Ухвала

від 26.07.2024 по справі 909/488/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/488/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

у складі судді Валєєвої Т. Е.

від 20.07.2023 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Плотніцький Б. Д., Кравчук Н. М., Малех І. Б.

від 28.02.2024

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" (ідентифікаційний код 20538262), оформлене протоколом № 2 від 20.01.2015, який засвідчений підписом 03.04.2019 адвокатом Борисовим О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 у справі № 909/488/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" (ідентифікаційний код 20538262), оформлене протоколом № 2 від 20.01.2015, який засвідчений підписом 03.04.2019 адвокатом Борисовим О.С., відмовлено.

Постановою від 28.02.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 у справі № 909/488/21.

27 березня 2024 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21.

Ухвалою від 22.04.2024 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом викладення належного обґрунтування виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які вказані скаржником у якості підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21.

Скаржнику роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд залишив без розгляду лист ОСОБА_1 б/н від 15.05.2024 з доданою уточненою касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21; повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21.

Суд встановив, що ОСОБА_1 пропущено максимальний десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений Судом та Господарським процесуальним кодексом України.

02 липня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21.

Перевіривши матеріали вдруге поданої касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, попри те, що в ухвалі від 22.04.2024 Верховний Суд вже роз`яснював скаржникові що має містити в собі касаційна скарга у разі визначення підставами касаційного оскарження наявність виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 знов цитує окремі абзаци оскаржуваної постанови, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 (із вказівкою, що суд апеляційної інстанції "неправильно застосував судову практику, яка встановлена Верховними Судами, так як вищезазначеною постановою суду вирішувався спір, який стосується договірних зобов`язань (договору оренди)"); цитує статтю 20 Господарського процесуального кодексу України; вказує про незгоду із врахуванням судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц також із цитуванням окремих їх абзаців та зауваженням, що правовідносини у наведених справах та у справі № 909/488/21 не є подібними; викладає своє бачення щодо оцінки доказів, встановлених судами обставин справи із цитуванням статті 91 Господарського процесуального кодексу України та посиланням на обставини справи № 909/869/20 із описом на яких стадіях перебувала вказана справа (без зазначення дати ухвалених в ній судових рішень) та окремими цитатами, названими "Позиція Верховного Суду"; звертає увагу на постанову Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 909/50/18 із цитуванням окремих її абзаців і вказівкою, що "у даному випадку касатором правомірно подано позов про визнання недійсним рішення загальних зборів, текст якого є недостовірним, підписи учасників товариства підроблені, прізвище одного із учасників зазначено неправильно, такі збори не скликалися та учасникам про такі збори не відомо"; описує процесуальні дії суду у межах справи № 909/736/18 та справи № 910/15043/21 з посиланням на статті 41, 59, 61 Закону України "Про господарськи товариства", тощо.

Водночас Суд повторно роз`яснює, що у разі, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко, послідовно та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

У разі, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного доводи ОСОБА_1 щодо наявності виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не є належно необґрунтованими: скаржник чітко не навів яка/які саме норма/норми права неправильно застосовані/порушені/не застосовані судами першої та апеляційної інстанцій, не навів постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких викладався висновок/висновки щодо застосування саме цієї/цих норми/норм права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 909/488/21; не вказав які саме докази не дослідили суди, а також коли та ким було подано клопотання "про витребування дослідження", яке, за твердженням ОСОБА_1 , було відхилено судом, та на якій стадії розгляду справи воно було подане, тощо.

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін, а отже вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними, однозначними та належно обґрунтованими.

Крім того, статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21 складено 04.03.2024. Таким чином останнім днем для подання касаційної скарги на вказану постанову було 25.03.2024 (з урахуванням вихідних днів), після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений. При цьому скаржник мав безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга була б подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Як вже зазначалося вище, із касаційної скаргою ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду 02.07.2024, тобто після перебігу строку, встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, проте із клопотанням про його поновлення, яке обґрунтоване вчасним первісним зверненням з касаційною скаргою, яка спочатку була залишена без руху, а потім повернута Судом. ОСОБА_1 зауважує, що фактично, його уточнена касаційна скарга Судом не розглядалася, строки на касаційне оскарження не поновлювалися з формальних підстав, а тому скаржник повторно подав касаційну скаргу. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що він є інвалідом ІІ групи і у зв`язку із загостренням хвороби не зміг своєчасно усунути недоліки.

Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку, що підстави, зазначені скаржником, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Проте у даному випадку Суд не встановив, а ОСОБА_1 не довів наявність поважних та/або об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21. Посилання ОСОБА_1 на "загострення хвороби" Судом до уваги не беруться, оскільки такі обставини не підтверджуються жодними доказами. В ухвалі від 20.06.2024 про повернення первісно поданої касаційної скарги Верховний Суд вже звертав увагу, що до листа, разом з яким ОСОБА_1 подавав уточнену касаційну скаргу, не додано жодного документу на підтвердження того, що скаржник проходив лікування чи перебував на реабілітації у будь якому медичному закладі. Поряд із цим, при повторному зверненні з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21, ОСОБА_1 знов не надав жодного доказу "загострення хвороби". Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 стосовно того, що фактично його уточнена касаційна скарга Судом не розглядалася, а строки на касаційне оскарження не поновлювалися з формальних підстав. Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже його уточнена касаційна скарга Судом й не розглядалася, оскільки була подана з пропуском максимального десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги, встановленого Судом та Господарським процесуальним кодексом України. До того ж "строки на касаційне оскарження не поновлювалися", оскільки ОСОБА_1 не звертався до Суду з відповідним клопотанням. Суд також враховує, що повторна подана касаційна скарга ОСОБА_1 містить ті ж самі недоліки як і первісна, хоча Верховний Суд в ухвалі від 22.04.2024 ретельно роз`яснив що саме має містити касаційна скарга за наявністю виключних випадків, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- викладення належного обґрунтування наявності виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням викладених вище вказівок Верховного Суду;

- подання клопотання/заяви для наведення інших підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Суд також звертає увагу скаржника, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Однак, до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи відповідно до вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до частини 2 статті 294 Господарського процесуального кодексу України до відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

У зв`язку із залишенням касаційної скарги без руху, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору Судом не розглядається.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі не наведення інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження або визнання наведених підстав неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець