Ухвала

від 25.07.2024 по справі 308/10218/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10218/24

1-кс/308/4365/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №42023070000000094 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №42023070000000094 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України,, про арешт майна.

Клопотання обґрунтовує тим, що У провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023070000000094 від 14 квітня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України.

Зокрема, встановлено, що гр. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою у складі групи осіб разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , з корисливих мотивів, займались організацією незаконного переправлення осіб чоловічої статі, призивного віку за кордон, поза межами пунктів пропуску за грошову винагороду.

Даний факт встановлений та підтверджений наданими показами свідків ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , які повідомили що 11.07.2024 близько о 21.25 годині за вказівкою та координацією ОСОБА_5 , до визначеного ним місця де очікували ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 прибув автомобіль червоного кольору «джип», під керуванням якого був ОСОБА_6 , та який безпосередньо в подальшому перевіз даних осіб до річки Боржава та на надувному човні переправив їх на берег річки зі сторони Угорщини, тобто останній виконував роль провідника, та учасника даної злочинної групи яка документується.

12.07.2024 в період часу з 13.15 - 14.55 год. в приміщенні комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 , за участі ОСОБА_5 проведено огляд місця події на підставі письмового дозволу, в ході якого було виявлено та вилучено грошові банкноти в кількості 14300 доларів США, та інші речі згідно до протоколу.

12.07.2024 15.00 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 12.07.2024 о 17.39 год. відповідно до ст. ст. 36, 42, 276, 277, 278, 481 КПК України, було здійснено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Крім цього, було проведено за участі свідків ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 пред`явлення осіб для впізнання, які впізнали особу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого що перевозив їх на автомобілі та в подальшому на надувному човні по річці Тиса до Угорщини.

Вказані обставини, які досліджені в ході досудового розслідування, в своїй сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 причетний до незаконного переправлення осіб чоловічої статі, призивного віку за кордон, поза межами пунктів пропуску за грошову винагороду, в складі групи осіб.

19.07.2024 відповідно до ст. ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , було здійснено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

22.07.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 справа №1-кс/308/4311/24, під час складання протоколу затримання о 15.45 годині щодо застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Айфон 7 плюс», без паролю, належний ОСОБА_6 , який упаковано до спеціального пакету «НУ» №WAR1111786.

22.07.2024 заступником начальника відділу СУ ГУНІ в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_3 вищеперераховані речі визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.

У разі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні цього злочину ч. 3 ст. 332 КК України - йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна.

Слідчий вказує, що у зв`язку із чим вилучені в ході обшуку телефони, потребують проведення додаткових слідчих дій та проведення комп?ютерно-технічних експертиз, здійснити перевірку на предмет наявності в них інформації, що пов`язують його із іншими фігурантами, які документуються в рамках даного кримінального провадження.

Слідчий зазначає, що з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та ефективного здійснення досудового розслідування необхідно накласти арешт на речі, вилучені в ході обшуку, з метою збереження речових доказів конфіскації майна як виду покарання.

Слідчий в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату,час і місце розгляду справи, при цьому, 23.07.2024 року подав заяву, відповідно до змісту якої просив провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду поданого клопотання повідомлений належним чином, при цьому, згідно ч. 1 ст.172КПК України його неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання. У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_6 , згідно якої просить провести розгляд клопотання про арешт майна вилученого під час затримання без його участі, рішення залишає на розсуд суду.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку з неприбуттям учасників судового провадження фіксування кримінального провадження в суді технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №42023070000000094 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України.

19 липня 2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження за №42023070000000094 від 14.04.2023 року, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, надання засобів, вчинених щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

22 липня 2024 року о 15 год. 45 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2024 року (справа № 308/10218/24, провадження 1-кс/308/4311/24), в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Айфон 7 плюс», без паролю, належний ОСОБА_6 , який упаковано до спеціального пакету «НПУ» №WAR1111786.

Постановою заступника начальникавідділу слідчогоуправління ГУНПв Закарпатськійобласті майораполіції ОСОБА_3 від 12 липня 2024 року вищевказані вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42023070000000094 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно доч.2ст.167КПК Українитимчасово вилученимможе бутимайно увигляді речей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1)підшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України, тобто є тимчасово вилученим майном.

Згідно ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Відповідно до положень ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Внесене слідчим в межах кримінального провадження за №42023070000000094 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України, клопотання про арешт майна відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК України та подано у визначений КПК України строк.

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Метою поданого клопотання про арешт майна слідчий визначив збереження речових доказів та конфіскація майна як виду покарання у відповідності до п.1, 3 ч.2 ст.170 КПК України.

Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У ч.2 ст.173КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК України). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не ухвалений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його ухвалення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Перевіряючи доводи вказаного клопотання, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого, у разі доведеності вини, останньому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження. Водночас наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст.317ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Дослідивши матеріали клопотання, оцінивши надані сторонами докази, встановивши обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту з потребами кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, а саме: мобільний телефон марки «Айфон 7 плюс», без паролю, належний ОСОБА_6 , який упаковано до спеціального пакету «НПУ» №WAR1111786, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, зберегло на собі сліди злочинної діяльності та може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Слідчий довів можливість використання зазначеного вище майна як доказу у кримінальному провадженні. Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх використання, перетворення, передачі, відчуження, оскільки існують відповідні ризики.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, оскільки не застосування такого заходу може призвести до настання негативних наслідків.

Доказів настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна для власника такого майна під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказане майно на даному етапі кримінального провадження є виправданим і необхідним, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, а відсутність такого арешту може сприяти втраті доказів.

При цьому, слідчим суддею враховано, що відповідно до положень ч. 2 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, після проведення певних процесуальних та слідчих дій, буде встановлена належність або неналежність вилученого майна до обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню, що не позбавляє права зацікавлених осіб ставити питання про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна.

У зв`язку із наведеним клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучено 22.07.2024 року під час затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме:

- мобільний телефон марки «Айфон 7 плюс», без паролю, належний ОСОБА_6 , який упаковано до спеціального пакету «НПУ» №WAR1111786.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1