Постанова

від 13.01.2025 по справі 924/738/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Справа № 924/738/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Конопліцький І.В.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року у справі № 924/738/23 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання"

про стягнення 36 081 519,70 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 у справі №924/738/23 в задоволенні заяви Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" (вх.№05-08/2334/24 від 08.07.2024) про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 924/738/23 від 15.04.2024 на один рік або до закінчення перегляду даної справи в касаційному порядку відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об`єднання" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задоволити заяву про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 924/738/23 від 15.04.2024.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року у справі № 924/738/23. Призначено справу №924/738/23 до розгляду на 13 січня 2025 року об 11:30 год.

В судове засідання представник скаржника не з`явився. При цьому, від останнього через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що з поданого клопотання про відкладення не вбачається поважних причин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання та з огляду на належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що надане представником відповідача до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи не містить належного обґрунтування, а перебування представника відповідача у відпустці не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки саме юридична особа - Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об`єднання" є учасником провадження у справі, а не конкретний представник; відповідачем не доведено належними доказами неможливість заміни такого представника, або неможливість розгляду справи за відсутності такого представника.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2024 у справі №924/738/23 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" про стягнення 36081519,70 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 36081519,70 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу та 541222,80 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.07.2024, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2023 у справі № 924/738/23 - задоволено частково.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2023 у справі № 924/738/23 змінено в частині стягнутої вартості безпідставно набутого майна, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

"Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання про стягнення 36 081 519,70 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 17 146 522 грн 88 коп. вартості безпідставно набутого майна - природного газу та 257 189 грн 07 коп витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні позову в частині стягнення 18 934 996, 82 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу відмовити.".

31.05.2024 на виконання зазначеного рішення видано відповідні накази.

12.03.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від представника відповідача надійшла заява про відстрочку виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/738/23 від 15.04.2024 на 1 рік або до закінчення перегляду даної справи в касаційному порядку.

В обгрунтування поданої заяви відповідач звертає увагу на заборгованість держави з компенсації різниці у тарифах, заборони під час дії карантину COVID-19 стягувати заборгованість населення за спожиті комунальні послуги в судовому порядку, низький рівень розрахунків за надані послуги в період ведення російська-української війни, мораторій на перегляд тарифів на послуги теплопостачання тощо, комунальне підприємство є збитковим та не має достатніх фінансових ресурсів для погашення вказаної суми. Повідомляє, що військова агресія російської федерації проти України має негативний вплив на економіку країни та ускладнює діяльність як позивача, так і відповідача та негативно впливає на сторін спору. Звертає увагу на те, що виконання рішення призведе до блокування рахунків та зупинення роботи комунального підприємства. Також звертає увагу на те , що позивач є монополістом.

Місцевий господарський суд, розглянувши подану відповідачем заяву про відстрочку виконання постанови, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із нормами статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі №918/1080/23, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Норми статті 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому, під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як позивача, так і відповідачів. А отже, суд враховує принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції широко відображений у практиці Європейського суду з прав людини.

За таких обставин суд зауважує, що вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві відповідач зазначає про скрутне фінансове становище підприємства.

Однак, відповідачем до самої заяви про відстрочення виконання рішення не додано жодних актуальних фінансових документів, які б свідчили про фінансове становище відповідача на момент розгляду заяви, а саме балансу (звіту про фінансовий стан підприємства). В матеріали справи подано фінансові показники.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000 та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, затверджено норми Порядку подання фінансової звітності.

Пунктом 1 розділу II наведеного Національного положення (стандарту) встановлено, що фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Пунктом 7 розділу II Національного положення (стандарту) визначено, що у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства.

У звіті про фінансові результати зазначається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п. 8 розділу II Національного положення (стандарту).

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем не надано звіт про фінансові результати. Також відповідачем до заяви не додано жодних доказів, які б свідчили про здійснення останнім всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків чи інших заходів щодо покращення свого матеріально-фінансового стану.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.

Відповідач є підприємством, а відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Понолларьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувана як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають стан господарської діяльності відповідача на певний момент (який є не актуальним на момент подання даної заяви відповідачем), що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України").

Як вже зазначалося вище, стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують, виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України) та обов`язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.

Заява сторони про відстрочення виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які мають бути визначені з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов`язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв`язок.

Натомість, боржник, як на підставу необхідності у відстроченні виконання рішення посилається лише на скрутне фінансове становище підприємства.

Однак, така підстава як скрутне фінансове становище не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання. Відповідачем не доведено жодних заходів, за рахунок яких він збирається погашати заборгованість перед позивачем у разі відстрочення виконання рішення.

Також суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що протягом строку, на який відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення, фінансовий стан останнього покращиться, що забезпечить виконання рішення в майбутньому.

Колегія суддів також зауважує, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання.

Суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08).

Оскільки заявником не доведено відповідно до ст. 331 ГПК України належними доказами наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, як і не надано доказів вжиття заходів для повного виконання рішення та наявності правових підстав для відстрочки виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання постанови по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року у справі №924/738/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "15" січня 2025 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Грязнов В.В.