Постанова

від 26.07.2024 по справі 813/4940/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року

м. Київ

справа № 813/4940/15

адміністративне провадження № К/9901/25651/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 (суддя - Хома О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 (судді - Хобор Р.Б., Сеник Р.П., Судова- Хомюк Н.М. )

у справі №813/4940/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити його до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №ДФ - 122644-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку, укладеного 26.01.2015 між ОСОБА_3 та ПАТ "Енергобанк" в особі представника відділення №1 в м. Жидачів на користь третьої особи ОСОБА_1 в сумі вкладу 4456 доларів США та відсотків за вкладом;

зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити його до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №ДФ - 122637-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку, укладеного 26.01.2015 між ОСОБА_4 та ПАТ "Енергобанк" в особі представника відділення №1 в м. Жидачів на користь третьої особи ОСОБА_1 в сумі вкладу 4796 доларів США та відсотків за вкладом.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15.09.2014 між ОСОБА_3 та ПАТ «Енергобанк» (відділення №1 в м. Жидачів) укладено договір про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку на суму 14000 доларів США №ДФ-115301-1302. Строк повернення вкладу - 23.01.2015.

20.01.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором №ДФ-115301-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку на частину вкладу в сумі 4456 доларів США, розміщеного на вкладному рахунку.

Про заміну сторони у зобов`язанні ОСОБА_3 повідомив відділення №1 ПАТ «Енергобанк» в м. Жидачів письмово 30.01.2015 та повторно 07.04.2015.

За умовами п.3.6 вказаного договору відступлення права вимоги по договору №ДФ-115301-1302, «Первісний кредитор бере на себе зобов`язання, за дорученням та згодою Нового кредитора укласти з Боржником (Банком) договір банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи - Нового кредитора в сумі 4456 доларів США та ініціювати переказ (сплату) коштів, належних Первісному кредитору за Основним договором, на рахунок, відкритий в межах такого договору. В такому випадку Новий кредитор набуває право вимоги щодо отримання таких коштів на підставі цього договору, договору банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи, що буде укладено в майбутньому та документів, що підтверджують рух коштів, без укладення будь яких додаткових договорів».

На виконання зазначених умов договору 26.01.2015 ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Енергобанк» відділення №1 в м. Жидачів (банк) договір №ДФ-122644-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку на користь третьої особи ОСОБА_1 на суму 4456 доларів США.

Згідно з пунктом 1.2. такого договору банк зберігає вклад на вкладному рахунку клієнта НОМЕР_4, відкритому в ПАТ «Енергобанк».

Пунктом 1.3. договору визначено, що для обліку нарахованих відсотків банк відкриває клієнту рахунок НОМЕР_6.

ОСОБА_3 26.01.2015 вніс на рахунок НОМЕР_4 кошти в розмірі 4456 доларів США шляхом їх списання з рахунку НОМЕР_10, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією меморіального ордеру від 26.01.2015.

15.09.2014 між ОСОБА_4 та ПАТ «Енергобанк» відділення №1 в м. Жидачів укладено Договір про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку на суму 14000 доларів США №ДФ-115302-1302. Строк повернення вкладу - 23.01.2015.

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 21.01.2015 укладено договір відступлення права вимоги на частину вкладу в сумі 4796 доларів США.

Про заміну сторони у зобов`язанні ОСОБА_4 повідомила відділення №1 ПАТ «Енергобанк» в м. Жидачів письмово 30.01.2015 та повторно 07.04.2015.

За умовами п.3.6. цього договору відступлення прав вимоги «Первісний кредитор бере на себе зобов`язання, за дорученням та згодою Нового кредитора укласти з Боржником (Банком) договір банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи - Нового кредитора в сумі 4796 доларів США, та ініціювати переказ (сплату) коштів, належних Первісному кредитору за Основним договором, на рахунок, відкритий в межах такого договору. В такому випадку Новий кредитор набуває право вимоги щодо отримання таких коштів на підставі цього договору, договору банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи що буде укладено в майбутньому та документів, що підтверджують рух коштів, без укладення будь яких додаткових договорів».

На виконання вищезазначених умов договору 26.01.2015 ОСОБА_4 уклала з ПАТ «Енергобанк» відділення №1 в м. Жидачів (банк) договір №ДФ-122637-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку на користь третьої особи ОСОБА_1 на суму 4796 доларів США.

Згідно з пунктом 1.2 договору банк зберігає вклад на вкладному рахунку клієнта НОМЕР_7, відкритому в ПАТ «Енергобанк».

Пунктом 1.3. договору визначено, що для обліку нарахованих відсотків банк відкриває клієнту рахунок НОМЕР_8.

ОСОБА_4 26.01.2015 внесла на рахунок № НОМЕР_1 кошти в розмірі 4796 доларів США шляхом їх списання з рахунку НОМЕР_9.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 №96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 12.02.2015 прийняла рішення №29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк», згідно з яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк».

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Енергобанк» запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Енергобанк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною 4 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду 30.04.2015 прийняла рішення №93 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» до 11.06.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» до 11.06.2015 включно.

Постановою Правління Національного банку України №370 від 11.06.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Енергобанк».

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №115 від 12.06.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Енергобанк».

ОСОБА_1 20.04.2015 звернувся до відділення № 1 ПАТ «Енергобанк» в м. Жидачів та 20.05.2015 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Енергобанк» про надання йому інформації щодо порядку виплати належних йому коштів за договорами №ДФ-115302-1302 та №ДФ-115301-1302, розміщених в ПАТ «Енергобанк» та, у разі необхідності, просив повідомити, які документи (інформацію) слід надати Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Енергобанк» щодо включення позивача як вкладника до списку для відшкодування вкладу.

Жодної відповіді на звернення (листи) від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Енергобанк» ані позивач, ані треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не отримували.

Позивач, вважаючи, що такою бездіяльністю порушено його права та законні інтереси як вкладника, звернувся до суду з позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2020 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу №813/4940/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На виконання рішення Верховного Суду 21.01.2020 у справі судом витребувано виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Представником позивача та третіх осіб надано виписки по особовим рахункам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Щодо позивача ОСОБА_1 такої виписки не надано.

Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_3 за 22.06.2015, на його ім`я 26.01.2015 відкрито у ПАТ «Енергобанк» рахунок № НОМЕР_2 , згідно з яким вхідний залишок становив 4 456 доларів США та рахунок НОМЕР_6, згідно з яким вхідний залишок становив 14,91 доларів США.

Згідно з випискою по особовому рахунку ОСОБА_4 за 22.06.2015, на її ім`я 26.01.2015 відкрито у ПАТ «Енергобанк» рахунок № НОМЕР_1 , згідно з яким вхідний залишок 22.06.2015 становив 4 796 доларів США та рахунок № НОМЕР_3 , згідно з яким вхідний залишок 22.06.2015 становив 15,70 доларів США.

Докази щодо відкриття особового рахунку на ім`я позивача ОСОБА_1 у ПАТ «Енергобанк» в матеріалах справи відсутні.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду 21.01.2020 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, за результатами нового розгляду справи у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не є вкладником банку, а тому не може бути включеним до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладу в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суди виходили з того, що за правилами частини 1 статті 1063 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред`явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Враховуючи, що кошти які перераховані на рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_5 на підставі договорів банківського вкладу №ДФ-122637-1302 та №ДФ-122644-1302 від 26.01.2015, укладених на користь позивача, позивач не витребовував, суди дійшли висновку, що в силу положень частини 1 статті 1063 Цивільного кодексу України позивач не набув прав вкладника на кошти, що розміщені на цих рахунках.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що станом на дату прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (15.02.2015) кошти за вказаними договорами не були зараховані на особистий рахунок позивача, і жодних доказів того, що позивач був облікований та ідентифікований ПАТ «Енергобанк» як вкладник, на ім`я якого відкрито банківський рахунок, відомості про якого внесено в базу даних банку тощо в матеріалах справи відсутні. Отже, визначені Законом №4452-VI права вкладника, в тому числі право на отримання суми гарантованого відшкодування, залишились за третіми особами та до позивача не перейшли.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Покликається на те, що ні Закон №2121-ІІІ, ні Закон №4452-VІ не містить обмежень прав вкладників на укладання договорів уступки права вимоги у зв`язку з введенням тимчасової адміністрації банку або початком ліквідаційної процедури банку.

Покликається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо не поширення на нього гарантій щодо виплати відшкодування коштів за вкладами (у сумі граничного розміру такого відшкодування) у зв`язку з ненабуттям ним статусу вкладника на підставі укладених на його користь договорів про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку.

Також покликається на те, що неодноразово звертався до банку, тимчасового адміністратора та ліквідатора банку для отримання коштів за укладеними на його користь договорами, однак до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його так включено і не було.

Покликається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які висловлені у постановах від 20.11.2018 у справі №826/12238/15, від 30.09.2019 у справі №821/596/17, від 17.10.2019 у справі №813/4434/15, від 21.01.2020 у справі №813/4940/15, від 26.02.2020 у справі №821/1136/17, від 08.07.2020 у справі №826/7530/17, від 03.09.2020 у справі №810/851/17.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом №4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн.

Отже, Закон №4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин:

1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії;

2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;

3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн;

4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;

5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Правовий аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти до висновку, що вирішальною умовою для включення особи до переліку вкладників, є наявність у такої особи вкладу в банку.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 2 Закону № 4454-VІ визначено зміст понять «вклад» та «вкладник».

Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 у справі №819/3041/15 дійшов наступного висновку:

«Позивач не є вкладником в розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та не має права на отримання гарантованої суми вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Враховуючи те, що зобов`язання Фонду по виплаті гарантованої суми до відшкодування державою вкладнику банку суми вкладу у випадку неплатоспроможності банку нерозривно пов`язане з особою такого вкладника, то заміна кредитора у даному зобов`язанні не допускається, а наданий позивачем договір про заміну кредитора в зобов`язанні, укладений між ними та ОСОБА_3 , не може вважатися доказом набуття вказаною особою прав вкладника банку відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України.

Крім того, укладення договору відступлення права вимоги не може бути підставою для визнання особи на користь якої відступлена частина коштів вкладником банку, оскільки відповідно до чинного законодавства вкладником є виключно особа, яка особисто уклала або на користь якої було укладено договір банківського рахунку. Укладення лише договору відступлення права вимоги за договором банківського рахунку не призводить до виникнення у банку грошового зобов`язання перед новим кредитором.»

У постанові від 16.08.2021 у справі №826/3251/16, Верховний Суд дійшов висновку, що:

«….за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку - договору банківського вкладу між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та вкладником ОСОБА_2 .

Отже, на підставі договору про відступлення права вимоги позивачка не набуває статусу вкладника в розумінні Закону №4452-VI та пов`язаного з цим права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом від Фонду, який не був учасником зобов`язання, в межах якого відбулось відступлення права вимоги.».

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №819/3047/15, від 08.08.2019 у справі №826/19560/15 та від 09.10.2019 у справі №817/9/16, від 21.11.2019 у справі №813/5385/15, від 26.11.2020 у справі №826/3265/16.

Крім того, відповідно до статті 1058 Цивільного Кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до частини першої статті 1063 Цивільного Кодексу України фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред`явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

У постановах від 02.04.2019 у справі №826/15478/15 та від 10.07.2019 у справі №826/15479/15 вирішуючи питання наявності в особи, на чиє ім?я відкрито вклад іншою особою, статусу вкладника Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«З огляду на вищенаведені правові норми та встановлені судами обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що при укладенні договору банківського вкладу на користь третьої особи обов`язковим є пред`явлення особою, на користь якої здійснено вклад, відповідної вимоги до банку відповідно до положень статті 1063 ЦК України. При цьому у разі, якщо вклад здійснено на користь малолітньої особи, така вимога має бути здійснена її законним представником. В протилежному випадку, така особа не набуває права на вклад, і вкладником слід вважати особу, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи.

Як встановили суди, Постановою Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 ПАТ Златобанк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Положення Закону №4452-VI містять імперативне застереження щодо недопустимості укладення будь-яких правочинів органами управління та керівниками банку з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, оскільки відповідні повноваження останніх з цього моменту є призупиненими.

Так, судами не встановлено та матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту звернення законного представника ОСОБА_2 з вимогою до банку, яка б свідчила про намір прийняття вкладу.

Судами правильно не взяті до уваги посилання скаржника на звернення ОСОБА_1 26 травня 2015 року до банку-агента (ПАТ Ощадбанк ), оскільки станом на дату звернення в силу приписів частин другої та третьої статті 36 Закону №4452-VI всі повноваження керівників та органів управління ПАТ Златобанк були призупинені. З огляду на вказане, звернення ОСОБА_1 до ПАТ Ощадбанк 26 травня 2015 року не може вважатись першою вимогою до банку, пред`явленою особою, на користь якої укладено договір банківського вкладу.

З огляду на вищенаведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що ОСОБА_2 не набула статусу вкладника банку.».

У справі яка розглядається, судами встановлено, що між позивачем та третіми особами було укладено договори відступлення права вимоги за договорами про строкові банківські вклади, а в подальшому третіми особами відкрито безпосередньо на ім?я позивача строкові банківські вклади.

Водночас, як встановлено судами, позивач не дотримався вимог статті 1063 ЦК України в частині необхідності для набуття прав вкладника вираження наміру скористатися такими правами, в т.ч. у спосіб пред`явлення до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника.

За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності невключення позивача до переліку вкладників та постановили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на положення частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки цією нормою врегульовано відносини банку і вкладника. Водночас статус останнього, у випадку відкриття вкладу на ім?я третьої особи, виникає з урахуванням правил, передбачених статті 1063 цього Кодексу, які, як встановлено судами в ситуації позивача, дотримано не було.

Також безпідставним є покликання позивача на те, що він звертався до відповідача з метою реалізації прав вкладника, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, такі звернення мали місце після запровадження у банку тимчасової адміністрації і такі звернення стосувалися вкладів третіх особ, а не позивача.

Покликання на висновки Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі №826/12238/15, від 30.09.2019 у справі №821/596/17, від 17.10.2019 у справі №813/4434/15, від 21.01.2020 у справі №813/4940/15, від 26.02.2020 у справі №821/1136/17, від 08.07.2020 у справі №826/7530/17, від 03.09.2020 у справі №810/851/17 є безпідставними, оскільки такі зроблено за правовідносин які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, і не стосувались відкриття вкладу на третю особу та застосуванння положень статті 1063 ЦК України.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №813/4940/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук