Ухвала

від 26.07.2024 по справі 695/2817/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/2817/24

номер провадження 1-кс/695/684/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2024 рокум. Золотоноша

Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, погоджене з прокурором Золотоніської окружної прокуратури відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мельники Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, особою з інвалідністю, депутатом, учасником бойових дій, АТО (ООС) чи ліквідатором аварії на ЧАЕС не є, раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 звернувся до суду з погодженим прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

У провадженні СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024250370001003 від 25.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він 24 липня 2024 року, близько 22 год. 30 хв., перебуваючи в АДРЕСА_1 , побачив неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася по вказаній вулиці. В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, а тому з метою реалізації свого злочинного умислу останній направився за потерпілою ОСОБА_8 .

У подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, ОСОБА_6 , прямуючи за потерпілою ОСОБА_8 , реалізував свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що неповнолітня не розуміє характер та значення протиправних дій, користуючись безпорадним станом потерпілої, яка через свій вік не здатна фізично чинити опір та уникнути злочинного посягання через свою фізичну та психічну слабкість, із застосуванням фізичного насильства, посадив неповнолітню ОСОБА_8 на свої коліна, після чого із застосуванням фізичної сили вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої, а саме здійснив дотики своїми руками до грудей неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8

25.07.2024 о 10 год. 31 хв. ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.

26.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.

Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

1.протоколами огляду місця події по АДРЕСА_1 від 25.07.2024;

2.протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.07.2024;

3.показами неповнолітнього свідка ОСОБА_9 від 25.07.2024;

4.показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 25.07.2024.

У ході досудового розслідування встановлено ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступними обставинами:

-ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується: відсутністю стійких соціальних зв`язків за місцем його проживання, оскільки ОСОБА_6 не одружений, дітей на утриманні не має, а тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, усвідомлюючи те, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, суду та/або змінити місце проживання.

-ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується: тим, що в разі не обрання підозрюваному запобіжного заходу, останній матиме змогу й надалі вчинити інші злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості.

-ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, обґрунтовується: тим, що підозрюваному ОСОБА_6 відомі місця проживання свідків, потерпілої по даному кримінальному провадженні, тому він матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків чи потерпілу, шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності;

- ризик запобігання спробам перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом обґрунтовується: тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування (кримінальне переслідування) за вчинення тяжкого злочину та маючи змогу вільно пересуватися, може розголосити відомості досудового розслідування іншим особам, причетним до його протиправної діяльності, що в подальшому перешкоджатиме проведенню досудового розслідування. Разом з тим обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_6 під час вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, органом досудового розслідування відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин слідчий за згодою з прокурором звернувся до суду з даним клопотанням, яким просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні слідчий та прокурор наполягали на обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на обґрунтованість вказаних ризиків.

Захисник просивобрати запобіжнийзахід увигляді домашньогоарешту та вказував, що підозрюваний проживає весь час за однією адресою, підозрюваний має психічне захворювання, що стверджується відповідною довідкою, яка додана до матеріалів клопотання, раніше підозрюваний до кримінальної відповідальності не притягувався, що свідчить про необґрунтованість заявлених органами досудового розслідування ризиків щодо відсутності стійких соціальних зв`язків та можливості вчинення кримінальних правопорушень.

Підозрюваний підтримав свого захисника.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши доводи прокурора, слідчого підозрюваного, та його захисника, слідчий суддя виходить з наступного висновку.

Під час розгляду клопотання з`ясовано, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, що стверджується доданими до клопотання матеріалами.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням має підтверджуватися наявними доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження на час пред`явлення підозри.

Сукупність цих доказів має дати підстави вважати, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування.

При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження при розгляді справи по суті, зокрема наявності достатніх підстав для встановлення вини підозрюваного у інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього КПК України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно зі ст. ст. 176, 177 КПК України законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.

Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та продовжити кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.

За п. 2, п. 4 та п. 5 ст. 178 цього Кодексу суд зобов`язаний оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність або відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи.

До засудження обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.

Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи («Маккей проти Сполученого Королівства»).

Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою («Ідалов проти Росії», §140).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дослідивши вказане клопотання слідчий суддя погоджується із доведеністю наявного ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, оскільки підозрюваний особисто знає потерпілу та свідків, а також їх місце проживання.

Ризик тиску на свідків на початковому етапі слідства є вагомим на стадії досудового розслідування (справа Яжинський проти Польщі, рішення ЄСПЛ № 15479/02, від 4 жовтня 2005 року), оскільки на даний час слідством не встановлені всі можливі свідки та обставини даної події.

Також суд зважає на те, що по даному кримінальному провадженню не закінчені всі слідчі дії та усі обставини по справі ще не встановлені та/або досліджуються.

Відповідно доп.,п.3і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як зазначено в п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 року "тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості".

На вказану обставину зверталася увага і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року № 33977/97, п. 81.

Отже тяжкість покарання є суттєвим елементом при оцінюванні наведених ризиків, зокрема щодо переховування та знищення невіднайдених речових доказів, однак не може розцінюватися як єдиний, та враховується в сукупності із іншими обставинами, які характеризують особу підозрюваного.

При цьому, слідчим суддею також оцінені в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України (підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, та весь час проживає за однією і тією ж адресою, за місцем проживання характеризується посередньо).

Доводи органів досудового розслідування, що підозрюваний не одружений та не має на утриманні неповнолітніх дітей, що нібито свідчить про відсутність у нього сталих соціальних зв`язків, суд не бере до уваги враховуючи вік підозрюваного.

Крім того суд не знаходить підстав вважати, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки жодних доказів таких спроб матеріали справи не містять.

Також суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний західу виглядітримання підвартою неможе бутизастосований,окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Наведені органами досудового розслідування підстави не можуть розцінюватись як дії , які визначені п.3ч.2ст.183КПК України.

Частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Зважаючи навикладене,слідчий суддявважає,що органамидосудового слідствадоведено наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніпідозрюваним,кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбаченихстаттею 177цього Кодексу.

Однак належних доказів недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні матеріали справи не містять, а тому слідчий суддя вважає, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде цілодобовий домашній арешт, і такий запобіжний захід буде достатнім, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і виправданим з урахуванням ризиків, даних про особу підозрюваного та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні.

На підставі ст.,ст. 176, 177, 178, 183, 192-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_7 погодженого прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) прибувати до кабінету слідчого, прокурора, суду, за першою вимогою;

2) цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків необхідності прибуття в укриття в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4) постійно носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали - до 26 вересня 2024 року включно.

Роз`яснитипідозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. У разі невиконання ним зазначених вище обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного для виконання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти діб.

Слідчий суддя Золотоніського

міськрайонного суду ОСОБА_1