Постанова

від 25.07.2024 по справі 588/609/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 588/609/23

провадження № 61-2207св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України,

третя особа- Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Тростянецьке лісове господарство»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тростянецьке лісове господарство» на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Огієнка О. О., та постанову Сумського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (далі - ДП «Тростянецький лісгосп»), третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Тростянецьке лісове господарство» (далі - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Тростянецький лісгосп»), про зобов`язання внести зміни до наказу про звільнення, нарахувати та виплатити заробітну плату.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що працював на посаді машиніста (кочегара) котельні автотранспортного цеху у ДП «Тростянецьке лісове господарство». 08 березня 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України він уклав з командиром добровольчого формування Тростянецької територіальної громади контракт добровольця територіальної оборони добровольчого формування № 1 Тростянецької громади (далі - ДФТГ м. Тростянець).

Наказом ДП «Тростянецький лісгосп» від 16 травня 2022 року на підставі частини третьої статті 119 КЗпП України його було увільнено від роботи з 08 березня 2022 року у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків.

19 липня 2022 року ДП «Тростянецький лісгосп» видало наказ за №48-к «Про припинення збереження середнього заробітку», посилаючись на зміни, внесені до частини третьої статті 119 КЗпП України, згідно з яким з 19 липня 2022 року йому та іншим працівникам ДП «Тростянецький лісгосп» було припинено нарахування та виплату середньої заробітної плати, який він оскаржив у судовому порядку. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 22 листопада 2022 року його позов задоволено.

Однак постановою Сумського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасовано рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 22 листопада 2022 року та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що позивач є членом ДФТГ м. Тростянець, яке не є військовим формуванням ЗСУ, однак вимога щодо захисту його трудового права та визнання підстав увільнення і збереження за ним середнього заробітки за частиною першою статті 119 КЗпП України ним не заявлена.

Також позивач зазначив, що відповідно до наказу від 09 січня 2023 року № 1-к «Про зарахування працівників до філії «Тростянецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 10 січня 2023 року продовжено дію трудового договору, укладеного з ним та його зараховано до штату Філії «Тростянецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

ОСОБА_1 просив суд:

- зобов`язати ДП «Тростянецький лісгосп» внести зміни до наказу «Про увільнення від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони» за № 27-к від 16 травня 2022 року у частині, що стосується ОСОБА_1 , вказавши причину його увільнення від роботи - частину першу статті 119 КЗпП України;

- зобов`язати ДП «Тростянецький лісгосп» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку він отримував на посаді машиніста (кочегара) котельні автотранспортного цеху у ДП «Тростянецький лісгосп» у період з 19 липня 2022 року до 09 січня 2023 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 27 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ДП «Тростянецький лісгосп» внести зміни до наказу від 16 травня 2022 року № 27-к «Про увільнення від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони» у частині, що стосується ОСОБА_1 , указавши причину його увільнення від роботи - частину першу статті 119 КЗпП України.

Зобов`язано ДП «Тростянецький лісгосп» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку він отримував на посаді машиніста (кочегара) котельні автотранспортного цеху у ДП «Тростянецький лісгосп» у період з 19 липня 2022 року до 09 січня 2023 року.

Стягнуто з ДП «Тростянецький лісгосп» у дохід держави судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

Постановою Сумського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ДП «Тростянецький лісгосп» залишено без задоволення, рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 липня 2023 року - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач як доброволець добровольчого формування територіальної громади відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку на час виконання ним державних/громадських обов`язків, законодавчі підстави для припинення виплати збереженого середнього заробітку позивачу відсутні. Суд указав, що частиною першою статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством такі обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Короткий зміст касаційної скарги

Улютому 2024 року ДП «Тростянецький лісгосп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

12 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Тростянецького районного суду Сумської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Заявник указує, що зобов`язання внести зміни до наказу «Про увільнення від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони» є незаконним, оскільки відсутні правові підстави увільнення позивача за частиною першою статті 119 КЗпП України. Крім того, наказ від 16 травня 2022 року № 27-к «Про увільнення від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони» у частині, що стосується ОСОБА_1 , вичерпав свою дію виконанням, адже позивач був увільненим від роботи у зв`язку з призовом на військову службу.

Тому вважає, що формулювання позовної вимоги про обов`язок увільнити позивача за частиною першою статті 119 КЗпП України порушить Закон.

Судами попередніх інстанцій не надано оцінку того, що позивач був задіяний у добровольчому формуванні періодично.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» питання несення служби та організації відпочинку позивача віднесено до компетенції керівника ДФТГ. Про часи залучення та часи відпочинку, повинна бути надана відповідна інформація керівником ДФТГ роботодавцю, якому слід виходити із рівня залучення працівника до участі при виконанні громадського обов`язку, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність та ефективність і можливість виконання його обов`язків за трудовим договором. Однак інформацію про періодичність залучення позивача як добровольця ОСОБА_1 надав лише в суді. Натомість керівництву підприємства такої інформації не було надано.

Заявник стверджує, що доказів, того, що позивач був залучений до громадського (державного) обов`язку у період з 19 липня 2022 року до 09 січня 2023 року матеріали справи не містять, тому суди з порушенням статей 76 - 81, 263, 264 ЦПК України зробили висновок про доведеність вказаних обставин.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 із 02 березня 2000 року працював у ДП «Тростянецьке лісове господарство», на посаді машиніста (кочегара) котельні. У зв`язку з реорганізацією ДП «Тростянецьке лісове господарство» шляхом його приєднання до ДСГП «Ліси України», створенням філії ДП «Тростянецьке лісове господарство» було продовжено дію трудового договору з ОСОБА_1 та зараховано до штату філії з 10 січня 2023 року.

08 березня 2022 року ОСОБА_1 уклав з командиром ДФТГ м. Тростянець ОСОБА_2 контракт добровольця територіальної оборони на добровільній основі строком на 3 роки. За умовами вказаного контракту ОСОБА_1 як доброволець бере на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади; виконувати державні та/або громадські обов`язки в інтересах Українського народу; додержуватись та виконувати складену присягу добровольця територіальної оборони, викладену у додатку до цього контракту тощо.

ОСОБА_1 є добровольцем ДФТГ м. Тростянець, яке не є військовим формуванням ЗСУ.

Наказом ДП «Тростянецький лісгосп» від 16 травня 2022 року № 27-к, відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України, на підставі контракту добровольця територіальної оборони від 08 березня 2022 року, ОСОБА_1 увільнено з 08 березня 2022 року від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків.

Відповідно до довідки ДП «Тростянецьке лісове господарство» від 14 вересня 2022 року № 47 у період з січня до липня 2022 року ОСОБА_1 нараховувався та виплачувався середній заробіток.

Згідно з довідкою № 03-02/-2/№80, складеною 22 травня 2023 року заступником командира ДФТГ м. Тростянець, ОСОБА_1 зарахований до складу ДФТГ 08 березня 2022 року, задіяний на постійній основі до виконання завдань із забезпечення і охорони важливих об`єктів критичної інфраструктури місцевої територіальної громади під час відсічі російської агресії та захисту Батьківщини.

Встановлено, що тривалість зміни чергування добровольця на добу (календарну дату) складає 12 або 24 години, у залежності від посту. Місця постів і несення служби є службовою інформацією, якій надається гриф «Для службового користування». Також у довідці зазначені календарні дати і час (години) виконання службових обов`язків ОСОБА_1 , зокрема:

- у серпні 2022 року: 04, 07, 10, 15, 18, 20, 23, 26, 29. Всього 9 змін по 24 години (всього кількість годин - 215);

- у вересні 2022 року: 01, 03, 05, 08, 13, 15, 19, 21, 24, 27, 29. Всього 11 змін по 24 годин (всього кількість годин - 264);

- у жовтні 2022 року: 01, 05, 08 - зміни по 12 годин, з 10 до 18 - виїзд на 8 діб (цілодобово), з 24 до 31 - виїзд на 8 діб (цілодобово). Всього 19 змін по 12 годин (всього кількість годин - 228);

- у листопаді 2022 року: 01, 05 - зміни по 12 годин, з 07 до 14 - виїзд на 8 діб (цілодобово), 17 - 12 год., з 21 до 28 - виїзд на 8 діб (цілодобово). Всього 19 змін по 12 годин ( всього кількість годин - 228);

- у грудні 2022 року: 03 - 12 годин, 05 до 12 - виїзд на 8 діб (цілодобово), 16 - 12 годин, з 19 до 26 - виїзд на 8 діб (цілодобово), 29 - 12 годин. Всього 18 змін по 12 годин (всього кількість годин - 216);

- у січні 2023 року: з 02 до 09 - виїзд на 8 діб, з 16 до 23 - виїзд на 8 діб, 30, 31 - по 12 годин. Всього 18 змін по 12 годин ( всього кількість годин - 216).

Позивач здійснює чергування у складі добровольчого формування за іншим режимом, аніж встановлений робочий час у ДП «Тростянецьке лісове господарство».

Графіки несення служби ОСОБА_1 загалом перевищують норму тривалості робочого часу, а саме 40 годин на тиждень.

Із довідки № 03-02/-2/№80, складеної 22 травня 2023 року заступником командира ДФТГ м. Тростянець ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_1 на постійній основі задіяний до виконання завдань із забезпечення і охорони важливих об`єктів критичної інфраструктури місцевої територіальної громади під час відсічі російської агресії та захисту Батьківщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5 частина перша статті 411 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ДП «Тростянецький лісгосп» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з пунктом 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабміну від 29 грудня 2021 року № 1449 (далі -Положення № 1449), членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Відповідно до пункту 21 Положення № 1449 контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони.

Наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84 «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 березня 2022 року № 307/37643 затверджено форму контракту добровольця територіальної оборони (далі - контракт).

У преамбулі форми контракту зазначено, що командир з одного боку, а доброволець з іншого боку, на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, КЗпП України, відповідно до Закону України від 27 січня 2022 року № 2024-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення завдань та основ підготовки і ведення національного спротиву» та Положення № 1449, уклали контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з пунктом 3 форми контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Наказом ДП «Тростянецький лісгосп» від 16 травня 2022 року № 27-к ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної громади з 08 березня 2022 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є добровольцем ДФТГ м. Тростянець, яке не є військовим формуванням ЗСУ.

Стаття 1 Закону України від 16 липня 2021 року № 1702 «Про основи національного спротиву» містить визначення таких термінів: територіальна оборона, доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України, добровольче формування територіальної громади.

Отже, на громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України. На членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни, зокрема до КЗпП України.

Норми Закону України від 01 липня 2022 року № 2352 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та Форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів ДФТГ, зокрема, і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.

Частиною першою статті 119 КЗпП України чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть виконуватись у робочий час.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1449 командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей. Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту у разі порушення добровольцем його умов (пункт 23 Положення № 1449).

Таким чином, саме командири ДФТГ мають здійснювати, зокрема і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно визначеного роботодавцем режиму) дні.

Залучення до такого добровольчого формування не є військовою службою, однак укладання такого контракту слід розглядати, як один із способів виконання громадянином України свого конституційного обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.

З аналізу зазначених вище норм права, слід дійти висновку про те, що, оскільки працівник, залучений до добровольчого формування територіальної громади, виконує державні або громадські обов`язки у робочий час, то, згідно з положенням частини першої статті 119 КЗпП України, такому працівнику гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Слід зазначити, що з 19 липня 2022 року набрали чинності норми Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізаці ї трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), якими, зокрема, внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, в якій слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

За умовами частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон№2232-XII) громадяни України, прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_1 є добровольцем ДФТГ м. Тростянець, яке не є військовим формуванням ЗСУ, який виконує державні або громадські обов`язки у робочий час, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що на позивача розповсюджуються гарантії, передбачені частиною першою статті 119 КЗпП України.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що гарантії, передбачені частиною першою статті 119 КЗпП України, поширюються на позивача та порушені відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник, зауважила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Отже, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимога ОСОБА_1 про зобов`язання роботодавця внести зміни до наказу про увільнення від роботи, вказавши причину його увільнення від роботи - частину першу статті 119 КЗпП України, є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Ототожнення відповідачем статусів військовослужбовця та добровольця добровольчого формування територіальної громади не є підставою вважати наказ про увільнення таким, що вичерпав свою дію у зв`язку з його виконанням, тому доводи касаційної скарги в цій частині на увагу не заслуговують.

Оскільки оскаржуваний наказ було видано на підставі контракту добровольця добровольчого формування територіальної громади та листа командира сил територіальної оборони, то роботодавець був обізнаний про виконання його працівником у робочий час державних або громадських обов`язків, тому не був позбавлений можливості вимагати, зокрема від командира ДФТГ, підтвердження виконання позивачем цих обов`язків у робочий час.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що інформацію про періодичність залучення працівника як добровольця добровольчого формування територіальної громади ОСОБА_1 надав лише в суді, натомість керівництву підприємства такої інформації не було надано, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів до уваги не бере.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тростянецьке лісове господарство» залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник