Ухвала

від 26.07.2024 по справі 711/5823/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5823/24

Провадження № 2/711/2183/24

У Х В А Л А

26.07.2024 м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представникаадвоката Босенка Олександра Михайловича, звернувся у Придніпровський районний суд м.Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:

-встановити факт,що маєюридичне значення,а самещо, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,самостійно виховуєта утримуєдітей віком до 18років, а саме: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з батьком;

-судовий збір покласти на відповідача.

Третіми особами зазначено: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальним законодавством визначено наступні види підсудності: загальна (стаття27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття29 ЦПК України) та виключна (стаття30 ЦПК України).

Відповідно до правил загальної підсудності, які встановлені у статті27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Так, позивач у позовній заяві зазначив місце проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч. 8ст. 187 ЦПК України, 25.07.2024, судом, з метою визначення підсудності, здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

25.07.2024 на вказаний вище запит отримана відповідь №706276, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 27.06.2024 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказана адреса територіально відноситься до Черкаського району Черкаської області.

Таким чином, відсутні підстави для визначення підсудності цієї справи за Придніпровським районним судом м. Черкаси, враховуючи норми ч. 1 ст.27 ЦПК України.

Що стосується покликання позивача на приписи ч.1 ст. 316 ЦПК України, як на підставу звернення саме до Придніпровського районного суду м.Черкаси, тобто за адресою його фактичного місця проживання ( АДРЕСА_3 ), слід зазначити, що даною нормою визначено право фізичної особи звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за місцем її проживання. Разом з тим, вказана норма регламентує порядок визначення територіальної юрисдикції (підсудності) при розгляді справ у порядку окремого провадження, а саме непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При цьому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей, враховуючи наявність спору про право, який вирішується у порядку позовного провадження.

Як уже зазначалось вище, процесуальним законодавством визначено наступні види підсудності: загальна (стаття27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття29 ЦПК України) та виключна (стаття30 ЦПК України).

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів.

Так, позивач у позовній заяві зазначив місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана адреса відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності)Придніпровського районного суду м.Черкаси.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви додано копію витягу з Реєстру територіальної громади №2024/007753994 від 02.07.2024 та копію паспорту гр-на України, з яких вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказана адреса територіально відноситься до Черкаського району Черкаської області.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів, регулюється Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265.

У пункті 4 вказаного Порядку передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення статті27 та статті28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи- сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормахЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Разом з тим, статтею 28 ЦПК України визначено вичерпний перелік випадків, коли підсудність справ визначається з вибором позивача, до якого не входить категорія цієї справи.

Таким чином, відомості, про наявність підстав, визначених ст.28 ЦПК України, які обґрунтували б право позивача обрати саме Придніпровський районний суд м.Черкаси для розгляду його позову відсутні, а тому, у даному випадку, відсутні підстави для визначення підсудності (альтернативної) цієї справи за Придніпровським районним судом м.Черкаси, враховуючи норми ст.28 ЦПК України. Доводи позивача у частині визначення підсудності за Придніпровським районним судом м. Черкаси є помилковими, враховуючи зазначене вище.

Слід звернути увагу позивача на те, що йому необхідно керуватися положеннями Закону України«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Закону України«Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», оскільки сам по собі факт перебування особи позивача/відповідача за певною адресою без реєстрації у встановленому законом порядку свого місця проживання чи місця перебування не дає підстав для звернення до Придніпровського районного суду м.Черкаси із даним позовом.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Враховуючи зазначені вище обставини та норми чинного законодавства, суддею не встановлено жодних обставин, які б давали можливість розгляду цієї справи саме Придніпровським районним судом м.Черкаси, а тому суддя вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.27 ЦПК України, вказана цивільна справа повинна бути передана до Чигиринського районного суду Черкаської області, враховуючи положенняп.3розділу XII«ПРИКІНЦЕВІ ТАПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ»Закону України«Про судоустрійі статуссуддів»,яким визначено,що районні,міжрайонні,районні умістах,міські,міськрайонні судипродовжують здійснюватисвої повноваженнядо утвореннята початкудіяльності місцевогоокружного суду,юрисдикція якогорозповсюджується навідповідну територію, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ), що відноситься до території Черкаського (Чигиринського) району Черкаської області.

Суд також зауважує, що стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

Крім того, таке рішення суду повністю відповідає положенням статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський Суд з прав людини висловив міркування у пункті24 про те, що як було встановлено фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, відповідність вимозі «суд встановлений законом» передбачає існування та дотримання таких передумов: законодавча основа створення та функціонування суду; діяльність суду на підставі та відповідно до норм закону; реалізація судом визначених законом повноважень у спосіб, передбачений законом, тобто з дотриманням процесуальних правил.

За нормами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Також, при прийнятті вказаного судового рішення суддею враховувалися й висновки постанови ОП КЦС ВС у справі №554/7669/21.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 4, 5, 27, 28, 30-32, 187 ч. 9, 353, 354 ЦПК України суддя,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей,- передати за підсудністю на розгляд до Чигиринського районного суду Черкаської області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 26.07.2024.

Суддя: С. М. Позарецька