Рішення

від 23.07.2024 по справі 911/638/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/638/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали

за позовом Спільного Українського-Латвійського підприємства «Хімімпекс», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», Київська обл., смт. Козин

про стягнення заборгованості

представники:

від позивача Хомин О.

від відповідача Гаврись Я.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Спільного Українського-Латвійського підприємства «Хімімпекс» б/н від 13.03.2024 року (вх. №2302 від 13.03.2024) (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №121/67 від 28.09.2023 року у розмірі 1499671,06 грн., з яких 1440000,00 грн. основного боргу, 41311,48 грн. пені, 8262,30 грн. 3% річних та 10097,28 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/638/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.04.2024 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.03.2024 року (вх. №3385/24 від 29.03.2024), в якому відповідач проти позову заперечує.

Представник позивача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання 16.04.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідь на відзив не надав.

У судовому засіданні 16.04.2024 року представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/638/24 на тридцять днів. Відкладено розгляд клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Відкладено підготовче засідання на 28.05.2024 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 24.05.2024 року (вх. №5559/24 від 24.05.2024).

У судовому засіданні 28.05.2024 року представники надали свої пояснення щодо справи.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року у задоволенні усного клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено та відкладено підготовче засідання на 02.07.2024 року.

Ухвалою суду від 02.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.07.2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.07.2024 року проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 23.07.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Спільним Українсько-Латвійським підприємством «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (за Договором - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (за Договором - покупець) 28.09.2023 укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів №121/67 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору. Найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатках до Договору (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Ціною договору є загальна сума цін на Продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором. Ціни на Продукцію визначаються в Додатку до Договору. Розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника в порядку, передбаченому Додатком до Договору (п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору).

Місце, строк (графік) поставки Продукції визначається в Додатках до Договору (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання передачі продукції. В разі, якщо фактична передача продукції і дата підписання Акту приймання передачі продукції не співпадають до підписання Акту приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою Покупцю на відповідальне зберігання. Право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент, передбачений в п. 5.3. Договору (п. 5.5 Договору).

Пунктом 1 Додатку №1 до Договору передбачено найменування, асортимент, кількість і ціну Продукції.

Згідно п.2 Додатку №1, загальна вартість Продукції без ПДВ: 1200000,00 грн., крім того, ПДВ 20% - 240000,00 грн., загальна вартість Продукції з ПДВ: 1440000,00 грн.

Пунктом 3 Додатку №1 передбачено умови розрахунків, а саме, протягом 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі Продукції.

Згідно п. 5 Додатку №1, строк поставки протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця з можливістю дострокової поставки, у період з дати укладання Договору по 31.12.2023.

Відповідно до п. 4 Додатку №1, Постачальник здійснює поставку Продукції залізницею (автомобільним транспортом) на умовах поставки DDP (склад Зміївської ТЕС), відповідно до правил «Інкотермс 2010».

Як зазначено позивачем, ним, на підставі заявки на постачання від 14.11.2023 №23/4614, поставлено, а відповідачем прийнято продукцію - гідразину-гідрату, що підтверджується видатковою накладною від 28.11.2023 №РН-0000471 на суму 1440000,00 грн., Актом приймання-передачі від 01.12.2023 на суму 1440000,00 грн.

Також, відповідно до п.187.1 (б) ст. 187 Податкового кодексу України, а також, на виконання п.11.2 та п.11.4 Додатку №1, позивачем складено та направлено на реєстрацію у ЄРПН податкову накладну від 28.11.2023 №474 на суму 1440000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 07.12.2023 про реєстрацію податкової накладної.

Однак, відповідач поставлену продукцію у передбачений Договором строк не оплатив, у зв`язку із чим станом на 11.03.2024 за ним утворилась заборгованість у сумі 1440000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №45/01 від 31.01.2024 про стягнення заборгованості за Договором від 28.09.2023 №121/67.

Відповідач листом №23/740 від 09.02.2024 залишив надіслану претензію без задоволення, мотивуючи це неможливістю виконання зобов`язання в частині оплати наданих послуг у строк внаслідок військових дій на території України, що, в свою чергу, погрішило фінансовий стан підприємства.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що в порушення п.п. 2.5, 2.8 Договору до позовної заяви не додано рахунків-фактур, на підставі яких та у випадку наявності яких, у ПАТ «Центренерго» настав би обов`язок по оплаті за поставлену продукції. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, факту порушення договірних зобов`язань з боку ПАТ «Центренерго» в частині оплати за поставлену продукцію та наявності заборгованості перед ТОВ «Хімімпекс».

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі, відповідач не оплатив отриману від позивача продукцію у сумі 1440000,00 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання продукції на підставі доданих до матеріалів справи видаткової накладної, податкової накладної та акту прии?мання-передачі не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1440000,00 грн. є правомірною, оскільки, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, а тому, позовні вимоги про стягнення 1440000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 41311,48 грн. пені, 8262,30 грн. 3% річних, 10097,28 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 1440000,00 грн. за період з 02.01.2024 по 11.03.2024.

Згідно п. 9.6 Договору, у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національно банку України від ціни неоплаченої Продукції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 41311,48 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 10097,28 грн. та 3% річних у сумі 8262,30 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, позовні в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно посилань відповідача на відсутність в матеріалах справи рахунку-фактури та як наслідок, відсутність у відповідача обов`язку з оплати за поставлену продукціу, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №905/2245/17 зазначено, що, стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).

Крім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи додано рахунок-фактуру від 28.11.2023 №СФ-0000478, а на підтвердження факту направлення рахунку-фактури від 28.11.2023 №СФ-0000478 до матеріалів справи долучено підписану представниками обох сторін та скріплену їх печатками товарно-транспортну накладну №б/н від 28.11.2023, за якою здійснювалося транспортування поставленої продукції в якій зазначено, супровідні документи на вантаж, які направлялися разом з продукцією, зокрема, рахунок - фактура від 28.11.2023 №СФ-0000478.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Спільного Українського-Латвійського підприємства «Хімімпекс» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Спільного Українського-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 18 А, код ЄДРПОУ 14345702) 1440000 (один мільйон чотириста сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 41311 (сорок одну тисячу триста одинадцять) грн. 48 коп. пені, 8262 (вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 30 коп. 3% річних, 10097 (десять тисяч дев`яносто сім) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 17996 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 26.07.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць