктну ситуацію між ним та суддею, оскільки результатом розгляду скарги може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності саме з ініціативи ОСОБА_1 і це, в свою чергу, на його думку, буде перешкодою для винесення об`єктивного рішення у справі про поділ спільного майна подружжя.

Слід зазначити, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 6, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Крім наведених, об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П`єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу "); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного.

Відповідно до вимог ст. 39 ч. 3 ЦПК України - відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Тобто, для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Як вже зазначалося, в обґрунтування заяви про відвід судді адвокат Капуловський А.В. вказував на існування певної конфліктної ситуації між суддею та відповідачем по справі - ОСОБА_2 , яка зумовлена поданням останнім дисциплінарної скарги щодо судді, результатом якої може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності саме з ініціативи відповідача. На підтвердження вказаних обставин, до заяви про відвід додано копію зазначеною скарги. Так, підставою для подання дисциплінарної скарги стало зокрема, наявність ознак порушення норм права, що на думку скаржника, призвели до безпідставного затягування підготовчого провадження та розгляду справи протягом строку, встановленого законом, що полягає у зупиненні суддею провадження у справі за №363/4772/23.

Разом з цим, до матеріалів заяви долучено копію ухвали Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України за №1538/3дп/15-24 від 22.05.2024 року, згідно якої дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 від 25.03.2024 року за №Г-1831/0/07-24 щодо судді Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П. залишено без розгляду та повернуто скаржнику, оскільки за результатами попередньої перевірки скарги доповідачем, складено висновок про залишення без розгляду та повернення скарги тому, що вона ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом (п. 6 ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя»).

Таким чином, посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Капуловського А.В. на існування конфліктної ситуації між відповідачем та суддею, яка зумовлена поданням дисциплінарної скарги результатом якої може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності саме з ініціативи відповідача є безпідставним.

Крім того, як вбачається з ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 24.07.2024 року - постановою Київського апеляційного суду від 12.07.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Капуловським А.В. , було задоволено та скасовано ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11.01.2024 року. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Частина 4 ст. 36 ЦПК України зазначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови за №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» - процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.

Також суд зауважує, що подання учасником справи скарги на дії судді не свідчить про упередженість судді під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу. Заявлення відводу є процесуальним правом особи, а той факт, що підставою такого відводу є скарга на суддю до Вищої ради правосуддя, за загальним правилом, не спричиняє конфлікту інтересів. Така позиція відповідає і рішенню Ради суддів України від 08.06.2017 року за №34, яке встановлює, що наявність скарги щодо судді у провадженні ВРП не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

У висновку за №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, зазначені в заяві представника відповідача, як підстави для відводу судді, не можуть викликати сумнів у її неупередженості, або свідчити про її певну особисту заінтересованість у розгляді справи про поділ спільного майна подружжя.

Зміст самої заяви про відвід не містить інших обґрунтованих підстав для відводу головуючої судді Лукач О.П. від розгляду цивільної справи за №363/4772/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, крім того, до заяви не додано доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості, безсторонності та об`єктивності суддею Лукач О.П., а відтак суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для відводу головуючого судді та, відповідно до задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40, 182, 260, 261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Капуловського А.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П. від розгляду цивільної справи за №363/4772/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: О.П. Дьоміна