Постанова

від 23.07.2024 по справі 909/282/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/282/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Амірханяна Р. К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради"

про відшкодування судових витрат

у справі № 909/282/23

за позовом Приватного підприємства "Пріма МЕД"

до 1) Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області і 2) Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради"

про визнання відсутнім права власності на нежитлове приміщення, скасування рішення державного реєстратора і визнання права власності на нежитлове приміщення,

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача-1 - Міськів О. Т.)

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 касаційну скаргу Приватного підприємства "Пріма МЕД" (далі - позивач) залишено без задоволення; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 909/282/23 залишено без змін.

2. 08.07.2024 Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради" (далі - відповідач-1, заявник) звернулось до Верховного Суду із заявою про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 909/282/23, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача-1 витрати в сумі 38 532 грн.

3. Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

4. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

6. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

7. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

8. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

10. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

12. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

13. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

14. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

15. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

16. Відповідач-1 у поданому 12.06.2024 відзиві на касаційну скаргу у цій справі заявив про те, що ним попередньо очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 50 000 грн. У судовому засіданні 02.07.2024 відповідачем-1 було заявлено про подання доказів понесення судових витрат після прийняття рішення у справі. 08.07.2024 відповідач-1 надіслав до Верховного Суду заяву про відшкодування судових витрат разом із доказами понесення таких витрат, тобто протягом п`яти днів (з урахуванням вихідного) після ухвалення Верховним Судом постанови від 02.07.2024 у справі № 909/282/23.

17. Отже, відповідач-1 дотримався вимог частини восьмої статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.

18. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

19. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

20. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

21. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та / або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

22. В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 38 532 грн, відповідач-1 зазначає, що 20.05.2024 між відповідачем-1 (клієнт) і Адвокатським об`єднанням "Моріс Груп" (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правничої допомоги № 042/24-МГ, відповідно до пункту 1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, а клієнт зобов`язується належним чином прийняти її та оплатити.

23. Відповідно до пунктів 4.1 і 4.2 загальна вартість договору визначається як сума вартості правничої допомоги, розмір якої визначається відповідно до цього договору та підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами протягом строку дії договору. Сторони погодили, що загальна вартість правничої допомоги, що надається клієнту в рамках та протягом строку дії цього договору, становить 300 000 грн без ПДВ.

24. Пунктом 11.1 визначено, що цей договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024.

25. До заяви також долучено рахунок на оплату № 179 від 05.07.2024, акт надання послуг № 109 від 05.07.2024 та протокол наданих послуг за період з 20.05.2024 по 04.07.2024 з відображенням послуг, наданих на виконання договору, а також ордер від 01.05.2024 серії АТ № 1070720, виданий адвокату Міськів О. Т. на представництво інтересів відповідача-1 у Верховному Суді.

26. Верховний Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

27. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

28. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

29. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

30. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

31. Водночас, за нормами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

32. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

33. Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

34. 18.07.2024 позивач надіслав до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат, понесених відповідачем-1 на оплату правничої допомоги в суді касаційної інстанції, в якій просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат або зменшити розмір витрат до 5 000 грн.

35. Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач наголошує на тому, що подаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу відповідач-1 не надав доказів понесення таких витрат, а саме оплати зазначених послуг, хоча згідно з умовами договору був зобов`язаний такі оплатити впродовж трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку на оплату, що ставить під сумнів реальність заявлених витрат на правову допомогу.

36. Також за доводами позивача, в долученому до матеріалів справи акті надання послуг від 05.07.2024 зазначено назву послуги - "представництво інтересів у справі № 909/282/23". Проте, зазначений акт не містить переліку виконаних робіт чи детального опису наданих послуг з професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, тому зазначена в ньому сума, що підлягає оплаті може стосуватися будь-яких послуг наданих у справі № 909/282/23, а не саме представництва в суді касаційної інстанції. Отже, долучений до матеріалів справи акт надання послуг не є належним доказом витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

37. Позивач наголошує, що долучений до справи протокол наданих послуг за період з 20.05.2024 по 04.07.2024 не є належним документом, оскільки не підписаний та не затверджений жодною із сторін.

38. Крім цього, позивач вважає, що у згаданому протоколі зазначено явно завищену вартість усіх зазначених послуг з надання професійної правничої допомоги.

39. Також, за доводами позивача, не підтверджений жодними документами є час в дорозі, за який відповідач-1 просить відшкодувати кошти.

40. Проаналізувавши наведені доводи позивача, Верховний Суд вважає, що зазначені у клопотанні заперечення є необґрунтованими та не можуть бути підставою для зменшення відповідачу-1 витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

41. Зокрема, в контексті наведених заперечень, Верховний Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (такий висновок викладено, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

42. Відтак, з огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи позивача про ненадання відповідачем-1 разом із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу доказів понесення таких витрат, а саме оплати зазначених послуг.

43. Щодо доводів позивача, що в акті надання послуг від 05.07.2024 № 109 не міститься переліку виконаних адвокатським об`єднанням робіт чи детального опису наданих послуг з професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції в порушення пункту 5.2 укладеного між відповідачем-1 та адвокатським об`єднанням договору від 20.05.2024 № 042/24-МГ, колегія суддів враховує, що пунктом 5.2 договору сторони погодили, що адвокатське об`єднання щомісяця складає акт надання послуг, в акті надання послуг адвокатське об`єднання зазначає детальний перелік наданої клієнту правничої допомоги та її вартість, що визначається відповідно до пункту 4.3 цього договору, та направляє його клієнту в двох оригінальних примірниках.

44. У пункті 4.3 договору сторони погодили, що фактична вартість правничої допомоги адвокатського об`єднання визначається із погодинної тарифної ставки працівників адвокатського об`єднання, яка становить 2 400 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 480 грн, разом з ПДВ - 2 880 грн, на основі фактично витраченого часу на надання правничої допомоги клієнту, що підтверджується відповідним протоколом білінг-системи (автоматизованої системи обліку часу наданої правничої допомоги, її тарифікації і виставляння рахунків для оплати).

45. Як вже було зазначено Судом вище, відповідачем-1 до заяви про ухвалення додаткового рішення було додано протокол наданих послуг за період з 20.05.2024 по 04.07.2024 з детальним відображенням послуг з актом наданих послуг від 05.07.2024 № 109 (підписаним сторонами), наданих на виконання договору (як це і передбачено пунктами 5.2, 4.3 укладеного між сторонами договору).

46. Відтак Верховний Суд відхиляє доводи позивача, що відповідачем-1 не надано детального опису робіт, виконаних адвокатським об`єднанням за договором про надання правничої допомоги.

47. Відповідаючи на доводи позивача про непідтвердження відповідачем-1 часу в дорозі, за який останній просить відшкодувати понесені адвокатським об`єднанням витрати, колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, де Верховний Суд висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта.

48. Колегія суддів враховує, що визначені в цій частині час / гонорар не є очевидно завищеними / не викликають обґрунтованих сумнівів щодо своєї реальності, а доводи позивача щодо цього є декларативними.

49. Водночас Верховний Суд враховує, що позивач у своїх запереченнях не доводить з наведенням відповідного мотивування неспівмірність суми витрат відповідача-1 на правничу допомогу зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, позивач лише обмежився загальним доводом, що вартість усіх вказаних відповідачем-1 послуг з надання професійної правничої допомоги є явно завищеною.

50. Сама лише незгода однієї сторони з розміром визначених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

51. З огляду на наведене, сукупність доказів щодо витрат відповідача-1 з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 909/282/23 у повному обсязі, відповідно про стягнення з позивача на користь відповідача-1 38 532 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Пріма МЕД" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради" 38 532 грн (тридцять вісім тисяч п`ятсот тридцять дві гривні) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у справі № 909/282/23.

3. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил