Ухвала

від 10.07.2024 по справі 761/8958/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 липня 2024 року м. Київ

Справа № 761/8958/14

Провадження: № 22-ц/824/10658/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

секретар Сакалош Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Лабая Андрія Мироновича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ»

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Осаулова А. А.,

за поданням приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, стягувач - ТОВ «Преміум Лігал Колекш»

у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

у с т а н о в и в:

У лютому 2024 року приватний виконавець Білецький І. М. звернувся до суду із даним поданням, яке мотивоване тим, що на його виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2-8132/2010, виданого 12.05.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованості по кредитному договору у розмірі 80415 доларів США 96 центів, що згідно офіційного курсу валют НБУ становить 623651,04 грн; судовий збір у розмірі 1700 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього підлягає стягненню 625471,49 грн. 10.01.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника, ОСОБА_1 відсутні кошти для повернення стягувачу. Приватним виконавцем вжиті всі заходи примусового виконання в межах ЗУ «Про виконавче провадження», однак дані дії не дозволяють виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не дозволяє виконати рішення суду у розумні строки. Під час виконавчого провадження стало відомо про наявність у боржника нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, однак, не зареєстроване в установленому порядку за ним, а саме, на підставі рішення Господарського суду Львівської області по справі №8/142 від 24.07.2007 року він володіє об`єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 74% готовності (враховуючи ухвалу від 29.01.2020 року про виправлення описки). На підставі викладеного, просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на не зареєстроване в установленому порядку майно, а саме об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 % готовності, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року подання приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича задоволено.

Надано дозвіл приватному виконавцю Білецькому Ігорю Мироновичу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: недобудоване нерухоме майно: виробничий корпус залізобетонних виробів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Лабай А. М. в інтересах ТОВ «СТАНОЛГ»подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову про відмову в задоволенні подання виконавця.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, надаючи дозвіл на звернення стягнення на майно, не взяв до уваги той факт, що це майно не належить боржнику. За вказаною адресою об`єкт незавершеного будівництва не зареєстрований і за змістом вимог ст.331 ЦК України до завершення створення майна вважаєтьсябудівельнимиматеріалами, обладнанням, тощо, які були використані в процесі створення майна. Разом з тим, вказує, що будівельні матеріали, які використані при будівництві виробничого корпусу залізобетонних виробів за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 70000 грн, належать ТОВ «СТАНОЛГ», оскільки такі передано до статутного фонду останнього ТОВ «ОСТЕРОН. Отже, ТзОВ «СТАНОЛГ» є власником майна, відносно якого ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 27.02.2024 надано приватному виконавцю Білецькому І.М. дозвіл на звернення стягнення.

Відтак, вважає, щоборжник - ОСОБА_1 , не лише не має право власності на спірне майно, яке при цьому не є нерухомими майном, а й таке взагалі не підлягає реєстрації в установленому законом порядку, як об`єкт нерухомого майна. Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою питання, чи має боржник речове право на земельну ділянку, що призвело до неправильного вирішення подання приватного виконавця Білецького І.М.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кусий А. В. в інтересах Білецького І. М. доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважав необґрунтованими, зазначив, що засновником ТОВ «Станолг» є ТОВ «Остерон», яке в свою чергу засноване ОСОБА_1 а тому, вважає, що скаржник діє недобросовісно.

Адвокат Кеню Д. В. в інтересах ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що сторони у даній справі, а саме ОСОБА_1 , та ТОВ «СТАНОЛГ», засновником якого є ТОВ «ОСТЕРОН», перебувають у змові, та зловживають своїми правами, а апеляційна скарга у справі має штучний характер і направлена на те, щоб перешкодити виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі №2-8132/2010.

10 липня 2024 року адвокат Кусий Д. В. в інтересах Білецького І. М. подав до суду клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі ст. 362 ЦПК України.

В судовому засіданні адвокат Лабай А. М. в інтересах ТОВ «СТАНОЛГ» апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.

Адвокат Кусий Д. В. в інтересах Білецького І. М. , адвокат Кеню Д. В. в інтересах ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» апеляційну скаргу просили залишити без задоволення, у зв`язку з тим, що ухваленим судовим рішенням не вирішено питання про права та обов`язки ТОВ «СТАНОЛГ».

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла наступного.

Першим питанням, яке підлягає до вирішення апеляційним судом, є питання наявності права на звернення з апеляційною скаргою.

Так, з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції звернулося ТОВ «СТАНОЛГ», яке не визначено стороною ні в клопотанні про звернення стягнення на майно, ні в оскаржуваній ухвалі суду.

З тексту апеляційної скарги убачається, що, на думку ТОВ «СТАНЛОНГ», спірним судовим рішенням вирішено питання про майнові права товариства, а тому, товариство наділене правом на апеляційне оскарження.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 568/1612/18 вказав на те, що суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи впливає оскаржуване судове рішення безпосередньо на права та обов`язки заявника та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Виходячи з наведених норм цивільно-процесуального законодавства, право апеляційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цих осіб.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 352 ЦПК України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв, як вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, слід урахувати, що судове рішення та/або ухвала, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього судового рішення (ухвали) містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку, порушуються не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З матеріалів справи убачається, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2-8132/2010, виданого 12.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості по кредитному договору у розмірі 80415 доларів США 96 центів, що згідно офіційного курсу валют НБУ становить 623651,04 грн, судовий збір у розмірі 1700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Оспорюваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2024 року надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І. М. на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано.

Постановою приватного виконавця Білецького І. М. від 29.02.2024 року в межах виконавчого провадження накладено арешт та здійснено опис майна: недобудоване нерухоме майно виробничий корпус залізобетонних виробів, за адресою: АДРЕСА_1 .

Наразі в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа №466/3951/24 за позовом ТОВ «СТАНОЛГ» до ОСОБА_1 , ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», треті особи Білецький І. М. та ДП «СЕТАМ», про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

Проте, в даному провадженні, суд не вирішував питання про права та інтереси ТОВ «СТАНОЛГ», яке звертається до суду з апеляційною скаргою.

Наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту, за відсутності таких захист не здійснюється.

ТОВ «СТАНОЛГ» стверджує, що є власником спірного майна, яке було передано до статутного фонду останнього ТОВ "ОСТЕРОН", виробничого корпусу залізобетонних виробів за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 311 а, однак матеріали справи не містять відомостей про реєстрацію за товариством відповідного майна.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Тобто, у ТОВ «СТАНОЛГ» могло виникнути право щодо майна виключно після державної реєстрації, яка в свою чергу проведена не була, що ставить під сумнів доброчесність дій товариства.

Слід також зазначити, що спір у даній справі ініційовано ТОВ «СТАНОЛГ» одразу після того, як приватний виконавець почав проводити підготовчі дії для передачі спірного майна на реалізацію в рамках виконавчого провадження №73786428.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватись процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Вчинення власником майна дій, пов`язаних з переходом права власності на належне йому майно з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок цього майна, може бути кваліфіковане як зловживання правом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 року.

Вищевикладені обставини, дають підстави вважати, що апеляційна скарга у справі має вочевидь штучний характер.

Доводи апеляційної скарги про те, що майно, за адресою: АДРЕСА_1 , не було і на даний час не вважається нерухомим майном, чи об`єктом незавершеного будівництва, а речове право на земельну ділянку, де на даний час знаходиться спірне майно не виникало ні у ТОВ «СТАНОЛГ», ні в боржника ОСОБА_1 є помилковими, з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2024 року у справі № 569/12740/22 дійшов висновку про те, що з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто, речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати особі на праві приватної власності.

Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України) та «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 351 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством (див. постанову Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №308/2965/16-ц).

На підставі вищевикладених висновків Верховного Суду, твердження скаржника стосовно того, що майно, на яке звернуто стягнення, не є нерухомим майном колегією суддів не приймається до уваги.

Більш того, рішенням Господарського суду Львівської області від 24.07.2007 року у справі №8/142 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.01.2020 року, установлено, що виробничий корпус залізобетонних виробів, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , є нерухомим майном, готовність незавершеного будівництва 74%. Враховуючи, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною, суд визнав СПД ОСОБА_1 власником недобудованого нерухомого майна.

Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, отже, є таким, що набрало законної сили. Відповідно до положень частини 4 статті 82 ЦПК України встановлені судом господарської юрисдикціі обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «СТАНОЛГ» не вирішувалося, а тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «СТАНОЛГ» підлягає закриттю у відповідності до п. 3 частини першої ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 362, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова