Постанова

від 23.07.2024 по справі 924/738/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/738/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д. - головуючої, судді - Баранця О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Будник К.А. (адвокат),

відповідача - Мациюк З.І. (в порядку самопредставництва),

третьої особи - Сукова Т.В. (в порядку самопредставництва)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об`єднання»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Крейбух О.Г., судді - Маціщук А.В., Розізнана І.В.)

від 15.04.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об`єднання»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Славутської міської ради

про стягнення 36 081 519,70 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У серпні 2023 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об`єднання» (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) про стягнення 36 081 519,70 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що оскільки у зв`язку з невиконанням Підприємством умов пункту 11 Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867, як це визначено договорами постачання природного газу, укладеними 21.10.2020 між позивачем та відповідачем, у березні та квітні 2021 року отримання відповідачем природного газу на підставі договорів ПСО не здійснювалося, тому у цей період природний газ набутий відповідачем без достатньої правової підстави. У зв`язку з чим Товариство просило суд стягнути з відповідача на свою користь 36 081 519,70 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу.

3. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що технічно не мав можливості впливати чи перераховувати кошти з розподільчого рахунку. Стверджував, що вартість природного газу визначена позивачем у позовній заяві не відповідає умовам договорів ПСО та нарахована безпідставно. Крім того звертав увагу, що позадоговірний характер взаємовідносин між позивачем та відповідачем відсутній, а тому застосування норми приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

На АТ НАК «Нафтогаз України» покладено спеціальні обов`язки постачати природний газ виробникам теплової енергії на умовах та у порядку, визначеними у Положенні про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (далі - Положення № 867).

Пунктом 11 Положення № 867 було визначено умови щодо належного рівня розрахунків з АТ НАК «Нафтогаз України» та погашення існуючої заборгованості, у разі виконання яких виробник теплової енергії отримував право з 01.11.2018 по 01.05.2020 придбавати природний газ у АТ НАК «Нафтогаз України». Крім того пунктом 11 Положення № 867 було визначено, що постачання природного газу здійснюється за спеціальними цінами, визначеними у такому Положенні та на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії.

5. Згідно з преамбулою договорів сторони укладали їх керуючись Положенням №867.

Так, 21.10.2020 АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» (споживач) уклали договори постачання природного газу № 20/21-7259-ТЕ-34, № 20/21-7260-БО-34, № 20/21-7261-КП-34 (далі - договори ПСО), відповідно до пункту 1.1 яких постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

6. У пункті 2.1 договорів ПСО сторони погодили обсяг (об`єм) замовленого споживачем природного газу, який постачальник передає споживачу, зокрема, у березні 2021 обсягом 952.1 тис.м3 та у квітні обсягом 435.9 тис.м3, а саме: 780,2 тис.м3 у березні 2021 на підставі договору № 20/21-7259-ТЕ-34; 135,0 тис.м3 у березні 2021 на підставі договору № 20/21-7260-БО-34; 36,9 тис.м3 у березні 2021 на підставі договору № 20/21-7261-КП-34; 357,2 тис.м3 у квітні 2021 на підставі договору № 20/21-7259-ТЕ-34; 61,8 тис.м3 у квітні 2021 на підставі договору № 20/21-7260-БО-34; 16,9 тис.м3 у квітні 2021 на підставі договору № 20/21 -7261-КП-34.

7. Відповідно до пунктів 3.2 договорів ПСО постачання природного газу за цими договорами здійснюється постачальником виключно за умови одночасного виконання всіх таких умов: 1) виконання споживачем вимог пункту 11 Положення № 867; 2) включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника, розмішеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення № 867; 3) відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

8. Згідно із пунктом 3.3 договорів ПСО, якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення № 867, постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення № 867 не здійснює постачання природного газу за цими договорами та не передає споживачу замовлений згідно з пунктом 2.1 цих договорів обсяг (об`єм) природного газу.

9. Пунктом 3.4 договорів ПСО обумовлено, що при настанні обставин, визначених пунктом 3.3 цих договорів, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 12 цих договорів, а також оператору ГРМ, зазначеному в пункті 2.6 цих договорів. Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні.

10. Пунктом 3.5 договорів ПСО передбачено, що відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення № 867, покладаються виключно на споживача.

11. За змістом пункту 6.2 договорів ПСО, Споживач зобов`язався самостійно контролювати використання газу, припиняти використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, а також у інших випадках передбачених договором та законодавством.

12. Відповідно до пункту 10.6 договорів ПСО сторони зафіксували, що договір з усіма додатками і доповненнями, складений за повного розуміння предмета та умов.

13. Таким чином, у цих договорах сторони погодили механізм, відповідно до якого постачання природного газу здійснюється за умови дотримання Підприємством вимог пункту 11 Положення №867, Підприємство самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє використання природного газу у випадку порушення вимог щодо розрахунків.

14. Відповідно до пункту 11.1 договорів ПСО останні набирають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діють в частині постачання природного газу до 30.04.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

15. Позивач зазначав, що відповідач порушив вимоги пункту 11 Положення №867, а саме відповідно до укладених між ним та НАК «Нафтогаз України» договорів станом на 23.02.2021 рівень розрахунків становив - 86%, станом на 23.03.2021 рівень розрахунків становив - 85%. Відтак, Підприємством не було виконано умови щодо розрахунків.

Крім того, між АТ НАК «Нафтогаз України» та споживачем договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ не укладались.

Також споживачем не було подано позивачу графіки погашення заборгованості.

На переконання АТ НАК «Нафтогаз України» вказане свідчить про невиконання Підприємством жодної з умов пункту 11 Положення №867. У зв`язку з цим у позивача не було правових підстав постачати відповідачу природний газ у березні-квітні 2021 року, а у відповідача виник обов`язок самостійно припинити використання природного газу у зазначеному періоді.

16. 23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (оператор) та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1907000468.

17. Відповідно до положень пунктів 8.4, 9.3, 9.6 договору № 1907000468 АТ «НАК «Нафтогаз України» має сплати ТОВ «Оператор ГТС» вартість добових небалансів на підставі надісланого рахунку, навіть за умови незгоди з вартістю добових небалансів, а також ще до врегулювання розбіжностей у судовому порядку.

18. Відповідно до положень пунктів 9.1, 9.2 договору № 1907000468 у разі виникнення у АТ «НАК «Нафтогаз України» добового небалансу ТОВ «Оператор ГТС» здійснює купівлю/продаж природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» в обсягах добового небалансу.

19. 31.03.2021 ТОВ «Оператор ГТС» складено односторонній акт №03-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 (далі - акт №03-2021).

20. У відповідності до змісту акта №03-2021, ТОВ «Оператор ГТС» на підставі договору № 1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягом 49 144 179,14 куб м на загальну суму 457 324 576,13 грн (із них 816 797,01 куб м відібраних КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» у березні 2021).

21. 20.04.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснено оплату ТОВ «Оператор ГТС» 457 324 576,13 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 згідно з актом №03-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.04.2021.

22. 30.04.2021 ТОВ «Оператор ГТС» складено односторонній акт №04-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 (далі - акт №04-2021).

23. У відповідності до змісту акта №04-2021, ТОВ «Оператор ГТС» на підставі договору № 1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягом 25 985870, 14 на загальну суму 238 068 148,23 грн (із них - 273 948,72 куб м відібраних КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» у квітні 2021).

24. 20.05.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснено оплату ТОВ «Оператор ГТС» 238 068 148,23 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 згідно з актом №04-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.05.2021.

25. Позивач зазначає, що у спірний період споживач безпідставно набув природний газ з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України» та спожив його в момент отримання, такий природний газ не може бути повернений позивачу в натурі, тому споживач має відшкодувати його вартість.

26. Вартість безпідставно набутого споживачем природного газу становить 36 081 519,70 грн (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

27. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2023 позов (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) задоволено, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 36 081 519,70 грн вартості безпідставно набутого майна природного газу та 541 222,80 грн витрат зі сплати судового збору.

28. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у березні та квітні 2021 року природний газ був відібраний Підприємством саме з ресурсу Товариства, однак без згоди останнього та не на підставі договорів ПСО (покладання спеціальних обов`язків). Оскільки природний газ не може бути повернений в натурі, тому правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини другої статті 1213 ЦК України. Вартість безпідставно відібраного відповідачем природного газу становить 36 081 519,70 грн (27,5664 ціна газу без ПДВ х 1090745,73 обсяг газу = 30 067 933,0915 грн без ПДВ + 20% ПДВ = 36 081 519,70 грн).

29. 15.04.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції змінив у частині стягнутої вартості безпідставно набутого майна, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

«Позов про стягнення 36 081 519,70 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 17 146 522, 88 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу та 257 189,07 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 18 934 996,82 грн вартості безпідставно набутого майна природного газу відмовити. Стягнути з Товариства на користь Підприємства 426 050, 59 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.».

30. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 23.02.2021 рівень розрахунків становив 86%; станом на 23.03.2021 - рівень розрахунків становив 85%; між позивачем та відповідачем договір про реструктуризацію заборгованості на спожитий природний газ не укладався; відповідачем не було подано до позивача графіки погашення заборгованості. Тобто відповідач не виконав жодної із умов, установлених пунктом 11 Положення № 867, що свідчить про відсутність правових підстав для постачання природного газу за укладеними договорами ПСО. У березні 2021 року та квітні 2021 року у зв`язку із невиконанням відповідачем умов пункту 11 Положення № 867, споживання природного газу на підставі укладених договорів ПСО не повинно було здійснюватися. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визначення вартості безпідставно набутого природного газу виходячи із середнього рівня цін на природний газ за листопад - грудень 2022 року та задоволення позову в повному обсязі, однак враховуючи приписи частини другої статті 1213 ЦК України, а також приймаючи до уваги, що вартість природного газу з часом змінюється, суд апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати актуальні ціни на природний газ на момент вирішення спору по суті та прийняття рішення у цій справі, а саме ціни станом на 05.12.2023.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

31. Підприємство подало до Верховного Суду через систему «Електронний суд» касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків та подання касаційної скарги в новій редакції), в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна (17 146 522, 88 грн) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позу відмовити повністю.

32. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

33. В обґрунтування скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 1212, 1213 ЦК України до спірних правовідносин щодо відшкодування вартості природного газу, спожитого теплопостачальними підприємствами для надання послуг теплопостачання, на підставі договорів ПСО за умови погодження номінації та при не досягненні розрахунків на рівні 90%, як безпідставно набутого, оскільки суд трактує спірні правовідносини у цій справі як кондикційні, в той час, на думку скаржника, вони за своєю суттю є деліктними. Скаржник вважає, що при вирішенні цього спору, суд мав керуватись статтями 22, 611 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України, а не статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що спори щодо компенсації вартості спожитого теплопостачальним підприємством природного газу для цілей надання ним послуг теплопостачання, в межах узгодженої постачальником номінації відповідно до укладених договорів ПСО, у випадку недосягнення законодавчо встановленого та обумовленого договором рівня розрахунків, не належать до кондикційних спорів (спорів щодо безпідставно набутого майна), та мають розглядатись як деліктні щодо стягнення збитків.

34. 05.07.2024 Товариство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- матеріалами цієї справи підтверджено, що у березні та квітні 2021 Підприємство набуло природний газ всупереч меті і юридичному змісту договорів ПСО;

- Підприємство було обізнано, що договори ПСО та Положення № 867 передбачають можливість отримання природного газу виключно за умови своєчасних розрахунків з Товариством;

- згідно з пунктом 6.2 договорів ПСО та пункту 21 Правил постачання природного газу було зобов`язано Споживача самостійно припинити використання природного газу у випадку відсутності своєчасних розрахунків, проте Підприємство свій обов`язок не виконало та газопостачання не припинило;

- судові рішення прийняті з правильним застосуванням приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, оскільки матеріалами справи підтверджено, що Підприємство набуло природний газ, який Товариство втратило, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, є ознакою саме кондикційних зобов`язань.

35. 11.07.2024 від Славутської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких остання просить Суд врахувати подані нею пояснення та задовольнити касаційну скаргу Підприємства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

36. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Як вже зазначалось, касаційне провадження у даній справі відкрито відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

39. У справі, що розглядається, спір виник з приводу застосування норм статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, які на думку Підприємства, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки споживання відповідачем у березні 2021 та квітні 2021 року природного газу відбулося виключно на підставі договорів постачання природного газу, укладених з позивачем на виконання Положення № 867. При цьому відповідач вказує, що до спірних правовідносин суди повинні були застосувати статті 22, 611 Цивільного кодексу України, а також статті 224, 225 Господарського кодексу України. Тобто правовідносини у справі є деліктними, а не кондикційними.

40. В контексті зазначених скаржником доводів Суд зазначає таке.

41. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Крім того застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

42. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

43. Згідно з пунктом 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони, в порядку виконання договірного зобов`язання, не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі № 918/339/21.

44. За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

45. Таким чином, головним критерієм розмежування деліктних та кондикційних зобов`язань є те, що у деліктних зобов`язаннях одна сторона набуває майно іншої сторони, а у кондикційних навпаки одна сторона набуває майно, яке втрачає інша сторона. Отже набуття однією зі сторін майна іншої сторони є ознакою, що зобов`язання є кондикційними, а не деліктними.

46. Суди попередніх судових інстанцій встановили невиконання Підприємством жодної з умов пункту 11 Положення №867, як це визначено договорами ПСО, що свідчить про відсутність правових підстав для постачання природного газу. У зв`язку з цим вказали, що у березні та квітні 2021 року отримання відповідачем природного газу на підставі договорів ПСО не здійснювалося, тому у цей період природний газ набутий відповідачем без достатньої правової підстави.

47. Частиною першою статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Разом з тим, природній газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина друга статті 1213 Цивільного кодексу України).

48. Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у відповідача були правові підстави на відбір газу у спірний період, суди дійшли заснованого на законі висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, а отже відповідач безпідставно здійснив відбір природного газу, що належав АТ «НАК «Нафтогаз України» в загальному обсязі 1 090 745,73 м3 у березні-квітні 2021 року. Оскільки природний газ не може бути повернений в натурі, правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України.

49. При цьому, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення місцевого суду, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення. Апеляційним господарським судом вірно застосовано ціну на природний газ станом на 05.12.2023 - 15 720,00 грн з ПДВ за тис. куб. м. та встановлено, що вартість природного газу яка підлягає відшкодуванню позивачеві становить17 146 522,88 грн (15 720,00 грн - ціна газу за тис.м3 з ПДВ х 1 090 745,73 м3 - обсяг газу).

50. Таким чином доводи скаржника, що правовідносини у справі є деліктними, а не кондикційними, не знайшли своє підтвердження.

51. Верховний Суд зазначає, що інші доводи скаржника (стосовно надання апеляційним судом неповну та необ`єктивну оцінку доказам) не містили визначеної підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України, Суд не відкривав касаційне провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, а доводи в цій частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин.

Разом з тим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

52.Таким чином доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови апеляційного суду в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна (17 146 522, 88 грн) відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

54. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

56. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об`єднання» залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 924/738/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко