Ухвала

від 24.07.2024 по справі 761/8958/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткова)

24 липня 2024року м. Київ

Справа № 761/8958/14

Провадження № 22-з/824/1183/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Нежури В.А., Соколової В. В.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Кусого Андрія Васильовича в інтересах приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича про ухвалення додаткового судового рішення

за поданням приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, стягувач - ТОВ «Преміум Лігал Колекш»

у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

у с т а н о в и в:

У лютому 2024 року приватний виконавець Білецький І. М. звернувся до суду із даним поданням.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року подання приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича задоволено.

Надано дозвіл приватному виконавцю Білецькому Ігорю Мироновичу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: недобудоване нерухоме майно: виробничий корпус залізобетонних виробів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Лабай А. М. в інтересах ТОВ «СТАНОЛГ»подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лабая Андрія Мироновича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року закрито.

10 липня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Кусого А. В. в інтересах приватного виконавця Білецького І.М. про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при перегляді справи не було вирішено питання про судові витрати, які Білецький І. .М поніс у зв`язку із апеляційним переглядом справи. Про орієнтовні розміри судових витрат на правничу допомогу, який очікував понести приватний виконавець, було заявлено у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначив, що докази, понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, подаються до суду у строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Також зазначив, що у даному випадку, у разі закриття апеляційного провадження він має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача на підставі ч. 5, ст. 142 ЦПК України.

12 липня 2024 року адвокат Лабай А. М. в інтересах ТОВ «СТАНОЛГ» подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які обґрунтовані тим, що визначена представником виконавця сума витрат на оплату правничої допомоги є неспівмірною із складністю справи, окрім того, представник не надав суду попередній розрахунок суми судових витрат, за таких обставин, просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 4 статті 270 ЦПК України вважала за можливе розглянути заяви про ухвалення додаткового рішення за їх відсутності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи убачається, що у відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. зазначив, що його витрати на правничу допомогу під час розгляду даної справи становлять 30 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу приватний виконавець надав: договір №85П про надання правничої допомоги від 18.06.2024, укладений між приватним виконавцем Білецьким І. М. та адвокатом Кусим А. В.; ордер, серія ВС №1289808 від 18.06.2024, виданий адвокатом Кусим А. В.

Пунктом 1.1. договору визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, щодо справи за апеляційною скаргою ТзОВ «СТАНОЛГ» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/8958/14-ц від 27.02.2024, якої надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М. на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: недобудоване нерухоме майно - виробничий корпус залізобетонних виробів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

В пунктах 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар.

Вартість надання правової допомоги в Київському апеляційному суді у справі, визначеній в п. 1.1. цього договору, становить 30 000 грн.

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Кусим А. В. правової допомоги Білецькому І. М. за договором про надання правової допомоги від 18.06.2024 року.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Отже, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

У п.135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суди мають враховувати, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах: від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів також зауважує, що подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

Отже, у разі закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №357/380/20.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається, шо скаржник скористався своїм правом на подачу клопотання про зменшення заявлених приватним виконавцем витрат на правничу допомогу.

Оцінюючи обсяг робіт наданих адвокатом, колегія суддів вважає, що в даному випадку, витрати на правову допомогу в сумі 30 000 грн не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, адже дана справа є незначної складності, представником Білецького І. М. під час апеляційного перегляду подано лише відзив на апеляційну скаргу та клопотання про закриття провадження у справі, судове засідання було проведено судом у режимі відеоконференціі, що значно скоротило час, витрачений на прибуття до суду та очікування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів, з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності (співмірності), а також ураховуючи, що суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутній акт прийому-передачі юридичних послуг), доходить висновку про стягнення з ТОВ «СТАНОЛГ» на користь Білецького І. М. витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 260, 270, 368, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Кусого Андрія Васильовича в інтересах приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» (79032, м. Львів, вул. Рудакі А., 91 ЄДРПОУ 45272456) на користь Білецького Ігора Мироновича ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 26 липня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова