Рішення

від 01.08.2024 по справі 915/1692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року Справа № 915/1692/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №915/1692/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (код ЄДРПОУ 32654880; вул. Набережна, буд. 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область),

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компресорні майстерні (код ЄДРПОУ 32755341; вул. Янтарна, 318, м. Миколаїв)

про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компресорні майстерні грошові кошти у загальному розмірі 1231235,68 грн., з яких: 446940,00 грн. основний борг, 632592,00 грн. - пеня, 23253,12 грн. 3% річних, 128450,56 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 06.11.2023 даний позов залишено без руху з підстав невиконання вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, десять днів з дня отримання цієї ухвали.

08.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.11.2023).

Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Також в ухвалі суду від 13.11.2023 судом роз`яснено учасникам справи, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (ч. 6 ст. 6 ГПК України); будь-які письмові заяви, клопотання, заперечення повинні відповідати вимогам ст. 170 ГПК України.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлялася на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв`язку. Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу суду 25.12.2023 разом із довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

28.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання від 26.12.2023 про поновлення та продовження строку на подання відзиву у справі.

28.12.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 27.12.2023.

10.01.2024 до суду від позивача надійшли: заперечення на клопотання відповідача про поновлення та продовження строку на подання відзиву у справі та відповідь на відзив (Документи сформовані в системі «Електронний суд» 10.01.2024), в яких позивач просить суд залишити без розгляду клопотання відповідача про поновлення та продовження строку на подання відзиву та відзив, а також здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

До заперечень позивачем надано копію відповіді № 402546, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 08.01.2024, відповідно до якої юридична особа з ЄДРПОУ: 32755341, не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

18.10.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023 року.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 6 ГПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України будь-яка заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно ч. 4 ст. 170 ГПК України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до ч. 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Так, з поданих відповідачем клопотання про поновлення/продовження строку на подання відзиву у справі та відзиву, вбачається, що у відповідача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, про що також свідчить відповідь № 402546, сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

З урахуванням викладеного вище та зважаючи на те, що відповідач є особою, яка відповідно до ч. 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет в обов`язковому порядку, але не зареєструвала його, суд вбачає підстави для залишення вказаного клопотання без розгляду.

Частиною 10 ст. 165 ГПК України встановлено, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачем не виконані вимоги ч. 6 ст. 6 ГПК України, та зважаючи на те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено поважності причин невиконання обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.02.2022 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (покупець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Компресорні майстерні (постачальник) був укладений договір поставки № 8310Р4417 (надалі договір), копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання та запасні частини, комплектуючі та матеріали (надалі товар).

Згідно п. 1.2 договору номенклатура товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості товару, вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1 договору загальна ціна договору складається з суми всіх специфікацій до нього.

Відповідно до п. 2.2, п. 2.3 договору оплата товару з ПДВ в розмірі 100% його вартості здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 2.4 договору інший порядок, терміни і умови оплати можуть бути обумовлені сторонами у специфікації.

Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад перевізника, м. Миколаїв (у відповідності з Інкотермс 2020р.) Сторони можуть передбачати інші умови поставки, про що вказується в специфікаціях.

Згідно п. 3.2 договору виконання постачальником зобов`язання з постачання вважається дата поставки товару на склад перевізника в м. Миколаїв.

Відповідно до п. 3.3 договору, постачальник зобов`язується поставити товар в строк, зазначений в специфікації.

Згідно п. 3.6 договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, передбачених цим договором.

Згідно п. 6.14 договору, якщо внаслідок прострочення поставки товару поставка товару втратила інтерес для покупця або прострочення поставки перевищує 90 календарних днів, покупець може відмовитися від прийняття товару та вимагати від постачальника відшкодування збитків.

Даний договір вважається уданим і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін дії цього договору закінчується 31.12.2023. Закінчення строку договору не звільняє сторони від обов`язку виконання своїх зобов`язань за цим договором, а також від відповідальності за його порушення (п.п. 9.1, 9.2, 9.3 договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Додатком № 1 до договору поставки № 8310Р4417 від 01.02.2022 є специфікація №1 від 01.02.2022, копія якої міститься в матеріалах справи.

Специфікація № 1, укладена між покупцем та постачальником на поставку товару: пучок трубний кр.371.83.СБ11 (матеріал трубок б/м; кількість трубок 204 шт.; діаметр трубок 19х1) в кількості 2 шт., за ціною одиниці 138500,00 грн.; повітроохолоджувач кр.213.84.СБ6 (матеріал трубок б/м; кількість трубок 192 шт.; діаметр трубок 19х1) в кількості 2 шт., за ціною одиниці 148000,00 грн.).

Відповідно до п. 1 специфікації загальна вартість товару за цією специфікацією становить 687600,00 грн., з ПДВ.

Згідно п. 2 специфікації термін поставки товару становить 120 календарних днів з дати попередньої оплати згідно п. 3 цієї специфікації. Допускається дострокова поставка товару.

Згідно п. 3, п. 4 специфікації передоплата в розмірі 65% вартості товару, зазначеної в специфікації здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання цієї специфікації, на підставі виставленого рахунку постачальника. Вартість товару в гривнях визначається виходячи з суми передоплати згідно п. 3 і 35% вартості товару.

Відповідно до п. 5 специфікації остаточний розрахунок за товар в вартості визначеної в п. 4, здійснюється протягом п`ятнадцяти календарних днів з дати поставки товару на склад покупця, на підставі виставленого рахунку постачальника, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.

Специфікація № 1 від 01.02.2022 містить підписи та печатки сторін.

Як вбачається з платіжного доручення № 00698 від 07.02.2022, копія якого міститься в матеріалах справи, покупець перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в сумі 446940,00 грн., як попередню оплату за товар згідно договору поставки № 8310Р4417 від 01.02.2022.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист про повернення авансу від 12.04.2022 (№СЦМ-01-01-171-22), в якому позивач просить відповідача повернути раніше сплачений авансований платіж у сумі 446940,00 грн. з ПДВ на новий рахунок позивача, посилаючись на призупинення діяльності на невизначений термін у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням бойових дій у Миколаївській області.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 8 від 13.12.2022 (№ 8310Р4417.ПТ-01) про виконання грошового зобов`язання на суму 446940,00 грн., в якій позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням постачальником свого зобов`язання щодо поставки товару та у зв`язку з простроченням поставки товару на термін, що перевищив понад 90 календарних днів за умовами договору, ТОВ «СЦ «Металург» відмовляється від прийняття товару та вимагає повернення суми передоплати у сумі 446940,00 грн. Просив відповідача протягом 10 календарних днів перерахувати суму боргу на рахунок позивача. Також повідомив відповідача, що у разі невиконання даної претензії позивач буде змушений звернутися до суду про стягнення суми передоплати та штрафних санкцій.

Відповідач у відповіді № 0051 від 20.12.2022 на претензію позивача № 8310Р4417.ПТ-01 від 13.12.2022 зазначив, що ознайомився з нею та не погоджується на викладені в ній вимоги, посилаючись на закупівлю матеріалів на суму передоплати та виконання обсягу робіт з обробки деталей, а також про повернення матеріальних цінностей з вирахуванням вартості затраченої трудомісткості. У листі послався на обставини непереборної сили, надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникли без вини сторін, що пов`язані з військовою агресією Росії та бойовими діями на території Миколаївщини, які вплинули на промислову потужність та виробництво підприємства, вплинули на робочі процеси та загальмували виконання зобов`язань сторін договору. Також вказав, що не відмовляється та не скасовує свої зобов`язання перед покупцем. Зазначає, що не отримував додаткових угод від покупця на зміну розрахункових рахунків, з поясненням причин зміни.

Позивач на адресу відповідача направив лист № СЦМ-01-01-001-23 від 03.01.2023, в якому зазначив, що умовами договору не передбачено поставка інших матеріальних цінностей від частково непоставленого товару, відповідно до п. 4.13.2 договору, у разі поставки частини товару з порушенням асортименту, покупець має право відмовитися від усього товару. Також не погодився з настанням для постачальника обставин непереборної сили (форс-мажору) у зв`язку з тим, що їх настання і тривалості за договором №8310Р4417 від 01.02.2022 не було підтверджено сертифікатом Регіональної Торгово-промислової палати України, згідно умов Договору. Зазначив, що згідно п. 6.14 договору, постачальник прострочив строк поставки товару зазначений в п. 2 специфікації №1 від 01.02.2022, де строк поставки був встановлений до 07.06.2022, та на дату виставлення претензії прострочення поставки товару перевищило 90 календарних днів та складало 189 днів. У листі просив терміново перерахувати суму передоплати у розмірі 446940,00 грн. на банківські реквізити позивача.

У відповідь на лист від 03.01.2023, відповідач на адресу позивача направив лист № 0065 від 23.03.2023, в якому послався на неможливість повернення авансованого платежу у розмірі 446940,00 грн., та зазначив про готовність передання представнику позивача згідно довіреності матеріальних цінностей, за вирахуванням вартості затраченої трудомісткості, а саме 96000,00 грн. з ПДВ, еквівалентно оплаченої передоплати.

Вказане підтверджується копіями доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме: листа про повернення авансу від 12.04.2022 (№СЦМ-01-01-171-22), претензії № 8 від 13.12.2022, відповіді № 0051 від 20.12.2022, листа № СЦМ-01-01-001-23 від 03.01.2023, листа № 0065 від 23.03.2023.

За твердженнями позивача, станом на дату подання позову, заборгованість з повернення суми у розмірі 446940,00 грн. як передоплату за непоставлений товар за специфікацією № 1 від 01.02.2022 до договору поставки від 01.02.2022 не сплачена відповідачем, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів попередньої оплати за товар у сумі 446940,00 грн., а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).

Ст. ст. 600-609 ЦК України передбачені й інші підстави припинення зобов`язання.

У договорі (п. 7.1) сторони зазначили, що вони звільняються від відповідальності передбаченої договором за повне чи часткове порушення договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України.

Сторона, що зазнала впливу непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за договором ( п. 7.2 договору).

Згідно положень ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Суд встановив, що відповідач в листі від 20.12.2022, посилався на обставини непереборної сили, надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникли без вини сторін, що пов`язані з військовою агресією Росії та бойовими діями на території Миколаївщини, які вплинули на промислову потужність та виробництво підприємства, вплинули на робочі процеси та загальмували виконання зобов`язань сторін договору.

Так, з огляду на положення п. 7.1, п. 7.2 договору відповідач мав довести, що порушення умов договору сталося внаслідок обставин непереборної сили за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України. Сторона, що зазнала впливу непереборної сили, зобов`язана була не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону.

Проте, відповідачем не надано доказів, у відповідності до п.п. 7.1, п. 7.2 договору, які підтверджують настання для нього форс-мажорних обставин за договором поставки від 01.02.2022.

Отже, відповідачем не доведено, що він у передбачений договором строк не мав об`єктивної можливості виконати свої зобов`язання за договором поставки від 01.02.2022.

Щодо посилання відповідача в листах від 20.12.2022, 03.01.2023, зокрема на неможливість повернення позивачу авансованого платежу у розмірі 446940,00 грн., та про готовність передання позивачу матеріальних цінностей, за вирахуванням вартості затраченої трудомісткості, а саме 96000,00 грн., суд зазначає, що умовами договору поставки від 01.02.2022 не передбачено виконання робіт з виготовлення та обробки товару з подальшим постачанням позивачу, як і не передбачено придбання матеріалів на суму передоплати для виконання робіт для виготовлення з обробки товару.

Таким чином, судом встановлено, що мало місце неналежне невиконання відповідачем передбаченого договором обов`язку по поставці товару.

Частиною 1 ст. 610 ЦК визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вже зазначалось, згідно до п. 1.1 договору поставки відповідач в порядку та на умовах визначених цим договором та специфікаціями до нього, зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити обладнання та запасні частини, комплектуючі та матеріали.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки номенклатура товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості товару, вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.3 договору, відповідач зобов`язався поставити товар в строк, зазначений в специфікації.

Відповідно до специфікації № 1 від 01.02.2022 до договору поставки, загальна сума товару становила 687600,00 грн. Термін поставки товару - 120 календарних днів з дати попередньої оплати згідно п. 3 цієї специфікації. Передоплата в розмірі 65% вартості товару, зазначеної в специфікації здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання цієї специфікації, на підставі виставленого рахунку відповідача. Вартість товару в гривнях визначається виходячи з суми передоплати згідно п. 3 і 35% вартості товару.

Як встановлено, 07.02.2022 позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку було здійснено попередню оплату за товар на суму 446940,00 грн., згідно укладеного між сторонами договору поставки.

Отже, виходячи з умов п. 2 специфікації № 1 від 01.02.2022 товар мав бути поставлено позивачу відповідачем у строк до 07.06.2022 включно.

Проте, відповідач в порушення умов договору поставки свої зобов`язання з поставки товару не виконав.

Матеріали справи не містять доказів припинення зобов`язання відповідача з передачі товару.

Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем отримано попередню оплату за товар на суму 446940,00 грн., проте на виконання умов договору відповідач не передав позивачу товар у строк, зазначений у специфікації.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів передачі товару чи повернення позивачу грошових коштів на суму 446940,00 грн. у матеріалах справи не міститься.

Отже, оскільки на час прийняття рішення відповідач не здійснив поставку товару та не повернув позивачу 446940,00 грн. попередньої оплати, то вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 446940,00 грн. є обґрунтованою та доведеною.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 №924/532/19).

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до п. 7 специфікації № 1 сторони договору узгодили, що у разі невиконання зобов`язань з поставки товару, вказаному в п. 2 цієї специфікації, штрафні санкції за користування грошовими коштами розраховуються з дня отримання передоплати. У разі невиконання постачальником своїх зобов`язань і повернення покупцеві грошових коштів, постачальник зобов`язаний повернути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних за час користування коштами покупця.

Позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 128450,56 грн., які нараховані за період лютий 2022 року вересень 2023 року, а також 3% річних у розмірі 23253,12 грн., які нараховані за період з 07.02.2022 по 01.11.2023.

Судом за допомогою програми IpLex здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що нарахування 3% річних у розмірі 23253,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 128450,56 грн. є обґрунтованим та арифметично вірним.

Отже, належний до стягнення з відповідача розмір 3% річних становить 23253,12 грн., інфляційних втрат становить 128450,56 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.2 договору у разі порушення строку зобов`язання щодо поставки, до поставки, заміни товару з вини постачальника, останній сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше вартості товару не поставленого в строк, або ж, на розсуд покупця, покупець має право затримати оплату товару на кількість днів затримки строку поставки, допоставки, заміни товару з вини постачальника.

Згідно п. 6.11 договору у разі зміни строку зобов`язання щодо поставки або строку та умов оплати (передплата, зменшення терміну для платежу) може застосовуватися інша відповідальність сторін, яка встановлюється в додаткових угодах або в специфікаціях.

Згідно п. 6 специфікації у разі порушення термінів поставки товару, вказаному в п. 2 цієї специфікації, з вини постачальника, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Пеню позивач нарахував з підстав порушення термінів поставки товару. Нарахування пені позивач здійснив з 08.06.2022 по 08.12.2022 року, з огляду на положення ч. 6 ст. 232 ГК України. Пеня за вказаний період становить 632592,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, судом встановлено, що розрахунок пені за період з 08.06.2022 по 08.12.2022 року у сумі 632592,00 грн. виконаний арифметично правильно.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

З урахуванням викладеного, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем жодних доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 632592,00 грн. є занадто великою та надмірно обтяжливою для відповідача.

З огляду на те, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої позивачем пені у розмірі 632592,00 грн. При цьому, обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд вважає суму у розмірі 63259,20 грн., а саме 10% від заявленої позивачем суми.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компресорні майстерні (код ЄДРПОУ 32755341; вул. Янтарна, 318, м. Миколаїв) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (код ЄДРПОУ 32654880; вул. Набережна, буд. 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область) грошові кошти у загальній сумі 661902 (шістсот шістдесят одна тисяча дев`ятсот дві) грн. 88 коп., з якої: 446940 (чотириста сорок шість тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. основний борг; 23253 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 12 коп. 3% річних; 128450 (сто двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 56 коп. інфляційні втрати; 63259 (шістдесят три тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 20 коп. пеня, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 14774 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 83 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Т.М. Давченко