Рішення

від 25.07.2024 по справі 400/14901/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2024 р. № 400/14901/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "САВІТАР", вул. Архітектора Старова, 14А, кв. 21, м. Миколаїв, 54002, до відповідачаВідділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв,54056, провизнання дій протиправними,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "САВІТАР" (далі -позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті з позовними вимогами про визнання протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо затребування у водія транспортного засобу MAN д/н ВЕ0043С з напівпричепом SCHWARZMULLER SPA-3E д/н НОМЕР_1 під час проведення рейдової перевірки 20.09.2023р. на а/д Н-16 39 км + 800 м роздруківки даних з цифрового тахографу.

Ухвалою суду від 19.12.2023 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

28.12.2023 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із позовною заявою в новій редакції, в якій заявлено інші позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 19.10.2023 р. №ПШ018602 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Окрім того, надано докази сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. та докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року, судом продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 23.01.2024 року.

11.01.2024 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із уточненою позовною заявою, в якій у якості відповідача визначено - Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач).

Ухвалою від 12.01.2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 400/14901/23 та вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою прийняття оскаржуваної постанови № ПШ018602 від 19.10.2023 року була виявлена перевіркою Відділу державного нагляду (контролю) відсутність роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 20.09.2023 року, водій не використовує особисту картку водія до цифрового тахографу. Позивач зазначив, що повідомлення про розгляд справи на 19.10.2023 р. позивач отримав 26.10.2023 р., що є порушенням права на участь у розгляді справи, що є грубим порушенням та самостійною підставою для скасування постанови. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16.02.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що під час перевірки був виявлений факт відсутність роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 20.09.2023 року, водій не використовує особисту картку водія до цифрового тахографу, у зв`язку з чим позивача було притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.09.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на 39 км + 800 м а/д М-11 проведено перевірку транспортного засобу марки MАN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ "САВІТАР", під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 20.09.2023 року №030861. Під час перевірки виявлено перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344, а саме: роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 20.09.2023 року, водій не використовує особисту картку водія до цифрового тахографу.

Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області направлено запрошення на адресу ТОВ "САВІТАР" для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 19.10.2023 року.

На підставі вказаного акту перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області прийнято постанову №ПШ018602 від 19.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. до ТОВ "САВІТАР" за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою №ПШ018602, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови № ПШ018602 від 19.10.2023 року, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Положеннями п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ за №103 від 11.02.2015р. (далі - Положення №103), встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Положеннями пп.1 п.4 Положення №103 встановлено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

У відповідності до пп.15,27 п.5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Розпорядженням КМУ №1378-р від 16.12.2015 року Питання Державної служби з безпеки на транспорті здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Уктрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість на виконання Уктрансбезпекою.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р Про оитимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область).

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділи державного нагляду (контролю) у містах.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001року №2344-III (далі - Закон №2344).

Закон №2344 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону №2344).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344 та п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (ст. 48 Закону № 2344).

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 р. №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону №2344 та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 р. №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення № 340).

Пунктом 1.3 Положення №340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (надалі - Інструкція № 385).

Відповідно до п.1.1. цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт, "Про дорожній рух".

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:

- адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування";

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно вказаних приписів Інструкції №385 у разі використання цифрового тахографа водій зобов`язаний мати роздруківку даних роботи тахографа. Таким чином, в контексті ст.48 Закону №2344-III роздруківку тахографа необхідно відносити до категорії "інші документи, передбачені законодавством".

Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, транспортний засіб, який перевірявся посадовими особами Відділу оснащено цифровим тахографом.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до п. 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до п.п.25-27 постанови КМУ № 1567 від 08.11.2006 року справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Як встановлено в процесі розгляду справи відповідачем повідомлення про розгляд справи на 19.10.2023 року направлено на юридичну адресу ТОВ "САВІТАР".

У підтвердження направлення вказаного повідомлення-запрошення, відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення, згідно якого позивач отримав вказане повідомлення 26.10.2023 року.

У цьому випадку, відповідач розглянув справу без участі представника позивача, та позбавив його можливості бути вислуханим по своєї справі, оскільки повідомлення про запрошення на участь у справі, ним було отримано вже після прийняття рішення.

Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права.

Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

При цьому, 19.10.2023 відповідач розглянув справу навіть не переконавшись в тому, що його запрошення надійшло до адресату товариства, або було повернене за не запитом.

Тобто, право позивача бути вислуханим було порушеним.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2023 по адміністративній справі №620/19132/21, яка має аналогічні обставини справи, по якій суд дійшов висновку, що оскільки позивач заперечує ненадання водієм необхідних документів, а інспектори Укртрансбезпеки не скористалися своїм правом, передбаченим ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», зафіксувати правопорушення за допомогою фото- і відеофіксації процесу перевірки, то у такому разі лише одного Акту для фіксації правопорушення не достатньо та доведення вини перевізника.

Будь-які сумніви суд тлумачить не на користь владного суб`єкта.

Отже, позивач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача можливості захистити свої права та надати докази на спростування висновків актів перевірки.

Вказані обставини суд вважає грубим порушення права позивача на участь у розгляді справи.

Відповідач встановлені порушення процедури притягнення позивача до відповідальності не спростував. З урахуванням того, що порушення права на участь у розгляді справи є грубими процедурними порушеннями, суд вважає, що такі обставини є підставами для скасування спірної постанови.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області у справі є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті та не має статусу юридичної особи.

Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2684,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "САВІТАР" (вул. Архітектора Старова, 14А, кв. 21, м. Миколаїв, 54002, ідентифікаційний код 41156596) до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 19.10.2023 року № ПШ018602 - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ018602 від 19.10.2023 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САВІТАР" (вул. Архітектора Старова, 14А, кв. 21, м. Миколаїв, 54002, ідентифікаційний код 41156596) судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

4. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко