Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/12561/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/12561/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Павлов Р.В. (самопредставництво)

від відповідачів-1,-2: Лазько С.В. (посвідчення адвоката № 3145/10 від 23.11.2006)

від відповідача-2: Парицька Н.О. (довіреність, посвідчення адвоката № 2259/10 від 29.05.2003)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 (повний текст рішення підписано 06.11.2023)

у справі № 910/12561/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Рибальський"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД"

про стягнення 15 844 672,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Рибальський" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" про солідарне стягнення з відповідачів-1,-2 пайового внеску у розмірі 15 844 672,88 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідачі-1,-2, які виступили замовниками будівництва по об`єкту "Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва) (Стадія "П", 4-й пусковий комплекс - житловий будинок з центром розвитку дитини) на вул. Електриків, 21-23, 23-Б у Подільському районі м. Києва не звернулися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, чим порушили права та інтереси позивача на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, що передбачено положеннями п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та відповідно стало підставою для звернення до суду першої інстанції з даним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12561/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Рибальський" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ДТД" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в розмірі 15 844 672,88 грн та судовий збір - 190 136,07 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами-1,-2 не виконано обов`язку зі сплати пайового внеску до бюджету міста Києва, а відтак порушено права позивача на отримання коштів на розвиток інфраструктури міста Києва, що відповідно свідчить про правомірність заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12561/23 повністю. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, судом першої інстанції не було враховано те, що в період дії положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме до 01.01.2020 між відповідачами-1,-2 та позивачем договору про сплату пайової участі укладено не було, а отже на думку відповідача-2, правова підстава для сплати пайової участі відсутня.

Крім того, відповідач-2, зауважує на тому, що положення пп. 3 п. 2 розділу ІІ Закону України № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" не можуть застосовуватися до відповідачів-1,-2, оскільки норми, зазначені в даному підпункті застосовуються до замовників будівництва, які почали будівництво об`єкта на земельній ділянці лише в період 2020 року, тоді як відповідачами-1,-2, як замовниками будівництва, виконання будівельних робіт по зведенню об`єкта розпочалося ще у 2017 році.

До Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просив суд долучити до матеріалів справи, у якості доказів, додатки, які додані до письмових пояснень. Вказане клопотання судовою колегією в судовому засіданні 08.05.2024 залишено без розгляду на підставі ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст відзиву апеляційної скарги та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що відповідачі-1,-2 розпочали будівництво до 2020 року, об`єкт будівництва ввели в експлуатацію у 2021 році, однак після 01.01.2020 протягом 10 робочих днів не звернулись до позивача щодо отримання розрахунку та не сплатили внески пайової участі, чим не виконали встановлений законом обов`язок та порушили права та інтереси територіальної громади міста Києва.

Узагальнений виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12561/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12561/23.

До Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналів квитанцій про сплату судового збору та заява про долучення до матеріалів справи належним чином завіреної відповіді № 267473 про наявність зареєстрованого скаржником електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12561/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

На виконання вищезгаданої ухвали, скаржником 17.01.2024 подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про долучення до матеріалів доказів в підтвердження надсилання відповідачу-1 копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками на його юридичну адресу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12561/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 задоволено клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи; розгляд справи № 910/12561/23 відкладено на 20.03.2024.

20.03.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку із вiдсутнiстю в суді апеляційної інстанції інтернет зв`язку, внаслiдок аварiйно-ремонтних робiт на стороні інтернет провайдера, про що Північним апеляційним господарським судом складено акт від 20.03.2024 щодо знеструмлення електромережi суду, вихiд з ладу сервера автоматизованої системи та iншi умови, що впливають на безперебiйнiсть та функцiонування автоматизованої системи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 розгляд справи № 910/12561/23 призначено на 08.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 08.05.2024 оголошено перерву до 26.06.2024.

26.06.2024 до початку судового засідання від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у вигляді клопотання, в яких відповідач-2 просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи додані до

В судове засідання, яке відбулося 26.06.2024, з`явилися представники позивача та відповідачів-1,-2, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Заслухавши думку представників сторін щодо поданого 26.06.2024 клопотання відповідача-2 у вигляді додаткових пояснень, колегія суддів дійшла висновку про приєднання даного клопотання у вигляді додаткових пояснень з доданими до нього додатками до матеріалів справи та поновити процесуальних строк на подання цих документів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.11.2017 Державною архітектурно - будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113173281806 по об`єкту будівництва "Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва) (Стадія "П", 4-й пусковий комплекс - житловий будинок з центром розвитку дитини)" на вул. Електриків, 21-23, 23-Б у Подільському районі м. Києва. Замовникам вказаного вище будівництва визначено відповідачів-1,-2.

26.08.2021 Державною архітектурно - будівельною інспекцією України видано сертифікат № ІУ 123210721598 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, а саме: "Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва) (VII черга будівництва. Коригування)" по вул. Електриків, 21-23, 23-Б у Подільському районі м. Києва. Замовниками вказаного будівництва є відповідачі-1,-2.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній здійснено зокрема на підставі сертифіката про готовність до експлуатації об`єкта, виданого Державною архітектурно - будівельною інспекцією України 26.08.2021 та у відповідності до п.п. 6.4.2 та 6.4.1 п. 6.4 Порядку (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), що за підрахунками позивача в загальному складає 15 325 857, 18 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять заперечень відповідачів-1,-2 щодо заявлених позовних вимог і доказів належного виконання зазначеного вище обов`язку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12561/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Рибальський" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ДТД" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в розмірі 15 844 672,88 грн та судовий збір - 190 136,07 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

За ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Колегія суддів зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин була чинною ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" яка встановлювала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1).

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2).

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3).

До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; 7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); 10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; 11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення; 12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості; 13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 14) об`єктів, що споруджуються на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (ч. 4).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5).

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків (ч. 6).

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону (ч. 7).

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч.8).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9).

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (ч. 10).

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (ч. 11).

Статтю 40 Закону № 3038-VI виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX ).

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Встановлено, що протягом 2020 замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Зі змісту ст. 40 Закону № 3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком забудовника.

За змістом Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Проте, у випадку якщо замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлює, що встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Проте, судом першої інстанції при прийнятті рішення про солідарне стягнення з відповідачів-1,-2 пайового внеску 15 844 672, 88 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету допущено неправильне застосування ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, що встановлює зобов`язання повернення безпідставно збережених грошових коштів, а не виконання обов`язку в натурі.

Крім того, колегія суддів зазначає про передчасність висновків суду першої інстанції з посиланням на положення п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX та Порядок, затверджений Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033), про наявність у відповідачів-1,-2, як замовників будівництва обов`язку перерахувати органу місцевого самоврядування кошти пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у заявленому розмірі з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлювала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктами 2, 5, 6 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури.

Крім того, підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX також встановлено, що пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема: будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури.

В користуванні відповідача-1 знаходились земельні ділянки: 85:319:006, 85:319:019, 83:319:020.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" та відповідачем-1 було укладено генеральну угоду про комплексну забудову території, відповідно до п. 2.1 якої сторони погодили спільну організацію та реалізацію сторонами низки організаційних, фінансово-господарських, юридичних та інших заходів, спрямованих на комплексну забудову території проекту, проведення конкурсу на комплексну забудову території проекту, залучення інвестора для здійснення комплексної забудови території проекту, залучення всіх землекористувачів в межах території проекту задля спільної реалізації забудови.

Під територією проекту розуміється "Комплексна забудова території в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальська у Подільському районі міста Києва". В межах комплексної забудови передбачається будівництво об`єкту соціального призначення.

Відповідно до п. 2.3 генеральної угоди одним з етапів реалізації проекту є організація і проведення інвестиційного конкурсу стосовно визначення переможця щодо визначення найкращого варіанту комплексної забудови території кварталу у складі земельних ділянок з кодом 85:319:006, 85:319:018, 83:319:020, 85:319:028, 85:319:026, 85:319:034, 85:319:027, 85:319:033 та визначення найкращої інвестиційної пропозиції щодо створення об`єкту на вказаних земельних ділянках за умови комплексного девелопменту території переможцем інвестиційного конкурсу.

В подальшому, ПАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" та відповідач-1 було проведено конкурс на здійснення комплексної забудови, за результатами якого обрано переможця, яким став відповідач-2, з відповідним укладенням договору про інвестування та делегування функцій замовника № 01 від 01.08.2016.

Відповідно до договору № 1507/181/ДПТ з Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було розроблено проект детального плану території у межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальська у Подільському районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальської дороги у Подільському районі м. Києва" від 29.09.2016 № 96/1100, відповідно до ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР та рішення Київради "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" від 13.11.2013 № 518/10006 затверджено детальний план території в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальської дороги у Подільському районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічних показників та основних положень з графічними матеріалами).

11.07.2017 між відповідача-2 та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:85:319:0088. Договір укладено на 25 років. Цільове використання (вид використання) - для житлової та громадської забудови.

24.11.2017 Державною архітектурно-будівельна інспекцією України було видано відповідачів-1,-2 дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113173281806 на об`єкт будівництва "Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва)" (Стадія "П", 4-й пусковий комплекс - житловий будинок з центром розвитку дитини) на вул. Електриків 21-23, 23-Б у Подільському районі м. Києва".

18.08.2021 Державною архітектурно - будівельною інспекцією України видано сертифікат № ІУ 123210721598 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, а саме: "Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва) (VII черга будівництва. Коригування)" по вул. Електриків, 21-23, 23-Б у Подільському районі м. Києва.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на дату затвердження детального плану території) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

За змістом Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальської дороги у Подільському районі м. Києва зазначено, що за санітарно-гігієнічними параметрами стану навколишнього природного середовища та за нормами санітарних правил планування і забудови територій ділянка в межах детального плану території придатна для комплексної забудови з об`єктами житлового, громадського, адміністративного призначення, об`єктами соціальної інфраструктури та паркінгами. Розміщення житлово-громадських об`єктів на територіях підприємств та комунально-складських об`єктів, намічених для реструктуризації, можливе лише після здійснення оздоровчих заходів, що забезпечать нормативну якість середовища, підтверджену відповідними дослідженнями.

Положеннями ст. 33 Закону № 3038-VІ визначено, що комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об`єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території.

Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт, а також детального плану території - будівництво даного об`єкту є комплексною забудовою, яка здійснювалася за результатами інвестиційних конкурсів, що охоплюється п. 5 ч. 4 ст. 40 Закону № 3038-VІ.

Також колегія суддів зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19 зауважив, що щодо звільнення від сплати коштів пайової участі замовників об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури, то зазначена норма застосовується у випадку, коли замовник будівництва об`єкта основного призначення на виділеній йому під таке будівництво земельній ділянці одночасно з будівництвом об`єкта споруджує на цій земельній ділянці об`єкт соціальної інфраструктури, який призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону чи району - дошкільний чи навчальний заклад, заклади медичного чи оздоровчого призначення, центри соціальної реабілітації чи соціальної допомоги, інтернати, будинки пристарілих, соціальні аптеки, будівлі побутового обслуговування, громадського харчування тощо, які замовник будівництва погоджується збудувати добровільно за погодженням із органом місцевого самоврядування в рамках планового забезпечення відповідної території (мікрорайону, району) необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з відповідною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території).

Згідно з додатком до рішення № 96/1100 до Основних техніко-економічних показників детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальської дороги у Подільському районі м. Києва, зокрема, входять: дошкільні навчальні заклади; загальноосвітні навчальні заклади; навчально-виховні комплекси.

Відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 24.11.2017 № ІУ113173281806 та сертифікату від 26.08.2021 № ІУ 123210721598 в межах комплексної забудови було передбачено і реалізовано будівництво центру розвитку дитини (школи та дитячого садочка).

Як вбачається з розпоряджень Київської міської військової адміністрації від 18.07.2023 № 503, 504 Приватному закладу освіти (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), ідентифікаційний код 44577710, видано ліцензію на провадження освітньої діяльності на рівні повної загальної середньої освіти за рівнем початкової освіти та базової середньої освіти за місцем освітньої діяльності: Україна, 04176, м, Київ, Набережно-Рибальська дорога, будинок 5-а.

Крім того, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 910/19020/17, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19 вказав, що Закон України № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлює умовою для незалучення замовника до пайової участі передачу споруджених об`єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва та не вимагає, щоб вартість будівництва об`єктів соціальної інфраструктури дорівнювала або перевищувала розмір пайової участі за об`єктом.

Наведене свідчить про відсутність у відповідачів-1,-2 обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту через розповсюдження на спірні правовідносини ч. 4 ст. 40 Закону № 3038-VІ.

Враховуючи, наявність підстав для застосування до спірних правовідносин п.п. 2, 5, 6 ч. 4 ст. 40 Закону № 3038-VІ, відсутні підстави для залучення відповідачів-1,-2, як замовників будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що свідчить про відсутність у відповідачів-1,-2 обов`язку зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту та відповідно відсутність у відповідачів-1,-2 обов`язку з повернення грошових коштів у заявленій у позові сумі, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень Цивільного кодексу України, внаслідок чого припустився помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, наведені аргументи відповідачем-2 у апеляційній скарзі та письмових поясненнях, колегія суддів вважає документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи спростовуються матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12561/23 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 23Б; ідентифікаційний код 40039630) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 285 204,10 грн (двісті вісімдесят п`ять тисяч двісті чотири грн 10 коп.).

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/12561/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.07.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська