Постанова

від 25.07.2024 по справі 640/15974/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15974/22 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Штульман І.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі судового засідання Верес П.О.,

за участю: адвоката - Ювченка Андрія Васильовича, - представника позивача ОСОБА_1 ; Глущенко Віти Василівни, - представник відповідача,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ювченко Андрій Васильович звернувся до суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 29 липня 2022 року №363-к "Про звільнення ОСОБА_1 " Поновлено ОСОБА_1 з дня звільнення на рівнозначній посаді категорії "Б" посад державної служби підкатегорії "Б1" в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. Стягнуто з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 вересня 2022 року по 26 квітня 2024 року у сумі 292106,10 гривень. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді категорії "Б" посад державної служби підкатегорії "Б1" в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та в частині стягнення з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.

29 квітня 2024 року, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", від Ювченко А.В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла до Київського окружного адміністративного суду заява (зареєстрована судом першої інстанції 30 квітня 2024 року) про стягнення судових витрат в сумі 27300 гривень з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, до якої долучено відповідні докази.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ювченка Андрія Васильовича - задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13650,00 грн.

Приймаючи додаткове судове рішення про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ювченка А.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі, суд першої інстанції врахував обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку відзиву.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не співмірно до предмету спору стягнуто витрати на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це слідуючим.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).

Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини третьої статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що 19 липня 2021 року між Адвокатським бюро "Ювченко і партнери" в особі керуючого Ювченка Андрія Васильовича та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги на умовах поточного абонентського обслуговування №19/07/21 (далі - Договір №19/07/21).

Пунктом 2.2 Договору №19/07/21 передбачено, що вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро зазначена у додатку до цього Договору.

Згідно Додаткової угоди №2 від 22 червня 2022 року до Договору №19/07/21 від 19 липня 2021 року, обумовлений розмір гонорару становить 30 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи щодо надання правової допомоги, що стосується захисту права ОСОБА_1 на переведення на рівнозначну посаду у зв`язку з оптимізацією структури Державної служби морського та річкового транспорту України.

У матеріалах справи наявні звіти (акти) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №640/15974/22 від 19 грудня 2022 року та 20 квітня 2024 року із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Згідно цього детального опису, позивачу надано послуги у зв`язку із цією справою на суму 27300,00 грн. за 14 годин витраченого часу адвокатом, на підтвердження чого надано копії квитанцій від 19 грудня 2022 року №19-1/12/22 та від 20 квітня 2024 року №20-1/04/24 на суму 23400,00 грн. та 3900,00 грн, відповідно.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

За наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13650,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмету спору, суд першої інстанції вірно враховав: - належність справи до справ незначної складності та її розгляд судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; - незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування у справі, і доказів на їх підтвердження, які, до того ж однотипні і знаходились у розпорядженні позивача; - формальність відзиву відповідача; - сталу судову практику; важливість справи для позивача. Відсутність впливу результату вирішення справи на репутацію позивача та публічного інтересу.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції враховано співмірність та правильно зменшено суму витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному додатковому судовому рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, стягнувши витрати на правову допомогу у розмірі 13650,00 грн.

Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №640/15974/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: Н.Є. Маринчак

Ю.К. Черпак

Повний текст постанови складено: 26 липня 2024 року