Ухвала

від 03.10.2024 по справі 308/10218/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/10218/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/557/24 за апеляційною скаргою з уточненнями до неї адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2024 року задоволено клопотання заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні за №42023070000000094, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України, про арешт майна.

Накладено арешт з позбавленням права на відчуження та розпорядження вказаним майном, але без позбавлення права користування на майно, що належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1. Земельна ділянка з кадастровим номером №2110200000:01:048:0005, площа (га) 2,8, на території Берегівської міської ради, (в районі СПМК); 2. Допоміжна (господарська) будівля, загальна площа 457,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; 3. Земельна ділянка з кадастровим номером №2110200000:03:001:0298, площа (га) 0,12, на території Закарпатської області, м. Берегове, Берегівської міської ради, ділянка №13; 4. Квартира, загальною площею 66,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; 5. Квартира, загальною площею 39,6 кв.м. за адресою Закарпатська область, м. Берегове, вул. Мукачевська, будинок 34, кв. 14; 6. Житловий будинок, загальна площа 155,8 кв.м., за адресою Закарпатська область, м. Берегове, вул. Мукачевська, 36; 7. Автомобіль марки «Opel Kadett», н.з. НОМЕР_1 , 1986 р.в., червоного кольору, кузов НОМЕР_2 ; 8. Причіп бортовий марки «ЛЕВ 183141», н.з. НОМЕР_3 , 2017 р.в., сірого кольору, кузов НОМЕР_4 ; 9. Автомобіль вантажний марки «TATRA 815», н.з. НОМЕР_5 , 1988 р.в., червоного кольору, кузов НОМЕР_6 ; 10. Автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER», н.з. НОМЕР_7 , 1986 р.в., сірого кольору, кузов НОМЕР_8 .

В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

З матеріалів судового провадження вбачається, що заступник начальника відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №42023070000000094 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України, про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023070000000094 від 14.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України.

З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та ефективного здійснення досудового розслідування слідчий просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно (квартири, будинки, земельні ділянки та транспортні засоби) що на праві власності зареєстровано за підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, місто Берегово, громадянина України, українця за національністю, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , депутата Берегівської міської ради VIII скликання, члена фракція Європейська солідарність, розлученого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, з метою можливості конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації майна особи.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що клопотання слідчого про накладення арешту, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, підлягає задоволенню. Однак, що стосується вимог клопотання в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером № 2110200000:01:005:0071, площа (га) 0,0205, за адресою АДРЕСА_3 та земельну ділянку з кадастровим номером №2110200000:01:052:0018, площа (га) 0,1382, за адресою АДРЕСА_1 , то слідчий суддя не вбачав правових підстав для арешту такого майна, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні актуальні відомості, що вищезазначені земельні ділянки належать на праві власності обвинуваченому ОСОБА_6 , у зв`язку із чим у задоволенні даної частини клопотання відмовив.

В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 вказує нате, щооскаржувана ухваласлідчого суддіє незаконноюта необґрунтованою,такою,що невідповідає вимогамКПК таістотно порушуєйого вимоги,внаслідок чогопідлягає скасуванню.Вказує,що оскаржуванаухвала суперечитьзагальним засадамволодіння особоюмайном таприписам національногозаконодавства,а такожне булодоведено розумністьі співрозмірністьобмеження правакористування тарозпорядження майном. Також адвокат посилається на норми КПК України, протоколи Конвенції та рішення ЄСПЛ, які, на її думку, свідчать про незаконність прийнятого рішення слідчим суддею. Просить суд, ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотанні про накладення арешту на майно.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, власника майна, його представника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

За змістом ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до ст.319КК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. У відповідності до вимог ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 30.07.2024 відповідає не в повній мірі.

Висновок слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на майно підозрюваного є частково обґрунтованим, він в певній частині відповідає вимогам чинного КПК України про накладення арешту на майно підозрюваної особи.

Арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумної підозри вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів судового провадження Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №42023070000000094 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України.

12 липня 2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження за №42023070000000094 від 14.04.2023 року, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

29.07.2024 в межах зазначеного кримінального провадження заступник начальника відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про арешт майна.

Метою поданого клопотання про арешт майна слідчий визначив конфіскації майна як виду покарання, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України.

Відповідно до вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту для майна третіх осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК України). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду.

Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не ухвалений, апеляційний суд не має змоги передбачити ні сам факт його ухвалення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером №2110200000:01:048:0005, площа (га) 2,8, на території Берегівської міської ради, (в районі СПМК); допоміжна (господарська) будівля, загальна площа 457,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером №2110200000:03:001:0298, площа (га) 0,12, на території Закарпатської області, м. Берегове, Берегівської міської ради, ділянка №13; квартира, загальною площею 66,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; квартира, загальною площею 39,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ; житловий будинок, загальна площа 155,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 .

Крім того, автомобіль марки «Opel Kadett», н.з. НОМЕР_1 , 1986 р.в., червоного кольору, кузов НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_9 ; причіп бортовий марки «ЛЕВ 183141», н.з. НОМЕР_3 , 2017 р.в., сірого кольору, кузов НОМЕР_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_10 ; автомобіль вантажний марки «TATRA 815», н.з. НОМЕР_5 , 1988 р.в., червоного кольору, кузов НОМЕР_6 , згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_11 ; автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER», н.з. НОМЕР_7 , 1986 р.в., сірого кольору, кузов НОМЕР_8 належать на праві власності ОСОБА_6 .

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Прокурором не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд мав би прийти до переконання, що такий ступінь втручання держави у права та свободи власника майна відповідає потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах не порушує справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, при вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Проте, при вирішенні питання про арешт майна ОСОБА_6 , слідчий суддя належним чином не перевірив та не обґрунтував мету та правову підставу для арешту, пославшись лише на забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника (володільця) майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою конфіскації майна як виду покарання, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України.

Як слідує з наданих копій документів, а саме: попереднього договору купівлі-продажу від 09 серпня 2022 року, який укладений між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_10 , об?єкти нерухомості: допоміжна (господарська) будівля, загальною площею 457,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером №2110200000:03:001:0298, площа (га) 0,12, на території Закарпатської області, м. Берегове, Берегівської міської ради, ділянка №13; квартира, загальною площею 39,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 не належать ОСОБА_6 ; розписки від 09.08.2022 написаної ОСОБА_6 про отримання ним коштів від ОСОБА_10 про продажзазначених об?єктівнерухомості;попереднього договорукупівлі-продажувід 16серпня 2024року,який укладенийміж продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_11 ,об?єкт нерухомості-квартира,загальною площею66,7кв.м.за адресою АДРЕСА_2 ,також неналежить ОСОБА_6 .

Отже, при розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею не повністю дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді не відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя необґрунтовано наклав арешт на:

1.допоміжну (господарську) будівлю, загальна площа 457,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; 2.земельну ділянку з кадастровим номером №2110200000:03:001:0298, площа (га) 0,12, на території Закарпатської області, м. Берегове, Берегівської міської ради, ділянка №13; 3.квартиру, загальною площею 66,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; 4.квартиру, загальною площею 39,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, з метою можливості конфіскації майна як виду покарання.

За таких обставин, апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2024 року підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2024 року скасувати в частині накладення арешту на майно: допоміжну (господарську) будівлю, загальна площа 457,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером №2110200000:03:001:0298, площа (га) 0,12, на території Закарпатської області, м. Берегове, Берегівської міської ради, ділянка №13; квартиру, загальною площею 66,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; квартиру, загальною площею 39,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 .

В решті ухвалу слідчого судді від 30 липня 2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді