Постанова

від 16.07.2024 по справі 910/7799/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7799/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд"

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.02.2024 (суддя Петрашко М. М.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Матущак О. І., Плотніцький Б. Д.)

у справі № 910/7799/23

за позовом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд"

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Єлисеєв Є. В.)

СУТЬ СПОРУ

1. Виконавчий комітет Ірпінської міської ради (далі - позивач, Виконавчий комітет) звернувся з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" (далі - відповідач, ТОВ "Житло-Буд") про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, а також нарахованих на них 3% річних та інфляційних втрат.

2. Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили, визнавши при цьому поважними причини пропуску позивачем позовної давності.

3. Відповідач з висновками судів не погоджується та зазначає про відсутність об`єктивних обставин для несвоєчасного звернення позивача з цим позовом до суду. Окрім того, вказує на недослідження судами доказів в частині відсутності у нього обов`язку сплачувати пайовий внесок.

4. За результатом розгляду касаційної скарги відповідача, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій, про що детально викладено нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. 26.12.2005 Ірпінською міською радою Київської області прийнято рішення №1543-42-IV "Про (відведення) передачу ТОВ "Житло-Буд" земельної ділянки та функцій замовника для проєктування, будівництва, обслуговування та експлуатації багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Ірпінь по вул. Шевченка, 4" (далі - об`єкт будівництва).

6. 20.10.2010 Комунальним підприємством "Ірпіньводоканал" видано ТОВ "Житло-Буд" технічні умови №71 на підключення об`єкта будівництва, що проєктується.

7. 29.07.2014 ТОВ "Житло-Буд" звернулося до позивача з листом за №265, в якому зазначило, що завершує будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Шевченка, 4а м. Ірпінь, а технічними умовами КП "Ірпіньводоканал" на підключення об`єкту до інженерних мереж водопостачання та каналізування, ПАТ "Київоблгаз" на газопостачання та ПАТ "Київобленерго" на електропостачання передбачається необхідність будівництва мереж поза межами земельної ділянки. Також, ТОВ "Житло-Буд" у відповідності до ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" просило зменшити розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ірпінь на суму кошторисної вартості вищезазначених інженерних мереж та вказувало про те, що побудовані інженерні мережі будуть передані у комунальну власність.

8. Листом від 05.08.2014 №01-22/2218 позивачем надано відповідачу для ознайомлення та підписання проєкт договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь по об`єкту будівництва за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4В, розрахований відповідно до кошторисної вартості.

9. 05.03.2015 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстрував декларацію №КС143150640241 про готовність об`єкта будівництва до експлуатації.

10. Між Комунальним підприємством "Ірпіньводоканал" та відповідачем складені акти технічного приймання водопроводу та каналізації від вулиць Пролетарської, Грибоєдова, Комсомольської до вулиці Шевченка, 4 для об`єкта будівництва.

11. Листом від 16.06.2015 №193 ТОВ "Житло-Буд" звернулося до Виконавчого комітету із заявою про прийняття до комунальної власності міста Ірпеня зовнішніх мереж водопостачання та каналізації від вулиць Пролетарської, Грибоєдова, Комсомольської до вулиці Шевченка, 4 для об`єкта будівництва, побудованих відповідно до технічних умов від 20.10.2010 №71. В додатках до заяви зазначено перелік документів, що додаються, а саме: технічні умови від 20.10.2010 №71 (водопостачання та каналізації); довідка Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" від 29.04.2015 №741 про виконання технічних умов у повному обсязі; акт від 05.12.2014 №35 технічного приймання водопроводу; акт від 15.04.2015 технічного приймання каналізації; балансова вартість прокладання зовнішніх мереж водопостачання В-1 на суму 1383,618 тис. грн (зведений кошторисний розрахунок та локальні кошториси); балансова вартість прокладання зовнішніх мереж каналізації на суму 686,358 тис. грн (зведений кошторисний розрахунок та локальні кошториси); документи, які підтверджують витрати на будівництво зовнішніх мереж водопостачання та каналізування: платіжне доручення від 30.03.2015 №1399 на промивку мережі, платіжне доручення від 31.03.2015 №1434 на аналіз води, укладений з Приватним підприємством "Укрпроектбуд" договір від 14.11.2014 №14/11-14 підряду на врізування водопровідних мереж та каналізаційних мереж з актами виконаних робіт на 343868 тис.грн, договір від 29.08.2013 №04/06-2 по бурінню свердловини та будівництво насосної станції, укладений з Комунальним підприємством "Ірпіньводоканал" договір від 01.04.2015 по промиванню та дезінфекції мережі та свердловини 18570 тис.грн, договір від 23.07.2013 №04/06-1 погодження проєкту водозабірної свердловини в Державному підприємстві "І Українська геологічна компанія", накладні вартості основних матеріалів (труби, засувки, елементи колодязів).

12. Листом від 23.06.2015 №01-24/1899 Виконавчий комітет повідомив відповідача про невідповідність наданих документів (акти виконаних робіт) заявленій балансовій вартості мереж, про невідповідність об`ємів переданих конструктивів порівняно з актами технічного приймання Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" і актами форми КБ-2 (або локальних кошторисів при відсутності актів), а також про необхідність для вирішення даного питання виконати низку додаткових вимог, а саме: надати виконавчі схеми, акти прихованих робіт та випробувань, паспорти на обладнання (скважини та насосної), інші виконавчі документи; виділити окремо балансову вартість артскважини з насосною станцією та скласти разом з Комунальним підприємством "Ірпіньводоканал" акт технічного приймання; підтвердити актами виконаних будівельних робіт витрати на тимчасові споруди, або виключити їх із загальної вартості (нарахування в відсотках даних витрат можливо лише в інвесторському кошторисі, а не в балансовій вартості); виключити з актів виконаних робіт на дезінфекцію водопровідних мереж внутрішньодомові трубопроводи; виключити з балансової вартості зовнішніх мереж витрати на аналіз питної води.

13. 17.07.2015 комісією у складі представників ТОВ "Житло-Буд", Комунального підприємства "Ірпіньводоканал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур" складено акт № 3 технічного приймання водозабірної свердловини для водопостачання об`єкта.

14. Згідно з довідкою Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" від 29.09.2015 №741, наданої ТОВ "Житло-Буд", технічні умови від 20.10.2010 №71 виконані в повному обсязі.

15. 07.12.2015 позивач звернувся до ТОВ "Житло-Буд" з листом №01-24/3613/58, в якому пропонував звернутися до відділу економіки виконавчого комітету та укласти договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь, надавши перелічені у вказаному листі документи.

16. 18.07.2016 позивач звернувся до ТОВ "Житло-Буд" з листом за №01-24/2138, в якому повідомив останнього про те, що в серпні 2014 року на звернення Виконавчого комітету відділом економіки був підготовлений та наданий для підписання проєкт договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь по об`єкту будівництва за адресою: м. Ірпінь, який в порушення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, не підписано, натомість, по новозбудованому об`єкту за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка 4, у березні 2015 року зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації №КС143150640241 без сплати пайового внеску до міського бюджету, а крім того повідомлено, що Виконавчим комітетом направлено лист до Головного оперативного управління державної фіскальної служби України щодо неукладення ТОВ "Житло-Буд" договору та несплати коштів пайової участі до міського бюджету.

17. 20.10.2017 позивач звернувся до відповідача з листом №01-24/2874 з пропозицією щодо укладення договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь із долученням відповідного проекту договору.

18. Листом від 16.11.2017 №296 ТОВ "Житло-Буд" відмовилося підписувати проєкт договору з тих підстав, що раніше воно зверталося з пропозицією укласти відповідний договір, а позивач протягом 10 робочих днів не надав належним чином оформлений договір та не повідомив у інший спосіб про бажання укласти цей договір. Крім того, у листі йдеться про відсутність правових підстав для укладення відповідного договору після введення об`єкта будівництва в експлуатацію; про те, що в межах відповідного будівництва було збудовано зовнішні мережі постачання та зовнішні мережі каналізації, які на теперішній час працюють, у зв`язку з чим 17.06.2015 позивачу було направлено низку документів з метою прийняття зазначених мереж до комунальної власності.

19. Листом від 05.12.2017 №01-24/3347 Виконавчий комітет повідомив ТОВ "Житло-Буд" про те, що відповідний спір буде вирішуватись в судовому порядку.

20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі №910/758/18 первісний та зустрічний позови задоволено частково, визнано укладеним між Виконавчим комітетом і ТОВ "Житло-Буд" договір пайової участі в редакції, наведеній у рішенні.

21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 рішення місцевого суду у справі №910/758/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

22. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі №910/758/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Як вказано у постанові Верховного Суду, замовники, які бажають здійснювати забудову, зобов`язані здійснити відрахування коштів до бюджету на створення об`єктів соціальної сфери на підставі відповідного договору пайової участі, а в разі необхідності будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту може бути зменшений на суму їх кошторисної вартості. Верховний Суд не погодився з позицією апеляційного суду про відсутність у замовника будівництва обов`язку укласти договір пайової участі у разі будівництва ним інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, а також виникнення у такого замовника подвійного зобов`язання щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту внаслідок укладення договору пайової участі, оскільки положеннями статті 30 Закону передбачено механізм зменшення розміру пайової участі. Також Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з кошторисної вартості об`єкта будівництва в сумі 38 107 356,00 грн, встановленої на підставі декларації про готовність, однак суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що при розрахунку величини пайової участі слід виходити із суми кошторисної вартості будівництва, зазначеної в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки місцевим судом не перевірено, чи визначена така вартість будівництва згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

23. За наслідком нового розгляду справи №910/758/18 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з тим, що 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019, якими скасовано дію статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала обов`язкове укладення договору.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

24. Виконавчий комітет звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТОВ "Житло-Буд" про стягнення 5 269 656,02 грн, з яких: 1 674 749,47 грн - безпідставно збережені грошові кошти в зв`язку з будівництвом та введенням в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку №4 в місті Ірпінь, по вулиці Шевченка, без сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, 410 199,00 грн - 3% річних та 3 184 707,55 грн - інфляційних втрат.

25. Позивач зазначає, що у період з 11.01.2018 по 06.03.2023 фактично тривав судовий розгляд позовної заяви про визнання укладеним договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, а з 24.10.2017 тривають правовідносини між Виконавчим комітетом і ТОВ "Житло-Буд" в рамках вимоги із укладення цього договору та, відповідно, виконання свого прямого обов`язку зі сплати грошових коштів в якості пайового внеску до бюджету міста. Проте відповідний договір в судовому порядку укладений не був.

26. Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, за доводами позивача, не звільняє забудовника від обов`язку сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

27. Як зазначено у позовній заяві, будівництво було завершено 05.03.2015 і у даний період діяли норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому обов`язок зі сплати пайової участі виник ще до скасування положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому не має наслідком скасування обов`язку щодо сплати пайової участі відповідачем, який виник під час дії таких норм.

28. Позивач зазначає, що нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" на період 2020 року було фактично змінено порядок виконання обов`язку щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, тому у відповідача зник обов`язок укладати договір про пайову участь, однак обов`язок сплатити пайову участь не зник та відповідач мав самостійно звернутися з відповідною заявою.

29. Як стверджує позивач, враховуючи те, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, то він зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

30. Таким чином позивач стверджує, що у зв`язку з порушенням замовником будівництва зобов`язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску Виконавчий комітет має право вимагати стягнення з ТОВ "Житло-Буд" упущеної вигоди в сумі 1 674 749,47 грн на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно збережених грошових коштів у зв`язку з будівництвом та введенням в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку №4 в місті Ірпінь по вулиці Шевченка, без сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, що нараховані відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.02.2015 №17, що діяв на дату введення об`єкта в експлуатацію.

31. Крім того позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 410 199,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 184 707,55 грн за період з 06.03.2015 по 03.05.2023.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

32. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.02.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 674 749,47 грн - безпідставно збережених грошових коштів, 149 400,97 грн - 3% річних, 1 595 316,87 грн - інфляційних втрат.

33. Суди попередніх інстанцій вказали, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанову від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

34. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок пайового внеску, дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1 674 749,47 грн безпідставно збережених грошових коштів у зв`язку з будівництвом та введенням в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку №4 в місті Ірпінь, по вулиці Шевченка, без сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, є обґрунтованою.

35. При цьому, суди відхилили доводи відповідача про те, що загальна вартість побудованих ТОВ "Житло-Буд" зовнішніх мереж становила 2 069 976,00 грн, з огляду на що, на переконання відповідача, ним було належним чином виконано вимоги частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов`язкової передачі у комунальну власність міста Ірпінь зовнішніх мереж каналізації та водопроводу, які прокладені (побудовані) забудовником поза межами наданої йому земельної ділянки, а розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ірпінь мав бути зменшений на суму їх вартості, тобто на 2 069 976,00 грн, тому він не повинен сплачувати будь-які грошові кошти в якості пайової участі, вказавши, що така кошторисна вартість побудованих відповідачем зовнішніх мереж на суму 2 069 976, 00 грн не підтверджена належними та допустимими доказами.

36. В частині стягнення 1 674 749,47 грн безпідставно збережених грошових коштів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав поважними причини пропущення позовної давності, та дійшов висновку, що порушене право підлягає захисту, проте у випадку стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, належить застосовувати загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Касаційна скарга

37. Не погодившись із рішенням і постановою, ТОВ "Житло-Буд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

38. Відповідач зазначає, що суди застосували положення статті 267 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.11.2023 у справі № 911/2269/20, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19.

39. Наголошує на тому, що право на звернення до суду у позивача виникло з 06.03.2015, а з цим позовом він звернувся 12.05.2023, тобто у строк, більше ніж 8 років, отже вважає, що ним пропущена позовна давність без поважних причин.

40. Відповідач вказує на те, що застосовані судами висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, у питанні застосування статті 267 ЦК України не є релевантними, з огляду на інші установлені фактичні обставини справи.

41. Водночас, вказує на те, що судова практика щодо стягнення суми збитків у виді упущеної вигоди у разі неукладення договору пайової участі сформована ще Верховним Судом України в постанові від 22.03.2017 у справі № 908/312/16, а тому вказує на те, що у позивача була реальна можливість звернутися з цим позовом в межах позовної давності.

42. Також, наголошує на тому, що позивач звернувся з цим позовом більш ніж через три роки з моменту втрати чинності статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

43. Окрім того, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 стосовно стандартів доказування та принципу змагальності, а також не дослідили зібрані у справі докази, а саме стосовно належного виконання ним передбаченого Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язку прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь шляхом будівництва зовнішніх інженерних мереж водопроводу та каналізації, на підставі та у відповідності до Технічних умов від 20.10.2010 №71, виданих КП "Ірпіньводоканал", та прийнятих останніми в експлуатацію.

Відзив

44. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджується з її доводами, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Вказує на те, що судові рішення у справі ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

45. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Судові рішення у справі оскаржується відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

47. Відповідач у касаційній скарзі, зокрема, не погоджується з висновкам судів в частині наданої оцінки обставинам пропуску позивачем позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, а саме в частині визнання причин пропуску позовної давності поважними.

48. Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

49. Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

50. Суди попередніх інстанцій встановили що відповідач зобов`язаний був сплатити 1 674 749,47 грн внеску пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 05.03.2015, і при цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивачеві було відомо про те, що Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстрував декларацію №КС143150640241 про готовність об`єкта будівництва до експлуатації.

51. Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, згідно із частиною 4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

52. За частиною 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

53. Як уже було зазначено вище, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності в цій справі, про застосування якої заявив відповідач, вказали на те, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою від 11.01.2018 до відповідача - ТОВ "Житло-Буд" про визнання укладеним договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь, провадження у справі №910/758/18 відкрито 14.02.2018. При цьому остаточне рішення у справі №910/758/18 ухвалено 06.03.2023.

54. Суди вказали, що звертаючись з цим позовом до суду, враховуючи вищевикладене та фактично вказівку Господарського суду міста Києва про необхідність подання позову про стягнення збитків (упущеної вигоди) з ТОВ "Житло-Буд", оскільки це наразі єдиний законодавчо обґрунтований спосіб захисту порушених прав Виконавчого комітету, який полягає у недоотриманні місцевим бюджетом м. Ірпінь значної суми грошових коштів, яке спричинене невиконанням ТОВ "Житло-Буд" законодавчо визначеного обов`язку, задля забезпечення належного способу свого захисту Виконавчий комітет подав до суду позовну заяву в цій справі.

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 викладено, зокрема, такий правовий висновок: "… позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, відступати від якого правові підстави відсутні".

56. Врахувавши відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також доводи позивача стосовно звернення ним до суду з цим позовом з метою належного захисту прав та інтересів територіальної громади, суди попередніх інстанцій в частині доводів відповідача про пропуск позивачем позовної давності, виходили з такого.

57. Так, суди вказали, що в період з січня 2018 року по березень 2023 року тривав судовий розгляд позовної заяви про визнання укладеним договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь у справі № 910/758/18, яка була подана позивачем до суду з метою відновлення свого права на отримання від відповідача коштів у вигляді внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури, і при цьому як встановлено судом, станом на дату пред`явлення позивачем позову у вказаній справі норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" були чинними.

58. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/758/18, тобто до набуття чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якою скасовано дію статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", судом призначена експертиза, яка тривала понад три роки, тобто по грудень 2022.

59. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у 2020 та 2021 році провадження у справі № 910/758/18 судом поновлювалось з метою вирішення клопотань експерта, після чого провадження надалі зупинялося на час проведення експертизи, що на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключало для позивача необхідність вчинення будь-яких інших процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі іншого позову з метою відновлення свого права на отримання коштів у вигляді внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури.

60. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що наведені вище обставини утруднювали своєчасне пред`явлення позивачем позову в цій справі. Окрім того, дослідили, що позовна заява подана Виконавчим комітетом у розумний строк після набрання остаточним рішенням суду у справі №910/758/18 законної сили.

61. З огляду на наведені обставини, суди дійшли висновку про визнання поважними причин пропуску позовної давності, а відтак і про те, що порушене право позивача підлягає захисту.

62. Наведені висновки судів узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, в частині можливості захисту прав позивача в разі визнання судом причин пропуску позовної давності поважними.

63. Стосовно доводів скаржника про нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду, які мотивовані тим, що у наведеній справі № 904/3405/19 позивач подав два тотожних позови, перший з яких був залишений без розгляду, в той час як у цій справі, яка розглядається, позивач звертався з позовами, в яких відмінні предмет та підстави, а саме про визнання договору укладеним та про стягнення грошових коштів, що на думку ТОВ "Житло-Буд" свідчить про те, що суди помилково врахували висновки суду касаційної інстанції в наведеній справі, колегія суддів зазначає таке. Так, у наведеній справі № 904/3405/19 обставини пред`явлення двох тотожних позовів були пов`язані із доводами позивача про переривання позовної давності. За наслідком касаційного розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду в наведеній справі відступила від висновків касаційних судів про переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду. Разом з тим, як уже було наголошено вище, вказала на те, що в разі спливу позовної давності, за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому наголосила, що наявність / відсутність таких обставин вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

64. У цій же справі, яка розглядається, позивач не наголошує на тому, що подання ним позову про визнання договору укладеним (у задоволенні якого відмовлено) перервало позовну давність, а тому наведена скаржником різниця в обставинах справи не має вирішального значення. Водночас, суди надавали оцінку поважності причин пропуску позовної давності виходячи з доводів позивача про те, що він звертався до суду з позовом за захистом свого порушеного права на отримання від відповідача коштів у вигляді внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури, в процесі розгляду якого змінилося нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, що стало підставою для відмови в позові, та позивач не зміг отримати захист в тривалому судовому провадженні. Вказане, за висновком судів, свідчить про наявність об`єктивних обставин та поважність причин пропуску позовної давності.

65. Наведені висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (на яку посилається скаржник), яка, як уже було неодноразово вказано вище, наголосила на тому, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

66. Більше того, суд касаційної інстанції у наведеній постанові у справі № 706/1272/14-ц, з урахуванням обставин того, що позивач вказав на пропуск позовної давності і суди оцінювали причини її пропуску та визнали їх поважними, дійшов висновку про те, що касаційний суд не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надав суд першої інстанції.

67. Звідси, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 267 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених постанові від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

68. Наведеним у пункті 66 цієї постанови також спростовуються доводи скаржника, про які йдеться у пунктах 39, 41, 42 цієї постанови, оскільки, як уже було наголошено, суд касаційної інстанції не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надано судами попередніх інстанцій.

69. Стосовно посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 911/2269/20, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19, колегія суддів зазначає, що в наведених справах спірним було питання наявності / відсутності обставин переривання перебігу позовної давності пред`явленням позову в іншій справі (ч. 2 ст. 264 ЦК України). Окрім того, в наведених справах позивачі не доводи поважність причин пропуску позовної давності. В той час, як у цій справі, яка розглядається, позивач на переривання перебігу позовної давності не посилався, проте доводив, що вона пропущена з поважних причин (ч. 5 ст. 267 ЦК України), що свідчить про відмінність фактичних обставин справи з яких суди виходили при вирішенні питання наслідків спливу позовної давності, а відтак і про неподібність правовідносин з урахуванням критерії подібності, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

70. За наведеного, доводи скаржника, обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

71. Пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

72. В свою чергу, у пункті 1 частини 3 статті 310 ГПК України (на цю норму скаржник посилається у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

73. Тобто, в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

74. Відхиляючи доводи скаржника щодо неповноти з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

75. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.

76. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

77. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, в тому числі і долученим відповідачем доказам, які на його думку свідчать про виконання ним обов`язку прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь шляхом будівництва зовнішніх інженерних мереж водопроводу та каналізації, на підставі та у відповідності до Технічних умов від 20.10.2010 №71, виданих КП "Ірпіньводоканал", за результатом оцінки яких дійшли висновку про те, що відповідач не довів кошторисну вартість будівництва інженерних мереж, побудованих ТОВ "Житло-Буд" поза межами його земельної ділянки у рамках будівництва об`єкта "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Шевченка, 4 в м.Ірпінь Київської області". До переоцінки доказів у справі в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

78. При цьому, зважаючи на загальний характер висновків Великої Палати Верховного Суду щодо принципів змагальності судового процесу, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 (на які посилається відповідач), колегія суддів не вбачає жодної невідповідності висновків судів попередніх інстанцій висновкам суду касаційної інстанції в частині дослідження та надання оцінки доказам, доводам сторін, дотримання судом стандартів доказування, обґрунтованості судового рішення. Більше того, питання визнання кошторисної вартості будівництва інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури з метою визначення розміру пайової участі у наведених скаржником справах № 129/1033/13-ц, № 904/2104/19, № 16/3027/21 не досліджувалося. Звідси, посилання відповідача на вказані постанови Великої Палати Верховного Суду визнаються необґрунтованими.

79. Інші доводи касаційної скарги ТОВ "Житло-Буд" на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

80. У зв`язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву Виконавчого комітету в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові і з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

82. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

83. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ТОВ "Житло-Буд" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова в оскарженій частині відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

84. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 29.02.2024 у справі № 910/7799/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил