Ухвала

від 23.07.2024 по справі 914/423/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"23" липня 2024 р. Справа № 914/423/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства Ходорівводоканал Ходорівської міської ради Львівської області б/н від 05.07.2024

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 суддя: Трускавецький В.П., м. Львів,

у справі №914/423/24

за позовом фізичної особи-підприємця Данчевського Ігора Івановича, с. Дем`янка-Лісна Стрийського р-ну Львівської обл.,

до відповідача комунального підприємства Ходорівводоканал Ходорівської міської ради Львівської області, м. Ходорів Львівської обл.,

про стягнення 715 187,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Західного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга Комунального підприємства Ходорівводоканал Ходорівської міської ради Львівської області б/н від 05.07.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 в справі № 914/423/24.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Комунального підприємства Ходорівводоканал Ходорівської міської ради Львівської області б/н від 05.07.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 в справі № 914/423/24 та рекомендовано скаржнику, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 в справі № 914/423/24.

19.07.2024 на адресу суду від Комунального підприємства Ходорівводоканал Ходорівської міської ради Львівської області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, за змістом якого апелянт посилається на практику ЄСПЛ та зазначає, що для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду слід враховувати наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі.

В обгрунтування наявності публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі апелянт посилається на те, що за заявою позивача (ФОП Данчевського І.І.) відкрито виконавче провадження, що матиме наслідком арешт всіх рахунків підприємства та залишення міста Ходорів без водопостачання та відводу каналізаційних стоків, які одразу попадуть в річку Дністер разом з технічним мастилом з підірваної електропідстанції ПС-750 кВ «Західноукраїнська».

Також, апелянтом в обгрунтування підстав поновлення строку на апеляційне оскарження наведено тотожні підстави, які ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 визнані неповажними (комунальне підприємство не має штатного юриста, пошкоджена внутрішня база даних системи Мегаполіс в якій здійснюється документообіг установи (відповідача), підприємство є об`єктом критичної інфраструктури).

22.07.2024 на адресу суду від Комунального підприємства Ходорівводоканал Ходорівської міської ради Львівської області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування поданого клопотання, апелянт зазначає:

-27.12.2022 відповідно до протоколу № 5 від 27.12.2022 року було проведено позачергове засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайної ситуації, на якому розглядалася подія щодо витоку трансформаторної оливи на території села Бородчиці Ходорівської міської ради та потрапляння її в річку Дністер в наслідок ракетних обстрілів російською федерацією об`єкта критичної інфраструктури ПС 750 «Західноукраїнська»;

-17.03.2023 відповідно до протоколу № 3 від 17.03.2023 року було проведено засідання штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру на території села Бородчиці Ходорівської міської ради Стрийського району щодо ходу виконання робіт з ліквідації НС техногенного характеру на території села Бородчиці Ходорівської міської ради Стрийського району, а саме щодо відкачування нафтопродукту з маслозбірників підприємства.

Також, апелянт в клопотання від 22.07.2024 повторно (так як в клопотання від 19.07.2024) посилається на те, що внаслідок відкриття виконавчого провадження в цій справі вже почались неконтрольовані відключення електроенергії в місто вже не подається вода до помешкань людей, працює державна комісія з надзвичайних ситуацій Львівської обласної військової адміністрації.

Таким чином вважає, що не поновлення строку в цій справі буде мати наслідком екологічну катастрофу через повне забруднення річки Дністер, технічним мастилом з підірваної електропідстанції ПС-750 кВ «Західноукраїнська» та каналізаційними стоками, які не відкачуються.

Обговорюючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд відхиляє доводи про проведення позачергове засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайної ситуації (протокол № 5 від 27.12.2022 року) та проведення засідання штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру на території села Бородчиці Ходорівської міської ради Стрийського району (протокол № 3 від 17.03.2023 року), оскільки виникли до дати оскаржуваного рішення в справі 13.05.2024, а тому підстави наведені апелянтом для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення є неповажними.

Доводи про відкриття виконавчого провадження в цій справі, неконтрольованого відключення електроенергії, відсутність подання води до помешкань, роботи державної комісії з надзвичайних ситуацій Львівської обласної військової адміністрації, апеляційним судом відхиляються, оскільки документально не обгрунтовані.

З огляду на викладене, відсутні підстави для врахування судом практики ЄСПЛ про наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно або через уповноваженого представника здійснює свої процесуальні права та обов`язки.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

Розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа Мушта проти України); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи Рябих проти Росії, Устименко проти України); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи Безруков проти Росії, Брумареску проти Румунії).

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справа Пономарьов проти України), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа Мельник проти України).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги вказані апелянтом у заяві, визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено недотримання апелянтом положень п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що тягне за собою наслідок у вигляді залишення апеляційної скарги без руху в силу застосування ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без руху апеляційної скарги комунального підприємства Ходорівводоканал Ходорівської міської ради Львівської області б/н від 05.07.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 в справі № 914/423/24 з підстав визначених в ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

залишити без руху апеляційну скаргу Комунального підприємства Ходорівводоканал Ходорівської міської ради Львівської області б/н від 05.07.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 в справі № 914/423/24.

Скаржнику, протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 в справі № 914/423/24.

Учасникам справи повідомити суду їхні офіційні електронні адреси з метою здійснення судових викликів та повідомлень у порядку, що визначений статтями 120, 242 ГПК України шляхом надсилання судових рішень в електронній формі.

Ухвалу надіслати учасникам справи, в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя доповідач) С.М. Бойко