Ухвала

від 14.08.2024 по справі 695/2817/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/287/24 Справа № 695/2817/24 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниДоповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючоїОСОБА_1 , суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 секретар учасники справи:ОСОБА_4 прокурор підозрюваний захисник підозрюваногоОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2024 року про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мельники, Золотоніського району, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України,

в с т а н о в и в:

Старший слідчий СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

Просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2024 року відмовлено у задоволені клопотання.

Обрано підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки:

1) прибувати до кабінету слідчого, прокурора, суду, за першою вимогою;

2) цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків необхідності прибуття в укриття в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4) постійно носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали - до 26 вересня 2024 року включно.

Роз`яснено підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. У разі невиконання ним зазначених вище обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Однак належних доказів недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні матеріали справи не містять, а тому слідчий суддя вважає, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде цілодобовий домашній арешт, і такий запобіжний захід буде достатнім, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і виправданим з урахуванням ризиків, даних про особу підозрюваного та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі прокурор оспорює обґрунтованість ухвали слідчого судді, вважає, що вказана ухвала підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення, обрана законна та чітка позиція, яка обґрунтована доказами, що доводить вагомість обставин і підстав, за наявності визначених ризиків, що необхідним запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну правову поведінку ОСОБА_6 є лише тримання під вартою.

Прокурор вказує, що судом не взято до уваги те, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, покарання за вчинення якого передбачено строком від п`яти до семи років, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, дає можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, судом не враховано, що вказані дії вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 стосовно неповнолітньої дитини, з якою останній був раніше знайомий та проживає в одному селі, в зв`язку із чим йому було відомо про неповнолітній вік потерпілої.

Крім того, ОСОБА_6 є суспільно небезпечним та потребує на час проведення досудового розслідування ізоляції від суспільства з метою унеможливлення невиконанню ним процесуальних обов`язків, також вчинення спроб, що визначені у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки останній відповідно до довідки КНП Чорнобаївська багатопрофільна лікарня перебуває на обліку і лікаря психіатра з діагнозом F88 «Розлади психічного розвитку у вигляді межової інтелектуальної недостатності з емоційно-вольовими розладами».

Підозрюваний ОСОБА_6 не має міцних соціальних зав`язків, зокрема, він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що встановлено в судовому засідання. Також, підозрюваний проживає у будинку, який належить його матері, тобто він не є власником вказаної нерухомості, не несе тягар її утримання, та може в будь-який час залишити це приміщення.

З приводу стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_6 , встановлено, що останній не має протипоказань до перебування в СІЗО.

На даному етапі розслідування лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, що виключає собою можливість обрання відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

В зв`язку з вищевикладеним прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді від 26.07.2024 року та постановити нову, якою обрати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строків досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.

Як вбачається з матеріалів справи, що у провадженні СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024250370001003 від 25.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він 24 липня 2024 року, близько 22 год. 30 хв., перебуваючи в АДРЕСА_1 , побачив неповнолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка рухалася по вказаній вулиці. В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, а тому з метою реалізації свого злочинного умислу останній направився за потерпілою ОСОБА_10 .

У подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, ОСОБА_6 , прямуючи за потерпілою ОСОБА_10 , реалізував свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що неповнолітня не розуміє характер та значення протиправних дій, користуючись безпорадним станом потерпілої, яка через свій вік не здатна фізично чинити опір та уникнути злочинного посягання через свою фізичну та психічну слабкість, із застосуванням фізичного насильства, посадив неповнолітню ОСОБА_10 на свої коліна, після чого із застосуванням фізичної сили вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої, а саме здійснив дотики своїми руками до грудей неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10

25.07.2024 року о 10 год. 31 хв. ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.

26.07.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

Прокурор посилаючись як на підстави застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_11 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України у зв`язку з чим у клопотанні слідчий просив суд обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, на виконання вимог частин 1, 2 статті 194 КПК України, зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статті 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених частиною 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими такі обставини обґрунтовуються.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених статтею 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчий суддя під час розгляду зазначеного клопотання правильно встановив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, прийшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Відповідно до вимог статей 177, 178, 183, 194, 200 КПК України та пункту «е» частини 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року), міра запобіжного заходу у виді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що прокурором та слідчим не доведено належними, достатніми, достовірними доказами неможливість запобігти зазначеним в клопотанні ризикам виключно застосуванням щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз`яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому посилання прокурора про необхідність застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку із тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, на думку колегії суддів є безпідставним.

Крім того, слідчим суддею оцінені в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України, а саме підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, та весь час проживає за однією і тією ж адресою, за місцем проживання характеризується посередньо, що спростовує доводи органів досудового розслідування стосовно можливого переховування від слідства та суду.

Отже, одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до частин 2, 6 статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на відсутність ґрунтовних підстав для застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання ризикам, виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та забезпечення належної поведінки під час проведення досудового розслідування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо можливості застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі.

Слідчий суддя зазначив, що ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків, потерпілу, є обґрунтованим, оскільки підозрюваний особисто знає потерпілу та свідків, а також місце їх проживання.

Доводи апеляційної скарги про те, що необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати на даному етапі досудового розслідування, є непереконливими.

Так, слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні, у зв`язку з чим зроблено правильний висновок про недоведеність органом досудового розслідування неможливості запобігти наявним ризикам та неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 застосуванням іншого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту 26 липня 2024 року до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції даних про порушення підозрюваним застосованого обмеження прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.

Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_6 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду під час перебування під домашнім арештом.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.

Всі інші обставини, наведені прокурором в апеляційній скарзі, стосовно способу вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, специфіки злочину, характер дій підозрюваного, були предметом аналізу слідчого судді при вирішенні клопотання слідчого.

Під час апеляційного розгляду прокурор не навів достатніх підстав та не обґрунтував доцільність застосування підозрюваному більш суворіший запобіжний захід, та не довів, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не буде достатнім для запобігання неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .

Отже, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, що буде необхідним для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та буде відповідати загальним принципам закріпленим в ч.3 ст. 5 Конвенції.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи, які вказані в апеляційній скарзі прокурора не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, і на підставі цього задоволенню не підлягають.

Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом детального дослідження в ході розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції та слідчим суддею надано на них обґрунтовані і мотивовані відповіді.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 181, 183, 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Золотоніської окружної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді