Ухвала

від 23.09.2024 по справі 909/488/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/488/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

у складі судді Валєєвої Т. Е.

від 20.07.2023 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Плотніцький Б. Д., Кравчук Н. М., Малех І. Б.

від 28.02.2024

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" (ідентифікаційний код 20538262), оформлене протоколом № 2 від 20.01.2015, який засвідчений підписом 03.04.2019 адвокатом Борисовим О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 у справі № 909/488/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" (ідентифікаційний код 20538262), оформлене протоколом № 2 від 20.01.2015, який засвідчений підписом 03.04.2019 адвокатом Борисовим О.С., відмовлено.

Постановою від 28.02.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 у справі № 909/488/21.

27 березня 2024 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21.

Ухвалою від 22.04.2024 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом викладення належного обґрунтування виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які вказані скаржником у якості підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21.

Скаржнику роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд залишив без розгляду лист ОСОБА_1 б/н від 15.05.2024 з доданою уточненою касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21; повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21. Суд встановив, що ОСОБА_1 пропущено максимальний десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений Судом та Господарським процесуальним кодексом України.

02 липня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21, в якій у тому числі просив поновити строк на касаційне оскарження.

У якості підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21 ОСОБА_1 зазначив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, попри те, що в ухвалі від 22.04.2024 Верховний Суд вже роз`яснював скаржникові що саме має містити в собі касаційна скарга у разі визначення підставами касаційного оскарження наявність виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 знов не вказав яка/які саме норма/норми права неправильно застосовані/порушені/не застосовані судами першої та апеляційної інстанцій, не навів постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких викладався висновок/висновки щодо застосування саме цієї/цих норми/норм права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 909/488/21; не вказав які саме докази не дослідили суди, а також коли та ким було подано клопотання "про витребування дослідження", яке, за твердженням ОСОБА_1 , було відхилено судом, та на якій стадії розгляду справи воно було подане, тощо. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 обґрунтував вчасним первісним зверненням з касаційною скаргою, яка спочатку була залишена без руху, а потім повернута Судом. При цьому ОСОБА_1 зауважив, що фактично, його уточнена касаційна скарга Судом не розглядалася, строки на касаційне оскарження не поновлювалися з формальних підстав, а тому скаржник повторно подав касаційну скаргу. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що він є інвалідом ІІ групи і у зв`язку із загостренням хвороби не зміг своєчасно усунути недоліки первісно поданої касаційної скарги.

Ухвалою від 26.07.2024 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- викладення належного обґрунтування наявності виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вказівок Верховного Суду;

- подання клопотання/заяви для наведення інших підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

При цьому, у вказаній ухвалі Суд відхилив доводи ОСОБА_1 щодо "загострення хвороби", оскільки на підтвердження існування таких обставин скаржник не надав жодного доказу проходження лікування чи перебування на реабілітації у будь-якому медичному закладі; відхилив доводи ОСОБА_1 стосовно того, що фактично його уточнена касаційна скарга Судом не розглядалася, а строки на касаційне оскарження не поновлювалися з формальних підстав, вказавши, що уточнена касаційна скарга була подана з пропуском максимального десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги, встановленого Судом та Господарським процесуальним кодексом України, а "строки на касаційне оскарження не поновлювалися", оскільки ОСОБА_1 не звертався до Суду з відповідним клопотанням. Суд також звернув увагу скаржника, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Крім того, Суд врахував, що повторна подана касаційна скарга ОСОБА_1 містить ті ж самі недоліки як і первісна.

ОСОБА_1 роз`яснено наслідки невиконання ухвали від 26.07.2024, передбачені частиною 4 статті 174, частиною 2 статті 292, абзацом 2 частини 3 статті 292 та пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

03 вересня 2024 року на адресу Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21 уточнена. Водночас ретельно перевіривши уточнену касаційну скаргу, Суд встановив, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині зазначення та викладення належного обґрунтування виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. "Уточнена" касаційна скарга аналогічна поданій вдруге касаційній скарзі із зміною місць розташування певних абзаців. Щодо наведення інших підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 послався на те, що він є інвалідом ІІ групи і у зв`язку із заміною колінних суглобів у період з 25.04.2024 по 14.05.2024 перебував на санаторно-курортному лікуванні та проходив реабілітацію на термальних джерелах "Теплі води" і не знав, що його касаційну скаргу буде залишено касаційним судом без руху, а тому жодних довідок не отримував. Скаржник також зауважив, що у поштовому повідомленні про вручення ухвали Верховного Суду від 22.04.2024 саме його підпис відсутній, а поштове відправлення отримано його дружиною. До клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження доданий наказ № 25/24-04/1 від 25.04.2024 про надання відпустки ОСОБА_1 з 25.04.2024 по 14.05.2024 підписаний самим ОСОБА_1 як директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз"; ксерокопія епікризу Медичного центру "РівнеМед" № 313 про перебування на стаціонарному обстеженні та лікуванні з 27.02.2023 по 04.03.2023; ксерокопія консультативного висновку КНП "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" від 22.11.2022; ксерокопія епікризу Медичного центру "РівнеМед" № 1012 про перебування на стаціонарному обстеженні та лікуванні з 07.09.2022 по 12.09.2022; ксерокопія сторінок медичної карти з помітками лікарів від 21.06.2023 та 26.06.2023. Втім всі ксерокопії поданих медичних документів, на які посилається скаржник, датовані у певні періоди 2022 року та 2023 року. Натомість останнім днем для подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 909/488/21 було 25.03.2024 (з урахуванням вихідних днів), після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений. При цьому скаржник мав безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга була б подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З урахуванням відсутності належних доказів існування обставин, на які посилається ОСОБА_1 , як на поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, Суд не встановив наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, які можуть бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування причин пропуску строку на оскарження судового рішення, про яке він був обізнаний.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 909/488/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024.

Керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/488/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець