Рішення

від 09.07.2024 по справі 910/2882/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2024Справа № 910/2882/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Північного офісу Держаудитслужби

2. Вінницької обласної ради

до 1. Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТАЛ ЛЮКС"

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним договору та стягнення 937 999, 20 грн

за участю представників:

від прокуратури: Дергунов Д.С.

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: Сенів А.М.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунальної установи «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛ ЛЮКС» про визнання недійсним договору про публічну закупівлю, як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків відповідної недійсності та стягнення 937 999, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2021 №72/46-р/к в справі №03-06/21-19, яким встановлено про порушення ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» законодавства про захист економічної конкуренції, що є підставою для визнання договору №03-07/2018-1, укладеного 26.03.2018 між Комунальною установою «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛ ЛЮКС» за результатами проведення процедури закупівлі UA-2018-02-17-000045-c, недійсним, як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

20.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2882/24, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

04.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшли пояснення по справі та клопотання про розгляду справи без участі сторін.

У судовому засідання 09.04.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 23.04.2024.

12.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшло клопотання про розгляду справи без участі сторін.

22.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-2 надійшло клопотання про долучення доказів по справі та відзив на позов.

У судовому засідання 23.04.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 07.05.2024.

26.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшло клопотання про розгляду справи без участі сторін.

29.04.2024 через канцелярію суду від Вінницької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив позивача-2.

30.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника Вінницької обласної ради надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в справі №910/2882/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

02.05.2024 через канцелярію суду від Вінницької окружної прокуратури надійшла заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 заяву Вінницької обласної ради задоволено, постановлено судові засідання проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку, забезпечити участь представника Вінницької обласної ради у розгляді справи № 910/2882/24 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 07.05.2024 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.05.2024.

Представник прокуратури у судовому засіданні 28.05.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 28.05.2024 надав пояснення по суті позову, проти позовних вимог заперечив.

У судовому засідання 28.05.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 09.07.2024.

26.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшло клопотання про розгляду справи без участі сторін.

04.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в справі №910/2882/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 заяву Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" задоволено, постановлено судові засідання проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку, забезпечити участь представника Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" у розгляді справи №910/2882/24 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 09.07.2024 з`явились представники прокуратури та позивача-2. Представники позивача-1, відповідачів та третьої особи у судове засідання не з`явились, про розгляд справи по суті повідомлені ухвалою суду від 28.05.2024.

У судовому засіданні 09.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокуратури

Вінницька окружна прокуратура в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Комунальною установою "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" 17.02.2018 в електронній системі закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі послуг зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-02-17-000045-C), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-02-17-000045-c.

Відповідно до протоколу засідання комітету Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" № 41 від 07.03.2018 визначено переможцем закупівлі ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» з ціновою пропозицією 937 999,20 грн.

26.03.2018 між Комунальною установою "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" та ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» укладено договір № 03-07/2018-1, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати згідно кошторису наступні види робіт на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 106: ДК 021:2015: 51310000-8 - послуги зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури.

Прокуратура мотивуючи позовні вимоги зазначає, що ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» та інший учасник закупівель ПП «ІНФОР-М-ТАКСІ» для участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а тому внаслідок узгодженості поведінки вказаних учасників, право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників (ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС») одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати торгів.

В обґрунтування зазначених обставин прокуратура посилається на рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2021 № 72/46-р/к у справі № 03-06/21-19, яким встановлено, що під час проведення спірної закупівлі ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» та ПП «ІНФОР-М-ТАКСІ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Також прокуратура звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №911/1861/22, яке набрало законної сили 21.02.2023, задоволено позов Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» 68 000,00 грн штрафу, накладеного рішенням АК ПЗМТВ АМКУ від 24.09.2021 № 72/46-р/к та 68 000,00 грн пені.

За доводами прокуратури, порушення ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Звертаючись до суду з позовом, прокуратура посилається на те, що придбання Комунальною установою "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" послуг відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендеру її видимості, договір про публічну закупівлю від 26.03.2018 № 03-07/2018-1 підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС», на підставі ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Крім того, Вінницька окружна прокуратура вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності договору про публічну закупівлю від 26.03.2018 № 03-07/2018-1, оскільки наявний умисл лише у ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» як сторони оспорюваного договору, а одержані останнім кошти у сумі 937 999,20 грн за оспорюваним правочином повинні бути повернуті Комунальній установі «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку», як іншій стороні договору, відтак отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.

Позиція позивача-1

Північний офіс Держаудитслужби надав пояснення по справі, в яких зазначив, що залучення Північного офісу Держаудитслужби як позивача у справах, підставою для подачі позову яких є рішення інших органів, є неможливим, оскільки Північним офісом Держаудитслужби заходи державного фінансового контролю не проводилися.

Позиція позивача-2

Вінницька обласна рада заперечила проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень позивач-2 посилається на те, що послуги із встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури та надані Товариством замовнику вчасно, умови договору виконані. Отже, за доводами позивача-2, кінцева мета договору досягнута, що в повній мірі відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, проте наявність юридичного складу у вигляді мети на порушення публічних інтересів у сторін договору не обґрунтовано в позовній заяві та відповідні докази всупереч ч.1 ст.14, ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України прокурором не надані.

Позивач-2 зазначає, що прокурор, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору та посилаючись на приписи ч. 3 ст. 228 ЦК України, жодними доводами та доказами не довів наявності у сторін (сторони) умислу в настанні протиправних наслідків, як необхідної передумови для застосування цього правового механізму захисту порушеного права.

Також, позивач-2 посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, вважає, що не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства посилання в позовній заяві на рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2021 №72/46-р/к в справі №03-06/21-19.

Позивач-2 звернув увагу, що повноваження обласної Ради не передбачають безпосереднього чи загального управління об`єктами спільної власності територіальних громад області, не є абсолютними і здійснюються виключно на підставі законодавства, при цьому Вінницька обласна Рада не є суб`єктом правовідносин закупівлі, не є замовником зазначеної закупівлі в розумінні статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» та не є головним розпорядником коштів у спірній закупівлі.

Крім того, позивачем-2 заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки договір №03-07/2018-1 укладений 26.03.2018, а прокурор звернувся до суду з позовною заявою тільки 08.03.2024, тому без поважних причин пропустив трирічний строк позовної давності, визначений ст.257 ЦК України що є підставою для відмови у позові згідно ст.267 ЦК України.

Позиція відповідача-1

Відповідач-1 у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

Позиція відповідача-2

Відповідач-2 у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

Позиція третьої особи

Третя особа письмових пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову або відзиву не надала.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Заступником керівника Вінницької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної ради.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють:

- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері закупівель (Міністерство економіки України);

- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування (Державне казначейство);

- Банки (під час оплати за договорами про закупівлю);

- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України);

- Антимонопольний комітет України;

- Рахункова палата.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону. Моніторинг процедур закупівель здійснюється також щодо процедур закупівель, особливості яких передбачені у законах, що визначені у частинах восьмій та дев`ятій статті 3 цього Закону. За результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 положення "Про Державну аудиторську службу України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, Держаудитслужба може бути позивачем у даній справі, оскільки є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівлі. Питання належності або неналежності даного органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватись у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 вересня 2021 року по справі № 925/1276/19.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Для реалізації наданих повноважень органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 2 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно зі Статутом Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку", затвердженим рішенням 13 сесії Вінницької обласної Ради 8 скликання від 29 жовтня 2021 року № 257, пансіонат є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, управління яким здійснює Вінницька обласна рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Таким чином, Вінницька обласна рада також може здійснювати контроль щодо законності закупівель за бюджетні кошти та звертатися до суду.

При цьому, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, які містяться в постановах від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, відповідно до яких закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

З урахування наведеного, у даному випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної ради відповідає приписам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України та підтверджено належними доказами у справі.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура зазначає, що у 2018 році Комунальною установою «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» (надалі - замовник, відповідач-1) проведено процедуру відкритих торгів UA-2018-02-17-000045-с щодо закупівлі: Відеоспостереження та кнопки виклику (ДК 021:2015: 51310000-8 - Послуги зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури).

З метою участі у торгах пропозиції подали три учасники: ТОВ «АЙПІ-КОННЕКТ», ПП «ІНФОР-М-ТАКСІ», ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС».

Згідно з Протоколом засідання тендерного комітету замовника від 07.03.2018 № 41 переможцем торгів було визнано ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» (надалі - відповідач-2) з ціновою пропозицією 937 999,20 грн.

26.03.2018 між Комунальною установою «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛ ЛЮКС» (далі - відповідач, оператор) укладено договір № 03-07/2018-1 (далі - договір), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати згідно кошторису наступні види робіт, на об`єкті замовника, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. № 106: ДК 021:2015 - 51310000-8 - Послуги зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури.

Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість робіт по договору визначається на підставі договірної ціни (додаток №1, додаток №2, додаток №3), і становить 937 999,20 грн (Дев`ятсот тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 20 копійок) в т. ч. ПДВ - 156 333,20 грн.

За умовами п. 4.1. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 2-ох діб з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання.

Згідно п. 5.1. договору початок 26.03.2018, кінець виконання робіт 30.12.2018.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31" грудня 2018 року (п. 7.1. договору).

За доводами Вінницької обласної ради, відповідно до інформації Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації від 15.01.2024, договір №03-07/2018-1 від 26.03.2018 виконано у повному обсязі, остання оплата за договором відбулась 20.12.2018.

Рішенням Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/46-р/к визнано, що Товариство і приватне підприємство «Інфор-М-Таксі» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах щодо закупівлі: відеоспостереження та кнопки виклику (код ДК 021:2015: 51310000-8 «Послуги зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури»), які проводилися протягом лютого - березня 2018 року Комунальною установою «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» (ідентифікатор закупівлі в системі «ProZorro» №UA-2018-02-17-000045-с). За вчинення порушення, зазначеного у рішенні №72/46-р/к, накладено на ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» та Приватне підприємство «ІНФОР-М-ТАКСІ» штраф у сумі 68 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №911/1861/22, яке набрало законної сили 21.02.2023, задоволено позов ПЗМТВ АМКУ про стягнення з ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» 68 000,00 грн штрафу, накладеного рішенням АК ПЗМТВ АМКУ від 24.09.2021 № 72/46-р/к та 68 000,00 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на те, що дії ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» та ПП «ІНФОР-М-ТАКСІ» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, обмежує розвиток конкуренції у державі. Відтак, оскільки в діях ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, прокуратура в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної ради звернулась до суду з вимогою про визнання договору від 26.03.2018 № 03-07/2018-1 недійсним на підставі ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення 937 999,20 грн з ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» на користь Комунальної установи «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку», а з Комунальної установи «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» одержані ним за рішенням суду 937 999,20 грн стягнути в дохід держави.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення проведення торгів). Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України "Про публічні закупівлі"(в редакції, чинній на момент проведення торгів), закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Згідно ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент проведення торгів) закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій (ст. 20 ЗУ "Про публічні закупівлі").

Рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю. Усім іншим учасникам електронною системою закупівель автоматично надсилається повідомлення із зазначенням найменування та місцезнаходження переможця торгів (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі").

Як встановлено судом вище, за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю UA-2018-02-17-000045-с: Відеоспостереження та кнопки виклику (ДК 021:2015: 51310000-8 - Послуги зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури) між відповідачами був укладений договір від 26.03.2018 № 03-07/2018-1, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати згідно кошторису наступні види робіт, на об`єкті замовника, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. № 106: ДК 021:2015 - 51310000-8 - Послуги зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.

Як на підставу недійсності спірного договору прокуратура посилалася на те, що договір був укладений за наявності антиконкурентних узгоджених дій учасників торгів, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до частини першої та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Згідно з пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Статтею 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

На підтвердження наявності підстав вважати укладений між відповідачами договір такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, прокуратурою надано єдиний доказ - рішення Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/46-р/к, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛ ЛЮКС» та Товариство і приватне підприємство «Інфор-М-Таксі» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах щодо закупівлі: відеоспостереження та кнопки виклику (код ДК 021:2015: 51310000-8 «Послуги зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури»), які проводилися протягом лютого - березня 2018 року Комунальною установою «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» (ідентифікатор закупівлі в системі «ProZorro» №UA-2018-02-17-000045-с).

За вчинення порушення, зазначеного у рішенні №72/46-р/к, накладено на ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» та Приватне підприємство «ІНФОР-М-ТАКСІ» штраф у сумі 68 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №911/1861/22, яке набрало законної сили 21.02.2023, задоволено позов ПЗМТВ АМКУ про стягнення з ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» 68 000,00 грн штрафу, накладеного рішенням АК ПЗМТВ АМКУ від 24.09.2021 № 72/46-р/к та 68 000,00 грн пені.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, Верховний Суд навів висновок, за яким звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Так, предметом позову у справі №911/1861/22 були вимоги Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інстал Люкс» 68 000 грн штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії Відділенням АМК від 24.09.2021 №72/46-р/к «Про порушення законодавства про захист економічного конкуренції та накладення штрафу» у справі №03-06/21-19, та 68 000 грн пені, нарахованої за невиконання рішення №72/46-р/к.

Водночас, у справі № 911/1861/22 судами не досліджувалися та не встановлювалися обставини, які є підставою позову у цій справі, зокрема щодо вчинення антиконкурентних узгоджених дій учасниками торгів.

Відтак, посилання прокуратури на рішення суду у справі №911/1861/22 судом не приймаються, оскільки предметом спору є накладення штрафу у сумі 68 000 грн та стягнення пені на підставі рішення Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/46-р/к, без самостійного дослідження доказів та встановлення обставин щодо вчинення антиконкурентних узгоджених дій учасниками торгів.

Суд відзначає, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача під час проведення процедури закупівлі без доведення факту порушення позивача права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину; факту проведення процедури закупівлі всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі"; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом за результатом розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником, який визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 по справі №910/10055/20.

Однак, прокуратурою жодним чином не доведено та не надано суду жодних належних та допустимих доказів наявності підстав укладення спірного договору всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд зауважує, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Поряд з тим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

У вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина друга статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Як встановлено судом, за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішенням Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/46-р/к на відповідача-2 накладено штраф у сумі 68 000,00 грн.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСТАЛ ЛЮКС" понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами першою і другою статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Суд звертає увагу на те, що положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням.

Враховуючи вищевикладене, у разі завдання шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення спірного договору, прокуратура не позбавлена можливості пред`явити вимогу про стягнення шкоди відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Також судом враховано, що умови оспорюваного договору були виконані у повному обсязі, що підтверджується сторонами у справі. При цьому, докази щодо невідповідності виду, об`єму або якості виконаних робіт відповідачем-2, або наявності завданих замовнику збитків чи наявності інших порушень при виконанні умов договору в матеріалах справи відсутні.

За поясненням Вінницької обласної ради, послуги із встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. № 106, на підставі договору № 03-07/2018-1 від 26.03.2018 надані замовнику вчасно, умови договору виконані, відтак, кінцева мета договору досягнута, що відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

Отже, всупереч обов`язку з доказування жодних належних та допустимих доказів того, що на момент проведення торгів були вчинені антиконкурентні узгоджені дії учасниками торгів прокуратурою до матеріалів справи не надано.

Частинами першою і другою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, прокуратурою, в порядку приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним договору згідно частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову в позові про визнання недійсним договору №03-07/2018-1, укладеного 26.03.2018 між Комунальною установою «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛ ЛЮКС», як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо заявленої вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 937 999,20 грн, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Частиною 3 статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

При цьому, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним (п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009.

Враховуючи вище наведене, оскільки судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору №03-07/2018-1, укладеного 26.03.2018, вимога прокуратури про застосування наслідків недійсності правочину на підставі статті 216 ЦК України шляхом стягнення 937 999,20 грн з ТОВ «ІНСТАЛ ЛЮКС» на користь Комунальної установи «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку», а з Комунальної установи «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» одержані ним за рішенням суду 937 999,20 грн стягнути в дохід держави, не підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивачем-2 заявлено про застосування позовної давності щодо позовних вимог про визнання договору недійсним.

Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що у задоволенні зазначених вище позовних вимог суд відмовляє з підстав їх необґрунтованості, а тому суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної ради до Комунальної установи «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛ ЛЮКС» про визнання недійсним договору та застосування наслідків відповідної недійсності шляхом стягнення 937 999, 20 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на прокуратуру.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.07.2024.

Суддя О.В. Гулевець