Рішення

від 08.11.2023 по справі 200/20064/15-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №200/20064/15-ц

Провадження № 2/932/908/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Кудрявцевої Т.О.

за участюсекретаря Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Артемівський, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 у вересні 2015 року звернувся до Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська вперше з позовною заявою, пред`явленої до ОСОБА_4 , де третьою особою визначив ОСББ Артемівський, на предмет стягнення з відповідача на його користь майнової шкоди у загальному розмірі 1 155 798 грн., в подальшому уточнивши позовні вимоги 13 червня 2017 року та 19 грудня 2017 року, де в крайній редакції позову просив стягнути зі спадкоємця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 486 813 грн., моральної шкоди 150 000 грн. та на користь місцевого бюджету вартість капітального ремонту даху у розмірі 358 525 грн., а також судові витрати по справі. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20 липня 2015 року у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 , та яка межує з квартирою АДРЕСА_2 а в тому ж будинку, що на праві приватної власності належить позивачеві, сталась пожежа, внаслідок чого згорів спільний над цими квартирами дах, дерев`яні перекриття, зокрема, над квартирою позивача. Також під час ліквідування наслідків пожежі пошкоджені меблі в квартирі позивача, відбулось затоплення першого та другого поверхів квартири позивача, що завдало шкоди внутрішньому оздобленню приміщення квартири, де проживала вся сім`я позивача. Позивач стверджує, що в його квартирі був сучасний ремонт, придбані нові меблі, що завдало збитків йому, як власнику квартири, винною бездіяльністю та відсутністю належного утримання квартири відповідачем. З метою встановлення розміру нанесених збитків позивач звернувся до ТОВ С-Тиматика, яким складено звіт №282 щодо оцінки вартості витрат на відновлений ремонт 3-кімнатної квартири позивача, де встановлено вартість відновлювального ремонту у розмірі 186 900 грн.

Також позивач зазначає, що до оцінки у цьому звіті не було включено ремонт покрівлі даху, який він провів перед пожежею та на який він витратив матеріалів вартістю 11763 грн. з вартістю цих робіт в розмірі 5000 грн., а також придбання плівки для перекриття квартири від опадів під час відсутності даху на суму 1060 грн. та капітальний ремонт даху і перекриття всього будинку на суму 358 525 грн. Крім того, позивач зазначає, що за наслідком пожежі йому було необхідно придбавати нові меблі замість зіпсованих пожежею та її гасінням, на що він поніс витрати на купівлю нового дивану Антарес - 13 000 грн., кухні 68 380 грн., придбання та встановлення нового лічильнику газу замість того, що вийшов з ладу внаслідок пожежі, - 930 грн.

Позивач наголошує, що у зв`язку із неможливістю проживання його та всієї його сім`ї в квартирі, яка була не придатна для проживання внаслідок пожежі, він був змушений винайняти тимчасове житло для своєї родини до завершення повного капітального ремонту квартири та за 2 роки проживання у винайманій квартирі за 8000 грн. на місяць орендної плати він витратив 192 000 грн. та 4000 грн. сплатив за посередницькі послуги агенції нерухомості Авангард з пошуку квартири, згідно договору, а також був вимушений витрачати кошти на вимушені поїздки маршруткою під час відвідування своєї родини за тимчасовим місцем мешкання, пересуваючись після роботи з його власної квартири, яка погоріла, до родини протягом двох років, що склало додаткових збитків на суму 3780 грн. За таких обставин позивач вважає, що сума матеріальної шкоди, завдана відповідачем ОСОБА_4 , а, відтак, і його спадкоємцем ОСОБА_2 , складає у загальному розмірі 845 338 грн., яку він просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь. Також відзначає, що пожежа у квартирі АДРЕСА_2 , власником якої був ОСОБА_4 на час виникнення пожежі, завдала йому та всій його сім`ї моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 150 000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2015 року справу передано для розгляду судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлеву Д.О., який своєю ухвалою від 21 вересня 2015 року відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2015 року та протоколом перерозподілу справи між суддями від 31 грудня 2015 року, у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Яковлева Д.О., справу передано для розгляду судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненку І.Ю., який своєю ухвалою від 31 грудня 2015 року прийняв справу до свого провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 та зупинено провадження у справі до залучення у справі правонаступників відповідача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року провадження у справі поновлено для залучення правонаступників ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до участі у справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 ОСОБА_2 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року провадження у справі відновлено, справу призначено до судового розгляду та допущено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

На підставі Розпорядження в.о.керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2020 року №267, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2020 року справу передано для розгляду судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О., яка своєю ухвалою від 17 серпня 2020 року прийняла справу до свого провадження та призначила розгляд справи за правилами загального провадження з проведенням розгляду справи по суті.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2020 року позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету вартості капітального ремонту даху у розмірі 358 525 грн. залишено без розгляду за заявою представника ОСОБА_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2021 року у справі за клопотанням відповідача призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2022 року провадження у справі поновлено за наслідками розгляду листа ДНДІСЕ щодо неоплати відповідачем проведення експертизи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року ОСОБА_1 залучено як правонаступника позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до участі у справі з процесуальним статусом позивача.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2023 року відмовлено представнику ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та витребуванні доказів.

Відповідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Богданова М.Ю., скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, 21 серпня 2023 року подала відзив на позов, в якому зазначала, що попередній відповідач ОСОБА_4 на момент пожежі не був у квартирі, адже у 2011-2012 роках, потрапивши у лікарню, де перебував довгий час, дозволив своїй колишній дружині ОСОБА_6 та сину ОСОБА_7 тимчасово пожити у його квартирі, які тільки повернулись з-за кордону та не мали житла. За час його перебування у лікарні його дружина ОСОБА_6 , фактично проживаючи за адресою, де сталась пожежа, не пускала ОСОБА_4 до його квартири, що стало підставою для його звернення до поліції та до суду з позовом про виселення ОСОБА_6 та його вселення до квартири. Фактичне проживання ОСОБА_6 у квартирі, де сталась пожежа, зафіксовано поліцією при здійсненні виїзду та постановою державного виконавця про виконання судового рішення про вселення ОСОБА_4 до його власної квартири, що свідчить про неможливість користування попереднім відповідачем у цій справі спірною квартирою, що, на думку відповідача ОСОБА_2 , також виключає вину ОСОБА_4 у пожежі, яку влаштувала його колишня дружина ОСОБА_6 , що зафіксовано в Акті про пожежу. Відповідач ОСОБА_4 за життя вчинив в усі можливі дії з виселення ОСОБА_6 з його власної квартири, а тому, причетність ОСОБА_4 до заподіяної шкоди позивачеві останнім не доведено. Також в Акті про пожежу не встановлено порушення технічного стану квартири чи пошкодження електроприборів, які можуть спричинити замикання і виникнення вогнища, а відповідач ОСОБА_4 у зв`язку із пожежею також поніс збитки, які спричинені були його колишньою дружиною ОСОБА_6 , яка необережно поводилась із вогнем, що і стало причиною пожежі. На думку відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем у справі є ОСОБА_6 , а наявні у справі докази свідчать про відсутність вини ОСОБА_4 у спричиненні пожежі та відповідальності перед позивачем.

Також відповідачзазначає,що витратипозивача щодовинаймання квартириу розмірі196000грн.не підтверджені,адже договірпро орендуукладала ОСОБА_1 та попереднімпозивачем небуло доведеноспільне проживанняразом із ОСОБА_1 однією сім`єюта веденняспільного господарства,тому відповідачвважає,що зазначенівитрати невідносяться довідшкодування,враховуючи іте,що нимне булодоведено неможливістьпроживання упогорілій квартиріпісля локалізаціїпожежі та протягом двох років потому. Також сторона позивача не довела витрати на транспорт у розмірі 3780 грн. та не додала жодного документу на підтвердження пересування позивача ОСОБА_3 до орендованої квартири та назад та що такі витрати були з вини відповідача, як і не доведено витрачання позивачем коштів на придбання дивану «Антарес» вартістю 13 000 грн., нової кухні вартістю 68 380 грн. та нового газового лічильнику з його встановленням загальною вартістю 930 грн. Також відповідач зазначає, що купівля плівки на загальну суму 1060 грн. була потрібна для квартири, яка погоріла та саме позивач ОСОБА_3 за життя купував її саме для потреб квартири.

Разом з цим відповідач відзначає, що вартість відновлювального ремонту погорілої квартири також повинна відшкодовувати особа, яка є винною у пожежі, якою, в даному випадку, є ОСОБА_6 , яка, за свідченнями свідків у справі, навмисно підпалила квартиру відповідача ОСОБА_4 . Також зазначила, що позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 150 000 грн., однак жодного належного доказу нанесенню стороною відповідача моральної шкоди не надала, а те, що проблеми із серцем позивача ОСОБА_3 пов`язані із пожежею, сторона позивача не довела жодним письмовим доказом. За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові, з урахуванням уточнення, та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх необгрунтованість.

В судове засідання 08 листопада 2023 року учасники справи не з`явились, будучи повідомленими належним чином, однак 29 серпня 2022 року представником позивача подана заява, в якій сторона позивача просить розглядати справу без участі позивача та її представника, на задоволенні позовних вимог в повному обсязі наполягали.

08 листопада 2023 року через канцелярію суду відповідач та її представник подали клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання 08 листопада 2023 року не з`явився, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надавав, однак в раніше проведених судових засіданнях висловив свою позицію щодо позовних вимог та не заперечував проти їх задоволення. Також представник третьої особи в судовому засіданні 04 грудня 2017 року пояснила, що у 2012 році створено ОСББ «Артемівський» в будинку АДРЕСА_3 , до складу якого входять три будинку. ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 не проживав з 2005-2007 року, довгий час квартира була пуста, він не сплачував платежі та внески до ОСББ та за комунальні послуги, не брав участі в житті всього двору та у благоустрою будинку. Після пожежі в його квартирі дах частково відремонтовано за кошти, надані згідно за квотою, кошти виділяла міська рада.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом 08 листопада 2023 року за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши учасниківсправи,дослідивши матеріалисправи,оцінивши докази,що містятьсяв матеріалахсправи,суд вважає,що позовнівимоги підлягаютьчастковому задоволенню знаступних підстав.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК України провадження в цивільних

справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 з 2010 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за №2655, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Тараненко Л.О.

У відповідності до наданого у копії ордеру на жиле приміщення №5751 (обмінний), виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 18 листопада 1988 року, квартира АДРЕСА_1 ) видана ОСОБА_4 зі складом сім`ї 3 особи ( ОСОБА_4 , ОСОБА_6 дружина, ОСОБА_7 син). Право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 жовтня 2012 року.

У відповідності до Акту про пожежу від 20 липня 2015 року, о 05 год. 23 хв. того ж дня відбулась пожежа у квартирі АДРЕСА_1 , та пожежею знищено домашнє майно квартири АДРЕСА_2 , дерев`яне покриття над квартирами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 . Причина пожежі необережне поводження з вогнем гр. ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 на момент пожежі в ній не проживав, натомість фактично у цій квартирі тривалий час з дозволу ОСОБА_4 проживали його колишня дружина, шлюб з якою розірваний у 1989 році, та їх син ОСОБА_8 , який помер у 2013 році, що встановлено у рішенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року, яким вирішено виселити ОСОБА_6 із займаної квартири АДРЕСА_1 .

З 2008 року мешканці будинку АДРЕСА_3 неодноразово подавали заяви до ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області щодо здійснення заходів відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які постійно порушують громадський порядок, сваряться із сусідами, шкодять майну мешканців будинку навмисно, травлять домашніх тварин сусідів товченим склом, б`ють палицями та є дуже агресивними; також ані власник квартири ОСОБА_4 , ані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не сплачують жодних обов`язкових платежів за користування комунальними послугами, за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Крім цього, відповіддю Бабшкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06 вересня 2012 року на заяву ОСОБА_4 від 16 серпня 2012 року також встановлювалось фактичне проживання у зазначеній квартирі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а іншими відповідями від 17 грудня 2008 року, 21 січня 2009 року роз`яснено, що заяв від власника квартири ОСОБА_4 щодо незаконного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у його квартирі не надходило.

Суд зазначає, що в матеріалах відсутні докази належного утримання квартири ОСОБА_4 , як власником квартири АДРЕСА_2 , взяття участі в оплаті витрат по благоустрою будинку, комунальним платежам та внескам до ОСББ, який заснований в будинку з 2012 року, а на заяви ОСОБА_9 , датовані 2008 роком, яка у справі допитана як свідок, відділом внутрішніх справ надавались відповіді щодо проведення перевірки та проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

За приписами ч.3 ст. 13 та ч.6 ст. 41 Конституції України, власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Такі ж самі норми закріплені і у ч.4,5 ст. 319 ЦК України.

У відповідності до вимог ст. 151 Житлового кодексу України, громадяни,які маютьу приватнійвласності жилийбудинок (квартиру),зобов`язанізабезпечувати йогосхоронність,провадити засвій рахунокпоточний ікапітальний ремонт,утримувати впорядку придомовутериторію.

За нормою ч.1 ст. 177 Житлового кодексу України, громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Судомвстановлено,що ОСОБА_4 ,як власникквартири АДРЕСА_1 ,починаючи змоменту вселенняу зазначенуквартиру та,зокрема,на моментпожежі уквартирі,яку вчинила ОСОБА_6 у 2015році,не бравучасті вутриманні своєївласності тане бравучасті узабезпеченні схоронностіквартири,достеменно будучиобізнаним пропряму загрозуз боку ОСОБА_6 ,яка фактичнобез відповіднихправових підставтам проживала,що встановленов рішенніБабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 11листопада 2014року.Тобто,протягом доситьтривалого часудо початкувиконання упримусовому порядкусудового рішенняпро виселення ОСОБА_6 ,власник ОСОБА_4 не додержувавсяналежним чиномправил утримання квартири в будинку та прибудинкової території, як і не додержався правил пожежної безпеки, що призвело до виникнення пожежі, вчиненої ОСОБА_6 , яку він, як власник квартири, добровільно туди вселив.

Зазначені обставини ОСОБА_4 підтверджував особисто за життя при розгляді цієї справи, а тому суд приходить до висновку, що саме така винна бездіяльність ОСОБА_4 і стала у причинному зв`язку з виникненням пожежі 20 липня 2015 року у його квартирі АДРЕСА_1 (тоді Дніпропетровську), що свідчить про наявність у ОСОБА_4 на момент пожежі настання цивільно-правової відповідальності перед позивачем, як власником квартири АДРЕСА_2 а у тому ж будинку, яка погоріла 20 липня 2015 року, який, в силу ст. 386 ЦК України, має право на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Разом з цим, за відомостями наданої у копії спадкової справи №325/2016, відкритої Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 12 квітня 2016 року.

ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом від 05 грудня 2012 року, яким останній заповідав ОСОБА_2 належну йому квартиру АДРЕСА_1 .

За приписами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст. 1230 ЦК України, до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Отже, ОСОБА_2 успадкувала разом із квартирою, яку заповідав їй ОСОБА_4 , і його обов`язок, який був на момент його смерті у квітні 2016 року щодо відшкодування шкоди, завданої винною бездіяльністю власника квартири ОСОБА_4 позивачеві, що встановлено судом у цій справі.

Разом з цим, судом встановлено, що з метою встановлення розміру нанесеної позивачем матеріальної шкоди та визначення ринкової вартості витрат на відновлення квартири позивача ОСОБА_3 , останній, за договором на проведення експертизи від 28 серпня 2015 року №15/08-11 з ТОВ С-Тиматика, отримав Звіт №282 щодо оцінки вартості витрат на відновлення пошкоджень квартири АДРЕСА_1 від 31 серпня 2015 року, де ринкова вартість витрат на відновлення квартири встановлена у розмірі 186 900 грн., що і є матеріальними збитками позивача, за відшкодування яких він звернувся до суду.

Актом огляду оцінщика стану жилих приміщень за адресою АДРЕСА_5 , визначено ряд пошкоджень по всій квартирі внаслідок пожежі та її ліквідації. Також в Акті зазначено, що сторона ОСОБА_4 не з`явилась для огляду пошкоджень.

Заперечуючи проти розміру матеріального збитку, відповідач ОСОБА_2 заявляла в ході судового розгляду справи клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, в чому їй сприяв суд, призначивши своєю ухвалою проведення такої експертизи, однак ОСОБА_2 не провела оплату цієї експертизи та висновок експертів так і не був наданий, що належить вважати недоведеністю з боку відповідача ОСОБА_2 іншого розміру шкоди на відновлення квартири позивача, а тому суд доходить висновку про присудження до стягнення з ОСОБА_2 186 900 грн. матеріальної шкоди.

Також судом встановлено, що до матеріальної шкоди належить віднести і 6 850 грн. за купівлю дивану Антарес, що підтверджується товарним чеком від 27 грудня 2011 року з відміткою сплачено, який погорів у квартирі позивача у 2015 році, купівлю плівки на загальну суму 1060 грн., що підтверджується товарними чеками з датою продажу 26 та 28 липня 2015 року, враховуючи вчинення пожежі 20 липня 2015 року, що спростовує твердження сторони відповідача про недоведеність використання цієї плівки саме внаслідок пожежі, а також купівлю нового дивану Антарес вартістю 13 000 грн., що підтверджується рахунком № НОМЕР_2 від 28 серпня 2015 року, де платником зазначений ОСОБА_3 з визначенням адреси АДРЕСА_5 .

Разом з цим суд вважає недоведеним стороною позивача витрат щодо купівлі набору корпусних меблів (кухні) у розмірі 68380 грн., оскільки в матеріалах справи міститься лише рахунок-фактура №7 від 07 вересня 2015 року, який є дійсним до 17 вересня 2015 року, з розбивкою вартості меблів, що не свідчить про фактичну оплату такої суми позивачем ОСОБА_3 , тому в цій частині вимог належить відмовити.

Також, не є підтвердженим жодними письмовими доказами і витрати позивача на ремонт покрівлі даху, який ОСОБА_3 здійснив до пожежі на загальну суму 16763 грн, враховуючи вартість матеріалів та вартість робіт, як і не доведено ним придбання та встановлення нового лічильника газу замість пошкодженого, який вийшов з ладу в результаті пожежі на суму 930 грн., тому і в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Розглядаючи вимоги щодо витрат позивача на проїзд у маршрутному таксі у зв`язку із винайманням для його сім`ї орендованої квартири на час відновлення квартири АДРЕСА_1 на загальну суму 3780 грн. за майже два роки, суд відзначає, що жодного письмового доказу оплати такого проїзду позивачем не надано, як і не доведено необхідності таких поїздок.

Вбачається, що в ході розгляду справи позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 07 лютого 2018 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №264.

Спадкоємцем ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , яка залучена до участі у справі як правонаступник позивача у даній справі та має процесуальний статус позивача.

Розглядаючи вимоги, заявлені за життя ОСОБА_3 в уточненій редакції, останній просив також стягнути з відповідача на свою користь вартість витрат, пов`язаних з винайманням квартири, що за два роки винаймання склало 192 000 грн. по 8000 грн. на місяць та сплату суми 4000 грн. агенції нерухомості Авангард за послуги з пошуку квартири за договором про надання послуг від 04 серпня 2015 року.

В цій частині вимог суд відзначає, що позивачем частково доведено необхідність винаймання квартири на час відновлення ремонту, а саме за період з моменту пожежі 20 липня 2015 року по фактичне виконання будівельних робіт з відновлення даху будинку, перекриттів та іншого в пошкодженому будинку, які проводились за рахунок місцевого бюджету.

У відповідності до Акту №1 від 16 серпня 2016 року, будівельні роботи з розрахунками одиничної вартості було виконано, а тому позивачем не доведено неможливість проживання в квартирі АДРЕСА_2 а після виконання місцевою владою будівельних робіт у 2016 році, враховуючи, що вже у серпні-вересні 2015 року позивач замовляв та купляв нові меблі у квартиру.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що починаючи з 04 серпня 2015 року за договором оренди жилого приміщення, укладеного 04 серпня 2015 року між ОСОБА_1 , яка, до того ж, на момент розгляду справи є позивачем у справі, та ОСОБА_10 , який здав в оренду ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_6 з орендною платою 8000 грн. на місяць, та до фактичного виконання будівельних робіт за Актом №1 від 16 серпня 2016 року, належить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн. за послуги агенції нерухомості Авангард з пошуку квартири та 96 000 грн. за 12 місяців винаймання квартири за ціною 8000 грн. на місяць, в іншій частині належить відмовити.

Розв`язуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_4 , який за життя мав у справі процесуальний статус відповідача та винна бездіяльність якого призвела до порушення майнових прав позивача, помер до ухвалення рішення у цій справі та до моменту його смерті не було присуджено судом відшкодування моральної шкоди, тому у цій частині вимог належить відмовити повністю.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути матеріальну шкоду у загальному розмірі 306 910 грн. (186 900 грн. + 6850 грн. + 1060 грн. +13 000 грн. + 4000 грн. + 96 000 грн.), в іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог, суд враховує те, що відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Також, належить,на підставіст.141ЦПК України,відшкодувати відповідачемпозивачеві судовийзбір урозмірі 3069грн.,який єспівмірним іззадоволеними позовнимивимогами позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-82,89,141,259,263-265, 352-356, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Артемівський, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , матеріальну шкоду у загальному розмірі 306 910 грн. та понесені витрати по справі - судовий збір у розмірі 3069 грн., а всього 309 979 грн. (триста дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень).

В іншій частині позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева